Рішення
від 29.11.2023 по справі 420/9262/21
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9262/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого

судді Пекного А.С.,

секретаря Шестакової А.В.,

за участю представників:

позивача Філіппової Е.Г., відповідача Кисельова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» (далі позивач, ТОВ «Одеська торгова компанія», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУДПС в Одеській області, контролюючий орган), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «ВЗ» від 20.05.2021 № 11859/15-32-07-14, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 306 843 грн.

У позові зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість. За наслідками перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 13.04.2021 № 7606/15-32-07-14/42854854, в якому зазначено про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2021 року у розмірі 306 843 грн. у зв`язку з порушенням ним пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, оскільки відсутнє документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання палива дизельного на користь Товариства постачальниками ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» з у січні 2021 року.

Не погоджуючись із вказаним актом, позивач подав відповідачу заперечення, які залишені без задоволення висновком від 13.05.2021. при цьому відповідач зазначив про порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, унаслідок чого Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2021 р. у розмірі 306 843 грн, оскільки контролюючим органом не встановлено розмитнення імпортерами придбаного позивачем у ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» дизельного палива.

За результатами перевірки ГУДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення відповідача форми «ВЗ» від 20.05.2021 № 11859/15-32-07-14, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 306 843 грн.

Позивач уважає це податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються лише на підставі наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації. Натомість позивачем було доведено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними та підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства, поданими як контролюючому органу, так і до суду. На момент укладання та виконання спірних операцій, їх сторони були зареєстровані як юридичні особи, знаходились на податковому обліку, були платниками податку на додану вартість, постачальники мали діючи ліцензії на право оптової торгівлі пальним, матеріально-технічну базу та паливо, що і було в подальшому реалізовано на користь позивача. Крім того відповідач, обґрунтовуючи відсутність у Товариства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, посилався на відсутність в інформаційних базах відомостей про дотримання вимог податкового законодавства компаніями ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна» та ТОВ «Транснафта-ОІЛ», з якими позивач не перебував у договірних правовідносинах, а отже висновок про порушення позивачем принципу розумної обачливості платника податку у виборі контрагента є хибним.

Ухвалою від 07.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 29.06.2021 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 05.07.2021 подано відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю. Зазначає, що на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ГУДПС в Одеській області від 19.03.2021 №1635-п, направлень на проведення перевірки від 23.03.2021 №3198/15-32-07-14, №3199/15-32-07-14, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Одеська торгова компанія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 22.02.2021 № 9031922202 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (грудень 2020 р., січень 2021 р.), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 13.04.2021 № 7606/15-32-07-14/42854854, яким встановлено, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2021 р. у розмірі 306 843 грн. у зв`язку з порушенням ним пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, з огляду на відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання палива дизельного на користь ТОВ «Одеська торгова компанія» постачальниками ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» з у січні 2021 року.

З урахуванням висновку №81/15-32-07-14 від 13.05.2021 щодо розгляду заперечень позивача на акт перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1. декларації з ПДВ) за січень 2021 р. у розмірі 306 843 грн.

При цьому контролюючий орган на підставі інформації, наявної в інформаційних базах даних ДПС встановив, що у платників податків ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» відсутнє придбання по ланцюгу товару «палива дизельного, яке відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (2710 19 43 00)», а отже неможливо встановити ланцюг походження цього товару, який був відвантажений на адресу ТОВ «Одеська торгова компанія».

Таким чином, позивач в ході документальної перевірки не підтвердив реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро», а тому не має права на отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 306 843 грн, є правомірним, а позов безпідставним.

Ухвалою суду від 29.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Позивачем 03.08.2021 подано відповідь на відзив, в якій спростовуються доводи відповідача та наголошується на наданні в повному обсязі первинних та інших документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Протокольною ухвалою від 18.08.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (код ВП ЄДРПОУ 44069166).

Ухвалою від 18.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 №477 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 420/9262/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023, справа № 420/9262/21 розподілена на суддю Пекного А.С.

Ухвалою від 13.09.2023 справу прийнято суддею до провадження, вирішено розпочати її розгляд по суті спочатку та призначено судове засідання на 02 жовтня 2023 року о 10:30 год.

За клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 18.10.2023.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошено перерву до 08.11.2023 у зв`язку з витребуванням у відповідача доказів.

Позивачем 03.11.2023 подані додаткові пояснення до позову, в яких акцентується увага на тому, що висновки про відсутність права на бюджетне відшкодування зроблені відповідачем виключно на підставі аналізу податкової інформації та без дослідження первинних документів у суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, а тому вони не являються безумовними і неспростовними. Також позивач посилається на індивідуальний характер відповідальності та відсутність обов`язку контролювати дотримання законодавства іншими суб`єктами господарювання, унаслідок чого він не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Судове засідання 08.11.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

В судовому засіданні 22.11.2023 відповідача повторно зобов`язано надати докази, витребовані протокольною ухвалою від 18.10.2023, через що оголошено перерву у судовому засіданні до 29.11.2023. Ухвала виконана відповідачем частково.

Судом 29.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судових засіданнях представники сторін підтримали доводи, аргументи та вимоги, викладені ними в заявах по суті справи.

Розглянувши надані сторонами документи та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

ТОВ «Одеська торгова компанія» зареєстроване як юридична особа 01.03.2019 та тоді ж взяте на облік в контролюючих органах, зареєстроване платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності позивача за КВЕД: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 року з додатками та згодом уточнюючий розрахунок, відповідно до яких сума задекларованого бюджетного відшкодування сформована в сумі 15 780 000 грн.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ГУДПС в Одеській області від 19.03.2021 №1635-п, направлень на проведення перевірки від 23.03.2021 №3198/15-32-07-14, №3199/15-32-07-14, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Одеська торгова компанія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 22.02.2021 №9031922202 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (грудень 2020 р., січень 2021 р.), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 13.04.2021 № 7606/15-32-07-14/42854854 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Одеська торгова компанія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за січень 2021 р., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

Згідно з висновками акту перевірки, позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1. декларації з ПДВ) за січень 2021 р. у розмірі 306 843 грн. у зв`язку з порушенням ним пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

До такого висновку контролюючий орган дійшов, аналізуючи подані позивачем документи та наявну податкову інформацію, унаслідок чого уважав встановленою відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання палива дизельного на користь ТОВ «Одеська торгова компанія» постачальниками ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» з у січні 2021 року.

Не погоджуючись із актом перевірки, ТОВ «Одеська торгова компанія» листом від 26.04.2021 №26/04 подала контролюючому органу заперечення, до яких були додані документи, що підтверджували придбання постачальниками (контрагентами) позивача (ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Миро») палива дизельного, а саме копії акцизних накладних, товарно-транспортні накладних, повідомлення про об`єкти оподаткування (форма № 20-ОПП), договори купівлі-продажу та постачання нафтопродуктів.

Розглянувши ці заперечення, ГУДПС в Одеській області складено Висновок №81/15-32-07-14 від 13.05.2021, яким заперечення позивача на акт перевірки зазначеним листом залишені без задоволення та сформовано висновок про порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, унаслідок чого Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1. декларації з ПДВ) за січень 2021 р. у розмірі 306 843 грн.

Про результат розгляду заперечень на акт перевірки позивача проінформовано листом від 13.05.2021 №3144/КПР/15-32-07-14-07 «Щодо розгляду заперечень».

В подальшому на підставі акту від 13.04.2021 № 7606/15-32-07-14/42854854 та висновку №81/15-32-07-14 від 13.05.2021, ГУДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 11859/15-32-07-14 від 20.05.2021, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 306 843 грн.

Уважаючи це податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство оскаржило його до суду.

Надаючи оцінку правомірності прийнятому відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить із такого.

Спірним у цій справі є наявність у позивача права на бюджетне відшкодування суми від`ємного значення, сформованої за рахунок господарських операцій з придбання позивачем у січні 2021 року у ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» дизельного палива для використання у власній господарській діяльності, а також правомірність висновків контролюючого органу про відсутність такого права, заснованих на тлумаченні згаданих господарських операцій як таких, що не мають реального характеру.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За положеннями пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

У свою чергу, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України установлено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Приписами пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України установлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, у випадку виникнення від`ємного значення суми різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

На виникнення від`ємного значення визначальний вплив, зокрема, має правомірність формування платником податку податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України установлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

При цьому, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У свою чергу, згідно тієї ж статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції..

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2020 у справі №820/7521/15, від 18.09.2020 у справі №816/2211/18, від 28.04.2021 у справі №160/1283/19.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Як зазначено в акті перевірки, основними чинниками виникнення у позивача від`ємного значення з ПДВ було придбання сировини для виробництва (насіння соняшнику), транспортних послуг по перевезенню вантажу, надання послуг з організації навантажувально-розвантажувальних робіт, виконання робіт по переробці насіння соняшника, послуг по зберіганню на елеваторах, відвантаженню, сушінню, придбання ТМЦ (дизельного палива, бензину, автозапчастин) на території України у платників ПДВ з подальшим здійсненням експортних операцій з продажу олії соняшникової, шроту, лушпиння гранульованого, які згідно з чинним законодавством оподатковуються за ставкою « 0».

На висновок перевірки щодо завищення ТОВ «Одеська торгова компанія» суми податкового кредиту у січні 2021 року на 306 843 грн. мало вплив аналіз контролюючим органом операцій з придбання дизельного палива в ТОВ «Южная Топлівная Компанія» (далі ТОВ «ЮТК») та ПП «Міро», які на думку контролюючого органу є нереальними.

Судом встановлено, що між ТОВ «Одеська торгова компанія» (Покупець) та ТОВ «ЮТК» (Постачальник) укладено Договір поставки №15-01-2021/01 від 15.01.2021, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти, в подальшому Товар, асортимент та кількість яких узгоджується Сторонами додатково, а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та своєчасно сплатити за нього загальну вартість на умовах даного договору.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що постачальник передає Товар Покупцю, а Покупець приймає його на умовах:

- EXW нафтобаза Постачальника. Адреса нафтобази вказується Постачальником додатково;

- CPT термінал Покупця. Адреса терміналу вказується Покупцем додатково.

На виконання умов вказаного договору позивачем було придбано 32000,00 л. палива дизельного на суму 649 600 грн., у тому числі ПДВ 108 267 грн.

Постачальником 15.01.2021 складено:

- податкову накладну № 17 на постачання товару: палива дизельного, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (2710194300) у кількості 32000,00 л. на загальну суму 649 600,00 грн., у тому числі ПДВ 108 267,00 грн.;

- видаткову накладну № 19 на постачання товару: палива дизельного, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (2710194300) у кількості 32000,00 л. (32 450,67 у літрах, приведених до температури 15є С) на загальну суму 649 600,00 грн., у тому числі ПДВ 108 267,00 грн.;

- акцизну накладну форми «П» від 15.01.2021 №17 про відвантаження позивачу з пересувного акцизного складу (номер державної реєстрації ВН8005ХІ) пального «Важкі дистиляти (газойлі), код УКТ ЗЕД 2710194300» у кількості 32,00 куб.м (32 450,67 у літрах, приведених до температури 15є С).

Цей товар був оплачений позивачем частинами: 15.01.2021 в сумі 349 600,00 грн. відповідно до платіжного доручення №6756 та 16.01.2021 в сумі 300 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 6762.

Крім цього, на дизельне паливо Постачальником було надано сертифікат відповідності № UA.TR.037.00397-20.

Постачання палива відбувалось 15.01.2021 відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000019 від 15.01.2021. За змістом товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів, перевезення товару здійснювалось на замовлення постачальника ТОВ «ЮТК» автоперевізником ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 , автомобілем державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 . Пунктом навантаження зазначено Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296А, а пунктом розвантаження - склад ТОВ «Одеська торгова компанія», Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, 2-Ж.

Податкова накладна від 15.01.2021 №17 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.01.2021

Акцизна накладна форми «П» від 15.01.2021 №17 також зареєстрована в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Сума ПДВ з податковою накладною від 15.01.2021 № 17 включено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2021 р., що знайшло своє відображення у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту» до Декларації з ПДВ.

Також судом з`ясовано, що між ТОВ «Одеська торгова компанія» (Покупець) та ПП «Міро» (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів №У-9469 2106 від 11.01.2021, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти, в подальшому Товар, а Покупець приймає і сплачує їх ціну.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачальник може здійснювати поставку товару на одній з таких умов: FCA (пункт/зал. станція) відвантаження) або CPT (пункт/зал. станція) призначення) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 р.

За вказаним договором позивачем було придбано у постачальника ПП «Міро» 58000,00 л. палива дизельного на суму 1 191 456,00 грн, у т.ч. ПДВ 198 576,00 грн.

Постачальником було складено наступні документи:

- податкову накладну №5 від 11.01.2021 на постачання товару: дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300) у кількості 20000,00 л на загальну суму 348 400,00 грн, у тому числі ПДВ 69 680,00 грн.;

- податкову накладну №26 від 21.01.2021 на постачання товару: дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300) у кількості 38000,00 л на загальну суму 644 480,00 грн, у тому числі ПДВ 128 896,00 грн.;

- видаткову накладну № 024 від 19.01.2021 на постачання товару: дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300) у кількості 8000 л. на загальну суму 167 232,00 грн., у тому числі ПДВ 27 872,00 грн.;

- видаткову накладну № 028 від 21.01.2021 на постачання товару: дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300) у кількості 12000 л. на загальну суму 250 848,00 грн., у тому числі ПДВ 41 808,00 грн.;

- видаткову накладну № 031 від 23.01.2021 на постачання товару: дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300) у кількості 16000 л. на загальну суму 325 632,00 грн., у тому числі ПДВ 54 272,00 грн.;

- видаткову накладну № 045 від 02.02.2021 на постачання товару: дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300) у кількості 22 000 л на загальну суму 447 744,00 грн., у тому числі ПДВ 74 744,00 грн.;

- акцизну накладну форми «П» від 19.01.2021 №29 про відвантаження позивачу з пересувного акцизного складу (номер державної реєстрації ВН1371АО) пального «Важкі дистиляти (газойлі), код УКТ ЗЕД 2710194300» у кількості 8,00 куб.м (8 141,37 у літрах, приведених до температури 15є С);

- акцизну накладну форми «П» від 23.01.2021 №36 про відвантаження позивачу з пересувного акцизного складу (номер державної реєстрації ВН5331ХІ) пального «Важкі дистиляти (газойлі), код УКТ ЗЕД 2710194300» у кількості 16,00 куб.м (16 231,60 у літрах, приведених до температури 15є С);

- акцизну накладну форми «П» від 02.02.2021 №51 про відвантаження позивачу з пересувного акцизного складу (номер державної реєстрації ВН5331ХІ) пального «Важкі дистиляти (газойлі), код УКТ ЗЕД 2710194300» у кількості 22,00 куб.м (22 359,79 у літрах, приведених до температури 15є С);

- акцизні накладні форми «П» від 23.01.2021 №32, 33 про відвантаження позивачу з пересувного акцизного складу (номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) пального «Важкі дистиляти (газойлі), код УКТ ЗЕД 2710194300» у кількості 12,00 куб.м.

Цей товар був оплачений позивачем двома частинами: 11.01.2021 в сумі 418 080,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 6634 від 11.01.2021 та 21.01.2021 в сумі 773 376,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 6823 від 21.01.2021.

Зазначені вище податкові та акцизні накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

На паливо постачальником надано сертифікат відповідності № UA.TR.037.00005-21.

Постачання (перевезення) товару відбувалось 19.01.2021, 23.01.2021, 21.01.2021 та 02.02.2021 відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти):

- № 024/М від 19.01.2021 р. у кількості 8000 л;

- 028/М від 21.01.2021 р. у кількості 12 000 л.;

- 031/М від 23.01.2021 р. у кількості 16 000 л.;

-045/М від 02.02.2021 р. у кількості 22 000 л.

Транспортування товару здійснювалось автомобілями постачальника з причіпами державні номери НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_3 , водії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , пунктами навантаження зазначені склади ПП «Міро» в м. Ізмаїл, с. Великодолинському, м. Коростені, а пунктами розвантаження склад ТОВ «Одеська торгова компанія», Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, 2-Ж.

Сума ПДВ з податковими накладними №5 від 11.01.2021, №26 від 21.01.2021 включено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2021 р., що знайшло своє відображення у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту» до Декларації з ПДВ.

Зазначені вище документи були досліджені контролюючим органом під час проведення перевірки.

При цьому в акті від 13.04.2021 № 7606/15-32-07-14/ НОМЕР_6 відповідач виклав висновки про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2021 року у розмірі 306 843 грн. у зв`язку з порушенням ним пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, з огляду на відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання палива дизельного на користь ТОВ «Одеська торгова компанія» постачальниками ТОВ «ЮТК» та ПП «Міро» з у січні 2021 року.

Підставою для такого висновку, як випливає із змісту згаданого акту та пояснень представника відповідача, слугував виключно аналіз наявної в інформаційних базах контролюючого органу податкової інформації (у тому числі відомостей Єдиного реєстру податкових накладних), відповідно до якого відповідачем не встановлено придбання контрагентами-постачальниками дизельного палива.

Крім того, контролюючий орган лише на підставі наявної в інформаційних базах контролюючого органу податкової інформації визначив ланцюг постачання товару.

До того ж, відповідач уважав, що подані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів не відповідають вимогам, визначеним Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів: часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, відмітки про час прибуття до вантажоодержувача, відмітки про час виїзду з підприємства, не зазначена колонка щодо сертифікату, відсутній журнал виїзду / в`їзду на територію ТОВ «Південний перевалочний комплекс».

Також відповідач посилався на те, що позивачем не надано документи щодо приймання ним нафтопродуктів за кількістю та якістю, які визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року №271/121.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивачем подані заперечення на акт документальної позапланової перевірки, до яких були додані документи на підтвердження факту придбання постачальниками товару дизельного палива, яке було реалізоване ними позивачу.

Зокрема, були надані:

копія акцизної накладної форми «П» від 15.01.2021 №70 щодо реалізації товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція Трайтон Сервіс Україна» на користь ТОВ «ЮТК» (відвантаження з акцизного складу на пересувний акцизний склад державний номер НОМЕР_2 ) палива - важкі дистиляти (газойлі) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 32,00 куб.м;

копія ТТН на відпуск нафтопродуктів від 15.01.2021 №5, відповідно до якої перевізником ФОП ОСОБА_5 (водій ОСОБА_2 ), на замовлення ТОВ «ЮТК» перевозилось автомобілем держ.номер НОМЕР_1 , причіп держ.номер НОМЕР_2 , паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300), об`єм нафтопродукту 32 000 л з пункту навантаження м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296а (естакади автоналивного пункту нафтопродуктів ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна») до пункту навантаження м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296а;

копія акцизної накладної форми «П» від 19.01.2021 №114 щодо реалізації товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція Трайтон Сервіс Україна» на користь ПП «Міро» (відвантаження з акцизного складу на пересувний акцизний склад державний номер НОМЕР_4 ) палива - важкі дистиляти (газойлі) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 18,00 куб.м;

копія ТТН на відпуск нафтопродуктів від 19.01.2021 №12, відповідно до якої перевізником ПП «Міро» (водій ОСОБА_3 ) перевозилось автомобілем держ.номер НОМЕР_4 паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300), об`єм нафтопродукту 18 000 л з пункту навантаження м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296а (естакади автоналивного пункту нафтопродуктів ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна») до пункту навантаження м. Ізмаїл;

копії акцизних накладних форми «П» від 21.01.2021 №16809 та №16810 щодо реалізації товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпалетсистем» на користь ПП «Міро» (відвантаження з акцизного складу на пересувний акцизний склад державний номер НОМЕР_3 ) палива - важкі дистиляти (газойлі) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 38,00 куб.м;

копія акцизної накладної форми «П» від 23.01.2021 №22907 щодо реалізації товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпалетсистем» на користь ПП «Міро» (відвантаження з акцизного складу на пересувний акцизний склад державний номер НОМЕР_5 ) палива - важкі дистиляти (газойлі) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 31,00 куб.м;

копія акцизної накладної форми «П» від 02.02.2021 №201 щодо реалізації товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпалетсистем» на користь ПП «Міро» (відвантаження з акцизного складу на пересувний акцизний склад державний номер НОМЕР_5 ) палива - важкі дистиляти (газойлі) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 31,00 куб.м;

копія поданого 22.06.2020 ПП «Міро» повідомлення про об`єкти оподаткування форми 20-ОПП, до якого включені автомобілі та причепи, які були унесені до вищезгаданих акцизних накладних та ТТН на відпуск нафтопродуктів;

копія договору поставки нафтопродуктів від 22.05.2020 №ТО/Т-22/05/20-1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСНАФТА-ОІЛ» як постачальником та ПП «Міро» як покупцем, відповідно до умов якого місцем поставки товару є естакада автоналивного пункту Терміналу компанії «Трайтон Петрол Лімітед С.А.», яка знаходить за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296а, а послуги з відвантаження товару надаються ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна»;

копія договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.04.2019 №375/03/19, укладеного між Приватним підприємством «Укрпалетсистем» як постачальником та ПП «Міро» як покупцем.

Контролюючий орган на підставі наданих позивачем документів та аналізу наявної в інформаційних базах контролюючого органу податкової інформації вибудував відмінний від зазначеного в акті перевірки ланцюг постачання дизельного палива, у зв`язку з чим вирішив, що:

у ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна» в період з 01.01.2020 по 31.01.2021 відсутнє придбання товару «паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)», а отже вбачається невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів;

у ТОВ «ТРАНСНАФТА-ОІЛ» в період з 01.01.2020 по 31.01.2021 відсутнє придбання товару «паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)»;

в сертифікатах відповідності №UA.TR.037.00397-20, №UA.TR.037.00005-21, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСНАФТА-ОІЛ» на продукцію «Паливо дизельне ULSD 10 PPM», виробником зазначено RELIANCE INDUSTRIES LIMITED, адреса виробника Indian Meghpar, Padana, Taluka-Lalpur, Індія та LLC RN-Tuapse Refinery, адреса виробника 1 Sochinskaya st., 352800 Tuapse Krasnodar region, russian federation, російська федерація, але відповідно до митних декларацій імпорт відбувається з інших країн Республіки Молдова, Туреччини, Румунії, що не дає змоги встановити імпортера, який здійснював розмитнення товару «Паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)» з відповідною сплатою ПДВ;

згідно баз даних ІС «Податковий блок» встановлено відсутність сплати податку на додану вартість ТОВ «ТРАНСНАФТА-ОІЛ», ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна», ПП «Міро».

Тому контролюючий орган виснував, що оскільки не встановлено розмитнення товару - «Паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)» та сплати ПДВ контрагентами-постачальниками, то це є порушенням пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і не дає право на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2021 року та не надає права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.

Перевіряючи висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування суми від`ємного значення, сформованої за рахунок господарських операцій з придбання позивачем у січні 2021 року у ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» дизельного палива, суд виходить з такого.

Як видно з матеріалів справи, відповідач за результатами перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки в основу порушень, що були допущені Товариством, зазначив положення пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

В той же час, ці норми за своєї правової природи утримують в собі визначення поняття та можливий варіант поведінки особи, яка дозволяє сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов`язки в окремих випадках.

Виходячи з буквального тлумачення норм пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має від`ємне значення, то така сума від`ємного значення, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Як видно з матеріалів справи, відповідач не визначив порушень у формуванні позивачем показників податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, отже відсутність права на бюджетне відшкодування пов`язане із формуванням податкового кредиту.

Аналіз правових норм підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 200.4 статті 200 Податкового кодексу України дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник такого податку повинен мати зареєстровані податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету.

Як встановлено судом та самим відповідачем у ході перевірки, до складу податкового кредиту січня 2021 року позивачем включено суми ПДВ, сплачені ним у межах господарських операцій з придбання у січні 2021 року у ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» дизельного палива.

Ці суми підтверджені своєчасно зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними №5 від 11.01.2021, № 17 від 15.01.2021 та №26 від 21.01.2021.

Сплата податку на додану вартість в ціні придбаного товару позивачем фактично підтверджена платіжними дорученнями № 6634 від 11.01.2021, №6756 від 15.01.2021, № 6762 від 16.01.2021 та № 6823 від 21.01.2021, які завірені банком в якому обслуговується суб`єкт господарювання, мають підписи та печатки.

Товар дизельне паливо реально отриманий позивачем та використаний ним у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні у справі та досліджені відповідачем первинні, товаросупровідні та інші документи (видаткові, податкові, акцизні накладні, ТТН на відпуск нафтопродуктів).

З цього приводу суд також звертає увагу на те, що в ході перевірки відповідачем за наслідками дослідження суцільним порядком документів, установлено відображення в господарському обліку ТОВ «Одеська торгова компанія» господарських операцій з ТОВ «Южная Топлівная Компанія», ПП «Міро» та встановлено відсутність заборгованості по взаєморозрахунками з цими постачальниками.

Контрагенти постачальники ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро» знаходились на податковому обліку в ДПІ, були платниками податку на додану вартість, мали діючи ліцензії на право оптової торгівлі пальним, матеріально-технічну базу (у тому числі пересувні акцизні склади) та паливо, що було в подальшому реалізовано на користь позивача.

Придбання цими контрагентами товару, який був реалізований позивачу також підтверджується відповідними документами (акцизні накладні, ТТН на відпуск нафтопродуктів, договори купівлі-продажу та постачання нафтопродуктів), наявними у справі та які складені їх безпосередніми постачальниками ТОВ «ТРАНСНАФТА-ОІЛ», ПП «Укрпалетсистем», які також знаходились на податковому обліку в ДПІ, були платниками податку на додану вартість, мали діючи ліцензії на право оптової торгівлі пальним, матеріально-технічну базу.

Більше того, на вимогу суду відповідачем частково виконано ухвалу про витребування доказів та надано витяг з Єдиного вікна електронної звітності, який засвідчує обставини виписки та реєстрації податкових накладних, учасників господарської операції, кількість, найменування товару та його код за УКТ ЗЕД, обсяг постачання, загальні суми коштів, ціна постачання та суми ПДВ, з якого чітко прослідковується придбання контрагентами постачальниками дизельного палива, що збігаються з обставинами постачання позивачу товару.

Первісно в акті перевірки відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю в інформаційних базах контролюючого органу податкової інформації щодо придбання контрагентами-постачальниками товару - - «Паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)», недоліками товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, а також не наданням позивачем документів щодо приймання ним нафтопродуктів за кількістю та якістю.

З цього приводу суд, по-перше, указує, що висновок про відсутність придбання контрагентами-постачальниками товару заснований виключно на інформації, наявній в інформаційних базах контролюючого органу, без належного дослідження необхідних первинних та товаросупровідних документів. При цьому відповідач керувався лише назвою товару, яка зазначалась продавцями в окремих документах (видаткових, податкових накладних, сертифікатах відповідності), однак яка не є офіційною, ексклюзивною чи загальноприйнятою власною назвою такого товару.

Тобто, відповідач аналізом податкової інформації досліджував постачання виключно товару «Паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)», не враховуючи, що ця назва складається, окрім найменування «паливо дизельне», також з характеристик, яким товар мав би відповідати. У зв`язку з чим залишив поза увагою факти знаходження в ланцюгах постачання таких товарів, як «паливо дизельне», «важкі дистиляти (газойлі)», «паливо дизельне ULSD 10 PPM», які мають той самий код УКТ ЗЕД 2710194300 та фактично є синонімічними.

Отже, відповідачем не було достеменно встановлено відсутності придбання контрагентами-постачальниками того товару, який був реалізований позивачу.

Натомість наданим самим відповідачем доказом - витягом з Єдиного вікна електронної звітності, підтверджується придбання постачальниками такого товару, як дизельне паливо, код УКТ ЗЕД 2710194300.

По-друге, контролюючий орган зазначив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів мають недоліки, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів: часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, відмітки про час прибуття до вантажоодержувача, відмітки про час виїзду з підприємства, не зазначена колонка щодо сертифікату.

Так, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі Інструкція №281), яка поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з п.5.4 Інструкції та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363 зареєстрованим в Мінюсті 20.02.1998 р. за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметри и общие технические требования», з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (незалежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт, відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20С відповідно до ГОСТ 3900.

Пункт 7.5 Інструкції №281 передбачає, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках: з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому, третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Згідно з пунктом 7.5.8 вказаної Інструкції, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Оглянувши наявні у справі товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, суд встановив, що у деяких з них дійсно не зазначені час виїзду з підприємства вантажовідправника, прибуття до вантажоодержувача, виїзду з підприємства вантажоодержувача, однак при цьому вказані відповідні дати. Колонка щодо сертифікату у ТТН також відсутня, проте її наявність не передбачена Інструкцією №281.

У той же час, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів містять усі інші реквізити та відомості, які передбачені Інструкцією №281, у тому числі підписи та П.І.Б. водія і осіб, які відпустили та одержали товар; номери та кількість пломб; найменування, марка та вид нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина; пункти навантаження та розвантаження; автомобілі, причепи та їх державні номери; найменування відправника, автопідприємства, замовника та вантажоодержувача, а отже дозволяють ідентифікувати товар та з них можливо встановити рух товару.

По-третє, відповідач посилався на те, що позивачем не надано документи щодо приймання ним нафтопродуктів за кількістю та якістю, які визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року №271/121, а саме акти приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою №14-НК, дозволи на зливання нафти, журнал реєстрації проб.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Тотожні приписи указані і у пункті 1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року №271/121.

Отже, вимоги зазначених Інструкцій поширюються лише на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, а також органи виконавчої влади, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів.

Таким чином, зазначені Інструкції не регулюють правовідносини у сфері оподаткування.

Крім того, відповідачем не доведено, що до видів діяльності ТОВ «Одеська торгова компанія» відноситься хоча б один із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів.

Тому суд робить висновок, що при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро», будучі споживачем товару дизельного палива та використовуючи його у власній господарській діяльності, позивач не був зобов`язаний складати або отримувати документи, визначені вищевказаними Інструкціями.

Ненадання позивачем актів приймання продукції за якістю за формою №14-НК, журналів обліку, дозволів на зливання нафтопродуктів, передбаченими вищезазначеними Інструкціями - не може свідчити про відсутність операцій з придбання товару безпосередньо позивачем та нереальність таких операцій.

Отже, викладені контролюючим органом в акті перевірки висновки про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у зв`язку з нереальністю господарських операцій є помилковими і такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, які викладені у висновку за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, суд зазначає таке.

Такі висновки фактично обґрунтовані відповідачем тим, що ним не встановлено розмитнення товару - «Паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)» та сплати ПДВ контрагентами-постачальниками.

Суд звертає увагу на те, що позивачем до перевірки, а також до суду надавались документи на підтвердження реального характеру придбання ним дизельного палива у ТОВ «Южная Топлівная Компанія» та ПП «Міро», а також придбання цими постачальниками дизельного палива у ТОВ «Укрпалетсистем» та ТОВ «ТРАНСНАФТА-ОІЛ».

Зокрема, але не виключно, це договір поставки нафтопродуктів від 22.05.2020 №ТО/Т-22/05/20-1, договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.04.2019 №375/03/19, акцизні накладні форми «П» від 15.01.2021 №70, від 19.01.2021 №114, від 21.01.2021 №16809 та №16810, від 23.01.2021 №22907, від 02.02.2021 №201, ТТН на відпуск нафтопродуктів від 15.01.2021 №5, від 19.01.2021 №12, та інш.

Перевіривши додані документи та розглянувши заперечення на акт перевірки, відповідач знову, без дослідження даних податкового, бухгалтерського обліку платників податків постачальників та відповідних документів, на підставі переважно лише аналізу наявної в інформаційних базах контролюючого органу податкової інформації зробив висновок про відсутність розмитнення товару - «Паливо дизельне, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300)» та сплати ПДВ контрагентами-постачальниками, то це є порушенням пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і не дає право на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2021 року та не надає права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.

У той же час, відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами. При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства, про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів, які сформовані з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (дослідження ланцюга постачання, відсутність достатніх трудових ресурсів осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо), не є беззаперечними, оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Тобто, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 78 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного суду від 07.05.2020 року по справі № №826/2999/16.

Судом витребовувались протокольними ухвалами у відповідача докази на підтвердження висновків перевірки.

Відповідачем ухвалу виконано частково та надано лише витяг з Єдиного вікна електронної звітності, який засвідчує обставини виписки та реєстрації податкових накладних щодо постачання дизельного палива контрагентами позивача, у тому числі й у ланцюгах постачання, визначених контролюючим органом самостійно.

Наявні у цьому Витязі відомості про учасників господарської операції, кількість, найменування товару та його код за УКТ ЗЕД, обсяг постачання, загальні суми коштів, ціна постачання та суми ПДВ, збігаються з повідомленими позивачем обставинами постачання йому товару дизельного палива.

При цьому доказів, які б підтверджували висновки контролюючого органу про відсутність розмитнення товару та сплати ПДВ контрагентами-постачальниками до суду не надано.

Навпаки, зафіксовані в наданому відповідачем Витязі обставини реєстрації податкових накладних постачальниками фактично заперечують такі висновки контролюючого органу.

Крім того, як вже зазначалось, законодавцем визначений перелік обставин - підстав, з настанням (здійсненням) яких пов`язано виникнення права платника податку на податковий кредит, а відтак в подальшому й на бюджетне відшкодування від`ємної суми.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов`язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов`язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо - законодавець не пов`язує.

За умови невстановлення податковим органом обставин, які б могли свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Позивач та його контрагенти на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки і прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення знаходились на податковому обліку, були платниками податку на додану вартість, мали діючи ліцензії на право оптової торгівлі пальним, що відповідачем зрештою не заперечується.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, а також його контрагентів-постачальників.

Суд при вирішенні цієї справи також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 78 КАС України.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що ці документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду спростовано висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно, про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1. декларації з ПДВ) за січень 2021 р. у розмірі 306 843 грн.

За таких обставин суд вбачає наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 № 11859/15-32-07-14.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статей 139, 143 КАС України.

З урахуванням сплаченого при зверненні до суду відповідно до платіжної інструкції від 01.06.2021 №8308 судового збору в сумі 4602,65 грн та частки задоволених позовних вимог, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати із сплати судового збору в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення - рішення від 20.05.2021 № 11859/15-32-07-14.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП44069166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» (68003, м.Одеса, вул. Церковна, 19, код ЄДРПОУ 42854854) судові витрати із сплати судового збору в розмірі 4602 (чотири тисячі шістсот два) грн 65 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2023 року.

Суддя А.С. Пекний


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	29.11.2023
Оприлюднено	11.12.2023
Номер документу	115512284
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Цховребова М.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.11.2023 по справі 420/9262/21ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/9262/21

Рішення від 29.11.2023

Рішення
від 29.11.2023 по справі 420/9262/21
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД