Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/14774/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/14774/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд"

про стягнення 1 455 574,03 грн,

за участю представників

від позивача - Багдасарова Г.М.,

від відповідача - Лилик О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" про стягнення 1 455 574,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №21/06/02-01 від 02.06.2021 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2023.

До Господарського суду міста Києва 18.10.2023 від відповідача надійшов відзив, яким частково визнано позовні вимоги та заперечено проти застосування штрафних санкцій.

Позивачем 23.10.2023 подано відповідь на відзив, якою заперечено доводи відповідача щодо застосування штрафних санкцій.

Відповідачем 03.11.2023 надано заперечення на відповідь на відзив, якими заперечено доводи позивача.

За результатами підготовчого засідання 21.11.2023 суд прийняв рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

У судове засідання 05.12.2023 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 05.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 02 червня 2021 року укладено договір про постачання електричної енергії відповідачу №21/06/02-01, відповідно до умов якого позивач зобов`язався продати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач зобов`язався оплатити позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовам цього договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору, оплата електричної енергії здійснюється відповідачем у формі планових платежів: до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду 30% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 10 числа розрахункового місяця, 30% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 20 числа розрахункового місяця, 30% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 15 числа наступного місяця за розрахунковим остаточну вартість з урахуванням фактичного споживання електричної енергії та фактичної ціни за розрахунковий період.

Згідно з пунктом 5.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.2 споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору №21/06-02-01 від 02.06.2021 підписано акт купівлі-продажу електричної енергії №61 від 31.03.2022 на суму 1 548 854,20 грн. Відповідно до акту кінцевий строк оплати відповідно до умов договору з урахуванням фактичного споживання електричної енергії до 15.04.2022 включно. Позивачем виписано рахунок на оплату №123 від 31.03.2022 на суму 1 548 854,20 грн.

Відповідно до акта звірки за період з січня 2022 року по травень 2023 року за відповідачем станом на 12.09.2023 лічиться борг в сумі 778 013,71 грн.

Відповідно до скриншоту відправленого електронного листа вбачається направлення на адресу відповідача вимоги про сплату боргу від 01.08.2023.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу за договором визнав у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та визнання відповідачем позову в частині основного боргу, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 778 013,71 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 512 167,49 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.7. договору передбачена відповідальність споживача у разі порушення строків оплати, яка полягає у сплаті споживачем постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022.

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови №332 від 25.02.2022 регулятором надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Посилання позивача на ієрархічну нерівність Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (підзаконний нормативний акт) судом прийнято до уваги, але також судом прийнято до уваги і прийняття Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX.

Відповідно до пункту третього Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Крім того, Господарський суд міста Києва враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, за якими Регулятор (НКРЕКП) в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку, а не припинила дію відповідних норм Цивільного та Господарських кодексів України.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що невиконання настанови Регулятора на ринку електроенергетики про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, порушить баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану.

Наведені обставини суд визнає винятковими виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивачем взагалі не заявлено про наявність у нього збитків, що стали наслідком прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Застосування встановлених статтями 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України виняткових заходів у даному випадку не призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні вимог позову в частині стягнення пені та штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтею статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" (ідентифікаційний код 38440985, місцезнаходження: Україна, 03134, місто Київ, вулиця Івана Дзюби, будинок 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" (ідентифікаційний код 44047121, місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1) 778 013,71 грн основного боргу на рахунок за наступними реквізитами: НОМЕР_1 (рахунок зі спеціальним режимом використання), у філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ «Ощадбанк» МФО 322669; 132 460,47 грн інфляційних втрат, 32 932,36 грн трьох процентів річних та 14 151,10 грн витрат зі сплати судового збору на рахунок за наступними реквізитами: НОМЕР_2 (поточний рахунок), у філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ «Ощадбанк» МФО 322669.

3. В іншому - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.12.2023.

Суддя Т.Ю. Кирилюк