Рішення

від 29.11.2023 по справі 911/2425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2425/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран» (03022, місто Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, код: 38684795)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Сігма Тревел 2023» (02099, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 9, код: 40370189)

про стягнення 394196,19 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:не з`явився;

від відповідача:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 08.08.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран» (надалі по тексту позивач/ТОВ «Максігран») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожнє підприємство «Магістраль», найменування якого в перебігу розгляду справи змінено на ТОВ «Агро Сігма Тревел 2023», (надалі по тексту відповідач/ТОВ «Дорожнє підприємство «Магістраль») заборгованості за договором поставки від 01.05.2020 № 01/05-1-1 у загальному розмірі 394196,19 гривень, з яких: 139468,69 гривень основний борг, 115752,75 гривень пеня, 56849,54 гривень 15% річних, 68178,35 гривень інфляційні втрати, 13946,86 гривень штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки від 01.05.2020 № 01/05-1-1, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2425/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.10.2023.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 08.11.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 29.11.2023.

В судове засідання 29.11.2023 представники позивача та відповідача не з`явились.

Судом встановлено, що в перебігу розгляду справи відповідачем здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, відбулася зміна місцезнаходження відповідача з «08002, Київська обл., Макарівський р-н, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 260» на « 02099, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 9,» та зміна найменування юридичної особи з ТОВ «Дорожнє підприємство «Магістраль» на ТОВ «Агро Сігма Тревел 2023», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10.11.2023 внесено відповідні записи про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Судом вбачається, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Суд зазначає, що зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

З огляду на викладене вище, подальший розгляд справи № 911/2425/23 здійснюється із врахуванням відповідних змін внесених 10.11.2023 до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо найменування відповідача.

Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи, що після відкриття провадження у справі № 911/2425/23 вона стала підсудна Господарському суду міста Києва у зв`язку зі зміною відповідачем місцезнаходження, а також те, що справа не відноситься до виключної підсудності іншого суду, тому справа підлягає розгляду Господарським судом Київської області.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, хоча щодо розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал Господарського суду Київської області за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До того ж, відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Усі судові рішення у справі № 911/2425/23 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

Крім того, інформація щодо дати та часу слухання справи судом є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті Господарського суду Київської області, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись щодо розгляду справи за їх участю.

З огляду на наведе вище, суд вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Максігран» (постачальник) та ТОВ «Дорожнє підприємство «Магістраль» (покупець) 01.05.2020 укладено договір поставки № 01/05-1-1 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом - «продукція»), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Згідно п. 1.3. договору постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція, тощо.

Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (пункт 1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 2.4. договору загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору.

Згідно пунктів 2.5., 2.6. договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору. У випадку поставки продукції на умовах п. 3.5. цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Зараховані на поточний рахунок постачальника кошти незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах покупця, розподіляються у наступній черговості; 1) погашення існуючої заборгованості за поставлену продукцію згідно цього договору; 2) оплата поставленої продукції у звітному періоді; 3) оплата продукції, що поставляється у період зарахування коштів; 4) аванс (пункт 2.10. договору).

У відповідності до пункту 3.5. договору постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.

За умовами пункту 3.6. договору обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань-до їх повного виконання сторонами.

Так, на виконання укладеного сторонами договору постачальником протягом травня-жовтня 2020 року поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 5738658,33 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами, а саме:

- від 14.05.2020 № 2124 на суму 16039,92 гривень;

- від 22.05.2020 № 2359 на суму 15546,96 гривень;

- від 11.06.2020 № 2852 на суму 31949,62 гривень;

- від 18.06.2020 № 3103 на суму 30368,42 гривень;

- від 02.07.2020 № 3614 на суму 62452,91 гривень;

- від 31.07.2020 № 4607 на суму 33006,21 гривень;

- від 15.08.2020 № 5057 на суму 1611314,57 гривень;

- від 20.08.2020 № 5196 на суму 3405932,32 гривень;

- від 26.08.2020 № 5328 на суму 466260,60 гривень;

- від 03.09.2020 № 5612 на суму 33156,62 гривень;

- від 15.10.2020 № 6826 на суму 17010,75 гривень;

- від 27.10.2020 № 7159 на суму 15619,43 гривень.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки АТ «Райффайзен Банк» від 11.07.2023 по рахунку позивача за період з 01.01.2020 по 11.07.2023 ТОВ «Дорожнє підприємство «Магістраль» перерахувало на рахунок ТОВ «Максігран» суму грошових коштів у загальному розмірі 5599189,64 гривень.

Також, обома сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період січень-листопад 2020 року, згідно якого станом на 30.11.2020 підтверджено наявність у ТОВ «Дорожнє підприємство «Магістраль» заборгованість перед ТОВ «Максігран» у розмірі 139468,69 гривень.

Позивач вказує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов`язання по оплаті поставленого та прийнятого відповідачем товару у повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 139468,69 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару на користь відповідача на загальну суму 5738658,33 гривень, що відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувалось.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умови щодо порядку здійснення оплати визначені у пункті 2.6. договору, за змістом якого покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Отже, строк оплати отриманого відповідачем товару, за наведеними вище видатковими наладними є таким що настав та, відповідно, і обов`язок покупця оплатити отриманий товар.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, матеріали справи не містять доказів належного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими наладними у повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 139468,69 гривень.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 139468,69 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, 15% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 115752,75 гривень пені, 13946,86 гривень штрафу, 56849 гривень 15% річних та 68178,35 гривень інфляційних втрат.

Згідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, 15% річних та інфляційних втрат вбачається, що розрахунок здійснювався позивачем на суму боргу 139468,69 гривень, за загальний період з 12.11.2020 по 31.07.2023.

Судом встановлено, що пунктом 5.6. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

А за умовами пункту 5.7. договору сторони дійшли згоди, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі.

При цьому, згідно пункту 5.9. договору сторони, керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 5 (п`ять) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Умови пункту 5.6. договору узгоджуються з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

З огляду на зміст п. 5.9. договору, суд встановив, що сторонами погоджено інший строк нарахування пені, ніж передбачений статтею 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 15% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 115752,75 гривень пені, 56849,54 гривень 15% річних та 68178,35 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Також суд погоджується, що у відповідача виник обов`язок сплатити штраф передбачений п. 5.6. договору, тож позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу у розмірі 13946,86 гривень.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу, 15% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Дорожнє підприємство «Магістраль», найменування якого наразі ТОВ «Агро Сігма Тревел 2023», на користь ТОВ «Максігран» 139468,69 гривень основного боргу, 115752,75 гривень пені, 13946,86 гривень штрафу, 56849,54 гривень 15% річних, 68178,35 гривень інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Сігма Тревел 2023» (02099, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 9, код: 40370189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран» (03022, місто Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, код: 38684795) 139468,69 гривень основного боргу, 115752,75 гривень пені, 13946,86 гривень штрафу, 56849,54 гривень 15% річних, 68178,35 гривень інфляційних втрат та 5912,94 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023.

Суддя Р.М. Колесник