Рішення

від 04.12.2023 по справі 523/8832/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8832/23

Провадження №2/523/3596/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

представника позивача - Друмової В.В.,

представника відповідача - Алієва А.Т. огли,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської Обласної Ради та просить:

визнати противоправним та скасувати наказ в.о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» № 598/23-к від 19 квітня 2023 по особовому складу працівників,

поновити його на посаді заступника генерального директора з фінансово-економічних питань та інноваційного розвитку Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» або на посаді еквівалентній тій, що він займав до його звільнення, тобто до 19 квітня 2023,

стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 19 квітня 2023 з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 8 558, 68 грн. ,

стягнути 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 19 квітня 2023 його звільнено з посади заступника генерального директора з фінансово-економічних питань та інноваційного розвитку КНП «ОРКПЦ» ООР» за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю, в той період коли він був тимчасово непрацездатний справи. З 14 по 18 квітня 2023 та з 19 по 24 квітня 2023 він тимчасового втратив працездатність та відкрив відповідні листи непрацездатності. Про факт тимчасової втрати працездатності за допомогою дзвінка у мессенджері «Вайбер» , попередив співробітника відділу кадрової роботи, цивільного захисту та військового обліку КНП «ОРКПЦ» ООР» ОСОБА_2 . Не вжито заходів для з`ясування причин його відсутності . Після повідомлення адміністрації КНП «ОРКПЦ» ООР» про відсутність ОСОБА_1 , на робочому місця, уповноважені особи КНП «ОРКПЦ» ООР» мали б вжити заходів для з`ясування причини його відсутності, а саме зателефонувати йому на мобільний номер телефону, відправити лист електронної поштою, або ж на крайній випадок написати повідомлення у доступному мессенджері. Однак, таких заходів вжито не було, не отримано письмових пояснень для з`ясування поважності причин його відсутності.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 зазначив, що після звільнення з посади мав докласти не аби яких зусиль для організації свого життя. У нього відібрали роботу, від якої він отримував задоволення та стабільний дохід. На його утриманні перебуває малолітня дитина та дружина, яка перебуває у декретній відпустці. Крім того, ринок праці за його освітою, спеціальнісю та досвідом роботою є невеликим. Інформація щодо його звільнення з підстав недотримання трудової дисципліни поширилась серед потенційних роботодавців, а тому пошук роботи ускладнюється, а звільнення вкрай негативно позначилось на його діловій репутації. Через звільнення зазнав емоційного шоку та страждань, необхідно було одразу ж приймати рішення про реорганізацію свого життя. Все ускладнювалось тим, що на запитання колег та друзів відносно причин звільнення він не розумів, що відповідати, адже відчував себе приниженим та непотрібним. Відтак, враховуючи моральні страждання, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і того, що звільнення вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та з врахуванням державних соціальних стандартів позивач вважає, що в даному випадку розмір моральної шкоди завданої йому незаконним його звільненням з роботи має становити 100000 гривень.

Відповідач надав до суду відзив за змістом якого заперечував проти заявлених вимог вказуючи на їхню необґрунтованість та неправомірність . ОСОБА_1 відкрито листок непрацездатності № 7457835-2014144779-1 з 08 по 14 квітня 2023 р. Проте, 13 квітня 2023 р. ОСОБА_1 приступив до виконання своїх функціональних обов`язків заступника генерального директора. Вранці 14 квітня 2023 р. ОСОБА_1 повідомив заступника начальника відділу кадрової роботи цивільного захисту та військового обліку Л. Чебан, що йому вночі стало недобре і він викликав швидку допомогу та прийти на роботу не може. Зміст розмови було доведено до відома в.о. генерального директора КНП «ОРКПЦ» ООР» шляхом написання пояснювальної записки. В понеділок, 17 квітня 2023 р. ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх функціональних обов`язків заступника генерального директора, про що складено акт. 18 квітня 2023 р. ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх функціональних обов`язків, по телефону пояснив, що скоро лікарняний лист відкриє, про що складено акт. 19 квітня 2023 р. станом на 11:00 ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх функціональних обов`язків, про що складено акт. З урахуванням встановленого Правилами внутрішнього трудового розпорядку КНП «ОРКПЦ» ООР» початку робочого дня з 08:00, відсутність ОСОБА_1 на робочому місці склала понад три години. ОСОБА_1 відкрито листок непрацездатності № 7622192-2014376863-1 з 14 по 18 квітня 2023 р. Проте, зазначений листок непрацездатності зареєстровано в Електронному реєстрі листків непрацездатності 19.04.2023 р. 3 особистого кабінету лікаря в електронній системі охорони здоров`я, де зазначений точний час формування відповідного медичного висновку - 19.04.2023 о 17:05. ОСОБА_1 відкрито листок непрацездатності № 7622192-2014376963-1 з 19.02.2023 р. по 24.04.2023 р. Про відкриття зазначеного листка непрацездатності ОСОБА_1 КНП «ОРКПЦ» ООР» не було поставлено до відома. Відсутність на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України інформації про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 станом на 11:00 19.04.2023 р. підтверджується відповідним актом. 19.04.2023 р. складено акт про встановлення факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , а саме 17.04.2023 р., 18.04.2023 р. та 19.04.2023 р., та неповажність причин відсутності на робочому місці. В результаті позивача звільнено за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Листом Управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Одеській області від 16.05.2023 р. повідомлено КНП «ОРКПЦ» ООР», що зокрема, листок непрацездатності № 7622192-2014376863-1 з 14.04.2023 по 18.04.2023 р. виданий необґрунтовано, листок непрацездатності № 7622192-2014376963-1 з 19.02.2023 р. по 24.04.2023 р. продовжений необґрунтовано. До Управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Одеській області надісланий запит про отримання копій відповідних довідок про перевірку. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Окрім цього, позивачем на підтвердження розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу надано довідку про заробітну плату. Проте, сума середньої заробітної плати ОСОБА_1 є меншою за його заробітну плату за відповідний період, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату (дохід). Правомірність наказу від 19.04.2023 р. № 598/23-к виключає порушення прав ОСОБА_1 , а отже виключає і саму можливість відшкодування моральної шкоди. Навіть за доведеності порушення прав - право на відшкодування моральної шкоди виникає лише за наявності вини. Натомість, враховуючи суперечливу поведінку самого ОСОБА_1 та вжиття всіх належних заходів для перевірки фактів тимчасової непрацездатності які не знайшли підтвердження, що виключає наявність вини КНП «ОРКПЦ» ООР» за можливе заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

25 травня 2023 року провадження у справі відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та його обгрунтування.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог та врахувати пояснення вказані у відзиві.

Заслухавши учасників справи та свідків, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як було судом встановлено 06 липня 2021 року наказом генерального директора комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради» № 166-к ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника генерального директора .

З 12 липня 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді заступника генерального директора з фінансово-економічних питань та інноваційного розвитку комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради» .

03 червня 2022 року рішенням Одеської обласної ради № 431-VIII комунальному некомерційному підприємству «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради» змінено назву на комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (далі КНП «ОРКПЦ «ООР»).

З 14 по 18 квітня 2023 року відповідно до відомостей з особистого кабінету Порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності №7622192-2014376863-1.

З 19 по 24 квітня 2023 року відповідно до відомостей з особистого кабінету Порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності №7622192-2014376963-1.

За відомостями порталу електронних послуг Пенсійного фонду України не було інформації про зазначені випадки тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 17.04.2023 р. до 11:00 19.04.2023 р. - КНП «ОРКПЦ» ООР».

19 квітня 2023 року наказом виконуючого обов`язки генерального директора КНП «ОРКПЦ» ООР» № 598/23-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника генерального директора з фінансово-економічних питань та інноваційного розвитку КНП «ОРКПЦ» ООР» за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.

В цей же день за допомогою мессенджера «Вайбер» ОСОБА_1 отримав від співробітника відділу кадрової роботи, цивільного захисту та військового обліку КНП «ОРКПЦ» ООР» фото вищезазначеного наказу про звільнення та лист № 666 від 19.04.2023 з проханням з`явитись до КНП «ОРКПЦ» ООР» для отримання трудової книжки.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_3 , яка є сімейним лікарем позивача, підтверджувала звернення ОСОБА_1 , однак зазначила, що дані по лікарняному введено некоректно, на внесення лікарняного є п`ять днів. 18 і 19 квітня ОСОБА_1 був на прийомі надав усі дослідження. Відомості внесено пізніше, тому виникла затримка з його розміщенням в електронному кабінеті.

Свідок ОСОБА_2 , яка займає посаду заступника начальника відділу кадрової роботи, цивільного захисту та військового обліку повідомила, що позивач вийшов на роботу 13 квітня 2023 року в період дії лікарняного, а наступного дня повідомив, що йому стало погано. В переписці повідомив, що буде лікарняний лист, однак в електронному кабінеті станом на 19 квітня 2023 року на 11:00 годину його не було.

За результатами перевірки Управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Одеській області від 16.05.2023 р. повідомлено КНП «ОРКПЦ» ООР», що зокрема, листок непрацездатності № 7622192-2014376863-1 з 14.04.2023 по 18.04.2023 р. виданий необґрунтовано, листок непрацездатності № 7622192-2014376963-1 з 19.02.2023 р. по 24.04.2023 р. продовжений необґрунтовано.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийняття на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно знормами п.4ч.1ст.40КЗпП Українитрудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП).

За нормами ст.149 КЗпП України до застосуваннядисциплінарного стягненняроботодавець повинензажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення. Закожне порушеннятрудової дисципліниможе бутизастосовано лишеодне дисциплінарнестягнення. Приобранні видустягнення роботодавецьповинен враховуватиступінь тяжкостівчиненого проступкуі заподіянуним шкоду,обставини,за якихвчинено проступок,і попереднюроботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі №369/9301/18 Верховний Суд наголосив на тому, що обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця. Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Відповідно до вимог ч.1 , 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Як закріплено в ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Як судом встановлено, про причини відсутності на робочому місці позивач повідомляв заступника начальника відділу кадрової роботи, цивільного захисту та військового обліку, тобто уповноважені особи КНП «ОРКПЦ» знали про тимчасову втрату працездатності ОСОБА_1 .

Відповідно до фактичних обставин справи з 14 по 18 квітня та з 19 по 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 тимчасово втратив працездатність, факт його звернення до лікаря та відкриття відповідних листів непрацездатності знайшов своє підтвердження.

Однак, адміністрацією відповідача не вжито заходів для з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 . Роботодавцем не отримано письмових пояснень від ОСОБА_1 , тоді як це могло б забезпечити захист гарантованого законом права на працю.

Отже, суд дійшов висновку, що звільнення є незаконним, тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню з поновленням позивача на посаді заступника генерального директора з фінансовоекономічних питань та інноваційного розвитку КНП «ОРКПЦ».

При цьому, суд, звертає увагу на те, що позивач не несе відповідальності за своєчасність внесення відомостей та правильність оформлення листа непрацездатності .

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100. Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Для визначення суми відшкодування необхідно визначити суму середньої заробітної плати, середньомісячне число робочих днів , середньоденну заробітну плату та кількість робочих днів за які ОСОБА_1 належить відшкодувати грошові кошти. Відповідно до вимог абз. 3 п. 2 Постанови КМУ №100 від 8.02.1995 р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з наданою довідкою №4 середньоденна заробітна плата позивача складає 4927,87 грн., тому враховуючи те, що позивач працював п`ять днів на тиждень, розмір його середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 19 квітня 2023 року по 04 грудня 2023 року , тобто за 165 робочих днів складає 813098,55 грн. (4927,87 Х 165 днів).

Щодо відшкодування завданої моральної шкоди необхідно зазначити, що порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Таким чином, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з нормами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи доводи ОСОБА_1 покладені в основу завданої моральної шкоди та доказів на підтвердження вказаних ним обставин, виходячи із вимоги розумності і справедливості суд дійшов висновку, що компенсація в розмірі 3000 грн. є достатньою.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то судом встановлено, що 23 січня 2023 року між позивачем та адвокатом Стояновим М. М. було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги 6/23 та додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02 травня 2023 року , в якій встановлено фіксований розмір оплати за надання правової допомоги ОСОБА_1 у вигляді представництва у суді першої інстанції щодо оскарження наказу № 598/23-к від 19.04.2023 про звільнення у розмірі 25 000 гривень.

17 травня 2023 ОСОБА_1 було сплачено вказані кошти, що підтверджено платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» від 17.05.2023 року.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмірвитратна правничудопомогуадвоката,втомучислі гонораруадвокатазапредставництво всудітаіншу правничудопомогу,пов`язанузісправою,включаючипідготовкудо їїрозгляду,збірдоказівтощо,атакожвартість послугпомічникаадвокатавизначаються згіднозумовамидоговору пронаданняправничоїдопомоги танапідставівідповідних доказівщодообсягунаданих послугівиконанихробіт таїхвартості,щосплаченаабо підлягаєсплатівідповідноюстороною аботретьоюособою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За нормамич.3ст.141ЦПК Українипри вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, висновок Верховного Суду в постанові від 16 січня 2022 року у справі № 922/1964/21.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та сплати гонорару у розмірі 25000 грн., тому вимога є обгрунтованою.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,2 грн (1073,60 грн.+1073,60 грн).

Нормами ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах проприсудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Враховуючи вказану норму, а також виходячи із того, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, тому є необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обовязки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» №598/23-к від 19.04.2023 року по особовому складу працівників, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника генерального директора з фінансово-економічних питань та інноваційного розвитку КНП «ОРКПЦ» ООР» за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з фінансово-економічних питань та інноваційного розвитку Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 19.04.2023року у розмірі 813098,55 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2147,2 ггрн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 08 грудня 2023 року