Рішення

від 11.12.2023 по справі 915/1467/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року Справа № 915/1467/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕР-РІСК УКРАЇНА», вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112 (код ЄДРПОУ 20120095)

електронна пошта, зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: info@interrisk.com.ua

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

представник позивача: адвокат Левченко Ігор Володимирович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ», вул. Пушкінська, буд. 28, кабінет 7, м. Миколаїв, 54005 (код ЄДРПОУ 41885310)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення грошових коштів в сумі 62 924, 99 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "ІНТЕР-РІСК УКРАЇНА" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ КЕПІТЕЛ": 52 779, 60 грн. - основного боргу; 572, 62 грн. - 3% річних; 367, 44 грн. - інфляційних втрат; 9 205, 33 грн. - пені.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору доручення № 29/10 від 29.10.2021, а саме зобов`язань щодо оплати за надані в лютому 2022 році послуги (сплата винагороди), внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, а також пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. 6, 11, 16, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 615, 625, 626, 627, 629, 1000, 1003, 1004, 1005, 1007 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2023 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, отримана останнім 04.10.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 28.09.2023 о 10:12, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІII. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

29.10.2021 між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (довіритель) та ТДВ «ІНТЕР-РІСК Україна» (повірений) укладено договір доручення № 29/10 від 29.10.2021.

Відповідно до п. 9.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод вважати даний договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін в місячний термін до дати закінчення строку його дії, не виявить бажання його розірвати та письмово не попередила іншу сторони про свій намір.

Додатками до договору є:

- додаткова угода про розмір, (ставку) винагороди (плати) повіреного;

- форма реєстр боржників;

- форма звіту повіреного про вчинені заходи щодо боржників відповідно до договору доручення за встановлений період;

- форма звіту про платежі і суми заборгованості боржників до договору доручення за встановлений період;

- форма розрахунку суми винагороди (плати) повіреного за встановлений період;

- форма акту приймання-передачі реєстру боржників на електронному носії за договором доручення.

До договору між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 05.01.2022.

Договір з додатками, додаткову угоду № 2 підписано електронно-цифровим підписом та скріплено електронними печатками сторін за допомогою сервісу "Вчасно".

Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору повірений за дорученням довірителя приймає на себе зобов`язання за винагороду здійснювати від імені довірителя фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості з фізичних осіб (ділі - боржники) за кредитними договорами.

Сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання доручення, зазначаються в реєстрі боржників, який надається в електронному вигляді довірителем за формою встановленою в додатку № 2 до даного договору (далі - реєстр боржників).

Подальші реєстри боржників передаються повіреному по мірі формування в строки, що додатково узгоджуються сторонами.

Відповідно до п. 1.3 договору розрахунок за заборгованістю, стягненою за участю повіреного, вважається сума коштів, що надійшла в погашення заборгованості боржників перед довірителем на відповідні рахунки останнього, протягом усього терміну надання повіреним послуг довірителю, починаючи з моменту отримання повіреним реєстру боржників, та закінчуючи останнім днем строку виконання доручення по боржникам, зазначених в реєстрі боржників. До заборгованості, стягнутої за участю повіреного, окрім стягнутої основної суми заборгованості боржника, відноситься також сума стягнутих штрафних санкцій, що нараховані довірителем за порушення боржником умов виконання взятх на себе грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 1.4 договору дії повіреного, передбачені даним договором і спрямовані на виконання доручення довірителя, зазначеного в п. 1.1. даного договору, здійснюються повіреним на платній основі. Розмір плати (ставка винагороди) повіреного за виконання передбаченого даним договором доручення встановлюється згідно розділу 5 даного договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору повірений зобов`язується своєчасно, добросовісно та відповідально виконувати дані довірителем доручення.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1.4 договору повірений зобов`язується щомісяця, не пізніше 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, надавати на адресу електронної пошти відповідального працівника довірителя письмовий звіт повіреного про хід виконання доручення за формою встановленою в Додатку № 3 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору довіритель зобов`язується, зокрема, виплачувати повіреному винагороду у розмірі, порядку, формі та строки встановлені даним договором.

Відповідно до п. 2.3.5 договору довіритель зобов`язується приймати звіти повіреного про хід виконання доручення за формою встановленою в додатку № 3 та додатку № 5 до даного договору (далі - звіт).

Відповідно до п. 2.3.17 договору довіритель зобов`язаний у передбачені цим договором строки підписувати, скріпляти печаткою та направляти повіреному підписані екземпляри акту прийому передачі наданих послуг за формою встановленої в додатку № 6.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони зобов`язані призначити відповідальних посадових осіб, уповноважених вести листування і приймати виконання доручень у рамках даного договору. Реквізити відповідальних осіб вказуються в договорі.

Відповідно до п. 4.2 договору стосовно обміну документами, що є підставою для розрахунків між сторонами, діє порядок, встановлений п. 4.3 даного договору.

Відповідно до п. 4.3, п. 4.3.1 договору сторони встановлюють наступний порядок обміну документами: листування між сторонами, що пов`язане з виконанням цього договору, здійснюється за допомогою електронної пошти, при цьому електронними адресами сторін вважаються адреси, зазначені в даному договорі.

Відповідно до п. 4.3.2 договору датою одержання електронного повідомлення є дата одержання стороною на електронну адресу письмового підтвердження одержання повідомлення. Датою відправлення повідомлень є дата електронного протоколу передачі повідомлення.

Відповідно до п. 4.3.3 договору повірений щомісяця, не пізніше третього робочого дня від дати отримання від довірителя звіту про платежі і суми заборгованості боржників, що надійшли за попередній місяць згідно п. 2.3.4., за формою наведеною в додатку № 4 до даного договору, надає довірителю розрахунок суми винагороди (згідно додатку № 5 до даного договору) повіреного в електронному вигляді на адресу відповідальних виконавців довірителя, зазначених в розділі. 12 даного договору.

Відповідно до п. 4.3.4 договору довіритель погоджує розрахунок суми винагороди (згідно додатку №5 до даного договору) протягом п`яти робочих днів. У випадку виникнення зауважень до суми розрахованої винагороди та/або інших відомостей, що містить додаток № 5, довіритель та повірений зобов`язані врегулювати такі зауваження протягом одного наступного робочого дня з моменту отримання розрахунку суми винагороди (згідно додатку № 5 до даного договору).

Відповідно до п. 4.3.5 договору на підставі затвердженого розрахунку суми винагороди (згідно додатку № 5 до даного договору) повірений протягом одного дня надає довірителю рахунок, 2 (два) екземпляри акту виконаних робіт (наданих послуг) і 2 (два) екземпляри розрахунку суми винагороди (згідно додатку № 5 до даного договору) на паперових носіях.

Відповідно до п. 4.3.6 договору довіритель не пізніше п`яти робочих днів від дати одержання акту виконаних робіт (наданих послуг) і розрахунку суми винагороди зобов`язаний направити повіреному підписані і засвідчені належним чином екземпляри акту виконаних робіт і розрахунку суми винагороди повіреного або мотивовану відмову від їх підписання. У разі потреби, за запитом довірителя, повірений направляє довірителю вищевказані документи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 4.3.7 договору у разі ненадання зауважень (мотивованої відмови) до актів виконаних робіт і розрахунку суми винагороди повіреного протягом п`яти робочих днів (з дати отримання їх довірителем згідно п. 4.3.6.), акти виконаних робіт і розрахунку суми винагороди повіреного вважаються погодженими та підписаними сторонами.

Відповідно п. 5.1 договору сума винагороди (плати) повіреного, розраховуються повіреним відповідно до додаткової угоди про розмір (ставку) винагороди (плати) повіреного (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, розрахунку суми винагороди повіреного, форма якого встановлена додатком № 5 до цього договору, і вказується в акті виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2 договору сума винагороди повіреного виплачується на підставі виставленого повіреним рахунку і підписаних уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт та розрахунку суми винагороди повіреного.

Відповідно до п. 5.3 договору винагорода виплачується у валюті України шляхом безготівкового перерахування зазначеної в рахунку грошової суми на поточний рахунок повіреного, вказаний у договорі, протягом п`яти робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі розрахунку суми винагороди повіреного та виставленого рахунку.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку порушення довірителем зобов`язань по сплаті винагороди більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів, довіритель зобов`язаний сплатити повіреному пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діятиме на момент прострочення, від суми несвоєчасно сплачених коштів, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.5 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає відповідно до умов цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до абз. 1 п. 6.6 договору порушенням договору є його невиконання та/або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 11.6 договору додаткові угоди і доповнення до даного договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені письмово, підписані сторонами і скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 12 договору відповідальними посадовими особами, уповноваженими вести листування і приймати виконання доручень у рамках даного договору є від довірителя Луців М.С., електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від повіреного Костенко В.А., електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 05.01.2022) ставка винагороди (плати) повіреного за договором доручення № 29/10 від 29.10.2021 сторонами встановлюються відповідно до наступної таблиці:

термін простроченої заборгованості комісійна винагорода з ПДВ (%)

на дату отримання платежу

0-60 12 %

61-90 14 %

91-120 16 %

121-180 18 %

181-240 21 %

241-360 25 %

360 + 30 %

Ставки винагороди (плати) повіреного, вказані в таблиці 1 до даної угоди, включають суму ПДВ (з ПДВ).

Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до договору виплата повіреному здійснюється у порядку та строки, встановлені договором доручення № 20/10 від 29.10.2021.

Обставини справи щодо виконання договору доручення.

Судом встановлено, що в період листопад 2021 - лютий 2022 на виконання умов договору позивач ТОВ «ІНТЕР-РІСК Україна» надав відповідачу ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» послуги (підтвердження сплати переданими повіреному в роботу боржниками грошових сум в рахунок погашення заборгованості) на загальну суму 165 921, 56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг:

- акт № 19/11 прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2021, за яким винагорода повіреного становить 64 908, 83 грн. з ПДВ. Документ підписано у сервісі "Вчасно" позивачем 13.12.2021 та відповідачем 10.02.2022;

- акт № 18/12 прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2021, за яким винагорода повіреного становить 17 535, 35 грн. з ПДВ. Документ підписано у сервісі "Вчасно" позивачем 13.01.2022 та відповідачем 10.02.2022;

- акт № 09 прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2022, за яким винагорода повіреного становить 30 697, 78 грн. з ПДВ. Документ підписано у сервісі "Вчасно" позивачем 14.02.2022 та відповідачем 14.02.2022;

- акт № 16/02 прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2022, за яким винагорода повіреного становить 52 779, 60 грн. з ПДВ. Докази підписання акту відсутні.

Акти за листопад 2021 - січень 2022 підписано сторонами шляхом накладення електронно-цифрового підпису та печатки сторін за допомогою сервісу "Вчасно" без зауважень.

Для проведення оплати позивачем за допомогою сервісу "Вчасно" виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 165 921, 56 грн., а саме:

- рахунок-фактура № СФ-19/11 від 30.11.2021 на суму 64 908, 83 грн. з ПДВ (документ відправлено 24.03.2022 та отримано контрагентом 25.03.2022);

- рахунок-фактура № СФ-18/12 від 31.12.2021 на суму 17 535, 35 грн. з ПДВ (документ відправлено 13.01.2022 та отримано контрагентом 13.01.2022);

- рахунок-фактура № СФ-0000009 від 31.01.2022 на суму 30 697, 78 грн. з ПДВ (документ відправлено 14.02.2022 та отримано контрагентом 14.02.2022);

- рахунок-фактура № СФ-16/02 від 28.02.2022 на суму 52 779, 60 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі наданих послуг № 16/02 від 28.02.2022 (за лютий 2022) та рахунок-фактуру № СФ-16/02 від 28.02.2022 позивачем направлено 20.03.2023 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначену в п. 12 договору, що підтверджується роздруківкою електронного листа.

Крім того, 13.04.2023 позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку претензійний лист вих. № 13/04-03, в якому позивач просив погодити розрахунок суми винагороди, підписати акт наданих послуг № 16/02 від 28.02.2022 та здійснити перерахування грошових коштів в сумі 52 779, 60 грн. відповідно до рахунку-фактури № СФ-16/02 від 28.02.2022.

До претензійного листа додано розрахунок суми винагороди від 28.02.2022, акт № 16/02 від 28.02.2022 прийому-передачі наданих послуг та рахунок-фактуру № СФ-16/02 від 28.02.2022.

Факт направлення та отримання відповідачем 18.04.2023 претензійного листа з додатками наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовою квитанцією.

Суду не подано доказів погодження відповідачем розрахунку, підписання акту, як і не подано доказів направлення позивачу мотивованої відмови від підписання акту.

Відповідно до банківської виписки АТ «Кредобанк» за 16.12.2021, 11.02.2022, 16.02.2022 по рахунку НОМЕР_1 відповідачем проведено на користь позивача оплату коштів в загальній сумі , а саме:

- 17.12.2021 сплачено 64 908, 83 грн.;

- 11.02.2022 сплачено 17 535, 35 грн.;

- 16.02.2022 сплачено 30 697, 78 грн.

Підставою оплати в призначенні платежу зазначено договір доручення № 29/10 від 29.10.2021 та акти.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 779, 60 грн. (165 921, 56 грн. - 113 141, 96 грн.), тобто відповідачем не проведено оплату за лютий 2022 по акту № 16/02 від 28.02.2022 на суму 52 779, 60 грн., що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

IV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

4.2. Правове регулювання договору доручення.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

29.10.2021 між ТОВ "ЛАЙМ КЕПІТЕЛ" (довіритель) та ТДВ "ІНТЕР-РІСК Україна" (повірений) укладено договір доручення № 29/10 від 29.10.2021, відповідно до умов п. 1.1, п. 2.3.1 якого повірений за дорученням довірителя прийняв на себе зобов`язання за винагороду здійснювати від імені довірителя фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості з фізичних осіб (ділі - боржники) за кредитними договорами, а довіритель зобов`язався, зокрема, виплачувати повіреному винагороду у розмірі, порядку, формі та строки встановлені даним договором.

На виконання умов договору позивачем (повіреним) надано відповідачу (довірителю) послуги на загальну суму 165 921, 56 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що акти прийому-передачі наданих послуг № 19/11 від 30.11.2021 на суму 64 908, 83 грн. з ПДВ, № 18/12 від 31.12.2021 на суму 17 535, 35 грн. з ПДВ та № 09 від 31.01.2022 на суму 30 697, 78 грн. з ПДВ підписано сторонами за допомогою сервісу «Вчасно» без зауважень та оплачено відповідачем в повному обсязі на загальну суму 113 141, 96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Проте, акт приймання-передачі наданих послуг № 16/02 від 28.02.2022 (за лютий 2022) на суму 52 779, 60 грн. з ПДВ відповідачем не оплачено. Судом встановлено, що вказаний акт за лютий 2022 та рахунок-фактуру № СФ-16/02 від 28.02.2022 позивачем направлено 20.03.2023 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначену в п. 12 договору, що підтверджується роздруківкою електронного листа, а також засобами поштового зв`язку разом із претензійним листом вих. № 13/04-03 від 13.04.2023, який отримано відповідачем 18.04.2023.

Суду не подано доказів погодження відповідачем розрахунку в порядку п. 4.3.4 договору, підписання та повернення акту в порядку п. 4.3.5, п. 4.3.6 договору, як і не подано доказів направлення позивачу мотивованої відмови від підписання акту в порядку п. 4.3.7 договору. Отже, в силу умов п. 4.3.7 договору акт виконаних робіт і розрахунок суми винагороди повіреного вважаються погодженими та підписаними сторонами. За таких обставин в силу положень ст. 530, 629, ч. 4 ст. 1007 ЦК України та умов п. 5.2, п. 5.3 договору у довірителя виник обов`язок з оплати послуг згідно акту № 16/02 від 28.02.2022 протягом п`яти робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), тобто в період з 19.04.2023 по 25.04.2023 (включно), а з 26.04.2023 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Суду не подано доказів оплати відповідачем наданих послуг, строк оплати яких настав (ст. 530 ЦК України, п. 5.3 договору), як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Отже, позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 52 779, 60 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем відповідно до ст. 551 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та умов п. 6.4 договору нараховано відповідачу пеню в сумі 9 205, 33 грн., виходячи з суми заборгованості в розмірі 52 779, 60 грн., за період прострочення з 26.04.2023 по 04.09.2023 (включно).

Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Ліга.Закон", судом встановлено, що розмір пені розрахований арифметично правильно, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Період нарахування позивачем визначено правильно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені в загальній сумі 9 205, 33 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 572, 62 грн., виходячи з суми заборгованості в розмірі 52 779, 60 грн., за період прострочення з 26.04.2023 по 04.09.2023 (включно), а також інфляційні втрати в сумі 367, 44 грн. за період з травня 2023 по липень 2023 (включно).

Перевіривши за допомогою Бази "Ліга.Закон" розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, період нарахування визначено позивачем правильно.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 572, 62 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Перевіривши за допомогою Бази "Ліга.Закон" розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, період нарахування визначено позивачем правильно, дефляцію враховано.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 367, 44 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність належними та допустимими доказами у справі позовних вимог. Позов підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ», вул. Пушкінська, буд. 28, кабінет 7, м. Миколаїв, 54005 (код ЄДРПОУ 41885310) на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕР-РІСК УКРАЇНА», вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112 (код ЄДРПОУ 20120095):

- 52 779, 60 грн. (п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять грн. 60 коп.) - основного боргу;

- 9 205, 33 грн. (дев`ять тисяч двісті п`ять грн. 33 коп.) - пені;

- 572, 62 грн. (п`ятсот сімдесят дві грн. 62 коп.) - 3 % річних;

- 367, 44 грн. (триста шістдесят сім грн. 44 коп.) - інфляційних втрат;

- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254,56-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.12.2023

Суддя Е.М. Олейняш