Ухвала

від 08.12.2023 по справі 202/19557/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/19557/23

Провадження № 1-кс/202/9677/2023

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

08 грудня 2023 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відвід судді ОСОБА_9 від участі в розгляді кримінального провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_9 перебуває кримінальне провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

04 грудня 2023 року у підготовчому судовому засіданні захисниками обвинувачених - адвокатами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був заявлений відвід судді ОСОБА_9 .

Заява захисника ОСОБА_7 про відвід судді мотивована тим, що кримінальне провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року, обвинувальний акт в якому відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 направлений до суду та 30.10.2023 року розподілений в провадження судді ОСОБА_9 , виділене з кримінального провадження № 42022040000000358 від 29.09.2022, в якому суддя ОСОБА_9 як слідчий суддя 07.11.2023 розглядав клопотання про проведення обшуку, а 09.11.2023 року - ряд клопотань про продовження запобіжних заходів та продовження обов`язків, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу.

Захисник вважає, що суддею ОСОБА_9 неодноразово досліджувалися матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022040000000358 від 29.09.2022, якими сторона обвинувачення в подальшому буде доводити вину обвинувачених, у тому числі надавалася оцінка обґрунтованості підозри інших співучасників.

Отже, на думку захисника, відповідно до частини 1 статті 76 КПК України суддя ОСОБА_9 підлягає відведенню від участі у розгляді кримінального провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року.

В свою чергу, захисник ОСОБА_8 у своїй заяві про відвід судді ОСОБА_9 посилається на те, що суддя під час підготовчого судового засідання демонстрував небажання вирішувати питання про затвердження угоди, укладеної між стороною обвинувачення і захисту, що призвело до виникнення суперечки щодо порядку здійснення кримінального провадження та сумнівів у неупередженості судді.

На думку захисника, суддею недодержаний порядок ведення процесу, визначений у п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 2 ст. 474 КПК України. Судом здійснювалося наполягання на закінченні проведення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду з подальшим переходом до розгляду питання про затвердження угоди вже під час судового провадження.

Захисник зазначає, що після того як стороною захисту було переконано суд у тому, що розгляд угоди необхідно здійснювати під час підготовчого засідання, суддя поспіхом зачитав зміст положень ч. 4 ст. 474 КПК України та, не роз`яснюючи обвинуваченому його права, наслідки укладення та затвердження угоди, видалився до нарадчої кімнати, при цьому не поцікавившись думкою інших учасників, тим самим позбавивши захисників і прокурора можливості висловити свою думку, після чого очікувано відмовив у затверджені угоди, зазначивши в ухвалі відомості щодо позиції прокурора та сторони захисту, які не відповідають дійсності, так як суд їх думку не заслуховував.

Захисник вважає, що прийняте суддею рішення є немотивованим та таким, що суперечить законодавству.

Також звертає увагу, що суддею не було створено необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Підготовче засідання спочатку було призначене на 21.11.2023 року, після змінено дату засідання на 08.11.2023 року.

На думку захисника, такі дії та рішення судді ОСОБА_9 викликають сумніви в його неупередженості, безсторонності та об`єктивності.

За цих підстав, посилаючись на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також численну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ у справах «Білуха проти України», «Михайлова проти України», «Моріс проти Франції», «Кіпріану проти Кіпру», «Олександр Волков проти України», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Де Куббер проти Бельгії», «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України» та інші, просить відвести суддю ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у зв`язку з його упередженістю та відсутністю до нього довіри на підставі пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заяви про відвід судді підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні 05 грудня 2023 року заявлений відвід судді також підтримав.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 05 грудня 2023 року вважав наявними підстави, передбачені частиною 1 статті 76 КПК України, для відводу судді ОСОБА_9 .

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, заперечень проти заяви про відвід судді не надали.

Ознайомившись із заявами про відвід судді та доданими до них доказами, заслухавши позицію учасників судового розгляду з цього приводу, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Вимога законності складу суду в конкретному судовому провадженні спрямована на забезпечення права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства.

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частина 5 статті 9 КПК України).

У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень статті 6 Конвенції щодо необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Підстави для відводу (самовідводу) судді у кримінальному провадженні визначені у статтях 75 та 76 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Також частиною 1 статті 76 КПК України визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до частини 1 статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту поданих захисниками заяв про відвід судді ОСОБА_9 , дані заяви мотивовані тим, що суддя приймав участь як слідчий суддя у кримінальному провадженні № 42022040000000358, у межах якого проводилося досудове розслідування відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , обвинувальний акт щодо яких знаходиться у нього на розгляді, а також поводився упереджено під час підготовчого судового засідання та вирішення питання про затвердження угоди, у зв`язку з чим сторона захисту має сумніви у неупередженості, безсторонності та об`єктивності судді.

Розглядаючи заяву про відвід судді, суд звертає увагу, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.

При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу або прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб`єктивним чи об`єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.

Зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

У рішенні ЄСПЛ у справі Де Куббера (De Cubber) від 26 жовтня 1984 року зауважено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.

В рішенні від 15 липня 2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

В даному випадку заява захисника ОСОБА_8 зводиться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді ОСОБА_9 під час організації та проведення підготовчого судового засідання та вирішення питання про затвердження угоди.

Однак незгода сторони захисту з процесуальними діями та рішеннями судді, в тому числі з того чи іншого питання, не може бути підставою для відводу судді.

Відтак факти та доводи, викладені у такій заяві, самі по собі не можуть бути підставою для відводу судді ОСОБА_9 .

Суд вважає, що обставини, які можуть бути підставою для відводу судді ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42023040000001159 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України, стороною захисту не доведені.

Водночас суд вважає слушними доводи сторони захисту щодо наявності підстав для відводу судді ОСОБА_9 від участі у розгляді кримінального провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року з підстав, передбачених частиною 1 статті 76 КПК України.

Так, суд бере до уваги, що закріплена у законі заборона повторної участі судді у кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаним з тим, що він під час своєї попередньої участі у кримінальному провадженні прямо чи побічно висловив свою позицію щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Приймаючи участь у досудовому розслідуванні, суддя (слідчий суддя) не вирішує основне питання кримінального провадження щодо винуватості підозрюваного.

Проте у рамках повноважень із здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3, ст. 206 КПК) він вирішує питання про обрання запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження (ст. ст. 132, 174, 194 КПК), а у випадках, передбачених КПК, - питання про надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій (зокрема, ст. ст. 233, 234, 246 КПК), розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (ст. ст. 303-308 КПК) тощо.

При цьому в своїх ухвалах слідчий суддя має констатувати доведення чи недоведення прокурором вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Тому при вирішенні питання про відвід судді ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42023040000001159 суд має, насамперед, визначити, чи був суддя безстороннім або чи виключив він сумніви у його безсторонності з боку інших учасників.

У цьому контексті суд безпосередньо керується рішенням ЄСПЛ від 24 травня 1989 року у справі Гаусшильдта (Hauschildt Case).

В цій справі заявник - пан Гаусшильдт стверджував, що він не здійснив права на судовий розгляд «безстороннім судом» як цього вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції. Не заперечуючи в принципі проти існуючої в Данії системи, в якій на суддю покладається контрольна роль у слідчому процесі, заявник критикував її за те, що від того самого судді потім вимагається проводити судовий розгляд з абсолютною неупередженістю. Він не стверджував, що суддя в такій ролі діятиме з особистою упередженістю, але доводив, що характер рішень, які суддя має приймати на досудовому етапі провадження, вимагатимуть від нього відповідно до закону оцінювати вагомість доказів та характер обвинувачення, що неминуче відбиватиметься на його оцінці доказів та вирішенні питань упродовж подальшого судового розгляду. За словами заявника, підсудний має право йти на судовий процес із достатньою впевненістю в безсторонності суду, який вирішує його справу. Він стверджував, що будь-який розсудливий спостерігач зауважить, що суддя суду першої інстанції, який уже виконував таку контрольну роль, може викликати у підсудного лише побоювання і ніяковість.

Щодо фактів своєї власної справи, пан Гаусшильдт передусім вказував на те, що суддя міського суду Ларсен, який головував під час розгляду справи, вже прийняв до цього численні рішення про запобіжне ув`язнення та вирішував інші процедурні питання головним чином на етапі досудового провадження.

Щодо суб`єктивного критерію, то заявник не стверджував, що судді виявляли особисту упередженість. У будь-якому випадку, особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з`являться докази на користь протилежного, а в цій справі таких доказів не було.

Отже, можна застосувати лише об`єктивний критерій.

ЄСПЛ зазначив, що згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з`ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі кримінального провадження, в обвинуваченого.

У цій справі побоювання щодо відсутності безсторонності були викликані тим фактом, що суддя міського суду, який головував на судовому розгляді справи, та судді Високого суду, які згодом взяли участь у вирішенні справи в апеляційному провадженні, вже займалися цією справою ще на попередньому етапі провадження і прийняли кілька рішень стосовно заявника на досудовому етапі.

ЄСПЛ вважав, що така ситуація може спричинити побоювання обвинуваченого, що суддя не є безстороннім, і ці побоювання можна зрозуміти, хоча не обов`язково їх можна вважати об`єктивно виправданими. Чи можна вважати їх такими - це залежить від кожної конкретної справи.

Питання, які суддя має вирішити, приймаючи рішення на досудовому етапі провадження, відрізняються від питань, які є вирішальними для прийняття остаточного рішення. Приймаючи рішення про запобіжне ув`язнення та інші подібні рішення в досудовому провадженні, суддя оцінює у спрощеному провадженні наявні дані для того, щоб з`ясувати, чи має поліція підстави для підозри за відсутності доказів на користь протилежного; приймаючи рішення, яке підсумовує судовий розгляд, він повинен визначити, чи є подані до суду і розглянуті ним докази достатніми для визнання вини обвинуваченого. Оцінка підозри й офіційне визнання вини не повинні вважатися однаковим процесом.

Отже, той факт, що суддя першої інстанції або апеляційного суду уже приймав рішення у справі в досудовому провадженні, включно з рішенням стосовно запобіжного ув`язнення, не може сам по собі виправдовувати побоювання щодо упередженості такого судді.

Однак у конкретній справі можуть існувати особливі обставини, які ведуть до іншого висновку.

Застосування закону вимагає, зокрема, щоб суддя переконався в наявності «конкретно підтвердженої підозри», що обвинувачений вчинив злочин (злочини), в якому (яких) його обвинувачують. Зміст цього формулювання офіційно пояснюється таким чином, що суддя має бути впевнений у наявності «дуже високого ступеня вірогідності» стосовно питання вини. Тобто розбіжність між питанням, яке суддя має вирішити при застосуванні цієї статті, та питанням, яке йому доведеться вирішити при прийнятті рішення на судовому розгляді, стає менш виразною.

Отже, на думку Суду, безсторонність судових установ може видатися сумнівною і побоювання заявника з цього приводу можуть вважатися об`єктивно виправданими.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім наведеної практики ЄСПЛ, при вирішенні заяви про відвід судді суд також ураховує практику національного суду.

Так, у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 по справі № 127/17123/19, від 19.10.2021 по справі № 127/18010/17, від 30.06.2022 по справі № 679/999/18 викладена правова позиція, що передбачена статтею 76 КПК України вимога щодо заборони участі судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, під час розгляду кримінального провадження в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, забезпечує недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі, усуває можливу упередженість службової особи при здійсненні розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.

Верховним Судом відзначено, що недопустимість повторної участі судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у розгляді кримінального провадження по суті диктується логікою побудови системи судового контролю. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об`єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. Закріплена в даній статті недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаній із захистом права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, у постанові від 11.08.2022 року по справі № 708/638/19 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду наголосив на тому, що закон визначає, що будь-яка участь судді у кримінальному провадженні під час досудового розслідування виключає його участь у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім прямо передбачених законом виключень. Наведена норма закону не передбачає будь-якого розширеного тлумачення і не ставить недопустимість повторної участі судді в залежність від підстав прийняття судового рішення.

Тобто будь-яка участь судді у кримінальному провадженні під час досудового розслідування є безумовною (автоматичною) підставою для його відведення від розгляду кримінального провадженні в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Слід відзначити, що норми статті 76 КПК України, яка визначає недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні, не містять обмежень стосовно того, коли суддя прийняв участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування: до того як він розпочав судовий розгляд справи (у даному випадку, що була виділена з такого кримінального провадження) чи після.

Поряд із цим відповідно до частини 1 статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України).

Судом установлено, що 30.10.2023 року у провадження судді ОСОБА_9 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023040000001159 від 27.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, яке було виділене з кримінального провадження №42022040000000358.

Досудове розслідування відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 фактично проводилося та про підозру їм повідомлено саме у кримінальному провадженні №42022040000000358.

Крім ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні №42022040000000358 також було повідомлено про підозру ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Після отримання у своє провадження обвинувального акта відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 суддею ОСОБА_9 як слідчим суддею 07 листопада 2023 року було розглянуто клопотання прокурора про проведення обшуку, яке подане у межах кримінального провадження №42022040000000358, в задоволенні якого відмовлено.

09 листопада 2023 року суддею ОСОБА_9 як слідчим суддею у кримінальному провадженні №42022040000000358 були розглянуті та задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під домашнім арештом підозрюваних ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також клопотання про продовження строку дії обов`язків, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_20 .

Постановляючи ухвали про застосування вказаних заходів забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваних, слідчий суддя в мотивувальній частині своїх ухвал у справах № 202/11113/22 (провадження: № 1-кс/202/8995/2023, № 1-кс/202/8996/2023, № 1-кс/202/8997/2023, № 1-кс/202/8998/2023, № 1-кс/202/8999/2023) зазначив:

«Згідно матеріалів клопотання службові особи ТОВ «Павлоградський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 32702436) за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «Лерсен ЛТД» код ЄДРПОУ 42671567, ТОВ «Мото Трейдінг» код ЄДРПОУ 42034393, ТОВ «Мото Рентал» код ЄДРПОУ 42536284, ТОВ «Тімакс Інвест» код ЄДРПОУ 42226936, ТОВ «Колотрейдінг» код ЄДРПОУ 44513437, ТОВ «Кард Сервіс Плюс» код ЄДРПОУ 44525348, ТОВ «Мотто Рітейл» код ЄДРПОУ 44796056, ТОВ «Південь Оіл Груп» код ЄДРПОУ 44857967, ТОВ «Бізнес Консалт ВНГ» код ЄДРПОУ 32241001, ТОВ «АГРІ ЛТД» код ЄДРПОУ 43747982, ТОВ «Імпекс ойл» код ЄДРПОУ 44582720, ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» код ЄДРПОУ 43431254, ТОВ «ЕСК» код ЄДРПОУ 32510506 та ФОП ОСОБА_19 ІПН НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, направленим на маскування незаконного походження підакцизних товарів та послідуючу легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, вчиняють підробку товарно-транспортних та акцизних накладних, тим самим, маскуючи місце виготовлення та фактичного придбання необлікованих незаконно виготовлених акцизних товарів, які в послідуючому збуваються через мережу АЗС, внесення відомостей до ЄРАН, спрямованих на легалізацію незаконно виготовлених підакцизних товарів, введення їх в реальних сектор економіки та необхідності у збільшенні документальних офіційних об`ємів пального з метою створення ззовні вигляду проведення законної господарської діяльності, що має ознаки складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Вказані кримінальні правопорушення вчинені у складі організованої групи з числа співорганізаторів ОСОБА_12 - власник та бенефіціар ТОВ «Павлоградський нафтопереробний завод», ОСОБА_13 , виконавців та пособників ОСОБА_15 - директора ТОВ «Павлоградський нафтопереробний завод», ОСОБА_14 , яка відповідала за ведення бухгалтерського обліку тіньового виробництва, зберігання та реалізації пального, ОСОБА_16 , який відповідав за безпосередній контроль технологічним процесом переробки нафтопродуктів та виготовлення підакцизних товарів, а саме дизельного палива та бензину, ОСОБА_10 - співвласника ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», ОСОБА_17 - директору ТОВ «Лерсен ЛТД», ОСОБА_18 - директора ТОВ «Південь Ойл Груп», ОСОБА_4 - директора ТОВ «МОТТО РІТЕЙЛ», що входять до групи компаній мережі АЗС під брендом «МОТТО» - відповідали за збут незаконно виготовлених підакцизних товарів через мережу АЗС, директорами яких вони є».

Тим самим суддя зробив висновок про підтвердженість підозри осіб у кримінальному провадженні №42022040000000358, а саме у злочинах, в яких також обвинувачують ОСОБА_4 і ОСОБА_10 .

В даному випадку відмінність між питаннями, які суддя вирішив під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022040000000358, зокрема щодо підтвердження підозри, та питаннями, які суддя має вирішити за наслідками розгляду кримінального провадження № 42023040000001159, яке є виділеним із такого кримінального провадження, зокрема щодо доведеності цієї підозри (обвинувачення), є незначною і відрізняється лише ступенем особистого переконання судді (суду).

Крім того, суд вважає, що з огляду на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_10 виділене з кримінального провадження №42022040000000358, є очевидним, що сторона обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження № 42023040000001159 буде доводити обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 і ОСОБА_10 тими самими доказами, які суддя міг досліджувати та оцінювати на досудовому розслідуванні під час продовження заходів забезпечення кримінального провадження відносно інших підозрюваних у кримінальному провадженні №42022040000000358.

Відтак у суду до розгляду по суті кримінального провадження № 42023040000001159 може завчасно скластися певне внутрішнє переконання щодо події та обставин злочину, в тому числі участі в ньому обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

Отже, безсторонність судді ОСОБА_9 під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 дійсно може викликати сумніви і побоювання сторони захисту щодо небезсторонності судді є об`єктивно обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, є достатня прямо визначена законом підстава для відведення судді ОСОБА_9 від участі в розгляді кримінального провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

Керуючись рішенням ЄСПЛ у справі «Гаусшильдт проти Данії» від 24 травня 1989 року, ч. 1 ст. 76, ст. 81, ст. ст. 369-372 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву захисника ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_9 задовольнити.

Заяву захисника ОСОБА_8 про відвід судді ОСОБА_9 задовольнити частково.

Відвести суддю ОСОБА_9 від участі в розгляді кримінального провадження № 42023040000001159 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1