Рішення

від 11.12.2023 по справі 908/3165/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 Справа № 908/3165/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К», код ЄДРПОУ 41413762 (69001, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 57-А, кв.119; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Кронштадтська, буд. 2 А)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964)

про стягнення суми 1 304 019,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» про стягнення з відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суми 1304019,00 грн заборгованості.

Підставою для звернення з позовом зазначено порушення відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з умовами договору № 22459/20/19-121-13-20-09852 від 05.11.2020, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1304019,00 грн. Факт виконання ТОВ «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» робіт підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт, який скріплений печатками та підписаний представниками обох сторін без жодних зауважень. Позов обґрунтовано ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 627-629,901 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193 ГК України та умовами договору поставки товару №53-121-01-21-10897 від 22.11.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.10.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3165/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 19.10.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3165/23 (номер провадження 9/236/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд»), відповідно до якого ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК» «Енергоатом» зауважив про те, що позивач не надав жодного доказу щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Також відсутні докази направлення позивачем та отриманні відповідачем податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням виконання зобов`язань - умов пунктів 5.6, 5.7, 5.8 договору. Посилався на форс-мажорні обставини, які зумовлені веденням в Україні воєнного стану. Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління відповідача (замовника за договором) з 04.03.2022 і по теперішній час перебуває у тимчасовій окупації. В діях відповідача відсутня вина, в силу настання форс-мажорних обставин.

08.11.2023 до суду від позивача через засоби поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій позивач навів свої аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» (підрядник, позивач у справі) був укладений договір на виконання проектних робіт №22459/2019/121-13-20-09852 від 27.10.2020 (04.11.2020 договір підписано з боку замовника) (надалі договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що за даним договором замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт: Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №6. Реакторне відділення. «Розробка та реалізація системи протидимного захисту приміщень та евакуаційних коридорів РВ, що не мають обмежень по зв`язку з навколишнім середовищем». Розробка проектно-кошторисної документації.

Роботи відносяться до СВБ. Клас безпеки відповідно до НП 306.2.141-2008:4Н, 2Н (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі погодження договірної ціни (невід`ємний Додаток №2 до договору) і визначена на підставі Договірної ціни (невід`ємний Додаток №4 до договору та складає разом 1304019,00 грн.

Оплата виконаних робіт замовником проводиться за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.2 договору).

Пунктом 5.8 договору встановлено, що належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 12.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022.

Як свідчать матеріали справи позивач зобов`язання щодо виконання робіт - «Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №6. Реакторне відділення. «Розробка та реалізація системи протидимного захисту приміщень та евакуаційних коридорів РВ, що не мають обмежень по зв`язку з навколишнім середовищем». Розробка проектно-кошторисної документації» виконав в повному обсязі, про що свідчить підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2021, копія якого міститься в матеріалах справи.

Доказів наявності претензій щодо результатів виконаних робіт або виявлення недоліків в проектно-кошторисній документації суду не надано.

Відповідно до Акту №6 від 30.12.2021 вартість виконаних робіт без ПДВ складає 1086682,50 грн., ПДВ (20%) 217336,50 грн. Всього з ПДВ 1 304 019,00 грн.

Разом з тим, як зазначив позивач, відповідач зобов`язання щодо оплати наданих послуг (виконаних позивачем робіт) не виконав.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем була направлена вимога №125 від 15.09.2023 про погашення заборгованості, в якій позивач, враховуючи багаторічну плідну співпрацю між обома підприємствами, відсутність за цей час будь-яких конфліктних ситуацій або претензій один до одного, а також враховуючи запровадження у країні воєнного стану, запропонував відповідачу сплатити заборгованість (1304019,00 грн.) з понижувальним коефіцієнтом 0,95 та із розстрочкою починаючи з вересня 2023 по листопад 2024 року, а саме - сплатити замість 1304019,00 грн з ПДВ, суму, що становить 1238818,05 грн з ПДВ, з щомісячною сплатою 88487,00 грн з ПДВ.

У відповіді на вимогу відповідач посилався на форс-мажорні обставини, які виникли у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зазначив, що претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Порушення відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги про стягнення суми заборгованості такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позивач зобов`язання за договором №22459/2019/121-13-20-09852 виконав в повному обсязі, про що свідчить підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2021.

Відповідач факт отримання від позивача послуг (виконання робіт) в рамках вказаного договору на загальну суму 1 304 019,00 грн не заперечив.

Проте відповідач оплату наданих йому послуг (виконаних позивачем робіт) не здійснив, чим порушив умови договору.

Також факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним правочином підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого за даними бухгалтерського обліку заборгованість ВП ЗАЕС перед ТОВ «Захист-Техно К» станом на 31.03.2023 складає 1304019,00 грн (копія акту звірки мітиться в матеріалах справи).

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо розмежування строку оплати вартості робіт без ПДВ та сплати суми ПДВ, суд відхиляє з огляду на наступне.

В розділі 2 договору визначено вартість робіт та порядок оплати. Так, вартість (ціна) робіт становить 1 086 682, 50 грн., крім того 20% ПДВ - 217 336,50 грн.; загальна вартість 1 304 019,00 грн.

Отже до вартості (ціни) виконаних робіт включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у п. 2.2 договору строк оплати виконаних робіт (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості виконаних робіт, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 2.2 Договору, що оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як замовника від обов`язку здійснити повну оплату за виконані позивачем підрядні роботи, в тому числі суми ПДВ, у встановлений договором строк.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 2.2 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Роботи, які виконані позивачем в рамках договору, були прийняті замовником 30.12.2021, про що свідчить Акт №6, таким чином строк оплати настає 28.02.2022, як правильно зазначив відповідач у відзиві на позов.

Разом з тим, відповідач ані у встановлений договором строк, ані після звернення позивача з позовом до суду зобов`язання щодо оплати отриманих послуг (виконаних робіт) частково або в повному обсязі не здійснив, сума боргу складає 1 304 019,00 грн.

Крім того, у відповіді на вимогу відповідач не посилався на невиконання позивачем зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не наполягав на наданні йому доказів вчинення позивачем дії щодо реєстрації податкової накладної з метою належного виконанням ним (замовником) зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих йому послуг (виконаних підрядних робіт).

Щодо посилання відповідача на відсутність вини в його діях у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які зумовлені введенням в Україні режиму воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В п. 10.2 договору сторони узгодили, що у разі настання форс-мажору зобов`язання сторін за даним договором пропорційно відстрочуються на час його дії.

Дія форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства (п. 10.5 договору).

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення замовника від відповідальності за порушення зобов`язання відповідач суду не надав.

Суд також зазначає, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «Захист-Техно К») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому вартості виконаних робіт.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України слідує, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг (виконаних робіт) не надав та позовні вимоги не спростував, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1 304 019,00 грн. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К», код ЄДРПОУ 41413762 (69001, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 57-А, кв.119; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Кронштадтська, буд. 2 А) суму 1 304 019 (один мільйон триста чотири тисячі дев`ятнадцять) грн. 00 коп. заборгованості.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К», код ЄДРПОУ 41413762 (69001, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 57-А, кв.119; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Кронштадтська, буд. 2 А) суму 19560 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 11.12.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва