Постанова

від 07.11.2007 по справі 2/94-1516

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

07 листопада 2007 р.                                                                                  

№ 2/94-1516 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Воліка

І.М.,

Михайлюка

М.В.,

Дунаєвської

Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства

“Гефест-Тернопіль” на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 31 липня 2007 року у справі № 2/94-1516 Господарського суду Тернопільської

області за позовом Приватного підприємства “Гефест-Тернопіль”, м.

Тернопіль, до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Тернопіль,

про стягнення 6 754,64 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явилися;

відповідача -не з'явилися;

встановив:

У квітні 2007 року позивач

-Приватне підприємство “Гефест-Тернопіль” пред'явив у господарському суді позов

до відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 6

754,64 грн.

Вказував, що на підставі

укладеного  між ним та СПД ОСОБА_1

договору оренди нежитлового приміщення від 1 березня 2006 року, позивач передав

в оренду відповідачеві, а останній прийняв нежитлове приміщення площею 38,92

кв.м. під АДРЕСА_1

Посилаючись на невиконання

відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, а також плати за

користування телефоном, позивач просив стягнути з відповідача 6 754,64 грн.

збитків з урахуванням пені, інфляційних та 3 % відсотків річних.

Рішенням Господарського суду

Тернопільської області від 1 червня 2007 року (суддя Колубаєвої В.О.) позов

задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача

на користь позивача 3118 грн. орендної плати та 2156,24 грн. плати за

користування телефоном.

Рішення мотивоване наявністю

підстав до задоволення позовних вимог на підставі ст.ст. 193, 286 ГК України та

ст. 762 ЦК України, оскільки відповідачем не виконано свої зобов'язання в

частині оплати суми боргу оренди та плати за телефонні розмови.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 31 липня 2007 року (колегія суддів у складі: Слука М.Г.

-головуючого, Краєвська М.В., Скрутовський П.Д.) рішення скасовано. В позові

відмовлено.

Постанова мотивована посиланнями на

ст.ст. 220, 793, 794 ЦК України відповідно до яких спірний договір є нікчемним,

оскільки сторонами при укладені спірного договору не дотримано нотаріальної

форми, та на відсутність доказів передачі і використання відповідачем

орендованого приміщення та телефону.

У касаційній скарзі ПП

“Гефест-Тернопіль”, посилаючись на порушення норм матеріального права та

неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати постанову

апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої

інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи

касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів

знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних

підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у

судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду

відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, під час розгляду справи судами

попередніх інстанцій встановлено, що 1 березня 2006 року між ПП

“Гефест-Тернопіль” (орендодавцем) та СПД ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір

оренди нежитлового приміщення № 3 строком на один рік, відповідно до умов якого

позивач передає, а відповідач приймає в користування приміщення площею 38,92

кв.м. під АДРЕСА_1 та сплачує 623,6 грн. орендної плати на місяць.

Проймаючи рішення у даній справі

місцевий господарський суд виходив з того, що протягом дій спірного договору

оренди відповідач користувався орендованим приміщенням та стаціонарним

телефоном, проте не виконував свої зобов'язання в частині оплати цих послуг, у

зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по орендній платі у сумі 3

118 грн. за період з 01.06.2006 року по 31.10.2006 року та 2 156,24 грн. за

користування телефоном з 01.07.2006 року по 31.10.2006 року.

При цьому місцевий господарський

суд зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується

договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 1 березня 2006 року, який в

установленому порядку розірваний не був, та рахунком за послуги зв'язку

НОМЕР_1.

Скасовуючи рішення Господарського

суду Тернопільської області від 1 червня 2007 року, апеляційний господарський

суд виходив з того, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки

укладений в порушення вимог ст.ст. 220, 793, 794 ЦК України щодо обов'язкової

нотаріальної форми договору, а тому підстав до стягнення суми боргу оренди та плати

за телефонні розмови, які виставлені Укртелекомом позивачу відсутні.

Крім того судом зазначено, що в

матеріалах справи відсутні докази передачі і використання відповідачем

орендованого приміщення. Не визначено умовами договору і плату за користування телефоном,

а також майном яке передавалося орендарю, а тому підстав до покладення на

відповідача зобов'язання щодо сплати коштів за договором не вбачав.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у

разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору

такий договір є нікчемним.

Згідно з ст. 793 ЦК України, в

редакції, яка діяла на момент укладення договору, договір найму будівлі або

іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)

строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 року ЦК України

передбачено, що такий договір підлягає державній реєстрації.

Враховуючи наведене, судова колегія

прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваної

постанови, яка відповідає положенням ст.ст. 105 ГПК України та вимогам, що

викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11

“Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Твердження касаційної скарги про

те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки договору

оренди, який свідчить про існування між сторонами договірних правовідносин та

наявність заборгованості відповідача перед позивачем, не заслуговують на увагу,

окрім того, ці твердження спростовуються встановленими судами обставинами

справи.

Враховуючи те, що у касаційній

інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої

інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин

справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного

законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, 

Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного

підприємства “Гефест-Тернопіль” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 31 липня 2007 року у справі № 2/94-1516 залишити без

змін.

Судді:                                                                             

І.М. Волік

М.В. Михайлюк

                                                                                       Н.Г.

Дунаєвська