Рішення

від 15.11.2023 по справі 559/2890/22

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2890/22

Провадження № 2/559/80/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Окренець Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у ві дкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном, стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Позивача. Позивачка просить зобов`язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належними їй житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,25 га кадастровий номер 5621684200:01:001:0263 шляхом знесення сараю, який входить до складових частин домоволодіння ОСОБА_4 під літерою «Г», та знесення суцільної огорожі з метало профілю; стягнути з відповідачів відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 52408 грн., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1984 гривні 80 копійок, та проведенням експертизи у розмірі 9120 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що по сусідству з її будинком знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 . Внаслідок завалення сараю, що входить до складу домоволодіння ОСОБА_4 під літерою «Г», зазнав пошкоджень її будинок і вимушена була провести його ремонт за власний кошт. Було проведено влаштування вимощення, засипання шару піску та шару вимощення (пісок, цемент, щебінь) та ремонтні роботи в приміщенні ванної кімнати (демонтаж залишків лицювальної плитки зі стін, очищення від залишків штукатурки, просушування стін та оброблення їх протигрибковими засобами, лицювання стін плиткою). Вартість відновлювальних робіт, які було вимушено проведено в будинку із-за винних дій відповідачів становить 25 475 грн., що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного та земельно-технічного дослідження № 97/22 від 26.10.2022.

Аварійний стан тимчасової дерев`яної споруди, яка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 , землекористувачем якої є ОСОБА_5 , та прилягає на її житловий будинок, відсутність інженерно-технічних пристроїв для відведення атмосферних опадів спричинило і спричинює руйнування стін її будинку, що підтверджується Актом комісії з розгляду та вирішення земельних спорів Мирогощанської сільської ради від 27.06.2022. В будинку відчувається запах цвілі та присутня надмірна вологість, в частині приміщень наявні пошкодження вологою опоряджувальних покриттів. В приміщенні туалету та кухні на частині стіни наявні сліди дії вологи, місцями від стіни відшарувалася плитка, відстав стельовий плінтус, стіни і стеля покриті цвіллю. Детальний перелік ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, завданих внаслідок попадання опадів на стіни та фундамент будинку, наведено в кошторисному розрахунку висновку експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного та земельно-технічного дослідження № 97/22 від 26.10.2022. Вартість відновлювального ремонту згідно вищезазначеного висновку експерта становить 26933 грн.

В порушення протипожежних норм, викладених у пункті 3.1, 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 дах сараю має ухил в бік земельної ділянки і сарай фактично примикає до будинку, відсутнє інженерно-технічне обладнання для забезпечення організованого водовідведення, внаслідок чого атмосферні опади з даху сараю відводяться на земельну ділянку та на стіни і фундамент будинку позивачки. Встановлена суцільна огорожа з металопрофілю затіняє стіни будинку і розташована на відстані менше 1 метра, що разом з сараєм перешкоджає забезпеченню нормативної інсоляції та провітрюванню суміжних територій, в результаті чого порушені вимоги ст. 103 Земельного кодексу України.

Оскільки сарай та огорожа є тимчасовими спорудами усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою можливо лише шляхом їх знесення.

Відповідачів. Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив, заперечує щодо задоволення позову. Мотивує тим, що сарай відповідачки побудований не у 2018 році, а будувався ще в 70-х роках. Натомість, будинок позивачки був добудований приблизно у 2006-2008 році, і тому саме позивачкою, було порушено державні будівельні норми при здійснені добудови, адже саме позивачка повинна була би дотриматись встановлених законом відступів як до межі, так і до існуючої споруди, та протипожежних правил. Проте, позивачка не надає жодного документу, що підтверджує правомірність її добудови. Здійснюючи добудову, орієнтиром для розташування будівель є паркан і будівлі, розташовані на сусідній ділянці. Тобто, позивачка, проектуючи свою добудову до будинку, мала б врахувати вже існуючий сарай сусідки і відступити від нього згідно вимог ДБН. Також, мало б бути враховано, що існуюча споруда дерев`яна, а тому для забезпечення протипожежних норм та правил мав би бути відповідний відступ. Також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між наявністю сараю відповідачів та необхідністю проведення ремонту в будинку. Обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Вважають необґрунтованою вимогу про стягнення вартості відновлювального ремонту, який необхідно провести в приміщенні туалету та кухні для ліквідації ушкоджень внаслідок проникнення атмосферних опадів на стіни та фундамент житлового будинку позивачки в результаті протиправних дій відповідачки, адже позивачкою не доведено, через які саме дії, а також, що ці дії є винними та протиправними, і що наявний причинно-наслідковий зв`язок між діями і завданою їй шкодою.

Висновок експерта вважають не належним та допустимим доказом, оскільки він виконаний з порушеннями: експерт виходила з того, що сарай будувався в 2018 році, однак це стара споруда, яка збудована ще в 1970-х роках, до будівництва прибудови будинку позивачкою у справі. Якби експерт дослідила в які проміжки часу позивачка здійснювала добудову, то в даному випадку потрібно було керуватися нормою «1 метр від існуючих споруд», тобто тих, які вже існували на момент будівництва сусідом. Крім того, поставлене запитання експерту «вартість проведення вимушеного ремонту», на яке експерт дає відповідь «вартість вимушеного ремонту...», проте жодного слова не йдеться про те, чому цей ремонт є вимушений, чим керувався експерт при твердженні, що ремонт був вимушений.

Вважають, що ОСОБА_5 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки вона не може бути зобов`язана виконати позовні вимоги позивача, ні відшкодувати шкоду, ні знести сарай, який їй не належить, оскільки не є власником будинковолодіння. За таких обставин, це є окремою підставою для відмови у позові, заявленому позивачкою (а.с.99-102).

У відповіді на відзив позивачка зазначає, що отримала належний їй будинок у спадщину, ніяких змін до проектної документації не вносила, а межі стіни цього будинку до приміщення сараю відповідачки нею не мінялися, її будинок не зазнавав змін площі, а був побудований ще задовго до забудови відповідачкою сараю. У відзиві відповідачі посилаються на проведення добудови до будинку позивачем, проте жодного доказу, що таке добудова мала місце не надають. Термін «вимушений ремонт» визначений експертом як відновлювальний ремонт, спричинений залиттям. Саме в результаті залиття будинку позивача, останній зазнав майнової шкоди. Відсутність на думку представника відповідача причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та проведенням такого ремонту спростовується п.1 висновку експерта, в якому зокрема зазначено, що відновлювальні роботи позивачем були вимушено проведені після проникнення атмосферних опадів на стіни та фундамент житлового будинку позивача внаслідок завалу сараю відповідача на будинок ОСОБА_1 . Таким чином, по причині винних дій відповідачів, який допустили порушення будівельних норм при побудові сараю, було спричинено пошкодження будинку позивача, внаслідок чого вона була вимушена проводити його відновлювальний ремонт (а.с.105-106).

Представником відповідачів адвокатом Вишковською В.І. подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких наполягає, що сарай відповідачів побудований ще в 70-х роках, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок по АДРЕСА_2 , який належав покійній ОСОБА_6 , бабусі відповідачки ОСОБА_4 , який виготовлено 05.01.1987 і в ньому міститься інформація про сарай «Г», стіни дерев`яні, покриття шифер, розмір 17,6 м.кв. та вказано рік забудови 1959 рік. І за весь час існування сараю не існувало жодних спорів, допоки позивачка не здійснила прибудову. Даний факт не доводився на підставі власного припущення, а лише констатувався, зі слів довірительки, яка все своє життя, з народження проживала за цією адресою, і їй достеменно відомо, як і в якому вигляді були розташовані будівлі колись і станом на зараз. Копії договору оренди чи надання права користування тією чи іншою земельною ділянкою стороною позивача не надано, а тому твердження позивача про те, що ОСОБА_5 є користувачем будь-якої земельної ділянки є хибним та недоведеним. Заміна первісного відповідача належним відповідачем проводиться виключно за заявою позивача (а.с.122-127).

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.12.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.02.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 01.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити. Позивачка наполягала на тому, що саме через існування старого сараю її будинку завдано збитків і є потреба здійснити ремонт. Мирно врегулювати спір не вдалось, сільська рада і її комісія не допомогли, тому звернулась до суду за захистом.

Представник відповідачів адвокат Вишковська В.І. заперечувала проти позову, оскільки вважає, що в діях її довірителів відсутній причинно-наслідковий зв`язок щодо ремонту, здійсненого позивачкою і саме добудова нею частини будинку спричинила дані наслідки. Окрім того, відповідач ОСОБА_5 ніколи н була власницею будинку і не є його користувачем.

Судом допитано свідків.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , зять позивачки, є особою з інвалідністю, як і дружина, самостійно писати не може, пересувається у візку. Показав, що проживає тут з 2022 року, 21.11.2006 дали дозвіл на розширення веранди, щоб зробити туалет і ванну, враховуючи їх особливі потреби і в 2008 році провели розширення, плитка клалась вже в 2009-2010 роках. Все зробив згідно вимог і навіть коли робив паркан, то відступив 1,5 метра до себе, щоб сусідам було зручно ходити. Тай дозволу у попередньої власниці ОСОБА_8 брали. Розширення відбулось на ділянці тещі до себе у двір, а не до межі з відповідачами, там нічого не змінювалось і це підтверджується старим технічним паспортом (оглянуто судом) і новим, що в матеріалах справи. Не мали проблем з сусідами, але спонтанно все почалось десь у 2021 році, бо соцпрацівник виявила в їх будинку затікання і руйнування з тієї сторони, де сусідський сарай. Вони самі в силу обмежених фізичних можливостей ті руйнування не бачили, поки соцпрацівник не показала. Виявилось, що старий сарай сусідів завалився на їх хату. Точно може сказати, що з даного приводу вже звертались 01.11.2021 до громади про усунення перешкод і приїздила комісія. Але конфлікт не вирішила, натомість відповідачі після цього поставили високий паркан на ділянці тещі, це десь у 2021-2022 році, що ще й затінив все. І фото, які надають відповідачі, підтверджують, що розширення їх будинку відбулось вглиб, а лінія між ділянками не змінювалась - це видно по скосу даху, дах вони підняли при розширенні, а також паркан, який існував до того, не заважав. ОСОБА_9 перед ОСОБА_10 2022 року сказала, що забере сарай, але потім передумала. Коли вже звернулись до суду, то 5 червня та 3 липня цього року 2023 року частково сусіди розібрали той АДРЕСА_2 раніше проживала постійно і керувала установкою паркана, а зараз вона туди приходить лише відвідувати.

Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , показав, що знає сторін з дитинства, давно проживав там. Споруда відповідача дерев`яна і там можна було проходити між хатою позивачки і спорудою, можна було поставити будівельні ліса. Але та споруда з роками похилилася і вже проходу немає. Будинок - це капітальна споруда, а дерев`яна споруда вже дожила свої роки, на ній ринв немає і вся вода іде на хату, все буквально валиться. Років 10 тому, а може й більше, робив обмостку і ринви будинку позивачки, щоб відвести воду з сараю від хати. Добудова це спричинити не могла.

Свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , сестра відповідачки ОСОБА_4 та дочка відповідачки ОСОБА_5 , показала, що вважає, що позивачі добудували хату в сторону відповідачів. Поки не було добудови, то не було ніяких проблем. Проживала з народження (1978 рік) у будинку відповідачів, на момент її народження сарай був, він побудований ще до її народження. Дах сараю зняли 2 місяці тому, до того він був на місці. Сарай був нахилений в сторону позивачки, на сараї не було нічого для водовідведення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5621684200:01:001:0263 належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння, технічним паспортом на будинок , виготовленим 26.02.2018 (а.с.4, 46, 47-51).

Житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, а також земельна ділянка з кадастровим номером 5621684200:01:001:0163, належить на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.08.2022 та Свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 13.03.2018 (а.с.5-6, 103, 104).

З копії технічного паспорту будинку по АДРЕСА_2 , виданого 05.01.1987, який належав ОСОБА_6 (спадкодавець ОСОБА_4 ). вбачається наявність сараю, що позначено літерою «Г» та відображений також у технічному паспорті на будинок від 2018 року. Загальний рік побудови приміщень зазначено як 1959 (а.с.125-127).

Оглянуто фотознімки з яких вбачається, що дах сараю з ділянки АДРЕСА_1 нахилений у бік будинку та притулений до стіни будинку АДРЕСА_1 . Стічних труб на сараї немає (а.с.134, 173,174).

Оглянуто копії матеріалів технічної інвентаризації (справа №8260) на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та попередній техпаспорт. Встановлено, що прибудова будинку відбулась на земельній ділянці, що належить позивачу, в глибину цієї ділянки, при цьому відстань між будинком і сараєм з сусідньої ділянки не змінювалась (а.с.155-171).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного та земельно-технічного дослідження № 97/22 від 26.10.2022:

- при порівнянні фактичних розмірів та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 5621684200:01:001:0263 (належить ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ), виготовлених сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_13 з конфігурацією земельної ділянки з кадастровим номером 5621684200:01:001:0163 (належить ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 ), наведеної у даних Державного земельного кадастру, виявлено відхилення від межі земельної ділянки з кадастровим номером 5621684200:01:001:0263 між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , порушено межі земельної ділянки з кадастровим номером 5621684200:01:001:0263;

- порушені протипожежні та будівельні норми при зведенні огорожі та розміщенні сараю «Г», а саме: сарай «Г» (входить до складових частин домоволодіння АДРЕСА_1 ) розташований з порушенням протипожежних вимог, викладених у пункті 3.1. ДБН 360-92 (діяв до вересні 2018 року) та пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 (діє на час розгляду справи), оскільки розташований з порушенням мінімальної відстані до будинку на АДРЕСА_1 . Із-за фактичного примикання до будинку ОСОБА_1 стіни сараю відсутній один метр відступу від неї до межі для забезпечення доступу, обслуговування та поточного ремонту належного їй об`єкта нерухомого майна, чим порушено пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 та п. 3.1. ДБН 360-92. При цьому дах сараю має ухил в бік земельної ділянки ОСОБА_1 . Відсутнє інженерно-технічне обладнання для забезпечення організованого водовідведення, внаслідок чого атмосферні опади з даху сараю відводяться на земельну ділянку ОСОБА_1 та на стіни і фундамент її будинку. Цим самим порушені вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 п. 3.1. ДБН 360-92. Встановлена суцільна огорожа з металопрофілю затіняє стіни будинку. Дана огорожа розташована на відстані менше 1 метра і разом з сараєм перешкоджають забезпеченню нормативної інсоляції та провітрюванню суміжних територій, в результаті чого порушені вимоги ст. 103 Земельного кодексу України;

- вартість відновлювальних робіт, які було вимушено проведено в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після проникнення атмосферних опадів на стіни та фундаменти житлового будинку, внаслідок завалення сусідського сараю на житловий будинок може становити 25 475 грн. Вартість відновлювального ремонту, який необхідно провести в приміщеннях туалету та кухні для ліквідації ушкоджень внаслідок проникнення атмосферних опадів на стіни та фундамент житлового будинку може становити 26933 грн (а.с.7-39).

Вартість проведення інженерно-технічної експертизи №97/22, згідно договору від 25.08.2022 та рахунку, квитанції становить 9120 грн та сплачено ОСОБА_1 (а.с.40-42).

Комісія з розгляду та вирішення земельних спорів Мирогощанської сільської ради 27.06.2022 склала акт, згідно з яким зафіксовано звернення ОСОБА_14 щодо вирішення пошкодження її житлового будинку сусідньою прибудовою. Комісія встановила аварійний стан тимчасової дерев`яної споруди, яка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 , землекористувачем якої є ОСОБА_5 , та прилягає на житловий будинок ОСОБА_1 , відсутність інженерно-технічних пристроїв для відведення атмосферних опадів спричинило і спричинює руйнування стін її будинку. Запропоновано громадянці ОСОБА_5 негайно вжити заходи щодо усунення налягання аварійної дерев`яної тимчасової споруди на житловий будинок ОСОБА_1 та облаштувати водостічні труби з метою запобігання стіканню атмосферних опадів (а.с.43-45).

IV. Норми права, які застосував суд.

Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних ділянок і дотримуватися правил добросусідства.

Згідно ст.152, 153 Земельного кодексу України вбачається, що власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельної ділянки і відшкодування завданих збитків.

Статтею 103 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). Відповідно до статті 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

ДБН Б.2.2-12:2018 (діє на час розгляду справи) містить пункт 6.1.41, наступного змісту: при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м. Також за п.15.2.2 Протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за табл.15.2 (чисельник). Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно табл. 6.8, але не менше протипожежних вимог даних норм. В умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм , наведеними у табл. 15.2. При цьому, для будинків І-ІІІ ступенів вогнестійкості зазначені відстані можуть бути зменшені (для будинків ІІІ ступеню вогнестійкості - не більше ніж на 50 %),якщо стіна більшого та / або ширшого будинку, яка розташована проти іншого будинку, є протипожежною, а в опорядженні стін, що розташовані одна напроти іншої таких будинків та в конструктивних елементах покриттів не застосовані горючі матеріали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Власність зобов`язує. Адже за ст. 41 Конституції України використовуючи власність, не можна завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян. Як і згідно ст. 103 Земельного кодексу України власник, землекористувач земельної ділянки зобов`язаний використовувати її так, щоб завдавати найменших незручностей сусіду, власники суміжних ділянок мають співпрацювати, а якщо не вдається домовитись, то за ст. 104 ЗК України один з власників може вимагати припинити дію фактору з сусідньої ділянки, що спричиняє шкідливий вплив. При цьому за загальним правилом ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В цій справі власником домоволодіння та господарської будівлі АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , отже вона і відповідає за завдану майну сусідки ОСОБА_1 шкоду як належний відповідач.

Суду не доведено, що співвідповідач ОСОБА_5 , яка не є власником майна за адресою АДРЕСА_1 , а зареєстрована і проживає за іншою адресою, є земельним користувачем ділянки, де розміщено дерев`яний сарай. Доказів, які би свідчили, що відповідач ОСОБА_5 винна у пошкодженні будинку позивачки ОСОБА_1 - немає. При цьому те, що Комісія з розгляду та вирішення земельних спорів сільської ради називає ОСОБА_5 «землекористувачем» для правильного вирішення справи значення не має. Суд враховує, що земельна ділянка належала спочатку матері ОСОБА_5 - спадкодавцю ОСОБА_6 , але після її смерті право власності в порядку спадкування було оформлено не на доньку, яку помилково в селі назвали «землекористувачем», а на онуку ОСОБА_4 , що підтверджується дослідженими судом доказами. ОСОБА_4 стала власником майна у 2018 році, а перші пошкодження сусіднього будинку за адресою АДРЕСА_1 були виявлені у 2021 році і в позасудовому порядку власникам суміжних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вирішити спір не вдалось.

Тож, як правильно вказує представник відповідача, ОСОБА_5 не є належним відповідачем і не повинна відповідати за завдану майну ОСОБА_1 шкоду.

Тому з врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, за результатами розгляду цієї справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача ОСОБА_5 та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача ОСОБА_4 , таким чином задовольняючи позовні вимоги частково.

Заперечення представника відповідача, що позов не може бути задоволений, бо дерев`яний сарай побудований раніше за сусідську хату і відповідно не було порушено норм ДБН, отже ОСОБА_4 не порушувала прав ОСОБА_1 , - на увагу не заслуговує. Суд виходить з того, що за нормами ДБН відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м., і в цій справі між сусідами не було суперечок, допоки старий сарай не похилився на будинок та відстань між найбільш виступаючими конструкціями буквально зникла. Очевидно, що дерев`яний сарай є тимчасовою конструкцією, а цегляний будинок - це капітальна споруда. З наданих фотознімків та висновку експерта, показань свідків встановлено, що якраз сарай з часом однією стороною нахилився в бік будинку і дах цього дерев`яного сараю наліг на стіну будинку. Сарай побудований у період з 1959 року до 1978 року, точніше з досліджених доказів встановити не вдається, проте і це означає, що дерев`яна споруда, яка існує від 64 до 45 років, не обладнана засобами водовідведення та буквально завалилась на сусідній чужий будинок, вже відбула свій вік. Цей сарай необхідно знести. І той факт, що дах сараю почали розбирати в процесі розгляду справи в суді, свідчить, що відповідач усвідомлює необхідність знесення сараю. Проте, ОСОБА_4 не вжила своєчасних заходів до усунення порушень прав ОСОБА_1 , а, навпаки, додатково поставила високий паркан з металопрофілю, що ще й затінив будинок позивача, на який стікали води з налягаючого сараю. Крім того, експерт вийшов на місце і здійснив фактичний обмір межі земельної ділянки ОСОБА_1 , а потім зіставив ці дані з інформацією, що містяться в Державному земельному кадастрі, та виявив, що межа саме земельної ділянки ОСОБА_1 порушена зі сторони земельної ділянки ОСОБА_4 , тобто зі сторони новозведеного паркану, що зміщений з ділянки ОСОБА_4 на ділянку ОСОБА_1 . Саме відповідач ОСОБА_4 , як власник сараю та паркану, яка своєчасно не усунула порушень прав сусіднього власника, відповідальна за збитки, що було завдано. Порушення з боку відповідача і розмір завданих збитків належно підтверджені, в тому числі висновком експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного та земельно-технічного дослідження № 97/22 від 26.10.2022, на спростування чого відповідач не надав доказів.

В підсумку, суд робить висновок, що позов підставний і вимоги необхідно задовольнити: усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою позивача можливо лише шляхом знесення тимчасових споруд сараю та паркану відповідача, а також необхідно відшкодувати вартість відновлювальних робіт, які вже було вимушено проведено і відновлювального ремонту, що потрібно провести в приміщеннях для ліквідації ушкоджень внаслідок проникнення атмосферних опадів на стіни та фундамент житлового будинку позивача.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати в зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Судом встановлено, що позивач понесла витрати на експертний висновок у розмірі 9120 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1984 грн 80 коп, які необхідно стягнути на її користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 12, 81, 137, 141, 258, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково: зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належними ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,25 га кадастровий номер 5621684200:01:001:0263, шляхом знесення сараю, який входить до складових частин домоволодіння ОСОБА_4 під літерою «Г» та знесення суцільної огорожі з металопрофілю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 52408 (п`ятдесят дві тисячі чотириста вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати збору в розмірі 1984 (тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок, та пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 9120 (дев`ять тисяч сто двадцять) грн.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.11.2023.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ІН: НОМЕР_1 , номер засобів зв`язку: НОМЕР_2 ;

представник позивача адвокат Шевчук Віктор Миколайович, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідачі:

1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_4 .;

представник відповідача адвокат Вишковська Валентина Іванівна, електронна пошта, ІНФОРМАЦІЯ_7

2) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя О.Ю.Жуковська