Постанова

від 07.12.2023 по справі 922/2078/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/2078/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води", смт Царичанка, Дніпропетровська область (вх.№1793 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 (повний текст складено 21.07.2023) у справі №922/2078/23 (суддя Хотенець П.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води", смт Царичанка, Дніпропетровська область,

до відповідача Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт Донець, Балаклійський район, Харківська область,

про стягнення 223548,00грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" про стягнення 223548,00грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №21-354 від 17.01.2022 щодо повернення позивачу зворотної тари багаторазового використання (бутлів для питної води у кількості 1433 шт., ємністю 19 л., загальною вартістю 223548,00грн з ПДВ). Позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями про виконання зобов`язання у вигляді повернення майна - зворотної тари, або повернення вартості такого майна, однак такі вимоги були залишена відповідачем без задоволення, що призвело до звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 223548,00грн, які становлять собою вартість неповернутого відповідачем належного позивачу майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено неправомірної поведінки відповідача та фактичних збитків, які є обов`язковими елементами складу цивільного правопорушення, оскільки договір поставки №21-354 від 17.01.2022 станом на момент розгляду цього спору є діючим до 29.12.2023, а строки повернення відповідачем тари та умови розрахунків за звороту тару договором не визначені.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач - ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/2078/23 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відмовляючи у задоволенні позову з тих мотивів, що укладеним між сторонами договором не було визначено строків повернення зворотної тари, господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам позивача, а саме листам та претензіям, якими вимагалось у відповідача виконання зобов`язань з повернення зворотної тари, у зв`язку з чим, суд помилково не застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо необхідності виконання боржником зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги (претензії);

- суд першої інстанції також безпідставно не врахував п. 4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання дерев`яної, картонної тари та паперових мішків, затверджених наказом Міндержресурсу України №15 від 16.06.1992, яким встановлено, що засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30-денний термін;

- позивач доводить суду, що з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та п. 4 вказаних Правил станом на момент подання цього позову строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення тари сплив, а відтак наявні всі елементи складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, а саме: 1) протиправна поведінка відповідача, яка виражена у порушенні умов договору поставки щодо неповернення зворотної тари 2) факт неповернення тари спричинив позивачу прямі збитки у вигляді втрати майна вартістю 223548,00грн, яка (вартість) відображена в актах здачі-прийняття тари, підписаних між сторонами; 3) причинно-наслідковий зв`язок полягає в тому, що у разі належного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки щодо повернення тари, позивач мав би в наявності належне йому майно.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 поновлено ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 17.10.2023 від АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- спірним договором не встановлений строк повернення зворотної тари, у зв`язку з чим відповідачем не порушені умови договору щодо повернення зворотної тари;

- у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення у зв`язку з відсутністю вини у вчиненні такого правопорушення, яка полягає, на думку позивача, у неповерненні відповідачем позивачу зворотної тари;

- уповноважені представники відповідача не складали та не підписували акти здачі-прийняття тари, зазначені акти відсутні у відповідача та не є належними доказами по справі;

- позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки останній має право вимагати від відповідача виконання обов`язку в натурі (повернення тари), а не стягнення збитків.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (223548,00грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2022 між ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" (постачальник) та АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (покупець) укладено договір поставки №21-354 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві воду питну (товар), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до розділу 3 договору у вартість товару не входить упаковка/тара. тара повинна повертатися покупцем, порядок і строки повернення тари визначаються у специфікаціях.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити за поставлений товар після пред`явлення постачальником рахунку на оплату шляхом перерахування на його рахунок та на умовах зазначених в специфікаціях.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач (постачальник) виконав свої зобов`язання за договором, поставивши відповідачу питну воду, яку відповідач (покупець) прийняв, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накидними №000000049 від 19.01.2022, №000000052 від 24.01.2022, №000000067 від 26.01.2022, №000000069 від 28.01.2022, №000000146 від 23.02.2022, №000000147 від 23.02.2022.

Разом з обумовленим договором товаром (питною водою) позивачем також було передано відповідачу тару - бутлі ємністю 19 л., що підтверджено: актом здачі - прийняття №0000049 від 19.01.2022 в кількості 455 шт., актом здачі - прийняття №000000052 від 24.01.2022 в кількості 271 шт.; актом здачі - прийняття №000000067 від 26.01.2022 в кількості 28 шт.; актом здачі - прийняття №000000069 від 28.01.2022 в кількості 294 шт.; актом здачі - прийняття №000000146 від 23.02.2022 в кількості 359 шт.; актом здачі - прийняття №000000147 від 23.02.2022 в кількості 103 шт.

Відповідно до вказаних актів здачі-прийняття вартість 1 бутля ємністю 19 л. складає 156,00грн з ПДВ.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 29.12.2023 року (п. 10.1 договору).

У п. 5.16 договору сторони погодили, що порядок і строки повернення тари, умови розрахунків за тару обумовлюються у специфікації.

Відповідно до п. 8 специфікації №1 (додатку №1 до договору) упаковка і маркування товару відповідають встановленим правилам, стандартам і технічним умовам товару. Вимоги до зворотної тари - бутлі із полікарбонату ємністю 18,9 л. з кулерною кришкою, корок та горловина бутля покриті одноразовим ковпачком, який свідчить про ідентичність товару та захищає його від підробок. Тара є власністю постачальника та передається покупцю в тимчасове користування та підлягає поверненню. Передача тари в користування замовнику здійснюється по акту приймання-передачі, який складається та підписується уповноваженими представниками сторін. Замовник не має права продавати, передавати в тимчасове користування, відчужувати чи розпоряджатися переданою йому постачальником та користуватися тарою не за призначенням.

У зв`язку з неповерненням всіх бутилів, що були передані відповідачеві, позивач звернувся до останнього з листом-претензією №145 від 07.11.2022, якою просив повернути відвантажені раніше бутлі ємністю 18,9 л. в кількості 1433 шт.

Розглянувши претензію позивача, відповідач листом №ШГВ3752/0003.1.1-05 від 15.11.2022 повідомив позивача про те, що оскільки умовами договору поставки та специфікацією №1 не встановленого конкретного строку повернення тари, відтак ГПУ "Шебелинкагазвидобування" не має зобов`язання щодо повернення тари у визначений термін.

28.11.2022 позивач направив відповідачу претензією, якою вимагав повернути тару в кількості 1433 шт. або сплатити вартість неповернутої зворотної тари в сумі 223548,00грн, виходячи з вартості, яка визначена в актах здачі-приймання - за 1 бутиль 156,00грн з ПДВ.

12.12.2022 позивач повторно надіслав відповідачу претензію, якою вимагав виконання обов`язку за договором поставки №21-354 від 17.01.2022 щодо повернення тари в кількості 1433 шт. або відшкодування збитків в розмірі вартості неповернутої зворотної тари.

Відповідач вищевказані претензії позивача залишив без відповіді та реагування, питання про повернення тари не було вирішено.

Порушення відповідачем обов`язку щодо повернення тари або оплати її вартості, за твердженням позивача, завдало йому збитків в розмірі вартості такого майна на суму 223548,00грн, що стало підставою звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду Харківської області з цим позовом.

Як вже зазначалося, Господарським судом Харківської області 21.07.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/2078/23, яким відмовлено у задоволенні повністю з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Статями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплені у ст. 193 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли внаслідок виконання договірних зобов`язань щодо поставки питної води разом із зворотною тарою багаторазового використання (бутлями) за договором поставки №21-354 від 17.012022.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 1 ст. 685 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов`язання. Обов`язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки (ч. 2 ст. 685 ЦК України).

У ч. 3 ст. 685 ЦК України передбачено, що продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару; зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню (п. 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 №224 (далі - Порядок №224).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8 специфікації №1 (додатку №1 до договору) тара є власністю постачальника та передається покупцю в тимчасове користування та підлягає поверненню

У той же час, у вказаній специфікації №1 (додатку №1 до договору) не встановлено конкретного строку строк повернення тари (бутлів з-під води). Проте, строк виконання зобов`язання може встановлюватися актами законодавства.

Так, взаємовідносини відправників і одержувачів (незалежно від форм власності) продукції і товарів з питань застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання регулюються Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міндержресурсів України №15 від 16.06.1992.

Правилами визначено, що засобами багаторазового використання є: спеціалізовані контейнери, тара-обладнання, тара багаторазового використання, допоміжні пакувальні засоби і пакувальні тканини, універсальні контейнери, що належать окремим підприємствам і організаціям.

Пунктом 3 Правил встановлено, що після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов`язковому поверненню, якщо інше не передбачене цими Правилами або договором.

За вимогами п. 4 Правил засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30-денний строк, якщо інший строк не передбачений спеціальними нормами цих Правил. Обчислення строку повернення починається з дня одержання продукції і товарів у засобах упаковки багаторазового використання від транспортної організації, або з часу прийому її на складі відправника чи на складі одержувача у встановлений строк, якщо інший порядок відліку строку не встановлений цими Правилами.

Повернення засобів упаковки багаторазового використання проводиться за рахунок одержувача тари (виготовлювача продукції і товарів), якщо інше не передбачене договором (п. 7 Правил).

Пунктами 5, 6 та 11 Правил, у свою чергу, передбачено, що днем повернення засобів упаковки багаторазового використання вважається день здачі їх органу транспорту, що визначається за датою приймально-давального акту чи розписки в одержанні засобів упаковки багаторазового використання. Приймання засобів упаковки багаторазового використання за кількістю і якістю проводиться у відповідності з Інструкціями і діючими нормативними актами про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю. При поверненні засобів упаковки багаторазового використання в супровідних документах вказується кількість і тип цих засобів, а також номер сертифіката, за яким здійснюється їх повернення.

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється учасниками процесу, позивач (постачальник/продавець) виконав взяті на себе зобов`язання за договором, поставивши відповідачу питну воду, яку відповідач (замовник/покупець) прийняв, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накидними: №000000049 від 19.01.2022 вода питна об`ємом 18,9 л. у кількості 455 шт; №000000052 від 24.01.2022 вода питна об`ємом 18,9 л. у кількості 271 шт; №000000067 від 26.01.2022 вода питна об`ємом 18,9 л. у кількості 28 шт; №000000069 від 28.01.2022 вода питна об`ємом 18,9 л. у кількості 294 шт; №000000146 від 23.02.2022 вода питна об`ємом 18,9 л. у кількості 359 шт; №000000147 від 23.02.2022 вода питна об`ємом 18,9 л. у кількості 103 шт.

Судом також встановлено, що разом з товаром (питною водою) позивачем також було передано відповідачу зворотну тару багаторазового використання - бутлі ємністю 19 л. у загальній кількості 1510 шт., що підтверджено: актом здачі - прийняття №0000049 від 19.01.2022 в кількості 455 шт., актом здачі - прийняття №000000052 від 24.01.2022 в кількості 271 шт.; актом здачі - прийняття №000000067 від 26.01.2022 в кількості 28 шт; актом здачі - прийняття №000000069 від 28.01.2022 в кількості 294 шт.; актом здачі - прийняття № 000000146 від 23.02.2022 в кількості 359 шт.; актом здачі - прийняття №000000147 від 23.02.2022 в кількості 103 шт.

У свою чергу, відповідачем до матеріалів справи надано докази, які свідчать про повернення позивачу частини переданої тари в загальній кількості 266 шт., що підтверджено актом №4 повернення тари від 15.02.2023 на 122 шт. та актом №5 повернення тари від 15.02.2023 на 144 шт.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наданих відповідачем актів та не повернення ГПУ "Шебелинкагазвидобування" зворотної тари у кількості 266 шт. позивачем суду не надано.

Отже, загальна кількість неповернутих відповідачем бутлів, згідно з видатковими накладними та актами здачі-приймання тари становить 1244 шт.

При цьому, в матеріалах справи містяться листи-претензії №145 від 07.11.2022, від 28.11.2022 та від 12.12.2022, які були надіслані на адресу відповідача, і в яких позивачем у порядку досудового врегулювання спору зазначено про необхідність повернення ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" зворотної тари багаторазового використання (бутлів), які є власністю відповідача та підлягають поверненню за умовами договору поставки.

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, вказані вимоги позивача відповідач виконав частково, чим допустив порушення взятих на себе договірних зобов`язань у частині повернення переданої йому зворотної тари багаторазового використання (бутлів у кількості 1244 шт.).

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи відповідача про те, що оскільки строк повернення тари не визначено договором поставки, відтак у відповідача не виникало обов`язку повертати позивачу бутлі до закінчення строку дії договору (29.12.2023). Колегія суддів наголошує, що у даному випадку строк виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення зворотної тари встановлено не договором, а на підставі актів законодавства, а саме: п. 4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міндержресурсів України №15 від 16.06.1992, а також ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Крім того, що відповідно до п. 3 специфікації №1 (додатку №1 до договору) згідно графіку поставки такий товар (питна вода) мав бути поставлений не пізніше 01.02.2023, та, як свідчить зміст видаткових накладних, був поставлений у період січень лютий 2022 року.

За умовами п. 5 специфікації №1 (додатку №1 до договору) гарантія на товар становить 6 місяців з дати поставки.

Судовою колегією враховується, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих пояснень та не надано доказів на підтвердження підстав для зберігання зворотної тари, в якій поставлялась питна вода, після закінчення строку придатності такого товару, тобто після червня липня 2022 року.

Як вже вказувалося раніше, відповідач 15.02.2023 повернув частину зворотної тари у загальній кількості 266 шт., однак належного обґрунтування підстав для утримання/зберігання залишку неповернутої тари у кількості 1244 шт. відповідачем не наведено. Жодних аргументів про те, що поставлена позивачем вода зберігається та не використана до теперішнього часу, що б унеможливлювало повернення відповідної кількості тари, відповідачем не наведено та матеріали справи таких доказів не містять.

Безпідставними є також доводи відповідача про те, що уповноважені представники ГПУ "Шебелинкагазвидобування" не складали та не підписували акти здачі-приймання тари, оскільки: по-перше, відповідач не заперечує проти самого належного факту поставки товару (питної води) на підставі видаткових накладних за січень лютий 2022 року, в яких чітко визначено кількість переданих бутлів об`ємом по 18,9 л. (1510 шт.), та оплати вартості поставленого товару, а лише заперечує проти отримання зворотної тари (бутлів); по-друге, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття тари (а.с.22-40, т.1) місять всі необхідні реквізити первинного документа, у т.ч. ініціали та підписи уповноваженої особи відповідача, на більшій частині також міститься відтиск печатки, що є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими актами; по-третє, відповідачем не надано доказів протиправності використання печатки відповідача чи доказів її втрати, або іншого її вибуття з відання юридичної особи; так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку із втратою чи викраденням печатки, або ж фальсифікації підпису у вказаних актах здачі-приймання тари.

Крім того, як свідчить зміст наявних у справі видаткових накладних (підписання яких відповідач не заперечує) та актів здачі-приймання тари, зазначені документи підписувалися одними й тими ж особами, наприклад 19.01.2022 підписант від замовника/покупця Кішинська В.М., 24.01.2022 Вишнякова К.М. тощо. Також, як було з`ясовано судом, відповідач 15.02.2023 здійснив часткове повернення зворотної тари у кількості 266 шт., що додатково підтверджує наявність у останнього такого майна позивача.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які би свідчили про повернення відповідачем позивачу зворотної тари багаторазового використання (бутлів ємністю 19,0 л. в загальній кількості 1244 шт.), судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов`язання за договором поставки, строк виконання такого зобов`язання, встановлений актами законодавства, сплив у листопаді 2022 року.

Таким чином, внаслідок не повернення відповідачем зворотної тари багаторазового використання (бутлів), які були поставлені позивачем згідно вказаних раніше видаткових накладних та актів здачі-прийняття тари, позивачу завдано збитки.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено главою 25 ГК України. Зокрема, відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст.ст. 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Відтак, на позивача покладається обов`язок доведення факту заподіяння йому збитків, розміру таких збитків, надання доказів протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між його протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

Як було встановлено апеляційним судом, відповідачем як замовником/покупцем за договором поставки, не було виконано покладений на нього п. 8 специфікації №1, п. 4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міндержресурсів України №15 від 16.06.1992, а також ч. 2 ст. 530 ЦК України обов`язок щодо повернення зворотної тари (бутлів) у 30-ти денний строк з моменту поставки або у 7-ми денний строк з моменту пред`явлення вимоги позивача, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення 1244 шт. загальною вартістю 194064,00грн (156грн за 1 шт.) є таким, що настав ще у листопаді 2022 року.

У зв`язку із зазначеним, як вбачається із матеріалів справи, 07.11.2022 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №145 з вимогою повернути зворотну тару.

Однак, відповідач листом №ШГВ3752/0003.1.1-05 від 15.11.2022 повідомив позивача про те, що оскільки умовами договору поставки та специфікацією №1 не встановленого конкретного строку повернення тари, відтак ГПУ "Шебелинкагазвидобування" не має зобов`язання щодо повернення тари у визначений термін.

28.11.2022 позивач направив відповідачу претензією, якою вимагав повернути тару в кількості 1433 шт. або сплатити вартість неповернутої зворотної тари в сумі 223548,00грн, виходячи з вартості 1 бутля 156,00грн з ПДВ

12.12.2022 позивач повторно надіслав відповідачу претензію, якою вимагав виконання обов`язку за договором поставки №21-354 від 17.01.2022 щодо повернення тари в кількості 1433 шт. або відшкодувати збитки в розмірі вартості неповернутої зворотної тари.

Однак, відповідачем вказані претензії позивача були залишені без задоволення.

Відповідачем в процесі розгляду справи не наведено будь-якого належного обґрунтування підстав для зберігання зворотної тари (невикористання води тощо), яка є власністю позивача та мала б бути повернута останньому, у зв`язку з цим також не підтверджено правових підстав для зберігання такої тари саме до закінчення строку дії договору поставки (29.12.2023).

При цьому, судом враховується й ті обставин, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у своєму відзиві фактично заперечував проти підписання ним актів здачі-приймання тари, настання обов`язку повертати тару позивача до закінчення строку дії договору та взагалі проти фактичної наявності в нього цих бутлів.

Зазначене, за оцінкою суду, свідчить про неправомірну поведінку відповідача щодо неповернення всупереч умовам договору поставки позивачу належного йому майна - зворотної тари багаторазового використання бутлів у кількості 1244 шт. загальною вартістю 194064,00грн, та, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не доведено факту наявності у нього вказаного майна позивача, а фактично лише заперечувалося проти підписання актів здачі-приймання тари, тобто стверджувалося про неотримання та відсутність в нього на зберіганні такої кількості тари, це свідчить про його втрату або знищення.

Вартість втраченого майна у відповідності до положень ч. 2 ст. 22 ЦК України та ч.1 ст. 225 ГК України входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, тобто, у даному випадку, відповідачем.

Судовою колегією встановлено, що вартість майна, визначена позивачем у позові 156грн з ПДВ за 1 бутиль, відповідає його вартості, визначеній у актах здачі-прийняття тари станом на момент їх підписання між сторонами).

Протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах полягає у порушенні умов договору поставки, а саме невчинення дій щодо повернення позивачу у встановлений актами законодавства (п. 4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міндержресурсів України №15 від 16.06.1992, а також ч. 2 ст. 530 ЦК України) строк зворотної тари багаторазового використання бутилів у кількості 1244 шт. загальною вартістю 194064,00грн.

Дійсний розмір понесених позивачем збитків підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття №000000052 від 24.01.2022, №000000067 від 26.01.2022, №000000069 від 28.01.2022, №000000146 від 23.02.2022, № 000000147 від 23.02.2022 та є наслідком саме вказаної протиправної поведінки відповідача.

При цьому, відповідачем не доведено, що збитків у вигляді втрати позивачем майна 1244 шт. бутилів на суму 194064,00грн, завдано не з його вини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами доведена суду наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський судом першої інстанції необґрунтовано відмолено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" про стягнення з АТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" про стягнення збитків

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 194064,00грн, які становлять собою вартість 1244 шт. зворотної тари багаторазового використання, неповернутої позивачу згідно умов договору поставки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, беручи до уваги те, що судом встановлено наявність у справі доказів, які свідчать про фактичне повернення відповідачем 266 шт. бутилів із загальної кількість переданих 1510 шт., а позивачем, у свою чергу, не було спростовано доводи відповідача та не надано доказів щодо їх неповернення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення вартості 266 шт. бутилів як збитків не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, який, на думку відповідача, мав би бути реалізований шляхом подання позовної заяви про повернення зворотної тари, а не стягнення збитків, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку позивачем, який відповідно до положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України наділений правом обирати спосіб захисту свого порушеного права, було подано позов саме про відшкодування збитків вже після невиконання та залишення відповідачем без реагування претензії позивача про повернення зворотної тари.

При цьому, як було встановлено апеляційним судом, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було доведено факту наявності у нього вказаного майна позивача, а фактично лише заперечувалося проти підписання актів здачі-приймання тари, тобто стверджувалося про неотримання та відсутність в нього на зберіганні такої кількості тари, що свідчить про його втрату або знищення. Відповідачем зазначений факт не спростований та не надано доказів наявності в нього спірних бутилів, а також не наведено обґрунтованих підстав для зберігання (у т.ч. з підстав невикористання питної води) або ж належного виконання зобов`язання з повернення тари, у зв`язку з чим колегія суддів не може вважати, що звернення позивача з позовом про зобов`язання відповідача повернути позивачу майно буде ефективним способом захисту порушених прав.

Враховуючи викладене, оскільки господарським судом першої інстанції не було у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "Царичанський завод мінеральної води"; скасування рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 194064,00грн збитків із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на те, що суд частково задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" про стягнення збитків в сумі 194064,00грн скасувати.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2078/23 викласти в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт Донець, вул. Стадіонна, 9, код ЄДРПОУ 00153146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" (51000, Дніпропетровська обл., смт Царичанка, вул. Царичанська, 147, код ЄДРПОУ 40284116) збитки в розмірі 194064,00грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2910,93грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. "

Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт Донець, вул. Стадіонна, 9, код ЄДРПОУ 00153146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" (51000, Дніпропетровська обл., смт Царичанка, вул. Царичанська, 147, код ЄДРПОУ 40284116) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4366,40грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов