Ухвала

від 05.12.2023 по справі 907/53/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"05" грудня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/53/21

За позовом ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача 1 Ужгородської районної ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача 2 Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

про скасування рішення 44 позачергової сесії 7 скликання Ужгородської районної ради Закарпатської області №753 від 02.12.2020 та наказів Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 08.12.2020 та №218 від 08.12.2020 (з урахуванням заяви про зміну підстав позову),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Дудаш Д.В.

Вакула Ю.І., адвокат, ордер серії ЗР №45571 від 05.02.2021

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області звернулася до суду із позовною заявою до відповідача 1 Ужгородської районної ради, м. Ужгород Закарпатської області та до відповідача 2 Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області про скасування рішення 44 позачергової сесії 7 скликання Ужгородської районної ради Закарпатської області №753 від 02.12.2020 та наказів Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 08.12.2020 та №218 від 08.12.2020. У підготовчому засіданні 02.12.2021 судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2021 відкрито провадження у справі №907/53/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.04.2021.

Ухвалами суду від 06.04.2021, 12.05.2021, 17.06.2021, 02.11.2021, 01.02.2022, 02.03.2022, 31.05.2022, 22.06.2022, 25.08.2022, 22.09.2022, 12.10.2022, 16.11.2022, 07.12.2022 та 08.02.2023 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

У підготовчих засіданнях 08.09.2021, 06.10.2021 та 02.12.2021 судом у присутності уповноважених представників сторін оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 зупинено провадження у справі №907/53/21 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1741/21 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

Ухвалою суду від 08.11.2023 провадження у справі №907/53/21 поновлено та призначено підготовче засідання на 05.12.2023.

Відповідачі, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Присутній у підготовчому засіданні представник позивача, покликаючись на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21, заявив усне клопотання про закриття провадження в даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У даному контексті суд вважає за доцільне відзначити наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття суд, встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, тобто передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України, заяви №29458/04 та №29465/04).

За приписами ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Такі правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, від 02.08.2023 у справі №925/1741/21.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У даному контексті суд зазначає про те, що юрисдикція господарських судів поширюється на приватноправові відносини, які вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 3, 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: - справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; - справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Судом встановлено, що позивачем у межах справи №907/53/21 є ОСОБА_1 , яка звернулася до суду саме як фізична особа за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів, зокрема, права сина позивача на освіту, а не як фізична особа підприємець. Відповідачами у справі є юридичні особи, а саме, орган місцевого самоврядування Ужгородська районна рада, а також орган виконавчої влади Відділ освіти Ужгородської районної державної адміністрації.

Предметом спору в даній справі, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, є скасування рішення 44 позачергової сесії 7 скликання Ужгородської районної ради Закарпатської області №753 від 02.12.2020 та наказів Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 08.12.2020 та №218 від 08.12.2020.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття спірного рішення) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом ч. 1, 2, 6 ст. 961 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Водночас позивач ОСОБА_1 не є ні засновником, ні учасником, ні членом юридичних осіб, що є відповідачами у справі, а саме, Ужгородської районної ради та Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації; не є власником корпоративних прав цих юридичних осіб, із огляду на що спірні правовідносини в даній справі не мають характеру корпоративних, порушені корпоративні права не визначені позивачем в якості предмета захисту, що унеможливлює віднесення спору в цій справі до юрисдикції господарських судів на підставі пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає також і про відсутність правових підстав для віднесення спору в даній справі до юрисдикції господарських судів згідно з пунктом 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України із огляду на наступне.

За змістом пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, до юрисдикції господарських судів віднесені справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності. При цьому, виключеннями в цій категорії справ, які не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, є спори щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому, ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

До адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 81 Цивільного кодексу України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Предметом спору в межах даної справи є скасування рішення 44 позачергової сесії 7 скликання Ужгородської районної ради Закарпатської області №753 від 02.12.2020 та наказів Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 08.12.2020 та №218 від 08.12.2020, що прийняті суб`єктами владних повноважень та стосуються ліквідації навчального закладу позашкільної освіти, а саме, Ужгородського районного центру дитячої творчості.

Згідно з ч. 1, 3-5 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами..

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом частин першої та п`ятої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

За змістом пунктів 1, 2, 5, 7 Статуту Ужгородського районного центру дитячої творчості, Ужгородський районний центр дитячої творчості (далі заклад) здійснює освітній процес у позаурочний та позанавчальний час. Заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами МОН, іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, рішеннями Закарпатської обласної та Ужгородської районної рад, розпорядженнями Закарпатської обласної та Ужгородської районної державних адміністрації. їх уповноважених органів, а також цим Статутом. Заклад є юридичною особою, має штамп та печатку, може мати рахунки в установах банків, самостійний баланс. Місцезнаходження закладу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Лінці, вул. Без назви, буд. 245. Засновником закладу є Ужгородська районна рада (код ЄДРПОУ 25435880). Заклад, відповідно до делегованих Ужгородською районною радою повноважень, підпорядковується відділу освіти, молоді та спорту Ужгородської райдержадміністрації. Заклад проводить освітню, інформаційно-методичну, організаційно-масову, навчально-тренувальну та спортивну роботу.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що Ужгородський районний центр дитячої творчості є юридичною особою публічного права; його засновником є Ужгородська районна рада (відповідач 1 у справі), а органом управління, в межах делегованих засновником повноважень, - Відділ освіти Ужгородської районної державної адміністрації (відповідач 2 у справі).

При цьому, суд наголошує, що однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Так, частиною 1 статті 4 Закону України Про позашкільну освіту встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України Про освіту, цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів. Позашкільна освіта здобувається громадянами у закладах позашкільної освіти та інших закладах освіти як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, закладах професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої (ч. 1, 2 статті 6 Закону України Про позашкільну освіту).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України Про позашкільну освіту, центральні та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади позашкільної освіти та які проводять діяльність у сфері позашкільної освіти, здійснюють управління діяльністю зазначених закладів освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. Державне управління позашкільною освітою здійснюють: - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти; - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; - інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади позашкільної освіти; - Рада міністрів Автономної Республіки Крим; - обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають заклади позашкільної освіти; - органи місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України Про позашкільну освіту, рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію та перепрофілювання закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники). Засновником закладу позашкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад позашкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи згадані попередньо положення Статуту Ужгородського районного центру дитячої творчості, суд зазначає про те, що останній як юридична особа публічного права реалізує публічні інтереси держави у сфері позашкільної освіти.

Враховуючи предмет спору в даній справі та визначені позивачем підстави позову, а також характер порушених, на думку останньої, її прав та інтересів, які підлягають судовому захисту, суд зазначає про те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своїми суттю та характером спрямовані на вирішення питань організації позашкільного освітнього процесу, а саме, забезпечення доступності позашкільної освіти, права на її здобуття у зв`язку із ліквідацією закладу позашкільної освіти. Наведене свідчить про те, що метою вирішення питань у межах цих спірних правовідносин є захист передусім публічного, а не приватного інтересу.

Водночас Ужгородська районна рада у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері позашкільної освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.

За таких обставин, суд констатує, що спір у даній справі виник між фізичною особою, яка не є фізичною особою підприємцем, а звернулася до суду як член територіальної громади, та, зокрема, органом місцевого самоврядування щодо оскарження до суду акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання його владних управлінських функцій, що є виключенням, передбаченим пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, та унеможливлює підсудність наявного спору господарському суду.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вищевикладених норм права стосовно юрисдикції спору між фізичною особою членом територіальної громади та органом місцевого самоврядування в частині оскарження рішення такого органу про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи публічного права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21.

При цьому, слід зазначити, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, викладених у попередніх постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19, від 22.10.2020 у справі №694/1174/16-а, зазначивши про те, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України).

Беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку про те, що провадження у справі №907/53/21 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно із ч. 4 ст. 278 ГПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частиною 4 статті 313 ГПК України визначено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

У свою чергу, статтею 31 ГПК України визначені підстави та порядок передачі господарської справи з одного господарського суду до іншого господарського суду.

З аналізу наведених норм процесуального закону випливає, що на місцевий суд, який постановив ухвалу про належність розгляду справи до юрисдикції іншого суду (не господарського), покладений обов`язок роз`яснити, до юрисдикції якого суду належить розгляд відповідного спору.

Натомість, частиною 2 статті 231 ГПК України чітко визначено, що заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією може бути подана до суду апеляційної чи касаційної інстанції у разі ухвалення відповідним судом постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Тобто заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Водночас суд першої інстанції не наділений правом приймати постанови за наслідками розгляду господарської справи у позовному провадженні.

Вказані вище норми в сукупності надають право тільки судам апеляційної та касаційної інстанцій повноваження передати справу на розгляд суду іншої юрисдикції у разі ухвалення цими судами постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Суд першої інстанції наділений повноваженням лише щодо передачі господарської справи на розгляд іншому господарському суду; повноважень, аналогічних повноваженням суду апеляційної чи касаційної інстанції, визначених у ч. 4 ст. 278 та ч. 4 ст. 313 ГПК України, суд першої інстанції не має.

За таких обставин, суд у порядку ч. 2 ст. 231 ГПК України роз`яснює позивачу ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Водночас суд враховує, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2021 у справі №907/53/21 вжито заходи забезпечення позову, а саме, заборонено Ужгородській районній раді, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, будинок 10 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 25435880) та Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Шкільна, будинок 1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 33760829), а також іншим особам, в тому числі, але не виключно, голові комісії з припинення або уповноваженій ним особі до набрання рішенням у даній справі законної сили вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Ужгородського районного центру дитячої творчості (код ЄДРЮОФОПтаГФ 22097827).

Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відтак, із огляду на те, що провадження у справі №907/53/21 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд доходить висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2021 у справі №907/53/21.

Керуючись ст. 145, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №907/53/21 за позовом ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області до відповідача 1 Ужгородської районної ради, м. Ужгород Закарпатської області, до відповідача 2 Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області про скасування рішення 44 позачергової сесії 7 скликання Ужгородської районної ради Закарпатської області №753 від 02.12.2020 та наказів Відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 08.12.2020 та №218 від 08.12.2020 (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) закрити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2021 у справі №907/53/21.

4. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

5. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 11.12.2023.

Суддя Пригара Л.І.