Рішення

від 06.12.2023 по справі 451/632/23

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2023 рокуСправа №451/632/23 Провадження № 2/451/210/23

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Семенишин О.З.,

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Турчиняка Я.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

установив:

16 травня 2023 року адвокат Чечелюк Олег Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 6 червня 2023 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» щодо припинення 4 січня 2021 року газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 163 929 грн (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 00 копійок);

- стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що працівниками АТ «Львівгаз» 4 січня 2021 року було складено акт виключення / включення згідно з яким газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , було припинено. Причиною припинення газопостачання в зимовий період стало донарахування об`єму природного газу та його вартості в розмірі 151 037,97 грн на підставі рішення центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення АТ «Львівгаз» № 006416 від 29.01.2020, яке було в подальшому визнане протиправним судами першої та апеляційної інстанції у справі №451/874/21. АТ «Львівгаз» вважав, що донарахований об`єм природного газу та його вартість в розмірі 151 037,97 грн є заборгованістю за спожитий ОСОБА_2 природний газ. Саме наявність вищевказаної заборгованості, на думку АТ «Львівгаз», стала підставою для припинення газопостачання. Однак, припиняючи 4 січня 2021 року газопостачання працівники АТ «Львівгаз» проігнорували ту обставину, що на час припинення газопостачання існувала заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби, та протягом 30 днів з дня його відміни.

Щодо завданої позивачу матеріальної шкоди протиправними діями відповідача, зазначає таке. Внаслідок відключення будинку від газозабезпечення з 4 січня 2021 року та відсутності опалення, були пошкоджені цвіллю стіни в кімнатах будинку, у якому позивач постійно мешкає. У зв`язку з цим кімнати потребують ремонту. Цей факт підтверджується відповідними фотодоказами. Також через відсутність газопостачання та мінусову температуру повітря відбулося замерзання внутрішньобудинкових мереж, батарей. Унаслідок цього потріскалися труби та батареї, що спричинило їх подальшу непридатність. З огляду на це ОСОБА_2 змушений був придбавати нові труби, батареї, котел з метою відновлення внутрішньо-будинкових мереж опалення його будинку, зокрема вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень приміщень та обладнання житлового будинку АДРЕСА_1 унаслідок тривалої відсутності опалення житлового будинку, складає 163 929 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 з січня 2021 року по березень 2023 року, тобто протягом майже трьох опалювальних періодів, будучи людиною похилого віку, був позбавлений звичних комфортних умов життя, залишившись в зимовий період 2021-2023 років без газопостачання, що зумовило додаткові зусилля для організації життя. До врегулювання питання завдяки додатковому електричному обладнанню ОСОБА_2 був змушений жити в складних побутових умовах, що спричинило моральні страждання. У такі ж умови було поставлено його дружину, яка разом з ним проживає та також є людиною похилого віку. Протиправні дії відповідача, які виразилися у порушенні прав споживача, призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації позивачем побуту, необхідності звертатися до суду для відновлення порушеного права, тобто позивачу була завдана моральна шкода у виді душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, що дає йому право на відшкодування такої шкоди. Враховуючи тривалість протиправного відключення будинку позивача від газопостачання, а також вимоги розумності та справедливості, позивач вважає, що йому завдана моральна шкода в розмірі 450 000 грн (а.с. 3-17, 56).

16 травня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с. 51).

Ухвалою судді від 17 травня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 1-2).

13 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив у такому, що преюдиційні обставини справи встановлено Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 26.08.2022 у справі №451/874/21 та Постановою Львівського апеляційного суду від 09.02.2023. Судами вже було встановлено обставини припинення газопостачання до помешкання ОСОБА_2 04.01.2021, і ці обставини повторній оцінці піддаватися вже не можуть. Також суди встановили, що ОСОБА_2 користується газовим балоном для приготування їжі у випадку відсутності газу в центральному газопроводі. Отже, припинення газопостачання до будинку ОСОБА_2 04.01.2021 жодним чином не вплинуло на організацію позивачем побуту, позивач не був позбавлений можливості користуватися природним газом з балону для приготування їжі. Під час розгляду справи №451/874/21 ОСОБА_2 звертав увагу, що труби, які АТ «Львівгаз» вважав несанкціоновано облаштованими, були відрізані, про що зазначено в акті від 10 лютого 2020 року. ОСОБА_2 не мав права самостійно прокладати в приміщенні будинку газові труби, впуски до Пги-2 шт. у літній кухні та підсобних приміщеннях, які були відрізані 10 лютого 2020 року працівниками ПАТ «Львівгаз» . Виконання таких робіт мало проводитися суб`єктом господарювання, який має дозвіл на виконання зазначених робіт із обов`язковою видачею наряду допуску. Самовільне виконання таких робіт ОСОБА_2 є несанкціонованим втручанням в роботу газової інфраструктури та зумовило складання акту про порушення від 29.01.2020, наслідком якого було припинено газопостачання 04.01.2021 до помешкання ОСОБА_2 . Отже, газопостачання до будинку було припинено з вини самого ж споживача. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між припиненням газопостачання та негативними наслідками для споживача. Таким чином, просить відмовити суд в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 118-124).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, звертав увагу суду, що відключення газопостачання відбувалося у період дії карантину, що було заборонено законом. Повідомлення про припинення газопостачання було відсутнє, що підтверджується відсутністю підпису споживача у ньому. Доказів, що позивач відмовився від підпису немає, як і не було жодних підстав для припинення газопостачання. Позивач три сезони перебував без газопостачання, він та члени його сімї вимушено терпіли дискомфорт у побуті. Газопостачання відновлено процесі розгляду справи на початку листопада 2023 року, тому у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Звертав увагу, що обставини, які встановлені судовим рішенням, не можуть доказуватись іншими засобами доказування. 4 січня 2021 року позивачу припинили газопостачання відповідно до Глави 7 Розділу 4 Кодексу газорозподільних систем. Відмовився надати відповідь чи є акт відмови від підпису на акті про припинення газопостачання та відеофіксація такої відмови, проте повідомив представнику позивача, що з цього приводу є рішення суду, а всі інші обставини є преюдиційними. Висновок експертизи є взаємосуперечливим, тому є недопустимим доказом. Експерт, котрий допитаний у судовому засіданні, повинен розуміти ціну своєї помилки. Вважає, що позивач зловживає своїм правом, оскільки самовільно несанкціоновано використовував природний газ, тому просив застосувати концепцію " плодів отруйного дерева" та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач ОСОБА_2 , допитаний судом 30 серпня 2023 року, як свідок, у судовому засіданні суду показав, що він підтверджує факт припинення газопостачання 4 січня 2021 року. Це був зимовий період, перед ОСОБА_4 , було холодно, проте відповідачем не було враховано ні погодних умов ні те, що у Україні була пандемія. Попередження про відключення не отримував. Проживав дослівно «у жахвилих» умовах без газопостачання, пандемія, постійні хвороби. Через морози, він як особа похилого віку не зміг повністю злити воду із опалення, внаслідок чого потріскали батареї, паркет здувся, стіни покрилися цвіллю. Із-за відключення газопостачання вимушені були спати в одязі і користуватися електричними приладами. Їсти варив із використанням газового балону. Зимою коли почалась повномасштабна війна він не міг придбати газ на заправках, оскільки був ажіотаж, тому змушений був готувати їсти на вулиці на мангалі, використовуючи дрова. Три роки він був без газопостачання. Днями у Радехові було відключено газопостачання усім мешканцям і це була велика проблема для населення, а він три роки був без газопостачання, не хоче згадувати у яких умовах він із сім`єю проживав. Під час пандемії була заборона відключення газопостачання, а пандемія закінчилась лише у 2023 році. 29 січня 2020 року було складено акт про порушення, а 4 січня 2021 року було відключено газопостачання, яке частково було відновлено у квітні 2023 року лише до літньої кухні, а до будинку так і не відновили. Альтернативні системи опалення в даний час є, встановив у 2022 році твердопаливний котел і з того часу ним користується, але його будинок перетворився на сарай в якому неможливо проживати, так як на усіх стінах грибок. Три роки він за свої кошти купляв газ та користування газовим балоном для приготування їжі й одночасно цим теплом грілися під час приготування їжі. Коли на початку війни не зміг придбати газ, якого не було у продажу, варив їсти на мангалі у саді. Газовим балоном користування завжди у разі відсутності газопостачання. Він самовільно нічого не демонтував, усе це робили працівники Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз».

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 30 серпня 2023 року суду показав, що проживає по сусідству із позивачем. Йому відомо, що ОСОБА_6 на його думку незаконно було припинено газопостачання. Зимою на початку січня 2021 року приїхали працівники газорозподільних систем та відключили газопостачання, яке вплинуло на умови життя ОСОБА_2 бо зимою без опалення неможливо нормально проживати. У нього не було на чому варити їжу. Внаслідок відключення газопостачання у будинку потріскали батареї, стіни покрилися цвіллю. Він особисто не є фахівцем в галузі права, відключення, на його думку, було незаконним. Не потрібно бути спеціалістом, щоб побачити усе, що відбувалося. Йому невідомо коли у позивача були встановлені альтернативні системи газопостачання. Відомо лише, що позивач користується газовим балоном для приготування їжі.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 30 серпня 2023 року суду показала, що вона підтверджує факт відключення газопостачання 4 січня 2021 року, тоді був мороз 25 градусів. Вони користувалися газом балоном для приготування їжі, спали в одязі. На початку війни не могли придбати газ, щоб приготувати їжу. В будинку в них був не побут, а тюрма. Стіни, одяг та Ікони (гобелени) покрилися цвіллю, батареї потріскали. Знову йде зима, а газопостачання до будинку так і не відновлено, лише до літньої кухні. Альтернативними системами користувалися, це був твердопаливний котел, який був встановлений у 2021 році. Газовим балоном користувалися ще й до моменту відключення газопостачання, тоді коли було планове відключення газопостачання мешканцям ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 30 серпня 2023 року суду показав, що він підтверджує факт припинення газопостачання 4 січня 2021 року. Внаслідок відключення опалення він захворів (запалення легень), в даний час хворіє на туберкульоз. На момент припинення газопостачання в будинку він проживав із батьком (позивачем по справі), матір`ю та своєю дружиною. Альтернативних систем опалення не було, був лише газовий балон з допомогою якого готували їжу і опалювали, тобто теплом від приготування їжі. Внаслідок відключення газопостачання у будинку потріскали батареї, стіни покрилися цвіллю. В даний час газопостачання до будинку так і не відновлено, лише до літньої кухні. Його батько працював до пенсії у міліції, у галузі газового господарства не працював. Чи газовий балон був врізаний до газопостачання йому невідомо. Коли саме був встановлений твердопаливний котел йому невідомо, бо він цим не цікавився.

Допитаний у судовому засіданні 7 листопада 2023 року експерт ОСОБА_10 суду показав, що він працює експертом з 2007 року на час виконання єкпертизи використовував нормативні акти, які зазначені у висновку на третій сторінці висновку. ДСТУ Б.Д.1.1 1:2013 Правила визначення вартості не використовував, оскільки вони втратили чинність, користувався настановою 2021 року, висновки експерта не впливають на розрахунки, оскільки у програмі настанови від 2021 року нічого не змінилося. У висновку посилання на ДСТУ Б.Д.1.1 1:2013 Правила визначення вартості є опискою, він це підтверджує, виправлення описки у висновку не передбачено. Чи експерт несе відповідальність за використання нормативних актів, що втратили чинність йому невідомо. 3 2017 року до відповідальності жодного разу не притягався.

Вислухавши пояснення сторони позивача, заперечення представника відповідача, врахувавши покази свідків, та пояснення експерта, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов потрібно задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

На підставі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд установив, що 29 січня 2020 року працівниками АТ «Львівгаз» був складений Акт про порушення №20 нас-40/02 (бланк №006416), з якого видно, що під час перевірки споживача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , були виявлені наступні порушення: «виявлено несанкціонований газопровід, врізаний у ввідний газопровід, прихований у конструкції стіни, використовується для безоблікового споживання газу на опалення та приготування їжі». До того ж, в п. 4 Акта про порушення №20 нас-40/02 (бланк №006416) працівники АТ «Львівгаз» зазначили: «відсутні відповідні засоби для ліквідації несанкціонованого газопроводу, контроль залишаю за собою» (а.с. 18).

10 лютого 2020 року працівниками АТ «Львівгаз» був складений акт виключення / включення згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 , було демонтовано несанкціонований газопровід (а.с. 19).

12 березня 2020 року відбулося засідання центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз». За результатами даного засідання прийнято рішення щодо задоволення Акта про порушення АТ «Львівгаз» №006416 від 29.01.2020, який складено стосовно ОСОБА_2 та про донарахування об`єму природного газу та його вартості в розмірі 151 037,97 грн (а.с.20-21).

27 квітня 2020 року АТ «Львівгаз» сформовано рахунок на оплату №60053340 для оплати ОСОБА_2 , вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу на суму 151 037,97 грн (а.с. 22, 23).

Працівниками АТ «Львівгаз» 4 січня 2021 року було складено акт виключення / включення, згідно з яким газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , було припинено (а.с. 24).

Вважаючи прийняте рішення центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення АТ «Львівгаз» № 006416 від 29.01.2020 та дії щодо припинення газопостачання протиправними, ОСОБА_2 звернувся до Радехівського районного суду Львівської області за захистом своїх порушених прав.

26 серпня 2022 року Радехівський районний суд Львівської області у справі № 451/874/21 ухвалив рішення, яким визнав протиправним та скасував рішення центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення №006416 від 29.01.2020, який складений відносно ОСОБА_2 та про донарахування об`єму природного газу та його вартості у розмірі 151 037,97 грн. Зобов`язав АТ «Львівгаз» відновити газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу відмовив (а.с.34-41, 128-140).

9 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у справі № 451/874/21 прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» залишив без задоволення. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2022 року залишив без змін. До того ж, Львівський апеляційний суд у постанові від 9 лютого 2023 року зазначив: «Оскільки підстав, за яких було можливе припинення газопостачання, а саме, несанкціонований відбір природного газу, судом не встановлено, тому наявні правові підстави для зобов`язання АТ «ОГС «Львівгаз» відновити газопостачання у будинки за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», АТ «Львівгаз» в особі Червоноградського відділення про визнання протиправним та скасування рішення центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення та про донарахування об`єму природного газу та його вартості, зобов`язання АТ «Львівгаз» відновити газопостачання є підставними та підлягають до задоволення» (а.с. 42-47, 141-150).

На підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судами обох інстанцій було встановлено незаконність рішення комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення №006416 від 29.01.2020 та про донарахування об`єму природного газу та його вартості в розмірі 151 037,97 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Щодо незаконності дій відносно припинення відповідачем газопостачання суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVІD- 19)» (Закон № 530-ІХ) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (СОVІD-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема: нараховувати та стягувати неустойки (штрафи або пеню) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі (ч. 3 розділу II Прикінцеві положення).

Послуги з постачання та розподілу природного газу відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належать до комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово- комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, нейтралізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Положеннями статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно Доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Зокрема, у ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а санітарно-протиепідемічні правила і норми - нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

У ст. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020 № 641, постановлено - установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

В подальшому, статтею 1 Постанови КМ України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 постановлено - установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Отже, на час відключення домоволодіння позивача від газопостачання, а саме станом на 4 січня 2021 року на території України діяв карантин.

Як зазначалося вище причиною припинення газопостачання в зимовий період стало донарахування об`єму природного газу та його вартості в розмірі 151 037,97 грн на підставі рішення центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення АТ «Львівгаз» № 006416 від 29.01.2020, яке було в подальшому визнане протиправним судами першої та апеляційної інстанції.

АТ «Львівгаз» вважав, що донарахований об`єм природного газу та його вартість в розмірі 151037,97 грн є заборгованістю за спожитий ОСОБА_2 природний газ.

Саме наявність вищевказаної заборгованості на думку АТ «Львівгаз» стала підставою для припинення газопостачання.

Проте, припиняючи 4 січня 2021 року газопостачання працівники АТ «Львівгаз» не врахували ту обставину, що на час припинення газопостачання існувала заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби, та протягом 30 днів з дня його відміни.

Таким чином, припинення газопостачання є протиправним та таким, що відбулося з порушенням вимог Закону.

До того ж, Постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року затверджено «Кодекс газорозподільних систем» (далі КГС).

Відповідно до пункту 1 глави 7 Розділу VI КГС, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/ припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/ або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1-5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання /розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.

В матеріалах справи докази належного повідомлення позивача щодо припинення газопостачання відсутні, що відповідно свідчить про порушення відповідачем вимог КГС.

На підставі пункту 4 глави 7 Розділу VI КГС, при припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).

У разі відмови споживача від підписання акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) фіксація припинення газопостачання (розподілу природного газу) (крім випадків відключень при аварійних ситуаціях) повинна підтверджуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про припинення газопостачання (розподілу природного газу), та/або підписом акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) однією незаінтересованою особою (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення такої особи. Акт про припинення газопостачання (розподілу природного газу) у цьому випадку надсилається споживачу рекомендованим поштовим відправленням.

Водночас, ОСОБА_2 стверджує про те, що акт виключення / включення від 04.01.2021 згідно з яким газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , було взагалі припинено, йому для ознайомлення та підпису ніхто не надавав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, відключення домогосподарства позивача від газопостачання усупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (Закон № 530-ІХ), відсутність повідомлень про припинення газопостачання 4 січня 2021 року, ненадання акту виключення / включення від 04.01.2021 для ознайомлення та підпису позивачу, протиправність самого рішення центральної комісії по розгляду актів про порушення АТ «Львівгаз» щодо задоволення акта про порушення АТ «Львівгаз» № 006416 від 29.01.2020 та про донарахування об`єму природного газу та його вартості в розмірі 151 037,97 грн, що встановлено судами, свідчить про протиправність дій працівників АТ «Львівгаз» щодо припинення газопостачання позивачу.

Щодо завданої позивачу матеріальної шкоди протиправними діями відповідача, суд зазначає таке.

Абзацом другим підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу XI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України під шкодою необхідно розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв`язку з порушенням. Поняття шкоди потрібно розглядати розширювально, оскільки йдеться не тільки про реальний збиток як вид збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна позивача, а також витрати, які позивач зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Серйозність порушення пов`язано не тільки з майновими втратами позивача, а також включають порушення / обмеження немайнових інтересів позивача. Абсурдно обмежувати поняття шкоди винятково значенням реального збитку в сенсі, який надає даному терміну п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем обсягів газу, на які позивач розраховувала.

Як видно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив у п. 2 своєї постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправного поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Така позиція співвідноситься з Висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2017 року від 20 грудня 2017 року, де зазначено, що положеннями статей 22, 1192 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене і упущена вигода), а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-1032цс17).

Підпунктом 1 пункту 8 розділу VI Правил постачання природного газу (далі ПППГ) передбачено, що відшкодування збитків постачальником побутовому споживачу здійснюється, зокрема у випадку, якщо постачання природного газу побутовому споживачу було припинено через дії оператора ГРМ на виконання неправомірного доручення постачальника про припинення постачання природного газу побутовому споживачу.

Постачальник також відшкодовує побутовому споживачу вартість робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення. При цьому, постачальник відшкодовує побутовому споживачу збитки (обсяг невідпущеного природного газу), які обчислюються виходячи з фактичного середньоденного споживання природного газу за останній розрахунковий період, кількості годин перерви та цін на природний газ, що діяли в період відсутності газопостачання. Крім того, якщо внаслідок цього побутовому споживачу або його майну завдано матеріальної чи моральної шкоди, постачальник відшкодовує її відповідно до чинного законодавства.

Так, внаслідок відключення будинку від газозабезпечення з 4 січня 2021 року та відсутності опалення, були пошкоджені цвіллю стіни в кімнатах будинку, в якому позивач постійно мешкає. У зв`язку з цим кімнати потребують ремонту. Також через відсутність газопостачання та мінусову температуру повітря відбулося замерзання внутрішньобудинкових мереж, батерей. Внаслідок цього потріскалися труби та батереї, що спричинило їх подальшу непридатність. В результаті цього ОСОБА_2 змушений був придбавати нові труби, батареї, котел з метою відновлення внутрішньобудинкових мереж опадання його будинку.

Ці факти підтверджуються відповідними фотодоказами (а.с.29-33), товарними чеками (а.с. 25-28), показами свідків та експерта. Разом з тим, висновком №13 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 25 травня 2023 року судовим експертом Охремчуком О.О., підтверджується вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень приміщень та обладнання житлового будинку АДРЕСА_1 унаслідок тривалої відсутності опалення житлового будинку, що складає 163 929 грн (а.с.60-95).

У доповнення роз`яснень в судовому засіданні по справі №451/632/23 висновку експертизи від 25.05.2023 №13 за зверненням ОСОБА_2 , судовий експерт Охремчук О.О. повідомив, що при проведенні дослідження по даній експертизі, він не використовував ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», так як цей документ на даний час втратив чинність. В переліку нормативних актів, методик, рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури в складі висновку це описка, про що він підтвердив в процесі роз`яснення висновку в судовому засіданні. Відповідно, це ніяк не вплинуло на сам висновок експертизи, та її результат. На даний час, та час проведення дослідження по даній справі, для визначення вартості будівництва діє Настанова з визначення вартості будівництва, затверджена наказом Міністерством розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, яка і була використана при дослідженні. При цьому зазначає, що зміна нормативного документу не вплинула на роботу програмного комплексу АВК-5, який використовується при розрахунках в частині визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, зокрема при визначенні вартості усунення пошкоджень даного житлового будинку (Локальний кошторис, що додається до висновку) (а.с.247).

З огляду на наведене суд вважає, що висновок №13 судової будівельно-технічної експертизи, складений 25 травня 2023 року судовим експертом Охремчуком О.О. є належним, достовірним та допустимим доказом у справі.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 163 929 грн є законними та обґрунтованими та відповідно такими, що необхідно задовольнити.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди потрібно задовольнити частково з огляду на таке.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин чи фактів, за яких особа може стверджувати або ж вважати, що їй заподіяно моральної шкоди.

Поза розумним сумнівом є те, що усвідомлення факту порушення свого права викликає у будь-якої особи певні негативні емоції, переживання, страждання, тощо, тривалість, інтенсивність і глибину яких можна визначити лише опосередковано через фактичні обставини. Тобто, існує презумпція заподіяння моральної шкоди.

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначає суд залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Одночасно, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зроблено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 450 000,00 грн, сторона позивача виходила з того, що ОСОБА_2 з січня 2021 року по березень 2023 року, тобто протягом майже трьох опалювальних періодів, будучи людиною похилого віку, був позбавлений звичних комфортних умов життя, залишившись в зимовий період 2021-2023 років без газопостачання, що зумовило додаткові зусилля для організації життя. До врегулювання питання завдяки додатковому електричному обладнанню, ОСОБА_2 був змушений жити в складних побутових умовах, що спричинило моральні страждання. В такі ж умови було поставлено його дружину, яка разом з ним проживає та також є людиною похилого віку. Протиправні дії відповідача, які виразилися в порушенні прав споживача, призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації позивачем побуту, необхідності звертатись до суду для відновлення порушеного права, тобто позивачу була завдана моральна шкода у виді душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, що дає йому право на відшкодування такої школи.

Враховуючи викладене вище, суд бере до уваги, що усталений спосіб життя ОСОБА_2 , після неправомірного відключення від газопостачання, змінився. Він був змушений застосовувати додаткові зусилля для пристосування та організації свого побуту в опалювальний період та приготування їжі.

Виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому задоволенню з урахуванням обставин, що мають істотне значення для встановлення розміру такої, і на погляд суду, буде доцільним стягнути з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України).

Так, для підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.17), договір про надання правової допомоги № 28-03-23 від 28 березня 2023 року (а.с.101), акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 6 червня 2023 року (а.с.102), які свідчать, що витрати на правничу допомогу щодо розгляду цієї справи становлять 15 000 гривень.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 6 ст. 139 ЦПК України).

Позивач підтвердив здійснення витрат на підготовку експертного висновку, надавши суду такі докази: висновок №13 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 25 травня 2023 року судовим експертом Охремчуком О.О. (а.с.60-95), копію квитанції № 40 від 17 травня 2023 року (а.с.96)

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, з відповідача на користь позивача мають бути стягнені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4615,50 грн (із розрахунку 15 000,00*30,77:100 = 4615,50) та витрати на експертизу у розмірі 2555,45 грн (із розрахунку 8305,00 *30,77:100 = 2555,45).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача необхідно стягнути на користь держави витрати з оплати судового збору в розмірі 1889,29 грн.

На підставі ст. ст. 1, 4, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 2, 4 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції», ст. ст. 16, 22, 23, 651, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 137, 139, 141, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» щодо припинення 4 січня 2021 року газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 163 929 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь ОСОБА_2 витрати на експертизу у розмірі 2555 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 45 ( сорок пять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4615 (чотири тисячі шістсот п`ятнадцять гривень) 50 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем Львівгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 29 ( двадцять девять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники у справі.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Чечелюк Олег Юрійович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем Львівгаз», ЄДРПОУ: 03349039, місцезнаходження: вулиця Золота, 42, місто Львів, Львівська область, 79039.

Представник відповідача: Турчиняк Ярослав Ігорович, місцезнаходження: вулиця Золота, 42, місто Львів, Львівська область, 79039.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 11 грудня 2023 року.