Рішення

від 11.12.2023 по справі 908/3063/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 Справа № 908/3063/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація», (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1)

про стягнення 4712,89 грн.

02.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 14.08.2023 (вх. № 3342/08-07/23 від 02.10.2023) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація», м. Запоріжжя про стягнення 4712,89 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію за квітень 2020 року квітень 2021 року за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501246 від 01.09.2006.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу № 908/3063/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3063/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/197/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2,193 ГК України, норми Закону України «Про теплопостачання», положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501246 від 01.09.2006, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 4712,89 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію за квітень 2020 року квітень 2021 року.

Ухвалою суду від 09.10.2023 у справі № 908/3063/23відповідачу запропоновано у строк до 26.10.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З доступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація» (ідентифікаційний номер 22116387) є: 69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 09.10.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3063/23, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4 )день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3063/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 09.10.2023 у справі № 908/3063/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 08.11.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 11.12.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).

01.09.2006 між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грація» (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501246, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами. (п. 1.1 Договору).

Як зазначено в Додатку № 1а до Договору «Звертання-доручення» постачання теплової енергії для опалення, вентиляції, підігріву води Споживачу здійснюється на приміщення II першого поверху літера А-5 по вул. Комарова, буд. 1в м. Запоріжжя.

Теплова енергія постачається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального сезону, підігрів води за наявної можливості, кондиціювання по замовленню Споживача, інші технологічні потреби по замовленню Споживача. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договір набуває чинності з 01.09.2006 і діє до 01.09.2007.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про розірвання цього Договору. (п. 10.4 Договору)

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано, отже станом на час розгляду справи договір є діючим.

Пунктом 3.2.6 Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. (п. 5.1 Договору)

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У пунктах 6.2, 6.3 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.6 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням, та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів). В разі наявності заперечень щодо даних визначених в Акті, Споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. (п., п. 6.6.1, 6.6.2 Договору).

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору з квітня 2020 по квітень 2021 року позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 4712,89 грн.

Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.6.2 Договору вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

Так, до матеріалів справи позивачем надані Акти приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 167,83 грн., 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 557,74 грн.,від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 987,68 грн., від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1104,73 грн., 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 886,24 грн., 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 945,18 грн., 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 63,46 грн., а всього на загальну суму 4712,89 грн.

Вказані акти за спірні періоди містять посилання на Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501246 від 01.09.2006. Також позивачем надані суду відповідні рахунки на оплату за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Рахунки в повному обсязі та у визначені Договором строки відповідачем не оплачені.

20.07.2023 позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. № б/н від 18.07.2023 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501246 від 01.09.2006 в розмірі 4712,89 грн., а також направлені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірній період, у підтвердження чого позивачем надано суду фіскальний чек від 20.07.2023 (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Закони України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Зі змісту пунктів 4, 8 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, слідує, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1 обладнаний системою централізованого опалення, факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021р.р. відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя.

Відповідно до умов Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов`язку її оплати.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з квітня 2020 по квітень 2021 не здійснив, таким чином станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за спожиту теплову енергію становить 4712,89 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501246 від 01.09.2006 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, сукупність наданих у даній справі доказів свідчить, що свої зобов`язання позивач виконав, надавши у спірний період послуги теплопостачання. Натомість, відповідачем отримані послуги не оплачені.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 4712,89 грн. основного боргу, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі»,м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація»,м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація», (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1, ідентифікаційний номер 22116387) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091,м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р № НОМЕР_1 , установа банку: Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, код МФО 322313) 4712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 89 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація», (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1, ідентифікаційний номер 22116387) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_2 , установа банку: ПАТ АБ«Укргазбанк», код МФО 320478) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 11» грудня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.