Рішення

від 07.12.2023 по справі 455/775/16-ц

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/775/16-ц

Провадження № 2/455/163/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2023 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/775/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, Комунального підприємства «Міське виробниче управління житлового господарства м.Добромиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик», треті особи Добромильська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

17.06.2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Добромильської міської ради Старосамбірського району Львівської області, Комунального підприємства «Міське виробниче управління житлового господарства м.Добромиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик», про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій посилається на те, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 26.12.1988 року.

В даній квартирі, крім нього була зареєстрована та проживала його мама ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час йому стало відомо про те, що при житті його мама, без його згоди приватизувала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , виключно на себе, безпідставно, про що отримала свідоцтво про право власності на квартиру 30.09.1993 року відповідно до Розпорядження №98 від 23.09.1993 року та ОСОБА_6 , який був чоловіком його матері, оформив на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом у Добромильській нотаріальній конторі, незважаючи на те, що спадкоємцями першої черги до майна матері були та залишаються: він з сестрою ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ОСОБА_6 , який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , його родичі почали виносити з квартири майно, яке належало йому та його матері.

Крім того, квартира в якій він зареєстрований та проживає, виставлена на продаж, без його відома.

Оскільки він довіряв матері та її чоловікові і зі слів матері знав, про те, що дана квартира є його.

Просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру 30.09.1993 року та розпорядження №98 від 23.09.1993 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_6 Добромильською нотаріальною конторою, яке зареєстровано в реєстрі за №787, спадкова справа №58/2006 заведена після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2016 року справу розподілено судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді від 18.07.2016 року у справі відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання на 11 годину 00 хвилин 03.08.2016 року.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року дану справу призначено до розгляду на 10 годину 30 хвилин 10 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 04.08.2016 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено повністю, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом від 01.08.2018 року суддю ОСОБА_7 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області, як такого, що звільнений у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року №2410/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Старосамбірського районного суду Львівської області у відставку».

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. № 162/08/2018 від 07.08.2018 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2018 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_8 .

Ухвалою судді від 03.10.2018 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11 годину 00 хвилин 11.03.2019 року, яке неодноразово відкладалося.

Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_8 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 10.09.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 12 годину 00 хвилин 13.10.2020 року, яке було відкладено на 15 годину 00 хвилин 24.03.2021 року.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року підготовче засідання відкладено на 14 годину 00 хвилин 22.06.2021 року, яке було відкладено на 14 годину 00 хвилин 10.08.2021 року.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року підготовче засідання відкладено на 14 годину 00 хвилин 22.02.2022 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року без виходу в нарадчу кімнату, залучено в якості третьої особи ОСОБА_6 , в підготовчому засіданні оголошено перерву до 14 години 00 хвилин 25.05.2022 року, яке відкладено на 11 годину 30 хвилин 29.06.2022 року.

Ухвалою суду від 29.06.2022 року без виходу в нарадчу кімнату, залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 , підготовче засідання відкладено на 16 годину 30 хвилин 27.09.2022 року.

Ухвалою суду від 27.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 10.01.2023 року, який неодноразово відкладено.

17.05.2023 року до суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_4 адвоката Ільницького І.Л. про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_4 у віці 57 років помер.

Ухвалою суду від 19.05.2023 року судове засідання відкладено на 09 годину 00 хвилин 09.06.2023 року.

Ухвалою суду від 09.06.2023 року провадження у справі зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_4 до залучення до участі у справі правонаступника (спадкоємця (ів)) або встановлення їх відсутності.

27.09.2023 року на адресу суду від приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сивака М.І. надійшла копія спадкової справи №71/2023, спадкодавець ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 29.09.2023 року поновлено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості позивача правонаступника (спадкоємця) померлого ОСОБА_4 ОСОБА_1 , судове засідання на 14 годину 00 хвилин 01.11.2023 року, яке відкладено на 14 годину 00 хвилин 07.12.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ільницький І.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача Комунального підприємства «Міське виробниче управління житлового господарства м.Добромиль» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Добромильської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представник, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оглянувши справу №455/1498/16-ц, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Добромиль Старосамбірського району Львівської області (а.с.5, том 1).

З довідки, виданої Виконкомом Добромильської міської ради Старосамбірського району Львівської області від 01.06.2016 року №216, відомо, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно з 26.12.1988 року і по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9, зворотньої строни, том1).

З довідки, виданої Комунальним підприємством міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства м.Добромиль №75 від 01.06.2016 року, відомо, що ОСОБА_4 брав участь у приватизації комунальної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Технічна документація складена 21.07.1993 року (а.с.9, том 1).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 від 21.11.1985 року, виданого відділом ЗАГСу Старосамбірського райвиконкому Львівської області відомо, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 21.11.1985 року уклали шлюб, їм присвоєні прізвища після одруження « ОСОБА_10 » (а.с.180, том 1).

З свідоцтва про право власності на квартиру від 30.09.1993 року відомо, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 , (а.с.11, том 1).

З Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №078307 (а.с.21, том 3) відомо, що ОСОБА_4 , жителю АДРЕСА_4 , на підставі рішення виконкому Добромильської міської Ради народних депутатів від 13.06.1996 року №69 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка розташована в м.Добромиль.

З Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №01471 (а.с22, том 3) відомо, що ОСОБА_4 , жителю м.Добромиль, на підставі рішення виконкому Добромильської міської Ради народних депутатів від 18.02.1998 року №5 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га в межах згідно з планом для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка розташована в м.Добромиль.

З Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.191, том 1), відомо, що ОСОБА_11 , жительці м.Добромиль, на підставі рішення виконкому Добромильської міської ради Ради народних депутатів №323 від 12.05.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0800 га в межах згідно з планом для обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_2 (а.с.191, том 1).

З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 05.06.2006 року Виконкомом Добромильської міської ради Старосамбірського району Львівської області, відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 у віці 67 років (а.с.8, том 1).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно.

Як було встановлено в судовому засіданні 29.06.2006 року ОСОБА_6 звернувся в Добромильську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 (а.с.178, том 1).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2006 року відомо, що спадкоємцем в цілому майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її чоловік ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Майно, на яке видане свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_3 , яка належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик» від 30.09.1993 року відповідповідно до розпорядження №98 від 23.09.1993 року і зареєстрованим в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №9 (а.с.10, зворотньої сторони, том 1).

17.12.2010 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О.В., згідно якого зробив таке розпорядження: усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на випадок його смерті буде належати йому і на що він за законом матиме право, заповідає своєму племіннику ОСОБА_3 (а.с.75, том 2).

01.07.2016 року з заявами у компетентну нотаріальну контору про прийняття спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (а.с.198-199, том 1).

З листа завідуючої Старосамбірської державної нотаріальної контори від 04.01.2017 року №1/02-14 відомо, що при огляді правовстановлюючих документів було виявлено допущену помилку у прізвищі « ОСОБА_13 » і « ОСОБА_14 », та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин (а.с.202, том 1).

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27.01.2017 року встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (справа № 455/1498/16-ц).

З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 30.05.2016 року Виконавчим комітетом Добромильської міської ради Старосамбірського району Львівської області, відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 у віці 76 років (а.с.8, зворотньої сторони, том 1).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно.

Як було встановлено в судовому засіданні 17.06.2016 року звернувся ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Старосамбірського нотаріального округу Ридзак Л.К. із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.71, том 2).

З довідки Виконавчого комітету Добромильської міської ради Старосамбірського району Львівської області №223, відомо, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 і заповіт від його імені міськвиконком не посвідчував. На день смерті разом з померлим ніхто не проживав (а.с.77, том 2).

З свідоцтв про право на спадщину за законом від 09.12.2016 року відомо, що спадкоємцем в заповіті майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , житель с.Нове Місто Старосамбірського району Львівської області. Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з:

квартири АДРЕСА_3 , яка належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 05.12.2006 року ОСОБА_17 , нотаріусом Добромильської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером 787, та зареєстрованого Самбірським бюро технічної інвентаризації в книгу 9 за номером запису 943-1 та в Реєстрі прав власності нерухомого майна за реєстраційним номером 15602383 (а.с.104, том 2);

мотоцикла з коляскою, модель Урал, двигун № НОМЕР_4 , рама № НОМЕР_5 , 1989 року випуску, зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_6 , який належить спадкодавцю на підставі Технічного паспорта НОМЕР_7 , виданого 28.06.1990 року МРЕВ Самбірського МВВС Львівської області (а.с.105, том 2) ;

грошових заощаджень з відповідними до них відсотками та компенсаційними виплатами станом на 11.08.2016 року, що зберігаються на рахунках. Загальна вартість спадкового майна, на яке видане свідоцтво становить 42189,55 гривень (а.с.160, том 2).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.12.2016 року, приватний нотаріус Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л.К. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на дві земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що він не представив нотаріусу жодних правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством України, які б підтверджували за померлим ОСОБА_6 право власності на земельні ділянки (а.с.110, том 2).

З актового запису про смерть №74 від 15.05.2023 року відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 57 років (а.с.240, том 2).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно.

З довідки, виданої 17.05.2023 року Виконавчим комететом Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області №406, відомо, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно по день смерті проживав в АДРЕСА_5 . Виконавчий комітет Хирівської міської ради заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчував. На день смерті разом з ним проживали: дружина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.5, том 3).

Як було встановлено в судовому засіданні 17.05.2023 року до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Сивака М.І. звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_18 із заявою про прийняття спадщини за законом (а.с.3, том 3).

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які фактично виникли між сторонами стосуються оспорення дійсності свідоцтва про право власності на квартиру 30.09.1993 року та розпорядження №98 від 23.09.1993 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_6 Добромильською нотаріальною конторою, яке зареєстровано в реєстрі за №787, спадкова справа №58/2006 заведена після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19).

Відповідно до пунктів 2, 10, 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку). Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. (частина перша стаття 21 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року в справі N 761/26815/17 (провадження N 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як прийняття спадщини належним відповідачем є особа, яка приймає спадщину (постанова КЦС ВС від 19.08.2020 року по справі № 201/16327/16-ц).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідачами у цій справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а також можуть бути особи, які мають (набули) право власності на спірне майно.

Заявляючи даний позов сторона позивача визначила відповідачами - Добромильську міську раду Самбірського району Львівської області, Комунальне підприємство «Міське виробниче управління житлового господарства м.Добромиль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловик».

Разом з тим, поза увагою стороною позивача залишилося питання щодо залучення як співвідповідача ОСОБА_3 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , права і обов`язки якого зачіпаються поданим до суду позовом, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення всіх обставин справи та об`єктивне вирішення спору.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномустаттею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Згідно норм ст.11, 12 ЦПК України суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд повинен враховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Таким чином, судом встановлено, що стороною позивача ОСОБА_1 не з`ясовано коло належних відповідачів та не поставлено питання про залучення усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачів.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки заявляючи даний позов виключно до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, Комунального підприємства «Міське виробниче управління житлового господарства м. Добромиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик» без залучення до участі у справі в якості відповідачів/співвідповідачів, які також є спадкоємцем всіх прав і обов`язків померлих, що унеможливлює вирішити спір щодо порушених прав позивача ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 9, 10ст. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відтак, вжиті в даній цивільній справі заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області від 04.08.2016 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.15, 16, 21, 203, 2015, 1217, 1223 ЦК України, ст.ст.2, 4, 9-13, 51, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 270, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, Комунального підприємства «Міське виробниче управління житлового господарства м. Добромиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик», треті особи Добромильська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовити.

Скасувати вжитий у даній цивільній справі захід забезпечення позову відповідно до ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області від 04.08.2016 року, а саме зняти арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 11.12.2023 року.

Суддя Ю.П.Пошивак