Рішення

від 11.12.2023 по справі 910/15194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2023Справа № 910/15194/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР- ПАК УКРАЇНА" (81700, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Жидачів, вул. Галицького Д., будинок 74 А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29) про стягнення 525 389,78 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР- ПАК УКРАЇНА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (далі - відповідач) про стягнення 525 389,78 грн та була передана 28.09.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до договору поставки №14 від 30.01.2019 за період, з 11.07.2022 року по 19.09.2023 року, на виконання умов договору, по видаткових накладних № 1785 від 11.07.2022 р., № 1898 від 26.07.2022 р., № 1944 від 29.07.2022 р. поставив відповідачеві, а відповідач отримав гільзу в асортименті на загальну суму 369 854,92 грн.,

За умовами п.3.1 Договору оплата Товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 30 календарних днів з моменту передачі (поставки) такої партії Товару покупцю шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Позивач зазначає, що відповідачем частково здійснено оплати, разом з тим за останнім обліковується заборгованість за неоплачений товар в сумі 345 312,13 гривень.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 525 389,78 грн з яких: 345 312,13 грн - сума основної заборгованості, 39 369,92 грн - сума інфляційних збитків, 20 141,76 грн - пеня, 120 565,97 грн - 36% річних.

Ухвалою суду від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про надання доказів.

01.11.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник зазначає, що розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та в розмірі 36 % річних виконаний не вірно та з порушенням положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того представник звертає увагу суду, що з початку повномасштабної військової агресії відповідач зазнав зниження об`єму виробничих потужностей, що ускладнило виконання розрахунків із контрагентами та має наслідком відкриття виконавчих проваджень. На сьогодні кошти на рахунках відповідача арештовані в межах відкритих виконавчих проваджень. З огляду на викладене представник просить суд враховуючи наведене, та відсутність будь-яких відомостей з приводу того, що позивач зазнав збитків (крім інфляційних) внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань, а також просить суд реалізувати право щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

05.12.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів, зокрема договір доручення №03/04-23-4 від 03.04.2023.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Пак Україна» (надалі - Продавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (надалі - Покупець), з іншої сторони, уклали цей Договір поставки (надалі - Договір) за умовами якого є Продавець зобов`язується відповідно до умов цього Договору та видаткової накладної передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вироби з картону (надалі - Товар) в асортименті, кількості і у терміни, обговорені Сторонами (п. 1.1. Договору).

Пунктами 1.2 - 1.3 Договору, сторони погодили, що найменування, загальна кількість Товару, асортимент, одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру Товару визначаються сторонами у бухгалтерських документах Постачальника: рахунках-фактурах, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна сума Договору складає сукупну вартість Товару, визначену у видаткових накладних за період дії цього Договору.

Умовами п. 3.1 Договору сторони визначили, що оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію протягом 30 календарних днів з моменту передачі (поставки) такої партії Товару Покупцю на підставі виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, вказаний у кожній окремій видатковій накладній.

У відповідності до п. 4.1 Договору, поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах:

- DAP (м.Київ, вул. Набережно-Корчеватская 136) відповідно до ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010 протягом 14 календарних днів з моменту узгодження замовлення.

Згідно п. 4.5 Договору, передача Товару Покупцеві оформляється шляхом підписання видаткової накладної. Моментом передачі (поставки) Товару вважається момент підписання видаткової накладної в місці поставки.

У разі прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов`язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення платежу більше десяти календарних днів, Покупець сплачує 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2 Договору).

Пунктами 7.2-7.3 Договору сторони погодили, що сторона, що зазнала дії випадку чи обставин непереборної сили, повинна протягом 5-ти днів будь-яким способом повідомити про них іншу Сторону та надати документи, видані уповноваженими державними органами, що підтверджують настання вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов Сторона не вправі посилатися на дію випадку чи відповідних обставин.

Строк виконання зобов`язань за цим Договором автоматично продовжується на час дії обставин непереборної сили за умови своєчасного повідомлення відповідною Стороною про їх дію іншої Сторони. У випадку, коли обставини непереборної сили і/чи їх наслідки продовжуються більше одного місяця, Сторони зобов`язані провести переговори щодо подальшої можливості виконання цього Договору.

Умовами п. 8.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а по грошових зобов`язаннях - до їхнього повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від виконання зобов`язань за цим Договором та відповідальності за його порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №14 від 30.01.2019 позивач за видатковими накладними: №1785 від 11.07.2022 на суму 115 899,40 грн, №1898 від 26.07.2022 на суму 97 675,20 грн, №1944 від 29.07.2022 на суму 156280,32 грн, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи, передав відповідачу товар на загальну суму 369854,92 грн.

Позивач вказує, що відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар та за останнім обліковується заборгованість в сумі 345 312,13 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказував, що останній здійснив часткове погашення боргу за видатковими накладними №1785 від 11.07.2022 на суму 115 899,40 грн, №1898 від 26.07.2022 на суму 97 675,20 грн, №1944 від 29.07.2022 на суму 156280,32 грн, у підтвердження чого долучив копії платіжних інструкцій №2273 від 25.08.2023 на суму 10 000,00 грн та №2430 від 08.09.2023 на суму 10 000,00 грн, платником вищевказаних сум є ТОВ ЛИСТПАК у призначенні платежу вказано: «Оплата від імені ТОВ ТЕМП-2000 ЕДРПОУ 31111758 згідно договору доручення№03/04-23-4 від 03.04.2023».

Відповідачем не заперечується сума основної заборгованості, а лише розрахунки пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та в розмірі 36 % річних як такі, що виконані не вірно та з порушенням положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" (далі - повірений) укладено Договір доручення №03/04-23-4, відповідно до умов якого повірений зобов`язується від імені і в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання повіреного за Договором поставки №14 від 30.01.2019. Виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до п.2 договору доручення, повірений зобов`язаний сплатити (перераховувати) від імені довірителя на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ПАК УКРАЇНА" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32863291) НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", МФО 380805 грошові кошти на загальну суму 569 585,20 грн.

Пунктом 3 договору доручення передбачено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному Довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених цим договором, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.

Сторонами у справі не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договорів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вони є чинними.

Відповідач у своєму відзиві вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" було сплачено 227 273,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3.1 Договору сторони визначили, що оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію протягом 30 календарних днів з моменту передачі (поставки) такої партії Товару Покупцю на підставі виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, вказаний у кожній окремій видатковій накладній.

Відтак відповідач повинен був розрахуватись за товар, поставлений 11.07.2022 р., на суму 115 899,40 грн. - не пізніше 10.08.2022 р.; за товар, поставлений 26.07.2022 р., на суму 97 675,20 грн. - не пізніше 25.08.2022 р.; за товар, поставлений 29.07.2022 р., на суму 156 280,32 грн. - не пізніше 29.08.2022 р. (оскільки 30 календарний день припав на неділю 28.08.2022, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 29.08.2022).

Разом з тим відповідач не заперечує стосовно основної заборгованості, натомість вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" від імені ТОВ «ТЕМП - 2000» на виконання Договору №14 від 30.01.2019 було сплачено 227 273,00 грн, а також долучив копії платіжних інструкцій №2273 від 25.08.2023 на суму 10 000,00 грн та №2430 від 08.09.2023 на суму 10 000,00 грн, платником вищевказаних сум є ТОВ ЛИСТПАК у призначенні платежу вказано: «Оплата від імені ТОВ ТЕМП-2000 ЕДРПОУ 31111758 згідно договору доручення№03/04-23-4 від 03.04.2023».

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що останнім було отримано товар відповідно до видаткових накладних: №1785 від 11.07.2022 на суму 115 899,40 грн, №1898 від 26.07.2022 на суму 97 675,20 грн, №1944 від 29.07.2022 на суму 156280,32 грн. Вищевказані накладні підписані з боку сторін без зауважень та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснено у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу сторін на те, що у відомостях про призначення платежу лише вказано: «Оплата від імені ТОВ ТЕМП-2000 ЕДРПОУ 31111758 згідно договору доручення№03/04-23-4 від 03.04.2023», що у свою чергу унеможливлює достеменно встановити та стверджувати за якими саме видатковими накладними здійснювалась оплата ураховуючи те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими.

З приводу наведеного суд також зауважує, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, як вже зазначалось вище, у п. 2.3 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" укладено Договір доручення №03/04-23-4, відповідно до умов якого повірений зобов`язується від імені і в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання повіреного за Договором поставки №14 від 30.01.2019. Виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до п.2 договору доручення, повірений зобов`язаний сплатити (перераховувати) від імені довірителя на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ПАК УКРАЇНА" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32863291) НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", МФО 380805 грошові кошти на загальну суму 569 585,20 грн.

Пунктом 3 договору доручення передбачено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному Довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених цим договором, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.

Зі змісту договору доручення №03/04-23-4 відповідачем визнано наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" за Договором поставки №14 від 30.01.2019 у розмірі 569 585,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України, визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

На виконання умов договору доручення 03/04-23-4 та на підставі довіреності №03/04-23-4 від 03.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" 30 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №14 від 30.01.2019, що підтверджується долученою позивачем випискою до матеріалів справи, а саме оплати здійснено: 25.08.2023 № документа 2273 на суму 10 000,00 грн, 01.09.2023 № документа 2349 на суму 10 000,00 грн, 08.09.2023 № документа 2430 на суму 10 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 30000 грн. 00 коп. на виконання умов договору поставки №14 від 30.01.2019, свідчить про передачу вказаного обов`язку боржником іншій особі, оскільки з суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, а тому відповідно до ст.528 Цивільного кодексу України позивач зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Окрім того відповідач вказує про здійснення оплати у розмірі 224 273,00 грн.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на те, що позовна заява надійшла до суду 27.09.2023 (надіслана засобами поштового зв`язку 22.09.2023), суд дійшов висновку, що суми сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИСТПАК" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПАК УКРАЇНА" у загальному розмірі 30 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №14 від 30.01.2019 були враховані позивачем при зверненні з даною позовною заявою до суду.

Згідно зі ст.528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР- ПАК УКРАЇНА" становить 345 312,13 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі - 39369,92 грн, 36% річних у розмірі 120 565,97 грн, а також пеню у розмірі 20 141,76 грн.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов`язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення платежу більше десяти календарних днів, Покупець сплачує 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2 Договору).

Таким чином положеннями пункту 5.2. Договору сторони погодили інший розмір процентів річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 36% річних (період визначений позивачем з 30.08.2022 по 18.08.2023), суд встановив, що останній здійснено вірно та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Перевіривши надані представником позивача розрахунки інфляційних збитків період визначений позивачем серпень 2022 по червень 2023 року), за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 39369,92 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 20141,76 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.

Дію карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

Окрім того п. 19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. (Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022).

Оскільки строки встановлені в ЦК України в частині нарахування пені продовжені, суд відхиляє заперечення відповідача в частині порушення позивачем строків нарахування пені.

Перевіривши надані представником позивача розрахунки пені (період визначений позивачем), за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 20141,76 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розмірі штрафних санкцій з підстав викладених у відзиві, а саме: - з початку повномасштабної військової агресії відповідач зазнав зниження об`єму виробничих потужностей, що ускладнило виконання розрахунків із контрагентами та має наслідком відкриття виконавчих проваджень. На сьогодні кошти на рахунках Відповідача арештовані в межах відкритих виконавчих проваджень; - Відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, але робить все можливе щоб продовжувати виконання грошових зобов`язань шляхом залучення третіх осіб, суд зазначає наступне.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем на вимогу відповідача був поставлений товар за договором поставки №14 під час введення в Україні воєнного стану, отже відповідач замовляючи товар був обізнаний про введення воєнного стану в Україні.

Окрім того пунктами 7.2-7.3 Договору сторони погодили, що сторона, що зазнала дії випадку чи обставин непереборної сили, повинна протягом 5-ти днів будь-яким способом повідомити про них іншу Сторону та надати документи, видані уповноваженими державними органами, що підтверджують настання вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов Сторона не вправі посилатися на дію випадку чи відповідних обставин.

Строк виконання зобов`язань за цим Договором автоматично продовжується на час дії обставин непереборної сили за умови своєчасного повідомлення відповідною Стороною про їх дію іншої Сторони. У випадку, коли обставини непереборної сили і/чи їх наслідки продовжуються більше одного місяця, Сторони зобов`язані провести переговори щодо подальшої можливості виконання цього Договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленням того, що відповідач зазнав дії випадку чи обставин непереборної сили як і не містять доказів того, що відповідач з початку повномасштабної військової агресії зазнав зниження об`єму виробничих потужностей, що ускладнило виконання розрахунків із контрагентами та має наслідком відкриття виконавчих проваджень, а також що відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

Так, у відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, невнесення плати споживачами міста Києва за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи, що відповідачем не було здійснено оплату за поставлений товар, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 04.12.2023 по 08.12.2023 перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено у перший робочий день 11.12.2023.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29, код ЄДРПОУ 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР- ПАК УКРАЇНА" (81700, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Жидачів, вул. Галицького Д., будинок 74 А, код ЄДРПОУ 32863291) основну заборгованість у розмірі 345 312 (триста сорок п`ять тисяч триста дванадцять) грн. 13 коп, інфляційні втрати у розмірі 39 369 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 92 коп, пеню у розмірі 20 141 (двадцять тисяч сто сорок одна) грн. 76 коп. 36 % річних у розмірі 120 565 (сто двадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 97 коп та судовий збір у розмірі 7880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 85 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ