Рішення

від 11.12.2023 по справі 489/1368/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/1368/22

Провадження № 2/489/517/23

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Костюченка Г.С., при секретарі Ревицької Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

встановив:

У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» про поновлення на роботі з 07.04.2022 на посаді контролера на контрольно пропускному пункті ТОВ «ОХОРОНА МГЗ» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 48000 грн., яка була визначена на час звернення з позовом до суду.

Також просив суд визнати наказ № 024/02 від 07.04.2022 року про звільнення за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) ОСОБА_1 незаконним. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, та присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з ТОВ «ОХОРОНА МГЗ» на його користь компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

В подальшому позовні вимоги зменшив, не наполягав на стягненні компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Остаточно просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 240000 грн.

Як на підставу позовних вимог вказував, що перебував в трудових відносинах з ТОВ «ОХОРОНА МГЗ». Відповідно до Наказу № 024/02 від 07.04.2022 року його було звільнено на підставі п.1ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 08.04.2022.

Зазначав, що домовленості сторін про звільнення позивача с займаної посади не існувало, належно оформленої заяви про звільнення за п.1ч. 1 ст. 36 КЗпП України у період часу що передує даті звільнення, що свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору, а тому звільнення саме з підстав п.1ч. 1 ст. 36 КЗпП України є незаконним.

Також вказував, що з наказом про звільнення ознайомлений не був та відповідно був позбавлений можливості зазначити заперечення при його підпису.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Ленінського районногосуду містаМиколаєва від07.10.2022 розгляд справи продовжено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву.

Відповідач 01 лютого 2023 надав до суду відзив на позовну заяву. Заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на такі обставини: в матеріалах справи наявна заява про звільнення позивача за угодою сторін. Позивач не довів того, що ця заява не була ним підписана власноруч. ОСОБА_1 08.04.2022 отримав у відділі кадрів свою трудову книжку, про що розписався у книзі обліку трудових книжок. При отриманні трудової книжки не висловлював заперечень стосовно відсутності згоди на звільнення, не виходив на роботу на наступну робочу зміну. Стосовно висновків почеркознавчої експертизи зазначив, що дата звільнення зазначена у заяві (08.04.2022), яка виконана не позивачем не спростовує часткової згоди сторін про припинення трудового договору. Приписами п.1 ч.1ст. 36 КЗпП України виключають можливість припинення трудового договору лише тоді, коли повністю відсутня згода сторін.

Також зазначав, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем виконаний не вірно.

Позивач, ознайомившись з відзивом, звернувся до суду з уточненим позовом, в якому зазначив, що не підписував жодної заяви про звільнення. Та просив суд призначити судово почеркознавчу експертизу для з`ясування обставин виникнення такої заяви.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та збільшив їх обсяг. Просив суд визнати наказ № 024/02 від 07.04.2022 року про звільнення за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) ОСОБА_1 незаконним і скасувати його. Поновити на роботі з 07.04.2022 на посаді контролера на контрольно пропускному пункті ТОВ «ОХОРОНА МГЗ».

Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 240000 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, та присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у відзиві та додаткових поясненнях.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, вислухавши сторін, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

29 червня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу ТОВ «ОХОРОНА МГЗ» на посаду контролера на контрольно пропускному пункті ТОВ «ОХОРОНА МГЗ» ( наказ № 075/02 від 26.06.2019 р.)

07 квітня 2022 року ОСОБА_1 звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП з 08.04.2022 на підставі наказу № 024/02, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

При цьому позивача не було ознайомлено з наказом про звільнення.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставіст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є угода сторін.

Як роз`яснено у п. 8постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9зі змінами, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1ст. 36 КЗпП України(за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

За змістомстатті 38 КЗпП Українипрацівник має право з власної ініціативи в будь який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, та за загальним правилом працівник зобов`язаний письмово попередити роботодавця про розірвання трудового договору за два тижні.

Згідно з вимогамист.47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, домовленості сторін про звільнення позивача с займаної посади не існувало, належно оформленої заяви про звільнення за п.1ч. 1 ст. 36 КЗпП України у період часу що передує даті звільнення, що свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору.

У відповідності дост.48 КЗпП Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини третьоїстатті 184 КЗпПзвільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який є обов`язковим для суду першої інстанції при вирішенні аналогічних справ, від 26 жовтня 2016 року, справа№6-1269цс16,одною з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1ст. 36 КЗпП). В випадку домовленості між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом в припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП(угода сторін), договір припиняється в строк, який визначено сторонами. Розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про звільнення про припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП, суди повинні вияснити, чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, чи було вільне волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такоїдомовленості можемати місцелише привзаємній згодіпро цевласника абоуповноваженого ниморгану іпрацівника.Про необхідністьнаявності взаємноїзгоди власникаабо уповноваженогоним органута працівникащодо анулюваннядомовленості проприпинення трудовогодоговору запунктом 1частини першоїстатті 36КЗпП такожзазначено упостанові ВерховногоСуду Українивід 26жовтня 2016року усправі №6-1269цс16.Аналогічних правовихвисновків дійшовВерховний Суду постановівід 22квітня 2019року усправі №759/11508/16-ц(провадження№ 61-14807св18),у постановівід 27травня 2020року усправі №404/6236/19(провадження№ 61-21869св19),у постановівід 31серпня 2020року усправі №359/5905/18(провадження№ 61-22851св19),у постановівід 15липня 2020року (провадження№ 61-7851св18),у постановівід 11березня 2020року усправі №120/930/19-а (провадження № К/9901/29324/19), у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 826/3388 ( провадження К/9901/11406/19) тощо.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, жодної домовленості між сторонами про звільнення позивача заст.36 ч.1 КЗпПне було, волевиявлення позивача про видання наказу про його звільнення відсутнє.

Крім цього, за клопотанням позивача ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.09.2023 була призначена проведена судово почеркознавча експертиза та поведена Київським науково дослідним інститутом судових експертиз.

Згідно з висновком експерта від 13.11.2023 № 24184/23-32 рукописний цифровий підпис «08.04.2022» у заяві про звільнення за згодою сторін від 08.04.2022 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином, судом встановлено, що позивач дійсно написав заяву про звільнення власноруч, але значно раніше за пропозицією відповідача, та встановлено що не підписував власноруч дату «08.04.2022» у заяві.

Таким чином вимоги позивача про протиправність наказу про його звільнення є законними та обґрунтованими.

У відповідності з ч. 1 ст. 235 Кодексу Законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За змістомч.2цієї статті,при винесеннірішення пропоновлення нароботі орган,який розглядаєтрудовий спір,одночасно приймаєрішення провиплату працівниковісереднього заробіткуза часвимушеного прогулуабо різниців заробіткуза часвиконання нижчеоплачуваноїроботи,але небільш якза одинрік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд не вбачає вини працівника в тому, що справа розглядалася більше одного року, оскільки двічі призначалася судово почеркознавча експертиза та розгляд справи було зупинено на значний час.

Відповідно до ч. 1ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Таким чином останнім робочим днем перед звільненням позивача слід вважати 08 квітня 2022. Саме з цієї дати позивач має бути поновлений на роботі.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, матеріали справи містять довідку про заробітну плату позивача (а.с.16), відповідно до якої ОСОБА_1 за період лютий 2021 року по квітень 2022 року отримав 148301 грн.95 коп.

Необхідно зазначити, що позивач не працював повних два місяці перед звільненням, оскільки знаходився на лікарняному та у відпустці без збереження заробітної плати. Так два місяці, які передували звільненню та були відпрацьовані позивачем повністю це листопад 2021 із нарахуванням 10308 грн.81 коп. та грудень 2021 із нарахуванням 15490 грн. 20 коп.

З 08.04.2022 позивач не працює, відомостей щодо іншого суду не надано.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 КЗпП зобов`язує роботодавця як сторону трудового договору виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначаєЗакон України «Про оплату праці»і розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженанаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

За ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 3 цього Закону мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по 08.04.2022 року, через що суд вважає за необхідне розрахувати її розмір за два повних відпрацьованих місяці до припинення трудових відносин між сторонами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного рогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Так, кількість робочих днів у відповідності до довідки № 095 ТОВ «ОХОРОНА МГЗ» у листопаді 2021 склала 22 дні, у грудні 2021 -23 дні. За листопад 2021 позивачу нарахована 10308грн. 81 коп., за грудень 2021 року- 15490 грн.20 коп. 10308, 81 + 15490,20 = 25799,01:25= 573,31.

Таким чином середньоденна заробітна плата за два повних відпрацьованих місяці до припинення трудових відносин склала 573 грн.31коп..

За період з 08.04.2022 по 11.12.2023 кількість робочих днів склала 438 днів. Таким чином стягненню підлягають 251109 грн. 78 коп. ( 438х573,31=251109 грн. 78 коп.).

У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 , суд не має право виходити за межі цих вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 240 000 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 квітня 2022 року по 11 грудня 2023 року.

Згідност. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2400 грн.

Також з відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані з оплатою судово почеркознавчої експертизи у розмірі 10515 грн. 12 коп.

Щодо стягнення витрат у вигляді банківської комісії у розмірі 442 грн. 65 коп., відповідно до ст. 133 ЦПК України, стягнення судових витрат у вигляді банківської комісії для здійснення платежів не передбачено.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» № 024/02 від 07.04.2022 року про звільнення за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) ОСОБА_1 незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді контролера на контрольно пропускному пункті товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» з 08 квітня 2022 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 240 000 грн. (Двісті сорок тисяч грн..) без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів та зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10515 грн. 12 коп. (Десять тисяч п`ятсот п`ятнадцять грн. 12 коп.)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА МГЗ» на користь держави судовий збір у розмірі 2400 грн. (дві тисячі чотириста грн.)

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено «11» грудня 2023 року.

Суддя Г.С.Костюченко