Ухвала

від 08.12.2023 по справі 280/1347/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 грудня 2023 року

м. Київ

справа №280/1347/23

адміністративне провадження № К/990/40214/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 280/1347/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсі» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати винесене комісією Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8120842/35763706 від 19 січня 2023 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» від 17 жовтня 2022 року №2;

- визнати протиправним та скасувати винесене комісією Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8120990/35763706 від 19 січня 2023 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» від 17 жовтня 2022 року №3;

- визнати протиправним та скасувати винесене комісією Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8120843/35763706 від 19 січня 2023 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» від 17 жовтня 2022 року №4;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» від 17 жовтня 2022 року №2, датою її направлення на реєстрацію;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» від 17 жовтня 2022 року №3, датою її направлення на реєстрацію;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛСІ» від 17 жовтня 2022 року №4, датою її направлення на реєстрацію.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року позов задоволено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 КАС України.

В межах встановленого строку, Головним управлінням ДПС у Львівській області надіслано на адресу суду апеляційної інстанції клопотання, в якому заявник просив подовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Обґрунтовуючи клопотання контролюючий орган зазначив, що процес затвердження кошторису видатків на фінансування адміністративних витрат є складним та тривалим; доведений ГУ ДПС тимчасовий обсяг видатків на перший квартал 2023 року, в частині витрат на оплату судового збору, вже вичерпано.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто заявнику.

13 жовтня 2023 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу разом із клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.

На виконання вимог наведеної ухвали, відповідачем до суду було подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилався на відсутність коштів для проведення оплати судового збору та введення на території України воєнного стану.

Також, заявником подано клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків скарги або відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю належного фінансування.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Апеляційний суд встановив, що оскаржуване рішення було прийнято Запорізьким окружним адміністративним судом 17 травня 2023 року. Повний текст судового рішення складено судом першої інстанції 17 травня 2023 року, отже останній день строку на подання апеляційної скарги припадає на 17 червня 2023 року.

Відповідно до штемпелю суду апеляційної інстанції, проставленому на апеляційній скарзі, остання була подана до апеляційного суду 13 жовтня 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Також суд зазначив, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 280/1347/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсі» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко