Постанова

від 30.11.2023 по справі 204/15344/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/15344/23

Провадження № 3/204/7489/23

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Приваліхіна А.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає у кв. АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

16 листопада 2023 року на адресу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року справу передано у моє провадження.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 122/24-10 від 27 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , який є директором «Нафто-Трейд», вчинив правопорушення: 1) п. 176.2 ст. 176 ПК України та р. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, подання не у повному обсязі та недостовірними відомостями податкової звітності про сими доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за період, що перевіряється, що призвело до неповідомлення податковим органом відомостей про доходи фізичних осіб, з ознакою доходу «127»: за І квартал 2020 року на суму доходу 171000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 30780 гривень, за ІІ квартал 2020 року на суму доходу 80000,00,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 14400 гривень, за ІІІ квартал 2020 року на суму доходу 162000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 29160 гривень, за ІІ квартал 2021 року на суму доходу 155000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 27900 гривень, за IV квартал 2021 року на суму доходу 263000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 47340,00,00 гривень, І квартал 2022 року на суму доходу 50000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 9900,00,00 гривень, за ІІ квартал 2022 року на суму доходу 663000,00,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 119340,00 гривень, за ІІІ квартал 2022 року на суму доходу 425000, 00 та суму утриманого з нього податку у розмірі 76500,00 гривень, за IV квартал 2022 року на суму доходу 390000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 70200,00 гривень, за І квартал 2023 року на суму доходу 868000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 156240,00 гривень, за ІІ квартал 2023 року на суму доходу 632000,00 гривень та суму утриманого з нього податку у розмірі 113760,00 гривень; 2) пп. 168.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, з урахування п.п. 164.2.8, пп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 502320,00гривень за період з 03 лютого 2020 року по 26 червня 2023 року, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

29 листопада 2023 року на адресу суду надішли письмові пояснення ОСОБА_1 на вищевказаний протокол, в яких він вину не визнає, вважає, що є підстави для закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтуванні зазначає, що за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення він ще не отримував, а отримавши буде його оскаржувати. Разом з тим, зазначає, що акт перевірки не є належним доказом факту порушення податкового обігу, натомість узгодженого повідомлення-рішення про таке матеріали справи не містять, а тому вважає, що в матеріалах справі відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження вчинення ним вказаного правопорушення, у зв`язку з чим прохає суд провадження у справі закрити.

Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Нормами ст. ст. 245, 280КУпАП визначено, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Приписами ч. 1 ст. 163-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Однак, фактично вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини справи не відповідають диспозиції статті.

Більш того, датою, часом та місцем вчинення правопорушення у вказаному протоколі зазначено: «Акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафто-Трейд» № 3622/04-36-07-04/32812383 від 27 жовтня 27.10.2023, триваючі правопорушення, вказаний протокол не містить дати та часу вчинення правопорушення.

Крім того, матеріали справи не містять жодних достатніх, допустимих та належних доказів то, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Нафто-Трейд» (ЄДРПОУ 32812383).

Водночас, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення № 122/24-10 від 27 жовтня 2023 року, як доказ вчинення правопорушення, Акт № 2296/04-36-07-04/23812383 від 27 жовтня 2023 року «Про неможливість вручення акту перевірки від 27.10.2023 № 3622/04-36-07-04/32812383 посадовим особам ТОВ «Нафто-Трейд»» не може слугувати належним доказом у справі, оскільки даний акт складено в день проведення перевірки 27 жовтня 2023 року, при тому, що Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафто-Трейд» № 3622/04-36-07-04/32812383 від 27 жовтня 2023 року та надісланий працівниками податкової на адресу ТОВ «Нафто-Трейд» лише 30 жовтня 2023 року, а відтак на дату складання даного протоколу про адміністративне правопорушення № 122/24-10 від 27 жовтня 2023 року, вказаний доказ не міг існувати.

Отже, докази, які надані працівниками ДПС на підтвердження вчинення вищевказаного правопорушення ОСОБА_2 датовані більш пізньою датою, аніж дата складання самого протоколу, у зв`язку з чим вони судом вважаються неналежними та не приймаються до уваги.

Разом з цим, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17 вказав на те, що сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням КонституційногоСуду Українивід 22грудня 2010року №23рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст.14-1КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені норми законодавства та правові позиції закріплюють те, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Вимогами ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, перелік яких визначено у ст. 255 КУпАП України.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу органу правосуддя, як незалежного арбітра, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає те, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Згідно із приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

Дані, що викладено в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд позбавлений можливості за відсутності належних, об`єктивних та допустимих доказів, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, встановити винність чи невинність особи у вчинені адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим, відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 163-4, 247, 268, 283-285, 287, 289 КУпАП, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим, протягом 10 днів зо дня винесення постанови.

Суддя А.І. Приваліхіна