Рішення

від 23.11.2023 по справі 510/1684/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1684/23

Провадження №2/510/1158/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.23 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія довідки старости Новосільського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради від 17.08.2023р. про склад сім`ї ОСОБА_3 на день його смерті; копія заповіту від 12.02.2019р., оформленого на ім`я позивачки; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 12.12.2016р.; копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 2,9653 га та 0,24 га, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження позивачки; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.09.2023р.; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 08.11.2023р.; копія заяви ОСОБА_1 від 23.08.2023р. про прийняття спадщини за законом; копія заяви ОСОБА_2 від 14.08.2023р. про відмову від спадщини; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08.11.2023р. (дата заведення спадкової справи 08.09.2023р.).

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі була призначена спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3 , відповідачка є вдовою нині померлого чоловіка.

За життя ОСОБА_3 належало майно:

на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 12.12.2016р. земельні ділянки загальною площею 3,21 га, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 12.02.2019р. склав заповіт на ім`я позивачки (своєї доньки), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Про це свідчить її заява від 23.08.2023р. про прийняття спадщини, подана нотаріусу. Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в неї відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідачка ОСОБА_2 14.08.2023р. подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті свого чоловіка, на час розгляду справи на спадщину не претендує, не заперечує, щоб її оформила позивачка.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 10.09.2023р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.

Отже, після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_3 , і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка від неї відмовилась та на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті ОСОБА_3 у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у подачі нею заяви про прийняття спадщини, її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах спадкової справи, наданої суду в якості доказу, йде мова про спадкування ОСОБА_1 майна після смерті батька за законом, незважаючи на те, що в матеріалах справи є заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Новосільської сільської ради Ренійського району Одеської області за №37. Як передбачено діючим законодавством України та судовою практикою, несвоєчасне здійснення (або взагалі нездійснення) державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оспорюваності заповіту (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 755/8776/18). Зважаючи на те, що заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 12.02.2019р. Новосільською сільською радою Ренійського району Одеської області, за яким він усе своє майно заповів ОСОБА_1 , складений з дотримання вимог закону, підписаний особисто заповідачем, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, і сторонами у справі він не оспорюється, суд приходить до обґрунтованого висновку про прийняття спадщини позивачкою саме за заповітом.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, прийняла її за заповітом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельні ділянки загальною площею 3,21 га із кадастровими номерами 5124182900:01:004:0094 (площею 2,9653 га), 5124182900:01:005:0835 (площею 0,24 га), розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

що належали ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 12.12.2016р. (справа №510/181/16-ц).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК