Рішення

від 15.11.2023 по справі 345/1330/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1330/23

Провадження № 2/345/483/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2023 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний судІвано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 доТзОВ «Оператор», ОСОБА_2 прозахист правспоживачів таза зустрічнимпозовом ТзОВ«Оператор»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищенаведеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним і ТОВ «ОПЕРАТОР», директором якого є ОСОБА_2 , укладено договір від 28.10.2022 № 110/10/2022 про надання послуг. Пунктом 4.4 передбачено, що замовник сплачує аванс у розмірі 500 доларів США, або еквівалент у гривні по комерційному курсу продажу, встановленому на ринку України. 03 листопада 2022 року позивачем перераховано на особистий картковий рахунок ОСОБА_2 20350 грн. Ці кошти, зі слів ОСОБА_2 , будуть зараховані в оплату авансу за вищевказаним договором. Однак ТОВ «ОПЕРАТОР» свої договірних зобов`язань за договором не виконано взагалі. У листі від 11.02.2023 «Щодо розірвання договору і повернення коштів», на підставі пункту 4.4 договору від 28.10.2022 № 110/10/2022 про надання послуг, позивач просив повернути йому аванс в сумі 20350 грн. Окрім цього, позивач запропонував укласти договір, яким розірвати договір від 28.10.2022 № 110/10/2022 про надання послуг, й надіслав проєкт цього договору. У семиденний строк відповіді позивач не отримав, кошти йому не повернуто, хоча лист і проєкт договору першим відповідачем отримано 21.02.2023 р. Інформація про перерахування ОСОБА_2 коштів на поточний рахунок ТОВ «ОПЕРАТОР» в якості його оплати за вищевказаним договором, відсутня. Оскільки фактичним отримувачем коштів є ОСОБА_2 , то саме з нього вони мають бути стягнуті. Причому ці кошти ним набуто без достатньої правової підстави, адже між ними відсутні договірні відносини. Він не має жодних підстав для привласнення отриманих від нього коштів. ОСОБА_2 , на вимогу позивача від 05.12.2023 про повернення безпідставно набутих коштів, кошти не повернув. Вимогу ним одержано 09.12.2022.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд: розірвати договір про надання послуг № 110/10/2022 від 28 жовтня 2022 року, який укладено між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР»; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 20350 грн. набутих без достатньої правової підстави та стягнути на його користь судові витрати.

Представник ТОВ «ОПЕРАТОР» адвокат Нєдов О.С. подав до суду зустрічний позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором зі сплати вартості автомобіля, а також штрафу, що був накладений організаторами аукціону США після викупу автомобіля з онлайн-аукціону Виконавцем. Штраф у розмірі 1000 доларів США було накладено організаторами онлайн-аукціону внаслідок дій Позивача, а саме тривалих та в кінцевому результаті невиконаних обіцянок ОСОБА_1 зі сплати вартості автомобіля, що потягнуло за собою простій ТЗ на майданчику аукціону та відповідний штраф за такий простій. Замовником не було сплачено штраф, що був накладений адміністрацією аукціону за несвоєчасну оплату послуг наданих при проведенні аукціону (згідно з умовам роботи аукціону) по придбанню ТЗ. Підтвердження вказаного містяться в матеріалах справи. Розмір штрафу становить 1000 доларів США. Вважає, що з огляду на вищевикладене, з об`єктивних обставин справи вбачається безпосереднє порушення первісним позивачем ОСОБА_3 умов договору про надання послуг від 28.10.2022 р., відповідно до чого, несплачена сума за договором підлягає стягненню у судовому порядку з урахуванням стягнення інфляційного нарахування та суми 3% річних.

На підставі викладеного представник ТОВ «ОПЕРАТОР» адвокат Нєдов О.С. просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОПЕРАТОР» суму заборгованості з урахуванням штрафних санкції - 38767 грн. 70 коп., а також судові витрати покласти на первісного позивача ОСОБА_1 .

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 і ТОВ «ОПЕРАТОР», директором якого є ОСОБА_2 , укладено договір від 28.10.2022 № 110/10/2022 про надання послуг.

Пунктом 4.4 передбачено, що замовник сплачує аванс у розмірі 500 доларів США, або еквівалент у гривні по комерційному курсу продажу, встановленому на ринку України.

Відповідно до вказаного, на підстав п. 5.1 Договору, за повне або часткове невиконання умов цього Договору, а також за неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

За п. 5.3. замовник несе відповідальність за оплату послуг, наданих йому виконавцем в рамках дії цього Договору.

Відповідно до п. 5.4, за несвоєчасну оплату замовником платежів, які необхідно здійснити на території США, замовник сплачує послуги по перебуванню (стоянці) ТЗ після проведення аукціону та штраф за несвоєчасну оплату послуг наданих при проведенні аукціону (згідно з умовам роботи аукціону) по придбанню ТЗ.

Пунктом 5.5 передбачено, що замовник несе відповідальність за відмову оплатити остаточну суму за цим договором. В такому випадку сума авансу йому не повертається, та він має відшкодувати усі витрати, які поніс виконавець у зв`язку із виконанням цього договору з метою придбання та доставлення йому замовленого ТЗ.

Відповідно до витягу з ЄДР ОСОБА_2 є засновником та директором ТОВ «ОПЕРАТОР».

Відповідно до Договору про надання послуг № 110/10/22 від 28.10.2022 р. виконавцем за даним договором є ТОВ «ОПЕРАТОР» в особі директора Корецького Валерія Валерійовича.

03.11.2022 р. позивачем було внесено кошти на картковий рахунок директора ТОВ «ОПЕРАТОР» з метою участі виконавця в інтересах замовника у онлайн-аукціоні США з метою подальшого придбання автомобіля на вказаному майданчику у сумі 500 доларів США, що становить 20350 грн.

Однак, в подальшому, після виконання частини зобов`язань виконавця, а саме виграшу завчасно обумовленого з замовником ТЗ на майданчику онлайн-аукціону США позивач відмовився від подальшої оплати вартості автомобіля.

Таким чином, кошти були сплачені позивачем за надані виконавцем послуги. Твердження позивача щодо відсутності доказів про перерахунок зазначеної суми коштів з рахунку директора підприємства на рахунок самого підприємства є таким, що не заслуговує на увагу, оскільки дане твердження є лише припущенням позивача, оскільки доказів такого твердження позивачем не надано.

Даний платіж неможливо розцінювати як безпідставне набуття коштів також з огляду на наступне.

Так, хоча прямих договірних зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як фізичною особою й не укладалось, однак, відповідач 2 ОСОБА_2 є підписантом договору про надання послуг від 28.10.2022 р. як представник Виконавця.

Таким чином, оскільки у результаті сплачених на картковий рахунок директора товариства останнім було надано послуги в рамках укладеного договору неможливо стверджувати про безпідставність набуття таких коштів.

Так, позивач не перерахував зазначені кошти помилково, не був введений в оману, не оплачував дані кошти під тиском, погрозами та будь-якими іншими факторами, які могли б порушити волевиявлення позивача як замовника послуг. Позивач був повідомлений та чітко знав кому та за які послуги сплачуються дані кошти, добровільно їх сплатив та правомірно очікував отримати послуги, що підлягають виконанню в рамках сплаченої суми коштів й, відповідно, отримав вказані послуги від виконавця за договором.

Дані обставини визнаються також і самим позивачем виходячи з аналізу тексту позовної заяви, оскільки останній особисто стверджує, що ним було оплачено авансовий внесок, однак, на його думку, послуги відповідачем 1 надані не були. При цьому, позивач у свій позовній заяві не вказує на підставі чого були сплачені ним особисто вказані кошти, не наводить обгрунтувань безпідставності такої оплати.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

У правовому висновоку, який зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 11.01.2023 р. у справі № 548/741/21: «безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.»

Дана правова позиція повністю відображає дії позивача у справі, що розглядається, адже ОСОБА_1 чітко усвідомлював відсутність зобов`язання сплачувати свої кошти саме на рахунок директора товариства, проте добровільно здійснив таку оплату.

Також окремо варто зазначити, що позивач вказує на безпідставність отримання коштів у вигляді авансового внеску, однак не заперечує факт укладання договору про надання послуг та не надає ані переліку ненаданих, але таких, які мали бути надані, послуг, ані жодних доказів на підтвердження ненадання таких послуг.

Кошти були правомірно сплачені на рахунок саме директора ТОВ «ОПЕРАТОР», оскільки саме ОСОБА_2 брав участь у онлайн-аукціоні з метою виграшу автомобіля та діяв в інтересах Замовника. Такі підтвердження містяться у скрін-шоті з особистого кабінету онлайн-аукціону США, з якого вбачається, що вся інформація щодо викупленого автомобіля та накладення штрафу за простій на майданчику аукціону була відображена у особистому кабінеті аукціону ОСОБА_2 .

Такі дії були необхідні з огляду на специфіку функціонування онлайн-платформ аукціонів США, оскільки юридична особа у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема ТОВ «ОПЕРАТОР» - не може бути зареєстрована для участі в аукціоні. Брати участь в даних видах аукціонів мають право лише фізичні особи, з огляду на що, виконавцем, якому підприємством було доручено здійснити аукціон з метою придбання автомобіля був саме ОСОБА_2 .

Таким чином, з метою уникнення подвійного оподаткування та стягнення комісійного банківського збору за переведення коштів з рахунку на рахунок, уповноваженими особами товариства було прийнято рішення про виставлення рахунку позивачу для оплати саме на картковий рахунок безпосереднього учасника аукціону задля оптимізації робочого процесу, направленого на якісне надання послуг позивачу та подальшої можливості негайної оплати вартості депозитного внеску для участі у вказаному аукціоні США.

З огляду на вищевикладене, можна критично віднестись до твердження позивача щодо безпідставності набуття коштів ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 отримав послуги за договором, на які він розраховував під час його підписання до моменту особистої відмови від подальшого виконання договору.

Так в даних діях не вбачається безпідставне набуття коштів відповідачем 2.

Аналогічна правова позиція в частині щодо мети договору та отримання того на що розраховувала сторона під час укладення договору висловлена в Постановах ВП Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г та від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Таким чином, оплата коштів не на офіційний рахунок підприємства жодним чином не позбавляла позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року No 18- рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року No 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (пункт 3.4).

У зв`язку з вищевикладеним, наведені Позивачем доводи як разом, так і кожен окремо, не свідчать про порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, не створює такої загрози, не вбачається й порушення норм моралі, традицій, звичаїв тощо.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (пункт 3.4).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 зробила висновок, відповідно до якого застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №925/642/19).

Отже, підсумовуючи викладене, стягнення безпідставно набутих коштів не може розглядатись в рамках позовної заяви, поданої щодо захисту прав споживачів.

Частина послуг, визначених договором від 28.10.2022 р. Виконавцем не була надана з ініціативи позивача (замовника), оскільки останній після придбання завчасно погодженого автомобіля відмовився від сплати його вартості.

На підтвердження вказаних фактів, стороною у додатках до відзиву на первісну позовну заяву, було надано скрін-шоти листування менеджера ТОВ «ОПЕРАТОР» з ОСОБА_1 , з яких чітко вбачається повне інформування замовника щодо організації та придбання автомобіля, прохання сплатити вартість автомобіля, що була завчасно погоджена з позивачем, однак останній відмовився від оплати послуг з організації придбання транспортного засобу та повідомив, що не бажає оплачувати та отримувати вказаний ТЗ.

Таким чином, відповідачем 1 було надано всі послуги, передбачені договором від 28.10.2023 р. до моменту безпідставної односторонньої відмови ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків, передбачених вказаним договором.

Так, ТОВ «ОПЕРАТОР» в особі директора Корецького В.В. було надано наступні послуги за договором:

-проінформовано замовника про умови участі в автомобільних онлайн-аукціонах США, правила придбання та оформлення ТЗ;

-здійснено пошук та аналіз пропозицій щодо придбання ТЗ на спеціалізовану онлайн- аукціоні США, який відповідає вимогам Замовника;

-надано фахову (в тому числі технічну) консультацію щодо ТЗ, який бажає придбати Замовник;

-взято участь у спеціалізованих онлайн-аукціонах США з метою придбання ТЗ в інтересах Замовника, за результатами чого відповідачем в інтересах та за погодженням позивача було придбано визначений та завчасно підібраний автомобіль;

-за погодженням із замовником, визначено мінімальний та максимальний розмір ставки на онлайн-аукціоні США;

-організовано та забезпечено придбання ТЗ за кошти та в інтересах замовника на спеціалізованому онлайн-аукціоні США (детальний опис ТЗ, його характеристики, марка, модель, стан, рік випуску, пробіг, номер лота на спеціалізованому аукціоні погоджено із замовником під час укладення цього договору, шляхом листування в меседжері);

-організовано та забезпечено оформлення усіх необхідних документів щодо придбання ТЗ на онлайн-аукціоні США.

На підтвердження вищевказаних наданих послуг, до відзиву стороною було надано роздруківки скрін-шотів з особистого кабінету онлайн-аукціону США, якими підтверджується факт викупу автомобіля.

Штраф у розмірі 1000 доларів США було накладено організаторами онлайн-аукціону внаслідок дій позивача, а саме тривалих та в кінцевому результаті невиконаних обіцянок ОСОБА_1 зі сплати вартості автомобіля, що потягнуло за собою простій ТЗ на майданчику аукціону та відповідний штраф за такий простій.

Замовником не було сплачено штраф, що був накладений адміністрацією аукціону за несвоєчасну оплату послуг наданих при проведенні аукціону (згідно з умовам роботи аукціону) по придбанню ТЗ. Підтвердження вказаного містяться в матеріалах справи. Розмір штрафу становить 1000 доларів США.

Факт одержання та розмір штрафу підтверджується інвойсом від адміністрації проведеного аукціону від 09.12.2022 р. Також суду було надано копію банківської квитанції № 19720470 від 12.09.2022 р. на суму 1000 доларів США, копію квитанції № 19720470 від 12.09.2022 р. на суму 45 доларів США (комісійні стягнення) та скрін-шот витягу з онлайн-банкінгу із підтвердженням проведення відповідної оплати з банківської картки Відповідача.

Так, вищевказаний скрін-шот банківської операції щодо оплати штрафу, який було накладено адміністрацією платформи у зв`язку із відмовою Позивача від автомобіля, окрім інформації, наданої Відповідачем попередньо, також додатково вказує отримувача коштів, що були сплачені у якості штрафу, а саме тримача аукціону InsuranceAutoAuctionsInc, також у даному скрін-шоті додатково зазначено код рахунку для оплати та код банківської операції, що також надає можливість впевнитись у реальності даної операції та за потреби відслідкувати її.

Відповідно до роз`яснень, наданих ВССУ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13, у разі коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою на підставі статті 7ЦПКта положень договорів про правову допомогу щодо мови документів.

У разі нотаріального посвідчення перекладу нотаріус засвідчує лише оригінальність підпису перекладача, який стоїть під документом, а не відповідність перекладу оригіналові.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

До матеріалів справи представником відповідача був наданий зовнішній носій, а саме флеш-накопичувач, на якому містяться скрін-шоти всього електронного листування із позивачем, яке велось у меседжері Вайбер. Дані докази надаються у зв`язку із вказуванням позивача на неповноту переписки.

А також на вказаному флеш-носії містяться аудіозаписи телефонних дзвінків ОСОБА_1 із оператором ТОВ «Оператор», що проводились після підписання договору та виконання взаємних прав і обов`язків.

Вказані аудіозаписи підтверджують обставини, на які посилається сторона відповідача, зокрема: щодо погодження із клієнтом (позивачем) вартості автомобіля та кінцевої суми, що підлягає оплаті клієнтом до проведення аукціону, щодо погодження клієнта на умови договору, підтвердження можливості виконавцю виграшу автомобіля на аукціоні, щодо попередження О.Г. Кочеткова співробітником ТОВ «Оператор» про умови договору, зокрема порядку, підстав та умов повернення коштів Клієнту.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначив: "Ha відміну від електронного документа, електронний доказ це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.»

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі № 570/1369/17, від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, від 27.11.2019 у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових компютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на компютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі.

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).

В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).

Також до суду були надані для огляду оригінали електронних доказів, що зберігаються на матеріальних носіях, а саме корпоративних пристроях ТОВ «Оператор» - ноутбуці та смартфоні

Огляд ноутбуку як оригіналу електронного доказу необхідних для підтвердження реальності договірних взаємовідносин між Позивачем і Відповідачем, оскільки вказаний ноутбук містить CRM-систему ТОВ «Оператор», що є джерелом частини скрін-шотів, наданих до Суду раніше, а саме в якій зафіксовані всі випадки телефонних дзвінків із кожним із клієнтом, а також коментарі співробітників впродовж взаємовідносин із клієнтом щодо поточної ситуації та виконання умов договору. Такі аудіозаписи і коментарі також наявні і в проекті, що вівся відносно замовлення ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаних оригіналів доказів, можна впевнитись у реальності подій, їх послідовності, що повністю суперечить позиції позивача.

Окрім того, на вказаному матеріальному носії також міститься доступ до корпоративної електронної пошти ТОВ «Оператор», дослідивши яку, можна переконатись у достовірності доказів, наданих стороною відповідача раніше, а саме скрін-шоти електронного листування з позивачем, направлення останньому рахунків для сплати (які, власне, позивач особисто просив направити йому для оплати).

Огляд смартфону є необхідним для об`єктивного розгляду справи та винесення справедливого судового рішення, оскільки на минулому судовому засіданні позивач заперечував існування та ведення переписки у менеджері Вайбер між ним та менеджером ТОВ «Оператор». Однак, сторона відповідача ознайомлена із функцією даного меседжера видалення діалогу (листування) з тим чи іншим контактом на визначеному пристрої.

Виходячи з вищевикладеного, на смартфоні, який наданий для огляду до суду, збережений зміст листування між співробітником ТОВ «Оператор» та ОСОБА_1 .

Дослідження та огляд оригіналів копій електронних доказів на матеріальному носії (флеш-накопичувачі) в черговий раз підтверджує позицію Відповідача та ставить під сумнів аргументи позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 було порушено умови договору, а саме п.п. 5.4 та 5.5. Договору, відповідно до яких Замовник повинен оплатити суму штрафу за несвоєчасну оплату послуг наданих при проведенні аукціону.

З огляду на вищевикладене вбачається, що у зв`язку із порушенням умов Договору, що призвело до необхідності сплати суми штрафу та покладення такої оплати на ТОВ «ОПЕРАТОР», постала необхідність стягнення розміру даного штрафу та штрафних санкцій за невиконання умов договору у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних на ОСОБА_1 .

Частиною 2статті 11 ЦК України,визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, ч.ч. 1,2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зістаттею 629 ЦК України,договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зістаттею 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

-наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

-якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

-якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

У постанові ВП ВС від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 вказано, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, з об`єктивних обставин справи вбачається безпосереднє порушення первісним позивачем ОСОБА_3 умов договору про надання послуг від 28.10.2022 р., відповідно до чого, несплачена сума за договором підлягає стягненню у судовому порядку з урахуванням стягнення інфляційного нарахування та суми 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій та індексу інфляції на суму заборгованості, зазначаємо, що будь-яке зобов`язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням, незалежно від правових підстав його виникнення і в випадку його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону (ст. 625 ЦК України), нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція наведена у рішенні Верховного Суду України по справі № 6-113цс14 від 1 жовтня 2014 року.

Відповідно сума штрафних санкцій у вигляді 3% річних від суми заборгованості становить 562 грн. 05грн. Сума інфляційних стягнень становить 1637,05 грн.

Виходячи з вищевикладеного, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ОПЕРАТОР» з урахуванням основної суми заборгованості, штрафних санкцій у вигляді 3% річних та індексу інфляції становить:

36568,60 + 562,05 + 1637,05= 38767 грн. 70 коп.

Відповідно до ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 233, 247, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ «Оператор», ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити в повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ТзОВ «Оператор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )на користьТзОВ «Оператор»(код ЄДРПОУ: 38425888, місцезнаходження: вул. Балтська Дорога, 1, м. Одеса, 65102) суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій 38767 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )на користьТзОВ «Оператор»(код ЄДРПОУ: 38425888, місцезнаходження: вул. Балтська Дорога, 1, м. Одеса, 65102) судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але небули присутні усудовомузасіданні під час проголошення судовогорішення- протягом тридцятиднів здня отримання копії цьогорішення.

Головуючий: