Рішення

від 08.12.2023 по справі 916/3816/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3816/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3816/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4/А, офіс 139; код ЄДРПОУ 42602859)

До відповідача: Приватного підприємства Алмар-Південь (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 120/2, приміщення Ж-10; код ЄДРПОУ 40021230)

про стягнення 139882,21 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Алмар-Південь про стягнення 139882,21 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь від 31.08.2023р. вх. № ГСОО 4329/23 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

08.09.2023р. до господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 04.09.2023р.

Ухвалою господарського Одеської області від 11.09.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3816/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його електронну адресу ухвал суду.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» та Приватним підприємством «Алмар-Південь» був укладений Договір поставки № 85/21 -П від 30 серпня 2021 р., згідно умов якого позивач зобов`язувався здійснити поставку товару, а відповідач зобов`язувався сплатити грошові кошти за поставлений Товар на умовах передбачених в Договорі та Замовленнях до нього.

Згідно п.2.2. Договору, розрахунки за товар (його окрему партію) здійснюються Покупцем шляхом перерахування 100% передплати грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок Постачальника.

Отже, як вказує позивач, відповідач мав провести розрахунки за наданий товар згідно видаткових накладних на умовах передплати, але не пізніше отримання товару.

За посиланням позивача, свої зобов`язання з оплати товару Приватне підприємство «Алмар-Південь» не виконало. Заборгованість за Договором №85/21-П від 30 серпня 2021 року на дату подання позовної заяви складає 62146,30 грн. Прострочення з оплати товару за накладними 2021 року на дату підписання цієї позовної заяви складає 639 календарних дня.

Згідно п. 5.3. Договору передбачена відповідальність Відповідача за затримку оплати товару, а саме Відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла протягом періоду за який стягується пеня, від суми несплаченого товару за кожний день затримки.

Згідно п.5.5. Договору, Сторони домовились, що відповідно до п.6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Позивачем було здійснено нарахування пені, окремо по кожній видатковій накладній, та розмір пені становить 52804,08 грн.

Також позивачем було здійснено нарахування 3% річних 3777,64 грн. та інфляційних втрат 21154,19 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь та Приватним підприємством Алмар-Південь виникли на підставі укладеного між ними 30 серпня 2021р. Договору поставки №85/21-П на умовах попередньої оплати.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем на користь відповідача, на виконання умов укладеного договору, було поставлено товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-0003370 від 03.11.2021р. на суму 5908,20 грн., №РН-0003425 від 05.11.2021р. на суму 12687,98 грн., №РН-0003490 від 10.11.2021р. на суму 7485,00 грн., №РН-0003491 від 10.11.2021р. на суму 6114,83 грн., №РН-0003688 від 23.11.2021р. на суму 20896,49 грн., №РН-0004006 від 14.12.2021р. на суму 451,50 грн., №РН-0004007 від 14.12.2017р. на суму 692,02 грн., №РН-0004140 від 23.12.2021р. на суму 8706,01грн., №РН-0000373 від 06.04.2023р. на суму 36181,73 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством Алмар-Південь, як покупцем, прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки № 85/21 -П від 30 серпня 2021 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 62146,30 грн. боргу підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 3777,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21154,19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із врахуванням визначеного, за видатковими накладними строк оплати вартості товару починається з наступного дня, від дня отримання такого товару відповідачем.

З урахуванням викладеного, судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат окремо по кожній видатковій накладній, з урахуванням вірного періоду настання прострочення виконання зобов`язання відповідачем, тобто з наступного дня від дати поставки відповідного товару.

Так, розмір 3% річних становить 3747,45 грн. та інфляційні втрати 19927,64 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом враховано, що умовами п. 5.3. та п. 5.5. Договору сторонами було узгоджено, що відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла протягом періоду за який стягується пеня, від суми несплаченого товару за кожний день затримки та відповідно до п.6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 52804,08 грн.

Судом було здійснено перерахунок пені окремо по кожній видатковій накладній, з урахуванням вірного періоду настання прострочення виконання зобов`язання відповідачем, тобто з наступного дня від дати поставки відповідного товару.

Так, розмір пені становить 51680,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 62146,30 грн., інфляційних втрат 19927,64 грн., 3% річних 3747,45 грн. та пені 51680,40грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2638,33 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь задовольнити частково.

2.Стянути з Приватного підприємства Алмар-Південь (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 120/2, приміщення Ж-10; код ЄДРПОУ 40021230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Південь (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4/А, офіс 139; код ЄДРПОУ 42602859) основний борг у розмірі 62146 (шістдесят дві тисячі сто сорок шість) грн. 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 19927 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 3747 (три тисячі сімсот сорок сім) грн., пеню у розмірі 51680 (п`ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 33 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2023 р., у зв`язку з припиненням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» згідно наказу керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р. та відновленням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» з 08.12.2023р. згідно з наказом голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко