Постанова

від 02.11.2023 по справі 910/18229/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/18229/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.11.2023:

від позивача: не з?явився;

від відповідача: Савченко В.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.08.2022 (повний текст складено та підписано 02.08.2022)

у справі № 910/18229/21 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіпмед»

про стягнення 5 153 479, 56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіпмед» (відповідач) про стягнення 5 153 479, 56 грн. неустойки у вигляді пені та штрафу, інфляційних втрат (боргу) та трьох процентів річних від вартості несвоєчасно поставлених і невчасно введених в експлуатацію систем рентгенографічних Perform-Х та невчасно повернутих невикористаних сум попередньої оплати за весь термін прострочення, а саме:

- пені - 359 523,00 грн. та штрафу - 2 601 200,00 грн. за прострочення строків поставки та невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати, загалом в розмірі 2 960 723, 00 грн;

- пені - 59 920,50 грн. та штрафу -975 450,00 грн. за невчасне введення в експлуатацію, а загалом - 1 035 370, 50 грн;

- 3 % річних за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 147 748, 86 грн.

- втрат від інфляції за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 1 009 637, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено порушення своїх зобов?язань за договором про закупівлю товарів для запобігання та лікування коронавірусу (COVID-19) від 28.12.2020, що є підставою для застосування штрафних санкцій, обумовлених договором, та застосування відповідальності, обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним було підготовлено для поставки Системи рентгенографічні, які є джерелом іонізуючого випромінювання у кількості, вказаній у Договорі, однак, зі сторони позивача були допущено неналежне виконання вимог законодавства для отримання такого товару в частині неотримання ліцензії на діяльність з використання джерел іонізуючого випромінювання, яка є обов`язковою для передачі Системи рентгенографічної Perform-X, а тому вина відповідача у допущеному простроченні виконання умов договору - відсутня. Також, відповідач передав позивачу товар на всю суму, сплачену позивачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21 провадження у справі № 910/18229/21 в частині стягнення 53 417 (п`ятдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 50 коп. закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІПМЕД" (Україна, 01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 18, код ЄДРПОУ 39027894) на користь Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації (Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4, код ЄДРПОУ 02012852) - судовий збір у розмірі 801 грн. (вісімсот одна) грн. 27 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму штрафних санкцій у розмірі 53 417, 50 грн., провадження у справі в частині стягнення 53 417,50 грн. - підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України;

- дослідивши наявні в матеріалах справи подані сторонами докази суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення строків поставки та невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 2 960 723, 00 грн, пені за невчасне введення в експлуатацію 1 035 370, 50 грн., оскільки затримка у поставці товару відбулась не з вини відповідача;

- суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та пені за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати, оскільки відповідач передав позивачу товар на всю суму сплачену позивачем, а вартість товару переданого позивачу зафіксована в Актах приймання - передачі товару та видаткових накладних, які були додані до позовної заяви та становить 37 160 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації (08.06.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладено у цінний лист, з яким направлено апеляційну скаргу до суду) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіпмед" на користь позивача 5 153 479 грн. 56 коп. неустойки у вигляді пені та штрафу, інфляційних втрат (боргу) та трьох процентів річних від вартості несвоєчасно поставлених і невчасно введених в експлуатацію систем рентгенографічних Perform-Х та невчасно повернутих невикористаних сум попередньої оплати за весь термін прострочення, та сплачений судовий збір.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що відповідно до видаткових накладних №12 від 18 березня 2021 року; №13 від 22 березня 2021 року; № 14 від 24 березня 2021 року; № 15 та № 16 від 26 березня 2021 року; №17 від 30 березня 2021 року; № 18 від 01 квітня 2021 року; № 19 від 02 квітня 2021 року відповідачем було передано позивачу Системи рентгенографічні Perform-X, проте, з простроченням терміну поставки, обумовлених п. 5.1 та п. 5.2 розділу V договору (тобто, протягом 40 днів з дня укладання договору, а саме до 05.02.2021), а зобов?язання щодо повернення невикористаних сум попередньої оплати відповідачем не виконано взагалі.

При цьому, суд першої інстанції не врахував та не дослідив належним чином листи відповідача від 02.02.2021 № 24-0221,та додаток до листа іноземної компанії Control-X Medikal від 01.02.2022 № СМ24 про затримку у відвантаженні очікуваного товару і про прохання продовжити термін поставки, що вказує на те, що на день, обумовлений договором, як день поставки, відповідного товару у відповідача не було.

Крім того, скаржник посилався на те, що:

- судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що лист позивача від 19.03.2021 № 251/01.11 з проханням здійснити введення товару в експлуатацію був отриманий відповідачем 02.04.2021, і дата отримання вказаного листа перебуває поза межами контролю позивача;

- зменшення пені за несвоєчасне введення товару в експлуатацію - є необгрунтованим;

- судом першої інстанції не надано оцінку та не зроблено висновків щодо стягнення з відповідача 3 % річних за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 147 748, 86 грн. та втрат від інфляції за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 1 009 637, 20 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.09.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу посилався на те, що:

- суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що зі сторони позивача було допущено неналежне виконання вимог законодавства для отримання товару в частині неотримання ліцензії на діяльність з використання джерел іонізуючого випромінювання, яка є обов?язковою для передачі системи рентгенографічної Perform-X, а саме: абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», ч. 11 ст. 32 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», п. 2.6 Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2022 № 125;

- відповідні ліцензії були оформлені в період з 10 по 24 березня 2021 року, а тому відсутність виконання вимог законодавства та умов договору з боку позивача унеможливило своєчасне виконання зобов?язань з боку відповідача, і відповідні поставки товару відповідачем здійснено лише після отримання медичними закладами відповідних ліцензій, а саме в період з 18 березня по 02 квітня 2021 року;

- оскільки обов?язок з поставки товару виник у відповідача одразу після отримання ліцензій, і відповідачем допущено було декілька днів прострочення, відповідачем було сплачено на користь позивача неустойку у вигляді пені за час затримки поставки товару у розмірі 23 225,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням;

- у відповідності до умов п. 5.5 договору, лист позивача від 19.03.2021 про введення обладнання в експлуатацію був отриманий відповідачем 02.04.2021, а отже, введення обладнання в експлуатацію є 04.05.2021, і відповідач здійснив роботи щодо введення товару в експлуатацію в період з 19.04.2021 по 31.05.2021, і внаслідок допущеного прострочення, відповідачем було сплачено самостійно неустойку в розмірі 30 192,50 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням;

- суд першої інстанції обгрунтовано закрив провадження в частині 53 417,50 грн.;

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, пені за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати, оскільки відповідач передав позивачу товар на всю суму, сплачену позивачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023, апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18229/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21.

03.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/18229/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме подати до суду апеляційної інстанції:

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіпмед") вул. Чигоріна, 18, м. Київ, 01042, листом з описом вкладеного, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

13.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/18229/21, до якої долучено:

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіпмед") вул. Чигоріна, 18, м. Київ, 01042, листом з описом вкладеного та фіскальною накладною.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 27.07.2023 по 28.07.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею доповідачем, з 08.07.2023 по 16.07.2023 перебувала у відрядженні, з 17.07.2023 по 30.07.2023 включно, з 31.07.2023 по 02.08.2023 включно перебувала у відпустці, суддя Шаптала Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 17.07.2023 по 30.07.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Судом встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

При дослідженні апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21, яке обґрунтоване тим, що процесуальний строк для подання апеляційної скарги скаржником пропущено з причин відсутності на рахунках департаменту коштів для сплати судового збору та у зв`язку з введенням воєнного стану на території України із-за агресії російської федерації проти України.

При розгляді питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником, а саме те, що процесуальний строк для подання апеляційної скарги скаржником пропущено з причин відсутності на рахунках департаменту коштів для сплати судового збору та у зв`язку з введенням воєнного стану на території України із-за агресії російської федерації проти України - є поважними.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 01 травня 2023 № 254/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Північного апеляційного гоcподарського суду від 03.08.2023 поновлено Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18229/21 за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 21.09.2023, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного гоcподарського суду від 21.09.2023 розгляд справи відкладено до 02.11.2023.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.11.2023 з`явився представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіпмед».

Позивач - Департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації (скаржник) в судове засідання 02.11.2023 представників не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином як засобами поштового зв`язку (рекомендоване повідомлення 0411638912260), так і електронного шляхом направлення на електронні адреси, повідомлені позивачем, а також через систему «Електронний суд».

В свою чергу, 01.11.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, судом також не встановлено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представника позивача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, з урахуванням наявних матеріалів справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2023 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, а рішення першої інстанції просив залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, між Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - покупець/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІПМЕД" (далі - постачальник/відповідач) було укладено Договір про закупівлю товарів для запобігання та лікування коронавірусу (COVID-19) № 12-С від 28 грудня 2020 року (далі - Договір), згідно умов якого відповідач зобов`язався у 2020 -2021 роках поставити позивачу товар, а саме код ДК 021:2015 33110000-4 «Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини» (код НК 024:2019-37645 «Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова») - Апарат рентгенівський діагностичний стаціонарний - УКТЗЕД 0922: системи рентгенографічні Perform-X (8 комплектів), а покупець прийняти та оплатити його.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару, визначені у специфікації(додаток № 1 до Договору) (п. 1.2).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна договору становить 37 160 000 грн. без ПДВ.

У відповідності до пунктів 5.1., 5.2. розділу V "Поставка продукції" Договору, строк (термін) поставки (передачі) товару: протягом 40 днів з дня укладання договору про закупівлю. Приймання - передача товару по кількості та асортименту проводиться покупцем (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-відповідальними особами постачальника та покупця, видаткової накладної.

Також, сторонами Договору були узгоджені наступні додатки:

- Додаток № 1: Специфікація, згідно якої визначено поставку обладнання: системи рентгенографічні Perform-X (8 комплектів), ціна за одиницю - 4 645 000,00 грн. (без ПДВ), сума - 37 160 000,00 грн. (без ПДВ);

- Додаток № 2: Детальні вимоги код ДК 021:2015 33110000-4 «Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини» (код НК 024:2019-37645 «Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова») - Апарат рентгенівський діагностичний стаціонарний - УКТЗЕД 0922: системи рентгенографічні Perform-X (8 комплектів);

- Додаток № 3: Перелік отримувачів медичного обладнання у кількості 8 одиниць: Комунальне некомерційне підприємство «Хустська центральна районна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» - 1 одиниця, Комунальне некомерційне підприємство «Рахівська районна лікарня» Рахівської районної ради - 1 одиниця, Комунальне некомерційне підприємство «Берегівська центральна районна лікарня імені Бертолона Ліннера» Берегівської районної ради Закарпатської області - 1 одиниця; Комунальне некомерційне підприємство «Тячівська районна лікарня» Тячівської районної ради - 1 одиниця, Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради - 1 одиниця, Комунальне некомерційне підприємство «Мукачівська центральна районна лікарня» - 1 одиниця, Комунальне некомерційне підприємство «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» Воловецької районної ради - 1 одиниця, Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області - 1 одиниця.

03.02.2021 відповідач звернувся до позивача та отримувачів медичного обладнання з проханням надати інформацію стосовно оформлення комунальними некомерційиими підприємствами ліцензій та надати копій таких ліцензій на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання - системи рентгенографічної Pcrform-X.

22.02.2021 відповідач повторно звернувся до позивача з листом про надання інформації стосовно оформлення комунальними некомерційиими підприємствами ліцензій, чим підтвердив готовність здійснити поставку товару за наявності у отримувачів відповідної ліцензії.

В свою чергу, відповідні ліцензії на право використання закладами охорони здоров`я систем рентгенографічних були оформлені:

- 10.03.2021 - Комунальному некомерційному підприємству «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради (наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 10.03.2021 № 120, ліцензія ОВ № 03051 стосовно використання рентгенографічної системи Perform-X);

- 18.03.2021 - Комунальному некомерційному підприємству «Хустська центральна районна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича», Комунальному некомерційному підприємству «Мукачівська центральна районна лікарня», Комунальному некомерційному підприємству «Берегівська центральна районна лікарня імені Бертолона Ліннера» Берегівської районної ради Закарпатської області (наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 18.03.2021 № 138 щодо внесення змін до ліцензій вказаних установ ОВ № 030507, ОВ № 030343, ОВ 030131 стосовно використання рентгенографічної системи Perform-X);

- 19.03.2021 - Комунальному некомерційному підприємству «Рахівська районна лікарня» Рахівської районної ради (наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 19.03.2021 № 141 щодо внесення змін до ліцензії вказаної установи № ОВ 030201 стосовно використання рентгенографічної системи Perform-X);

- 23.03.2021 - Комунальному некомерційному підприємству «Тячівська районна лікарня» Тячівської районної ради, Комунальному некомерційному підприємству «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області (наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 23.03.2021 № 155 щодо внесення змін до ліцензій вказаних установ № ОВ 030381, № ОВ 030169 стосовно використання рентгенографічної системи Perform-X);

- 24.03.2021 - Комунальному некомерційному підприємству «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» Воловецької районної ради (наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 24.03.2021 № 159 щодо внесення змін до ліцензії вказаної установи № ОВ 030192 стосовно використання рентгенографічної системи Perform-X).

Згідно з актами приймання-передачі: № 1 від 18.03.2021, № 2 від 22.03.2021, №3 від 30.03.2021, № 4 від 24.03.2021, № 5 від 02.04.2021, № 6 від 26.03.2021, № 7 від 01.04.2021, № 8 від 26.03.2021, які підписані представниками постачальника, покупця та відповідної лікарні, підписи яких посвідчені печатками, на виконання умов Договору відповідачем було поставлено, а позивачем та відповідними лікарнями було прийнято відповідне обладнання: рентгенографічні системи Perform-X.

Також, відповідно до видаткових накладних: №12 від 18 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., №13 від 22 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 14 від 24 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 15 від 26 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 16 від 26 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., №17 від 30 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 18 від 01 квітня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 19 від 02 квітня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., які підписані представниками покупця та постачальника і посвідчені печатками обох сторін, відповідачем на виконання умов Договору було передано, а позивачем прийнято обладнання у кількості 8 одиниць загалом на суму 37 160 000,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних: №12 від 18 березня 2021 року, №13 від 22 березня 2021 року, № 14 від 24 березня 2021 року; № 15 та № 16 від 26 березня 2021 року; №17 від 30 березня 2021 року; № 18 від 01 квітня 2021 року; № 19 від 02 квітня 2021 року, зобов`язання щодо поставки товару відповідачем виконано з простроченням терміну.

Крім того, відповідно до пункту 5.5. Договору постачальник зобов`язаний провести введення товару в експлуатацію (інсталяцію, пусконалагоджувальні роботи, інструктаж для персонала методам роботи) за місцем поставки товару, в строки до 30 (тридцяти) днів із моменту отримання від покупця письмового підтвердження готовності для введення товару в експлуатацію. Підписання сторонами акта введення в експлуатацію засвідчує виконання постачальником введення товару в експлуатацію.

Позивачем було надіслано відповідачу письмове підтвердження (лист від 19.03.2021 №251/01.11.), яким позивач просив відповідача здійснити введення товару в експлуатацію за місцем поставленого товару. Надіслання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 19.03.2021.

Лист позивача від 19 березня 2021 року з проханням здійснити введення товару в експлуатацію був отриманий відповідачем 02 квітня 2021 року, що підтверджується поштовим конвертом та відомостями за штрих кодом поштового відправлення.

Однак, як зазначав позивач, зобов`язання щодо введення товару в експлуатацію (інсталяцію, пусконалагоджувальні роботи, інструктаж для персоналу методам роботи) за місцем поставки товару, відповідачем виконано з простроченням терміну, що підтверджується актами введення в експлуатацію № 3 від 19.04.2021, № 7 від 30.04.2021, № 4 від 21.05.2021, № 8 від 28.05.2021, №5 від 31.05.2021, які підписані представниками постачальника, покупця та відповідної лікарні, підписи яких посвідчені печатками.

Учасниками справи не заперечується факт поставки відповідачем обладнання з порушенням строків поставки, обумовлених договором, проте, відповідач наголошує, що оскільки відповідні ліцензії стосовно використання обладнання рентгенографічних систем Perform-X були оформлені в період з 10 по 24 березня 2021 року, а тому відсутність виконання вимог законодавства та умов договору з боку позивача (абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», ч. 11 ст. 32 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», п. 2.6 Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2022 № 125) унеможливило своєчасне виконання зобов?язань з боку відповідача, і відповідні поставки товару відповідачем здійснено лише після отримання медичними закладами відповідних ліцензій, а саме в період з 18 березня по 02 квітня 2021 року.

Пунктами 7.1., 7.2. та 7.3. договору, визначено, що:

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

- у разі невиконання, або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим Договором щодо строків поставки товару, введення товару в експлуатацію, гарантійного обслуговування постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,01 % від вартості несвоєчасно поставленого товару, несвоєчасно введеного в експлуатацію товару або терміну гарантійного обслуговування товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

- у разі невчасного повернення невикористаних сум попередньої оплати постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,01 % від вартості невчасно повернутих невикористаних сум попередньої оплати за кожний день прострочення.

В свою чергу, згідно платіжного доручення від 31.01.2022 № 1325 з призначенням платежу "Сплата неустойки у вигляді пені за прострочення поставки товару згідно п. 7.2 Договору" на суму 23 225, 00 грн. та платіжного доручення від 31.01.2022 № 1326 з призначенням платежу "Сплата неустойки у вигляді пені за прострочення введення товару в експлуатацію згідно п. 7.2 Договору" на суму 30 192, 50 грн., відповідачем було сплачено на користь позивача неустойку за допущені порушення умов Договору в частині своєчасної поставки та введення обладнання в експлуатацію.

В свою чергу, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача у вигляді пені та штрафу, інфляційних втрат (боргу) та трьох процентів річних від вартості несвоєчасно поставлених і невчасно введених в експлуатацію систем рентгенографічних та невчасно повернутих невикористаних сум попередньої оплати за весь термін прострочення в розмірі - 5 153 479, 56 грн., що складається з :

- пені - 359 523,00 грн. та штрафу - 2 601 200,00 грн. за прострочення строків поставки та невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати, загалом в розмірі 2 960 723, 00 грн;

- пені - 59 920,50 грн. та штрафу -975 450,00 грн. за невчасне введення в експлуатацію, а загалом - 1 035 370, 50 грн;

- 3 % річних за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 147 748, 86 грн.

- втрат від інфляції за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 1 009 637, 20 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги у визначених скаржником межах, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, у відповідності до пунктів 5.1., 5.2. розділу V "Поставка продукції" Договору, строк (термін) поставки (передачі) Товару: протягом 40 днів з дня укладання договору про закупівлю, тобто, обумовлено сторонами у строк до 05.02.2021, в підтвердження чого сторонами складається та підписується видаткова накладна.

Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до видаткових накладних: №12 від 18 березня 2021 року, №13 від 22 березня 2021 року, № 14 від 24 березня 2021 року; № 15 та № 16 від 26 березня 2021 року; №17 від 30 березня 2021 року; № 18 від 01 квітня 2021 року; № 19 від 02 квітня 2021 року, відповідачем було передано позивачу Системи рентгенографічні Perform-X у кількості 8 одиниць, загалом на суму 37 160 000,00 грн., тобто, поставка товару здійснена відповідачем з порушенням строку, обумовленого п 5.1., п.5.2. розділу V "Поставка продукції" Договору.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що ним було підготовлено для поставки Системи рентгенографічні, які є джерелом іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) у кількості, вказаній у Договорі, однак, зі сторони позивача були допущено неналежне виконання вимог законодавства для отримання такого товару в частині неотримання ліцензії на діяльність з використання джерел іонізуючого випромінювання, яка є обов`язковою для передачі Системи рентгенографічної Perform-X.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у відповідності до п. 2.6 Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання затверджених Наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 № 125 (далі - Ліцензійні умови) передача (збут) ДІВ здійснюється ліцензіантом тільки тим суб`єктам діяльності з ДІВ, які мають ліцензію на діяльність з ДІВ саме таких типів, що передаються.

Згідно ч. 11 ст. 32 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ліцензіат зобов`язаний сповіщати орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки про кожне додаткове джерело іонізуючого випромінювання, а також про передачу джерела іонізуючого випромінювання іншій особі, яка має відповідний дозвіл. Ліцензіату забороняється передавати джерело іонізуючого випромінювання особі, яка не має відповідного дозволу.

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії", у сфері використання ядерної енергії обов`язковому ліцензуванню підлягають такі види діяльності як використання джерел іонізуючого випромінювання.

Отже, вищенаведені приписи закону встановлюють пряму заборону на передачу джерела іонізуючого випромінювання особі, яка не має відповідного дозволу, адже використання відповідного джерела у закладах медичної допомоги впливає на конституційне право громадян на охорону здоров?я та на право на безпечні умови праці та лікування.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 03.02.2021 та 22.02.2021 відповідач звертався до відповідача та отримувачів медичного обладнання (медичних закладів) з проханням надати інформацію стосовно оформлення комунальними некомерційними підприємствами ліцензій та надати копій таких ліцензій на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання - системи рентгенографічної Pеrform-X, а також підтвердив готовність здійснити поставку товару за наявності у отримувачів відповідної ліцензії.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, ліцензії на право використання закладами охорони здоров`я системи рентгенографічної Pеrform-X були оформлені лише в період з 10 по 24 березня 2021 року, і після отримання відповідних ліцензій, відповідачем було здійснено поставку відповідного обладнання, проте, з порушенням строків поставки, що підтверджується актами приймання-передачі: № 1 від 18.03.2021, № 2 від 22.03.2021, №3 від 30.03.2021, № 4 від 24.03.2021, № 5 від 02.04.2021, № 6 від 26.03.2021, № 7 від 01.04.2021, № 8 від 26.03.2021, і що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний. святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку е перший за ним робочий день.

Згідно ст. 73 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) 01 травня - День праці с святковим і неробочим днем.

Згідно абз. 3 ст. 67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Також, лист позивача від 19.03.2021 з проханням здійснити введення товару в експлуатацію був отриманий відповідачем 02.04.2021, що підтверджується поштовим конвертом та відомостями за штрих кодом поштового відправлення, а тому суд апеляційної інстанції враховуючи умови п. 5.5 Договору та припис ст. 253 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що тридцятиденний перебіг строку розпочався з 03.04.2021 та закінчився 02.05.2021, відповідно, останній день строку, обумовленого на введення товару в експлуатацію, припав на вихідний день - неділю, у зв?язку з чим, враховуючи те, що 03.05.2021 був законодавчо визначений як вихідний день, а тому першим робочим днем та останнім днем для введення товару в експлуатацію є 04.05.2021. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, було введено обладнання в експлуатацію лише за Актом № 4 від 21.05.2021, Актом № 5 від 31.05.2021 та Актом № 8 від 28.05.2021, що не заперечується відповідачем, проте, враховуючи те, що згідно платіжного доручення від 31.01.2022 № 1325 з призначенням платежу "Сплата неустойки у вигляді пені за прострочення поставки товару згідно п. 7.2 Договору" на суму 23 225,00 грн. та платіжного доручення від 31.01.2022 № 1326 з призначенням платежу "Сплата неустойки у вигляді пені за прострочення введення товару в експлуатацію згідно п. 7.2 Договору" на суму 30 192,50 грн., відповідачем було сплачено на користь позивача вказані спірні суми коштів, як неустойку, а тому в силу п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції обгрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення 53 417,50 грн. штрафних санкцій, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником а апеляційній скарзі належними засобами доказування. При цьому, відповідний розрахунок пені за прострочення поставки товару та пені за прострочення введення товару в експлуатацію, які сплачені відповідачем на користь позивача, - є обгрунтованим та узгоджується з умовами договору та фактичними обставинами справи, та правомірно прийнято судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції, враховуючи абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», ч. 11 ст. 32 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», п. 2.6 Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2022 № 125, дійшов висновку, що діяльність з використання джерел іонізуючого випромінювання є обов?язковою до ліцензування, і вказані приписи закону встановлюють пряму заборону на передачу джерела іонізуючого випромінювання особі, яка не має відповідного дозволу, адже використання відповідного джерела у закладах медичної допомоги впливає на конституційне право громадян на охорону здоров?я та на право на безпечні умови праці та лікування.

В свою чергу, враховуючи те, що відповідні ліцензії були оформлені закладами охорони здоров?я в період з 10 по 24 березня 2021 року, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність виконання вимог законодавства та умов договору з боку позивача унеможливило своєчасне виконання зустрічних зобов?язань з боку відповідача, і відповідні поставки товару, як і введення його в експлуатацію, відповідачем здійснено лише після отримання медичними закладами відповідних ліцензій, а саме в період з 18 березня по 02 квітня 2021 року, що в сукупності свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні строків поставки та введення обладнання в експлуатацію за договором, і що в силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України виключає застосування до нього штрафних санкцій згідно п. 7.2, п. 7.3 договору: пені, у розмірі, не покритому сплаченими відповідачем у добровільному порядку сумами неустойки у вигляді пені за порушення строків поставки обладнання та пені за порушення строків введення обладнання в експлуатацію, пені за невчасно повернуті невикористані суми попередньої оплати, штрафу за порушення строків поставки обладнання та за порушення строків введення обладнання в експлуатацію.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 147 748, 86 грн., а також втрат від інфляції за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 1 009 637, 20 грн., і відповідно пені за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати згідно п. 7.3 Договору.

В свою чергу, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та пені за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати, задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем було передано позивачу обладнання відповідно до видаткових накладних: №12 від 18 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., №13 від 22 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 14 від 24 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 15 від 26 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 16 від 26 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., №17 від 30 березня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 18 від 01 квітня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., № 19 від 02 квітня 2021 року на суму 4 645 000,00 грн., які підписані представниками покупця та постачальника і посвідчені печатками обох сторін, у кількості 8 одиниць загалом на суму 37 160 000,00 грн., а отже, визначена загальна вартість та кількість обладнання у видаткових накладних відповідає п. 3.1 Договору. Наведене в сукупності свідчить про відсутність обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов?язання. До того ж, як встановлено вище за наслідками апеляційного розгляду справи, в силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України виключається застосування до відповідача штрафної санкції, обумовленої зокрема і п. 7.3 договору.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано оцінку та не зроблено висновків щодо стягнення з відповідача 3 % річних за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 147 748, 86 грн. та втрат від інфляції за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 1 009 637, 20 грн. - визнаються судом апеляційної інстанції як необгрунтовані, і спростовуються висновками суду першої інстанції, зробленими в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким провадження у справі № 910/18229/21 в частині стягнення 53 417 (п`ятдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 50 коп. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а в задоволенні решти позовних вимог (3 % річних за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 147 748, 86 грн. та втрат від інфляції за невчасне повернення невикористаних сум попередньої оплати в розмірі 1 009 637, 20 грн., штрафу - 975 450,00 грн. за невчасне введення в експлуатацію, штрафу - 2 601 200,00 грн. за прострочення строків поставки , пені - 29 728,00 грн. за невчасне введення в експлуатацію та пені - 336 298,00 грн. за прострочення строків поставки) - відмовлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/18229/21.

5. Матеріали справи № 910/18229/21 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 11.12.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко