Постанова

від 11.12.2023 по справі 904/2532/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2532/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 (суддя Золотарьова Я.С. повний текст якого підписаний 29.08.2023) у справі №904/2532/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 17 577,08 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 17 577,08 грн, з яких: 9 600,00 грн - сума основного боргу, 344,81 грн - 3 % за користування коштами, 2 761,26 грн - інфляційні втрати, 4 871,01 грн - пеня, витрати на правничу допомогу та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг автотранспортом та спецтехнікою № 25012021/3 від 25.01.2021 в частині своєчасності оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2532/23 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" основного боргу у розмірі 9 600, 00 грн.

Позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" пеню у розмірі - 4 871, 01 грн, інфляційні втрати - 2 761, 26 грн, 3% річних - 344, 81 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 150, 00 грн залишено за позивачем.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4 871, 01 грн., інфляційних втрат у розмірі 2761,26 грн., 3 % річних у розмірі 344,81 грн. та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 153,60 грн., 3 % річних в сумі 10,26 грн. та пені в сумі 68,38 грн., в інший частині оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на:

- форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання договірного зобов`язання. Істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін. З 24.02.2022 на підприємстві виник простій. З 25.08.2022 ТОВ «БІГ СІТІ ГРУП» внесено до переліку ризикових платників податку на додану вартість відповідно до порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року. У ТОВ «БІГ СІТІ ГРУП» через зменшення обсягів господарської діяльності сформувалася значна заборгованість зі сплати заробітної плати;

- за відсутності механізму видачі сертифікату з підстав відсутності у боржника необхідних коштів для відповідача отримання сертифікату ТПП було неможливим (у таких випадках сертифікат не видається), а підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій унаслідок настання форс-мажорних обставин за договором є лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;

- відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань з оплати та частково сплатив за надані послуги у розмірі 1976112,31 грн з ПДВ, в період з 18.02.2021 по 31.01.2022, що підтверджується матеріалами справи. Також повністю погасив наявну основну фінансову заборгованість в сумі 9600,00 грн. з ПДВ відповідно до платіжної інструкції №7086 від 19.06.2023;

- судом першої інстанції не враховано судову практику Верховного Суду, зокрема постанову від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, де Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен:

1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з:

- інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

- ступеня виконання зобов`язань;

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- незначності прострочення у виконанні зобов`язання;

- невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

- поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки);

- майнового стану сторін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі № 904/2532/23 - без змін.

При цьому зазначає, що послуги по Договору були надані апелянту по справі до 24.02.2022 і строк оплати за надані послуги настав ще до введення військового стану, отже, зобов`язання з оплати наданих послуг мало бути виконано ще до настання форс- мажорних обставин.

Щодо зменшення відповідачу штрафних санкцій позивач зазначив, що нарахування 3% та інфляційних втрат є правом кредитора, а розмір нарахованої пені не можна вважати надмірно великим порівняно із сумою наданих послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Коваль Л.А, Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 28.09.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

04.10.2023 матеріали справи №904/2532/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) розглянуто клопотання апелянта та наведені у ньому підстави для пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не визнані поважними, оскільки апелянтом не спростовано, що копію рішення отримано ним на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зазначена у заяві по суті справи, 05.09.2023, довідка про що міститься у матеріалах справи; апеляційну скаргу відповідача залишено без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме: подання нового клопотання із зазначенням інших підстав такого пропуску строку.

04.10.2023 надійшло нове клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2023 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 у справі №904/2532/23; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" (покупець) укладено договір про надання послуг автотранспортом та спецтехнікою № 25012021/3 від 25.01.2021.

Згідно п 1.1. Договору, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги автотранспорту (надалі по тексту - "Техніка"), а також, зобов`язується забезпечувати своїми силами його керування, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.п. 2.3.1-2.3.5 Договору, виконавець зобов`язується у визначений цим Договором або заявкою Замовника строк для надання послуг передати Замовникові результати наданих послуг, всю документацію отриману від Замовника для надання послуг, що оформлюються підписанням обома Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

Результатами послуг, наданих за цим Договором, є відпрацьовані години роботи техніки (машино-зміни) та/або (машино-година), на підставі чого оформлюється Акт приймання-передачі наданих послуг.

Акт приймання-передачі наданих послуг оформлюється сторонами два рази на місяць:

- за період з 1 (першого) числа до 15 (п`ятнадцятого) числа звітного місяця (включно).

- за період з 16 числа звітного місяця до кінця звітного місяця - не пізніше 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним.

Замовник після отримання від Виконавця результатів послуг протягом 3-х робочих днів з моменту одержання підписаного Виконавцем Акту приймання-передачі наданих послуг за цим Договором, підписує і направляє Виконавцеві зазначений Акт або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг.

Датою виконання зобов`язань Виконавця за цим Договором є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Вартість та перелік послуг визначені сторонами у протоколах узгодження договірної ціни підписаних сторонами за період дії Договору.

Пунктами 3.1-3.4 Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг за цим Договором складає сукупну вартість послуг, визначених у всіх підписаних Сторонами Актах наданих послуг.

Загальна вартість послуг складається з кількості машино-змін та/або (машино-година), помножених на режим роботи техніки, що визначається в підписаних сторонами Актах приймання-передачі наданих послуг.

Розрахунки за послуги здійснюються шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у строк 30 (тридцять) банківських днів, на підставі рахунку, який надається Виконавцем разом з Актом приймання - передачі наданих послуг.

Замовник зобов`язаний прийняти і своєчасно сплатити надані Виконавцем послуги ( п.4.3.5)

Відповідальність за порушення зобов`язань, передбачених цим Договором, регулюється положеннями Договору та діючим законодавством України (п. 5.1 договору).

У разі порушення строків оплати, передбачених п. 3.4. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення. Сторони узгодили, що строк нарахування пені становить три роки (п. 5.5 договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 7.1 договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.2 договору).

В матеріалах справи містяться протоколи узгодження договірної ціни.

На виконання умов Договору, між позивачем та відповідачем підписані без зауважень наступні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг): Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 56 від 29.01.2021 на суму 16 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 57 від 29.01.2021 на суму 14 665,17 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 58 від 30.01.2021 на суму 36 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 59 від 31.01.2021 на суму 8 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 06.02.2021 на суму 16 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92 від 11.02.2021 на суму 379 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93 від 10.02.2021 на суму 8 499,26 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 95 від 15.02.2021 на суму 193 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №110 від 17.02.2021 на суму 78 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 174 від 28.02.2021 на суму 149 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 189 від 03.03.2021 на суму 3200,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 229 від 24.03.2021 на суму 47 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 273 від 31.03.2021 на суму 11 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 542 від 25.05.2021 на суму 4 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 728 від 16.06.2021 на суму 73 500,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 882 від 16.07.2021 на суму 58 860,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 992 від 31.07.2021 на суму 44 070,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1248 від 16.08.2021 на суму 8 500,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1218 від 31.08.2021 на суму 41 400,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1280 від 10.09.2021 на суму 8 550,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1343 від 15.09.2021 на суму 800,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1486 від 15.10.2021 на суму 9 600,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1574 від 31.10.2021 на суму 55 500,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1597 від 31.10.2021 на суму 45 600,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1665 від 15.11.2021 на суму 37 060,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1731 від 29.11.2021 на суму 115 580,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1756 від 30.11.2021 на суму 108 320,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1864 від 15.12.2021 на суму 75 250,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1865 від 15.12.2021 на суму 25 000,00 гривень разом з ПДВ; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1959 від 31.12.2021 на суму 128 925,00 гривень разом з ПДВ.

Загальна вартість наданих послуг за період з становить 1 985 712,31 гривень з ПДВ.

З 29.01.2021 по 31.12.2021 відповідач частково сплатив кошти за надані послуги у розмірі 1 976 112, 31 гривень з ПДВ, що підтверджується: Платіжна інструкція № 513 від 18.02.2021 на суму 671 297,11 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 806 від 16.03.2021 на суму 507 800,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 963 від 26.03.2021 на суму 3 200,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 1699 від 21.05.2021 на суму 100 500,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 1867 від 31.05.2021 на суму 4 000,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 1993 від 07.06.2021 на суму 272 800,20 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 2508 від 09.07.2021 на суму 25 000,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4152 від 05.10.2021 на суму 8 550,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4321 від 11.10.2021 на суму 44 070,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4322 від 11.10.2021 на суму 800,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4383 від 13.10.2021 на суму 48 500,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4589 від 23.10.2021 на суму 8 500,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4615 від 15.11.2021 на суму 20 000,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4701 від 17.11.2021 на суму 21 400,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 4830 від 29.11.2021 на суму 115 580,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 5093 від 15.12.2021 на суму 18 320,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 5293 від 24.12.2021 на суму 90 000,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 5675 від 12.01.2022 на суму 137 310,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 5735 від 14.01.2022 на суму 185 960,00 грн., разом з ПДВ; Платіжна інструкція № 6058 від 31.01.2022 на суму 102 925,00 грн., разом з ПДВ.

Також в матеріалах справи містяться податкові накладні щодо здійснення господарських операцій.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 600,00 грн.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав платіжну інструкцію № 7086 від 19 червня 2023 року на суму 9 600 грн з призначенням платежу: "за транспорті послуги згідно дог. № 25012021/3 від 25.01.2021".

Несплата відповідачем сум штрафних санкцій стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача, простроченні в оплаті наданих послуг, правильністю розрахунків заявлених до стягнення сум.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості в розмірі 9600,00 грн. суд керувався п.2 ч.1. ст.231 ГПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача, пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується лише в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

При цьому скаржник не заперечує проти правильності розрахунку сум, що були задоволенні рішенням господарського суду.

Проте, апелянт не погоджується з тим, що господарським судом не враховано настання форс-мажорних обставин для підприємства - введення воєнного стану в Україні.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати, передбачених п. 3.4. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення. Сторони узгодили, що строк нарахування пені становить три роки.

Щодо дослідження та оцінки доказів про зменшення розміру пені апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій. передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони узгодили, що строк нарахування пені становить три роки та на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Матеріалами справи встановлено, що договір був укладений добровільно та на засадах ЦК України та ГК України, тому повинен виконуватись згідно з їх вимогами, в тому числі і в частині відповідальності за порушення умов Договору.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами щодо існування підстав для застосування положень ст. 233 ГК України, а саме заявлений до стягнення розмір пені не можна вважати надмірно великим порівняно із сумою наданих послуг.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів зазначає, що, загальна сума пені за несвоєчасну оплату за надання послуг за умовами Договору, відповідає принципам розумності та справедливості. Виходячи з цього, немає причин для зменшення розміру пені.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

При цьому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних за період прострочення з 12.02.2022 по 24.04.2023 у розмірі 344, 81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 761, 26 грн за період з лютого 2022 року по березень 2023 року.

Розрахунки позивача перевірено апеляційним судом, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставин.

Колегія суддів зазначає, що тяжкий матеріальний стан відповідача, не може бути достатньою підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, оскільки, відповідно до чинного законодавства, підприємницька діяльність ведеться на свій страх і ризик.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

При цьому, листом Торгово-промислової палати України N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням апелянта з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.

Саме по собі посилання апелянта на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року N 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем, не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації.

Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Апелянтом не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманого товару внаслідок настання форс-мажорних обставин, на які він посилається, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання апелянтом своїх зобов`язань за вказаним договором.

Наявний сформований Верховним Судом висновок про те, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у cправі №910/7679/22).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заперечується факт прострочення виконання зобов`язання щодо оплати вартості за надані послуги, а також правомірність стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до настання форс-мажорних обставин 24.02.2022.

Щодо нарахування і стягнення штрафних санкцій з відповідача після 24.02.2022, колегія суддів не вбачає інших доказів (за відсутності сертифіката ТПП), які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а посилання апелянта на зниження платоспроможності відповідача через простій на підприємстві з 24.02.2022, заборгованість зі сплати заробітної плати, податкових зобов`язань, віднесення відповідача до переліку ризикових платників ПДВ, не доводить причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні та неможливістю здійснити оплату за зобов`язанням, яке до того ж, мало відбутись ще до введення воєнного стану.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти; докази настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання не надані.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості клопотання Відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а пеня у розмірі - 4 871, 01 грн, інфляційні втрати - 2 761, 26 грн, 3% річних - 344, 81 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а викладені у ній доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2532/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2532/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд