Рішення

від 11.12.2023 по справі 910/15824/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

11.12.2023Справа № 910/15824/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №910/№15824/23 за позовом приватного підприємства "ЛЮКС-ОЙЛ" (ідентифікаційний код 36349402; 55632, с. Софіївка, Баштанський р-н, Миколаївська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій", м. Київ про стягнення 144 096,31 грн, без виклику представників учасників справи.-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЛЮКС-ОЙЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Центр покрівельних технологій" про стягнення 305 495,80 грн., з яких: 276 422,24 грн. основного боргу, 27 233,27 грн. пені та 1 840,29 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки від 04.07.2023 №360-60-23 згідно специфікації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач належним чином повідомлений в порядку ст .120,242 ГПК України, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0300052874537 та 0300052873077, ухвалу про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверти було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/15824/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки №360-60-23 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі терміну власність покупця товар згідно до специфікації , а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Строк поставки (передачі) товару складе протягом семи робочих днів з мометну отримання 30% передоплати (п. 4.3. Договору).

Датою поставки (передачі) товару вважається дата зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару). (п. 4.4. Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 12.1. Договору).

Відповідно до п. 1. Специфікації №1 предметом поставки є лист 4н/ж АІСІ201 1500*3000, лист 10н/ж АІСІ201 1500*3000 , круг 10 МІРА 6м, арматура 12 МІРА 12м, лист 3*1250*2500 кутник 63*63*5 круг 8 МІРА (6м).

04.07.2023 року на виконання умов Договору позивачем було здійснено перерахування коштів відповідачу на суму в розмірі 179414,42 грн згідно платіжного доручення №3862.

05.07.2023 року на виконання умов Договору позивачем було здійснено перерахування коштів відповідачу на суму в розмірі 306422,78 грн згідно платіжного доручення №3867.

Товар відповідачем поставлено частково накладними ПТ 122 від 06.07.2023 на суму 73759,34 грн та ПТ 123 на 13.07.23 на сумум 135 655,92 грн

Як зазначає позивач, товар відповідачем поставлено не повністю, у зв`язку з чим вимогами 270 та 271 від 19.07.2023 позивач вимагав повернути авансові кошти протягом 3 робочих днів.

Відповідач відповів листом цпт215-23/360 від 03.08.2023 про повернення коштів до 31.08.2023.

Однак кошти (залишок передплати 276422,24 грн ) так і не повернув.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Укладений між сторонами Договір поставки №360-60/23 від 04.07.2023 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, Договором, а саме пунктом 4.4, сторони погодили, що строк поставки товару протягом 7 робочих днів з моменту отримання 30% попередньої оплати.

Як зазначено вище, оплата в розмірі 179414,42 грн та 306422,78 грн, позивачем проведена згідно платіжної інструкції №3862 від 04.07.2023 року та №3867 від 05.07.2023 року відповідно.

Таким чином, сторонами чітко встановлено в Договорі, що строк поставки товару до 11.07.2023 року.

Змін до Договору, а саме, в частині строків поставки товару, сторонами внесено не було.

Окрім того, сторонами в Договорі не передбачено, що строк проведення авансування відтерміновує строк поставки.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як встановлено вищенаведеними нормами, факт здійснення господарської операції підтверджується оформленням первинного документу, тобто шляхом підписанням покупцем видаткової накладної.

Сторонами зазначене закріплено в п. 4.5. Договору, яким передбачено, що право власності на товар переходить в момент прийняття товару покупцем за якістю та кількістю з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної.

Проте, як вбачається з наданих до суду доказів, в матеріалах справи відсутні первинні докази на підтвердження поставки відповідачем позивачу товару на решту суми , обумовленого Договором.

Таким чином, враховуючи зазначене, у зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу товару у строк до 11.07.2023 року, у відповідача виникло зобов`язання (грошове зобов`язання) із повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем в розмірі 276422,00 грн, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки, тобто починаючи з 12.07.2023 року.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №918/631/19 від 22.09.2020 року.

Отже, відповідач у встановлений строк свого обов`язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, що свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від виконання умов Договору.

За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 276422,24 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 27223,27 грн за період з 12.07.2023 року по 30.09.2023 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору за прострочення поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, зазначена норма застосовується до правовідносин в яких порушеним є грошове зобов`язання.

В даному випадку порушене зобов`язання є негрошовим, яке полягає у непоставці товару, а тому, норма ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в даному випадку не застосовується.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 27233,27 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 1840,29 грн суми 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 1840,29 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми боргу в розмірі 276422,24 грн, суми пені в розмірі 27233,27 грн, суми 3% річних в розмірі 1840,29 грн.

Судовий збір, у розмірі 4582,44 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр покрівельних технологій» (ідентифікаційний код 44422607, місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 119) на користь приватного підприємства "ЛЮКС-ОЙЛ" (ідентифікаційний код 36349402; 55632, с. Софіївка, Баштанський р-н, Миколаївська обл.) суму коштів в розмірі 276422,24 грн, суми пені в розмірі 27233,27 грн, суми 3% річних в розмірі 1840,29 грн. суму судового збору в розмірі 4582,44 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.12.2023.

Суддя Ігор Курдельчук