Ухвала

від 13.11.2023 по справі 760/25946/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/25946/23

2/760/11038/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ про залишення позовної заяви без руху /

13 листопада 2023 року Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Філії тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №3 Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175 та 177 ЦПК України в наступному.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду, позивач посилається на п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору лише щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати. Натомість середній заробіток за час вимушеного прогулу, який позивач просить стягнути з відповідача, за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників і не є складовою заробітної плати.

Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожніми поняттями.

До такого висновку прийшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18 (провадження № 61-9664ск19), а саме, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Оскільки позивач звернувся до суду із позовом, із вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (вимогою майнового характеру), останньому необхідно сплатити судовий збір за цією позовною вимогою у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684,00 гр.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 1 073, 60 гр. та не більше 13 420, 00 гр.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

З позовної заяви вбачається, що позивачем не зазначено ціну позову, адже вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає грошовій оцінці.

Разом з тим, позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку сум, які позивач просить стягнути з відповідача, а саме не наведено розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу на час звернення з цим позовом до суду, що в свою чергу унеможливлює визначення ціни позову.

Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Виходячи з цього, позивач має сплатити судовий збір у розмірі не менше 1 073, 60 гр. та не більше 13 420, 00 гр. ( з урахуванням ціни позову) за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 37993783;

Номер рахунку (IBAN): UA388999980313181206000026010;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Призначення платежу: *;101;

---

(ІПН, ЄДРПОУ); судовий збір за позовом

---

, Солом`янський районний суду м. Києві.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Філії тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №3 Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: Л.А.Шереметьєва