Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/13277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/13277/23

За позовом Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А. Лоджистік»

про стягнення 91094,47 грн

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Секретар с/з Божко А.І.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа №910/13277/23 за позовом Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А. Лоджистік» про стягнення 91094,47 грн, з яких: 81146,00 грн. боргу за договором зберігання майна №1/10 від 10.10.2021, 1346,99 грн інфляційних втрат, 486,88 грн 3% річних та 8114,60 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у сумі 81146,00 грн. Враховуючи викладене, позивач згідно з ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 81146,00 грн. боргу, 1346,99 грн інфляційних втрат, 486,88 грн 3% річних та 8114,60 грн. штрафу на підставі п. 5.2 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/13277/23 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 призначено розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на 14.11.2023.

22.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач вказує, що строк дії договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.10.2021, закінчився 30.06.2022 і станом на 30.06.2022 у нього відсутня заборгованість, а додані до позову решта додаткових угод та Акт приймання майна на зберігання 01.03.2023 р. відсутні у відповідача і керівником ТОВ «В.А. Лоджистік» не підписувались.

02.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечуючи щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що за умовами договору, документом, який підтверджує факт припинення строку дії договору зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021 є підписаний між сторонами акт повернення майна та відповідна угода, чого відповідачем надано не було. Також позивач вказує, що відсутність у відповідача примірників документів не свідчить про відсутність надання позивачем відповідачеві послуг, оскільки ризик пошкодження або втрати документів відповідача покладається на нього.

29.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому він просить призначити у справі № 910/13277/23 судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи виконані підписи поклажодавця ТОВ «В.А. Лоджистік» у розділі: Реквізити сторін та їх місцезнаходження у договорі зберігання майна від 01.10.2021 № 1/10 та Додатковій угоді № 4 від 01.03.2023 до Договору зберігання майна № 1/10 від 01.10.2023, Акті приймання майна на зберігання від 01.03.2023 однією і тією ж особою.

Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи мотивоване тим, що підпис директора ТОВ «В.А. Лоджистік» Тисячного Ю.В. на Додатковій угоді № 4 від 01.03.2023 до договору зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021 року та Акті приймання майна на зберігання від 01.03.2023 відрізняється від підпису у договорі зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021 і, за твердженням відповідача, додаткову угоду та Акт приймання майна на зберігання від 01.03.2023 він не укладав.

Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

На переконання суду, відповідач не довів дійсної потреби у призначенні судово-почеркознавчої експертизи підпису на договорі зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021.

З наданих до позовної заяви документів, у тому числі договору зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021, додатковій угоді № 4 від 01.03.2023, Акті приймання майна на зберігання від 01.03.2023, вбачається, що вони підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А. Лоджистік» директором Тисячним Ю.В. Підписи на вказаних документах зі сторони відповідача скріплені печаткою ТОВ «В.А. Лоджистік».

При цьому, відповідачем не надано доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою чи викраденням печатки. Тому, в суду відсутні підстави вважати, що в даному випадку печатка використовувалась проти волі відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

У судовому засіданні 05.12.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.А. Лоджистік» (поклажодавець) та Державним спеціалізованим автотранспортним підприємством Державного комітету телебачення і радіомовлення України (зберігач) укладено договір зберігання майна № 1/10.

Відповідно до п. 1.1 договору поклажодавець розміщує майно на відкритому майданчику зберігача протягом строку дії договору на умовах цього договору, а поклажодавець приймає надані послуги та оплачує їх.

Відповідно до умов договору відкритий майданчик - майданчик, який використовується для зберігання майна і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, буд. 15.

Згідно з п. 3.1 договору зберігач приймає майно на зберігання шляхом підписання Акту приймання-передачі майна на зберігання, в якому сторони зазначають: адресу відкритого майданчика, площу, надану для зберігання майна тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору поклажодавець сплачує зберігачу за зберігання майна: 4320,00 грн на місяць в тому числі 720,00 ПДВ.

Оплата здійснюється у національній валюті щомісячно шляхом передплати до 5 числа місяця, в якому надаються послуги зі зберігання, на поточний рахунок зберігача (п. 4.2. договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір розпочинає свою дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31 травня 2021 р.

Сторони можуть продовжити чинність договору шляхом укладення додаткової угоди (п. 6.2 договору).

Пунктом 7.5 договору встановлено, що припинення договору з будь-яких причин оформлюється сторонами шляхом підписання відповідної угоди та Акту повернення майна.

01.10.2021 р. майно поклажодавця було передано на зберігання зберігачу за Актом приймання майна на зберігання від 01.10.2021 р. (додаток № 1 до договору), з якого вбачається, що для зберігання майна використано відкритий майданчик площею 240 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Туманяна, буд. 15.

31.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 договору № 1/10 від 01.10.2021 р., пунктом 1 якої сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.06.2022 р.

01.03.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 договору № 1/10 від 01.10.2021 р., пунктом 1 якої сторони дійшли згоди доповнити статтю 1 «Предмет Договору» пунктом 1.2. та викласти його в наступній редакції: « 1.2. «Поклажодавець розміщує майно на додатковій площі в приміщенні зберігача протягом строку дії договору на умовах цього договору, приймає надані послуги від зберігача та оплачує їх.».

Пунктом 2 додаткової угоди № 4 договору № 1/10 від 01.10.2021 р. сторони дійшли згоди доповнити статтю 4 «Оплата і порядок розрахунків» підпунктом 4.1.1 та викласти його в наступній редакції: « 4.1.1. «Додаткова щомісячна плата за зберігання майна на додатково виділеній площі становить 20286,50 грн в тому числі ПДВ за ставкою 20%, що складає 3381,08 грн.».

01.03.2023 р. майно поклажодавця було передано на зберігання зберігачу за Актом приймання майна на зберігання від 01.03.2023 р. (додаток №1 до додаткової угоди № 4 від 01.03.2023), з якого вбачається, що для зберігання майна використано приміщення позивача площею 312,10 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Туманяна, буд. 15 ПТС.

З огляду на зазначені обстави, судом встановлено, що господарські відносини між сторонами за договором зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021 продовжились і вказаний договір було пролонговано, про що свідчить волевиявлення сторін оформлене укладеною між сторонами додатковою угодою № 4 від 01.10.2021 до договору, згідно з якою для зберігання майна відповідача позивачем було виділено додаткову площу.

Предметом позову є стягнення, зокрема, щомісячної оплати за зберігання майна у період з березня 2023 по червень 2023 (включно) на додатково виділеній площі, наданою позивачем згідно з додатковою угодою № 4 від 01.03.2023.

Частиною першою статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною першою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як вже зазначалось, сторони погодили здійснення щомісячної оплати шляхом передплати до 5 числа місяця, в якому надаються послуги зі зберігання, на поточний рахунок зберігача (п. 4.2. договору).

Отже, умовами договору обов`язок здійснення оплати відповідачем вартості зберігання майна не поставлений в залежність від підписання відповідачем Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) чи виставлення рахунків на оплату.

Доказів повернення наданого позивачеві на зберігання майна відповідача матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що у даному випадку майно відповідача у період з 01 березня 2023 (дата передачі на відповідальне зберігання позивачеві) по червень 2023 (включно) фактично знаходилось в приміщенні позивача площею 312,10 кв.м за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, буд. 15 ПТС, наданому позивачем для зберігання майна відповідача згідно з додатковою угодою № 4 від 01.03.2023.

Акти повернення майна відповідача зі зберігання в матеріалах справи відсутні.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача стосовно того, що договір закінчився 30.06.2022, а додані до позову додаткові угоди №№2-4 та Акт приймання майна на зберігання 01.03.2023 р. ним не підписувались, оскільки судом встановлено продовження господарських відносин між сторонами та пролонгацію договору зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021. Твердження відповідача про відсутність у нього вказаних документів не свідчить про відсутність у відповідача зобов`язань за договором № 1/10 від 01.10.2021 р.

Таким чином, враховуючи специфіку даних правовідносин, а також те, що майно відповідача було прийнято на зберігання позивачем і не поверталось відповідачеві, чого відповідачем не спростовано, то у ТОВ «В.А. Лоджистік» виник обов`язок з оплати послуг за договором за період з березня 2023 по червень 2023 (включно).

Матеріали справи не містять доказів оплати послуг зі зберігання майна відповідача.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за послуги зі зберігання майна на суму 81146,00 грн (20286,50 грн х 4 міс.), наявність заборгованості у вказаній сумі не спростовано, то вимога про стягнення з відповідача 81146,00 грн боргу підлягає задоволенню.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором зберігання майна № 1/10 від 01.10.2021 позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 486,88 грн 3% річних за загальний період з 04.03.2023 по 30.06.2023 та 1346,99 грн інфляційних втрат за загальний період з березня 2023 по червень 2023 за зобов`язаннями березня - червня 2023.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, встановив, що вказаний розрахунок є вірними, у зв`язку з чим вимог позивача про стягнення з відповідача 1346,99 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

При здійсненні розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено початок періоду прострочення зобов`язань.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за зобов`язаннями березня - червня 2023, становить 473,53 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить стягнути 8114,60 грн штрафу, що становить 10% від суми заборгованості.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку прострочення оплати за цим договором поклажодавець сплачує зберігачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за кожний такий випадок.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевіривши розрахунок штрафу, встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 8114,60 грн штрафу підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Отже позов Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ст. ст. 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А. Лоджистік» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39Г, код 36048199) на користь Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України (02002, м. Київ, вул. Туманяна, 15, код 04653207) 81146 (вісімдесят одну тисячу сто сорок шість) грн 00 коп. боргу, 8114 (вісім тисяч сто чотирнадцять) грн 60 коп. штрафу, 1346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 473 (чотириста сімдесят три) грн 53 коп. 3% річних та 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 62 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення тексту рішення: 11.12.2023