Рішення

від 28.11.2023 по справі 520/24833/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 р. № 520/24833/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко Ю.А.,

представника позивача - Макаренко О.А.,

представника відповідача - Власової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСТРАНС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікстранс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р. (форма В4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р. є протиправним та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.10.2023 об 11:30 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 28.11.2023 о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. Згідно наданих до суду відзиву на позовну заяву та пояснень відповідач пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Вікстранс" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 43613993.

Зареєстрованими видами діяльності ТОВ "Вікстранс" є: 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві;10.41 виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.10 складське господарство; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; торгівля іншими проміжними продуктами.

На підставі направлень від 14.06.2023 № 4839, № 4840, № 4841, № 4842, № 4843 виданих Головним управлінням ДПС у Харківській, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, підпункту 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62,пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 етапі 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДГІС у Харківській області від 12.06.2023 № 2346-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКСТРАНС» з питань правомірності визначення сум від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2021 року, за січень 2022 року, за лютий 2022 року, за березень 2022 року, за квітень 2022 року, за травень 2022року, за червень 2022 року, за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022року, за грудень 2022 року, за січень 2023 року, за лютий 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДПС у Харківській області складено акт від 30.06.2023 № 20419/20-40-07-01-03/43613993 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікстранс» (код за ЄДРПОУ 43613993)». Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, р.21Б у зв`язку з завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 867 062 грн, в тому числі за грудень 2021 року в сумі 867 062 грн.

ТОВ "Вікстранс" отримало податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р., в якому зазначено, що на підставі Акту перевірки встановлено порушення вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 N 2755-VI зі змінами та доповненнями, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації № 9103825192 від 08.05.2023р. за квітень 2023р. у сумі 867062 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Отже, законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентом ФГ "ФАВОРИТ" (податковий номер 31683732) за договорами поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ та від 14.11.2021 № 1411-0121ПВ.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 12.11.2021 між ТОВ "Вікстранс" (Покупець) та ФГ "ФАВОРИТ" (Продавець) укладено договір поставки № 1211-0121ПВ.

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов`язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар (соняшник який має відповідати ДСТУ 7011:2009 та відповідати наступним якісним показникам: Базові показники товару, що поставляється: вологість - 8%; смітна домішка - 3%,) українського походження, врожаю 2021 року на умовах, зазначених у цьому договорі (пункт 1.1, 1.2, 1.3).

Відповідно до розділу 2 договору товар поставляється на умовах DAP (поставка у пункті), що розташований: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна, 88, у відповідно до Інкотермс. Датою поставки товару вважається дата підписання Постачальником та Покупцем видаткової накладної на прийнятий обсяг товару (пункт 2.3). Розвантаження товару з транспорту, наданого Постачальником у Mісці поставки, здійснюється за рахунок та силами Покупця (пункт 2.4.). Попередньо визначена кількість товару, що поставляється зазначається у товарно-транспортних накладних. Остаточна вага партії товару, що поставляється, визначається як залікова вага товару при базових показниках якості, зазначених у п. 1.3 Договору. При поставці товару з якісними показниками нижче базових, залікова вага визначається як при базових показниках. У випадку поставки постачальником товару з показниками, що перевищують базові, залікова вага товару розраховується за формулою Дюваля виходячи з фізичної ваги, визначеної на вагах ТОВ "Агроком Нова Водолага", що знаходиться за адресою Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Чехова 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна 88. Остаточна кількість товару є залікова вага товару при базових показниках якості, що вказується в прийомних актах (п. 2.5 Договору).

При поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: оригінал даного договору, оригінал товарної накладної, податкову накладу у електронному вигляді, копію свідоцтва платника ПДВ, документ, що підтверджує наявність землі у Постачальника(копія довідки з земельного кадастру про наявність земель або копія декларації з Єдиного податку 4 групи з квитанцією або звіт о землі або витяг з держреєстру), копія форми звітності ф.4-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 29-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 37-сг з квитанцією про здачу звіту.(пункт 2.7).

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними: №ЧЕР00000743 вiд 15 листопада 2021р., №ЧЕР00000742 вiд 14 листопада 2021р., №ЧЕР00000741 вiд 13 листопада 2021р., а також актами-розрахунками прийому-передачі насіння соняшника за якісними показниками від 13-15 листопада 2021р.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 11-15 листопада 2021 року, від 08.07.2022, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за листопад 2021 р. - картка рахунку 631 за період за листопад 2021 р.

Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №163 від 13.11.2021р., №164 від 14.11.2021р., №165 від 15.11.2021р. відповідачем не заперечується.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання пункту 2.7 договору поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ ФГ "ФАВОРИТ" надано ТОВ "Вікстранс" Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2020 рік, форма № 29-сг, Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, за формою № 4- сг; Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про збір врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2021 року, форма № 37- сг; витяг з реєстру платників ПДВ.

Також, між ТОВ "Вікстранс" (Покупець) та ФГ "ФАВОРИТ" (Продавець) у укладено договір поставки від 14.11.2021 № 1411-0121 ПВ.

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов`язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар (соняшник який має відповідати ДСТУ 7011:2009 та відповідати наступним якісним показникам: Базові показники товару, що поставляється: вологість - 8%; смітна домішка - 3%,) українського походження, врожаю 2021 року на умовах, зазначених у цьому Договорі (пункт 1.1, 1.2, 1.3).

Відповідно до розділу 2 договору товар поставляється на умовах DAP (поставка у пункті), що розташований: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна, 88, у відповідно до Інкотермс. Датою поставки товару вважається дата підписання Постачальником та Покупцем видаткової накладної на прийнятий обсяг товару (пункт 2.3). Розвантаження товару з транспорту, наданого Постачальником у місці поставки, здійснюється за рахунок та силами Покупця (пункт 2.4.). Попередньо визначена кількість товару, що поставляється зазначається у товарно-транспортних накладних. Остаточна вага партії товару, що поставляється, визначається як залікова вага товару при базових показниках якості, зазначених у п. 1.3 Договору. При поставці товару з якісними показниками нижче базових, залікова вага визначається як при базових показниках. У випадку поставки постачальником товару з показниками, що перевищують базові, залікова вага товару розраховується за формулою Дюваля виходячи з фізичної ваги, визначеної на вагах ТОВ "Агроком Нова Водолага", що знаходиться за адресою Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Чехова 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна 88. Остаточна кількість товару є залікова вага товару при базових показниках якості, що вказується в прийомних актах (п. 2.5 Договору).

При поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: оригінал даного договору, оригінал товарної накладної, податкову накладу у електронному вигляді, копію свідоцтва платника ПДВ, документ, що підтверджує наявність землі у Постачальника(копія довідки з земельного кадастру про наявність земель або копія декларації з Єдиного податку 4 групи з квитанцією або звіт о землі або витяг з держреєстру), копія форми звітності ф.4-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 29-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 37-сг з квитанцією про здачу звіту.(пункт 2.7).

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними: №ЧЕР00000744 вiд 18 листопада 2021р., №ЧЕР00000740 вiд l7 листопада 2021р., №ЧЕР00000739 вiд 16 листопада 2021р., № ЧЕР00000738 вiд 14 листопада 2021р., а також актами-розрахунками прийому-передачі насіння соняшника за якісними показниками від 14-18 листопада 2021р.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 14-18 листопада 2021 року, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за листопад 2021 р. - картка рахунку 631 за період за листопад 2021 р.

Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №159 від 14.11.2021р., №161 від 16.11.2021р., №162 від 17.11.2021р., №166 від 18.11.2021 р. відповідачем не заперечується.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання пункту 2.7 договору поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ ФГ "ФАВОРИТ" надано ТОВ "Вікстранс" Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2020 рік, форма № 29-сг, Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, за формою № 4- сг; Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про збір врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2021 року, форма № 37- сг; витяг з реєстру платників ПДВ.

Також, судом встановлено, що в якості доказу реальності здійснення перевезення та передання товару покупцю, а також використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивач надав наступні документи: копію договору переробки №0809-01 від 08.09.2021р., укладеного між ТОВ "ВІКСТРАНС" та ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА", відповідно до умов якого ТОВ "ВІКСТРАНС" передавало, а ТОВ «Агроком Нова Водолага» зобов`язувалось в обумовлені строки прийняти соняшник у встановлених обсягах для переробки в соняшникову олію та макуху, провести розміщення сировини на переробку, передати виготовлену продукцію, надати послуги по відвантаженню продукції. Факт надходження насіння соняшника на склад ТОВ «Агроком Нова Водолага», проведення лабораторних аналізів позивачем надано копії наступних документів: Книги вагаря ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" за листопад 2021; Забірні карти ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" за листопад 2021; Накладні ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" на відпуск у переробку; Звіт ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах; Перелік реєстрів ТТН ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" (типова форма 3ХС-5); Реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" (типова форма 3ХС-3); Розпорядження на переробку ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА"; картки лабораторного дослідження зерна ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА"; журнал реєстрації лабораторних аналізів ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА"; акти приймання-передачі сировини від 18.11.2021 на 234800 кг., від 17.11.2021р. на 118740кг., від 16.11.2021 на 139860 кг., від 15.11.2021 на 114410кг., від 14.11.2021 рна 41780 кг., від 13.11.2021 на 335760 кг. На виконання вказаного договору ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" для позивача було перероблено насіння соняшника, придбаного у ФГ "ФАВОРИТ", що підтверджується актами приймання-передачі сировини за вересень-листопад 2021р., Актами прийому-передачі олії соняшникової за листопад 2021р., Посвідченнями про якість, Актами надання послуг переробки № 3011-07 від 30.11.2021р., платіжними дорученнями про оплату послуг з переробки.

Суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують встановлення постачання та транспортування товару при постачанні товару між ТОВ "Вікстранс" та ФГ "ФАВОРИТ".

Також, судом встановлено, що в подальшому, після переробки сировини, ТОВ "Вікстранс" реалізував готовий товар в межах здійснення власної господарської діяльності іншим контрагентам, зокрема, за Контрактом №310522/1 від 31.05.2022р. з ОСВ Agroliga group PLC, що підтверджується інвойсом №10.06.2022 від 10.06.2022р., накладною, відомістю вагонів, податковою накладною, банківською випискою; за - нтрактомзу про затвердження штатного розкладувати робітникам заробітну плату, що є особливо негуманним під час війни.ідсутні бКонтрактом № SM-20212909 від 29.09.2021р. з LLC ADAMS GLOBAL TRADB, що підтверджується інвойсом № 29.09.2021 від 29.09.2021р., накладною, відомістю вагонів, податковою накладною, банківською випискою, посвідченнями якості; за Договором поставки №28102021-01Ш від 28.10.2021р. з ПП «Фенікс агро» по Специфікації №1, що підтверджується сертифікатами якості, видатковими, податковими накладними, ТТН, розрахунковими документами.

Суд зазначає, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ "Вікстранс" та ФГ "ФАВОРИТ", а також подальший продаж продукції покупцям в тому числі і за зовнішньоекономічними контрактами (договорами) підтверджується також первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на дані інформаційних систем ITC "Податковий блок", суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі N 818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Суд встановив, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача. Втім, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Не можуть бути прийнятті судом доводи відповідача щодо недостатності у контрагента позивача площі земельних ділянок для вирощування великого обсягу соняшника, які ґрунтуються на даних податкової декларації з плати за землю за 2021 р. в якій ФГ "Фаворит" задекларовано земельні ділянки загальною площею 185,6643 га, звіті про посівні площі сільськогосподарських культур на 2021 рік, згідно якого загальна площа земельних ділянок, які задіяні для вирощування соняшника складали 761,0 га, а також Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №353834133.

Так, за твердженнями податкового органу за перевіряємий період ФГ "Фаворит" на адресу ТОВ "Вікстранс" було реалізовано соняшник у кількості 1 454,38 тон., враховуючи середню урожайність сільськогосподарських культур по Херсонській області у 2021 році - соняшник - 20,0 ц/га (дані інтерактивної карти "Врожай онлайн 2021"), та задекларовану площу земельних ділянок (185,6643 га), у ФГ "Фаворит" відсутня достатня площа земельних ресурсів для отримання даного урожаю, а саме на даних земельних ділянках підприємство мало можливість виростити лише 371,3286 тон соняшника.

Суд зазначає, що висновки податкового органу про неможливість вирощування проданої кількості соняшника зроблені на підставі співставлення задекларованої кількості земель та середньої урожайності сільгоспкультур по Херсонській області за даними інтерактивної карти "Врожай онлайн 2021", проте такі обрахунки (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п. 5.2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Мін`юсті України 12.01.2011 за N 34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

При цьому, зазначені вище висновки податкового органу зроблені без аналізу первинних документів, перевірок контрагентів.

Натомість, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі N 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі N 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі N 520/4150/19).

Щодо окремих недоліків у товарно-транспортних накладних суд зазначає, що згідно з позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 813/2204/17 не тільки недоліки в самій ТТН, а й повна її відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції. Це відіграє в кожній справі свою роль - ТТН може як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, але вона не буде самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. При цьому наявність інших первинних документів свідчить про факт постачання продукції у спірних правовідносинах.

Щодо посилання відповідача на те, що ФГ «Фаворит» є фігурантом кримінального провадження, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні вироки судів, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ФГ «Фаворит».

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вирок суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18.

Окрім того, суд враховує правові висновки постанови Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі N 160/3364/19, а саме: п. 90. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. П. 91. Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що подію вчинення позивачем податкового правопорушення (завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 77 КАС України.

У свою чергу, оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з контрагентами, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч. ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Отже, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі N 804/12339/13-а.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та висновки Верхового Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти з виробництва продукції, прибуткові ордери, експортні митні декларації, з яких підтверджується подальша реалізація товару, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

На час укладання договорів, контрагент позивача був платником ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності та спростування вищенаведених доводів позивача.

Також, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами свої податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Нормами п. п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу України в сукупності, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Також суд враховує, що податкові накладні за вказаними господарськими операціями були зареєстровані в ЄРПН, що не спростовується відповідачем.

Окрім того, суд зазначає, що правовідносини між позивачем та ФГ "ФАВОРИТ" за договорами поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ та від 14.11.2021 № 1411-0121ПВ вже були предметом розгляду Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/7355/22, рішенням від 22.12.2022 р. встановлено, що господарські операції позивача з ФГ "ФАВОРИТ" мають реальний характер та підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у його контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності, а відтак суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023р. №00231960701 є протиправним та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз даних інформаційних систем ITC "Податковий блок", яким встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі N 2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі N 460/143/19.

Підстав для відступу від згаданих вище правових позицій Верховного Суду відповідачем не наведено.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" (заява N 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, рішення ЄСПЛ "Булвес АД проти Болгарії", як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ "Вікстранс" у взаємовідносинах з контрагентом, у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі N 816/809/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час проведення перевірки додаткових документів та/або інформації від платника податків не запитувалося.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем формувався податковий кредит. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Так, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ N 820/4648/13-а, N 826/1398/14, N 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі N 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі N 815/3526/17, 08.05.2018 у справі N 814/937/15.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа N 804/698/26).

Таким чином, суд не бере до уваги доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі N 816/809/17, від 26.06.2018 по справі N 826/3006/14 та 06.02.2018 у справі N 821/589/17.

Також суд бере до уваги, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Так, відповідачем не надано до суду належних доказів щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.08.2023р. №00231960701, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) N 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не спростовують.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСТРАНС" (вул. Чехова, буд. 14, с. Нова Водолага, Харківська область, 63200, ЄДРПОУ 43613993) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 №00231960701, прийняте ГУ ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСТРАНС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 404,75 (десять тисяч чотириста чотири гривні 75 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2023 року.

Суддя Д.А. Волошин