Рішення

від 28.11.2023 по справі 405/5245/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/5245/22

2/405/724/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Восход» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, автогаражного кооперативу «Восход», на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 62356,45 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день винесення судового рішення, моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що він перебував на посаді голови правління авто гаражного кооперативу «Восход» з 01.03.1988 року по 30.12.2021 року. На час звільнення роботодавцем йому не повністю була виплачена заробітна плата та усі належні виплати, передбачені трудовим законодавством. 30.12.2021 року він був звільнений за власним бажанням, згідно акту прийому-передачі будь-які зауваження до нього були відсутні, на час звільнення існувала заборгованість по виплаті заробітної плати, що підтверджується відповідною довідкою, про нараховані йому суми відповідач не повідомив, а тому він вимушений звернутись в суд з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 04.10.2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 21.11.2022 року, за клопотанням представника відповідача, замінено засідання у даній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.02.2023 року відповідачем подано відзив на позов.

05.04.2023 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив його задовольнити, представник відповідача позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, просила відмовити в його задоволенні.

В судове засідання, призначене на 28.11.2023 року сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, надали суду письмові виступи в дебатах, в яких представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача просила відмовити в його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносин.

Згідно зі статтею15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, щокожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді голови правління авто гаражного кооперативу «Восход» з 01.03.1998 року по 30.12.2021 року.

Відповідно до Статуту автогаражного кооперативу «Восход» органами управління організацією є: Загальні збори членів організації, Правління організації, Голова правління (п. 5.2), а пункт 5.3.5 статуту визначає, що до виключної компетенції Загальних зборів належить вирішення обрання Правління строком на 5 років. Голова Правління обирається членами правління строком на 5 років (п.5.5.1.).

Пункт 5.5.9 Статуту чітко визначає - голова правління може бути відкликаний з посади за рішенням Загальних зборів за ініціативою більшості від складу членів Правління до закінчення строку, на який він обирався, у випадках, зокрема: за власним бажання на підставі поданої Правлінню організації письмової заяви.

Судом встановлено, що в порушення вимог Статуту, позивач по справі ОСОБА_1 , пише письмову заяву собі, як голові правління, не реєструє її в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, та не подає її на розгляд Правлінню організації. В заяві про звільнення датованій 08.12.2022 року, ОСОБА_1 пише про звільнення за власним бажанням з 10.12.2021 року, а як вбачається з копії трудової книжки, наданої ним до позовної заяви, дата звільнення 30.12.2021 року.

Крім того, ОСОБА_1 як голова правління, порушуючи вимоги п.5.5.9 Статуту, звільняє себе без рішення Загальних зборів, проводить за його наказом, як голови правління.

Також до матеріалів позову позивачем надано аркуш паперу за підписом головного бухгалтера ОСОБА_2 , дата складання 31.12.2021 року, з розрахунком боргу кооперативу перед ОСОБА_1 , яка складає 62 356,45 грн. (а.с. 15).

Суд критично відноситься до наданої інформації, так як відповідно до наказу № 4 від 30.12.2021 року головний бухгалтер ОСОБА_2 звільнена за власним бажанням 30.12.2021 року, що вона засвідчила своїм власним підписом на наказі (а.с. 57).

Допитана в судовому засіданні 05.10.2023 року свідок ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 працював головою правління 19 років, вона працювала головним бухгалтером 1,5 року, ОСОБА_1 приїхав до неї додому і вона поставила підпис, хто ставив печатку їй невідомо на документі про борг. Оригіналу вищевказаного листа ніхто не бачив. Свідок не змогла пояснити, на чому грунтується саме такий розрахунок, які об`єктивні причини були неотримання заробітної плати позиваче, яким документом це оформлювалось. Пояснила, що заборгованість мала місце, так як ними проводились розрахунки за послуги, заробітну плату іншим працівникам, а потім собі.

З оглядуна викладеневище,вбачається щопозивач здійсненосвоє звільненняз порушеннямпроцедури звільненняпередбаченої Статутомкооперативу, розрахунок про борг по заробітній платі складено та підписано головним бухгалтером після її звільнення і посвідчено печаткою підприємства, яка станом на 31.12.2021 року перебувати у звільненого головного бухгалтера, не могла.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до вимог частини 1статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, астаттею 76 цього ж Кодексувизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що встановлюються певними засобами доказування.

Аналізуючи надані позивачем докази, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами фактів, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, і підстави для їх задоволення, відсутні.

Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Виникнення такої шкоди тісно пов`язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії чи бездіяльність тягнуть за собою неоднакові негативні наслідки емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхнього темпераменту, психологічних особливостей тощо.

Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основною, відсутність підстав для задоволення основної вимоги, є підставою для відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю таких вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Восход» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлено 08.12.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідача: Автогаражний кооператив «Восход», м. Кропивницький, вул. Закарпатська, 1а, код ЄДРПОУ 22217770.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко