Рішення

від 11.12.2023 по справі 910/14561/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2023Справа № 910/14561/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області "Ізмаїльський міський центр ПМСД"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про стягнення 130 000,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області "Ізмаїльський міський центр ПМСД" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення страхового відшкодування за полісом від 12.10.2021 року № 206276769 у розмірі 130 000,00 грн., а також 5 000,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

При цьому, у позовній заяві Підприємством у якості третіх осіб зазначено ОСОБА_1 та Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Ухвалою від 19.09.2023 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву було без руху з одночасним встановленням Підприємству строку та способу усунення її недоліків.

05.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Підприємства про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 10.10.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14561/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін. Разом із тим, зважаючи на відсутність у позовній заяві клопотання з обґрунтуванням підстав для залучення у якості третіх осіб ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх залучення до участі у цій справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 10.10.2023 про відкриття провадження у справі № 910/14561/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04107, місто Київ, вулиця Загорівська (Багговутівська), будинок 17-21.

Проте вищевказане відправлення з трек-номером 0600052057199 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.09.2022 року о 06:30 год. на автодорозі М-15 Одеса-Рені на 195 км 1600 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "RENAULT PREMIUM", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який під час руху не стежив за технічним станом транспортного засобу та допустив відкручення гайок на задній лівій осі, внаслідок чого спарені колеса вийшли із зачеплення з осі, та здійснив зіткнення з автомобілем MAN TGS з напівпричепом WIELTON, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також з автомобілем "RENAULT LOGAN", реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , які рухалися у зустрічному напрямку. Внаслідок означеної дорожньо-транспортної пригоди вищенаведені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Судом встановлено, що автомобіль "RENAULT LOGAN", реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент настання ДТП належав на праві власності Підприємству, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , копією договору від 25.05.2020 року № 56/20, копією акту приймання-передачі від 01.06.2020 року, копією платіжної інструкції від 01.06.2020 року № 1303, копією інвентарної картки № 202.

З матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.2022 року серії ААД № 320307, також вбачається, що ОСОБА_2 під час скоєння ДТП керував автомобілем "RENAULT PREMIUM", реєстраційний номер НОМЕР_1 (належним ОСОБА_1 ), у з`єднанні з напівпричепом VOGELZANG VO 1227, реєстраційний номер НОМЕР_5 (належним ОСОБА_1 ).

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2022 року в справі № 946/6709/22 (провадження № 3/946/2607/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна правова відповідальність водія автомобіля "RENAULT PREMIUM", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована у Компанії відповідно до полісу серії ЕР № 206276769 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із встановленим розміром ліміту відповідальності за шкоду майну в розмірі 130 000,00 грн. та франшизи - 0,00 грн.

У позовній заяві Підприємство вказувало, що 29.09.2022 року воно направило на електронну адресу Компанії (ds@usstandart.com.ua; копія - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повідомлення про настання страхового випадку - пошкодження 28.09.2022 року внаслідок ДТП належного позивачу автомобіля "RENAULT LOGAN", реєстраційний номер НОМЕР_3 (копія якого разом з доказами направлення наявна у матеріалах справи), з долученням ряду документів: протоколу поліції, копії посвідчення водія, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії полісу страхування, копію шляхового листа на дату ДТП, копію наказу про закріплення авто за водієм тощо.

Проте відповідач жодної відповіді на означене повідомлення Підприємства не надав.

Враховуючи наведене, листом від 10.02.2023 року № 94 позивач звернувся до Компанії з вимогою про відшкодування завданих Підприємству збитків у розмірі, зокрема, 130 000,00 грн. (що становить передбачений полісом серії ЕР № 206276769 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну). До цієї заяви позивач долучив, у тому числі, заяву на виплату страхового відшкодування, а також складений 10.01.2023 року висновок експерта № 1-1/23 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "RENAULT LOGAN", реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно з яким вартість такого матеріального збитку, завданого позивачеві внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, складає 214 840,91 грн.

Зважаючи на те, що наведена вимога позивача, надіслана на зареєстровану адресу Компанії, була повернута на адресу Підприємства без вручення адресатові, а відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу суму спірного відшкодування у розмірі 130 000,00 грн., Підприємство звернулося до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому в силу вимог статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Як було зазначено вище, ОСОБА_2 під час скоєння спірної ДТП керував автомобілем "RENAULT PREMIUM", реєстраційний номер НОМЕР_1 у з`єднанні з напівпричепом VOGELZANG VO 1227, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення пункту 36.3 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до наявного у матеріалах справи складеного 10.01.2023 року судовим експертом Пастирем Юрієм Івановичем висновку № 1-1/23 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "RENAULT LOGAN", реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість такого матеріального збитку, завданого Підприємству внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, склала 214 840,91 грн.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

У даному випадку, положеннями полісу серії ЕР № 206276769 було передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги позивача (214 840,91 грн.), а також визначені полісом серії ЕР № 206276769 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн.) та франшизи (0,00 грн.), Компанія зобов`язана відшкодувати позивачу, зокрема, спірну суму страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування в розмірі 130 000,00 грн. є обґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Ці положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми грошових коштів.

За таких обставин, вказаний позов підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Підприємство просило суд стягнути з Компанії 5 000,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

На підтвердження понесення позивачем таких витрат Підприємством до позовної заяви долучено копію укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГНАЛ-АВТО" договору про надання послуг № 160/22, предметом якого є надання позивачеві послуг з визначення технічного стану автомобіля RENAULT LOGAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП з наданням експертного висновку загальною вартістю 5 000,00 грн., акту прийому-передачі виконаних робіт від 13.01.2023 року до цього правочину, складеного 10.01.2023 року судовим експертом Пастирем Юрієм Івановичем висновку № 1-1/23 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "RENAULT LOGAN", реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також платіжного доручення від 09.12.2022 року № 1137 про сплату Підприємством на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГНАЛ-АВТО" вартості послуг з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищенаведеного автомобіля, на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Компанії на користь Підприємства 5 000,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21; код ЄДРПОУ 22229921) на користь Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області "Ізмаїльський міський центр ПМСД" (68600, Одеська область, місто Ізмаїл (з), вулиця Шевченка, будинок 8; код ЄДРПОУ 42483376) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на проведення експертного дослідження, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.12.2023 року.

Суддя В.С. Ломака