Рішення

від 28.11.2023 по справі 915/858/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Справа № 915/858/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28)

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2-А; ідентифікаційний код 25878206)

про: повернення державного майна,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Дзюбан О.В., прокурор за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Бакай Л.А., за довіреністю,

Суть спору:

01.06.2023 Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 15/2-320вих-23 від 31.05.2023 (з додатками) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.», в якій просить суд:

1. Повернути від ТОВ «В.Т.Б.» Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях нежитлові приміщення площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Галини Петрової, буд. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

3. Про день і час розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-1592 від 04.08.2017, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2021 у справі № 915/468/21; листування учасників справи; застосування норм статей 629, 651, 785 Цивільного кодексу України, статей 283, 291 Господарського кодексу України, статті 24 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»; та мотивовані, зокрема, тим, що Миколаївською обласною прокуратурою під час вивчення стану законності встановлені порушення законодавства при використанні державного майна. Так, 04.08.2017 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) з Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» укладено договір № РОФ-1592 оренди державного нерухомого майна. Відповідно до зазначеного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно -нежитлові приміщення площею 319, 8 кв м цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Галини Петрової буд. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Вказане майно передано в оренду за актом приймання-передавання від 04.08.2017.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2021 у справі №915/468/21 з ТОВ «В.Т.Б.» стягнуто заборгованість з орендної плати за державне нерухоме майно та розірвано укладений договір оренди. Вказане рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили. Проте дотепер, в порушення вимог законодавства та умов договору, ТОВ «В.Т.Б.», незважаючи на наявність рішення суду щодо розірвання договору оренди, орендоване державне нерухоме майно не повернуто

Відтак, на переконання прокурора, враховуючи вимоги законодавства, положення договору оренди та, беручи до уваги факт невиконання товариством умов договору, наявні підстави для повернення майна в судовому порядку.

Ухвалою суду від 06.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/858/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04 липня 2023 року о 13:10; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Крім того, у вказаній ухвалі судом було зауважено що у вступній частині позову заявником визначено склад учасників справи за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, однак не наведено обґрунтувань щодо підстав такого залучення. З урахуванням наведеного, суд запропонував Першому заступнику керівника Миколаївської обласної прокуратури надати суду та направити іншим учасникам справи письмові пояснення щодо підстав залучення до участі у даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.

19.06.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення № 15/2-349вих-23 від 15.06.2023 щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, як балансоутримувача державного майна, яке є предметом спору у даній справі.

30.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 30.06.2023 (вх. № 8597/23) про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, у яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 04.07.2023 було відкладено підготовче засідання у даній справі на 01 серпня 2023 року о 12:30; залучено до участі у справі Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; запропоновано третій особі в 15-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо позову.

13.07.2023 до суду від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області надійшли письмові пояснення б/н від 13.07.2023 (вх. № 9216/23) щодо позову, за змістом яких третя особа підтверджує фактичні обставини справи, викладені прокурором у позовній заяві.

Ухвалою суду від 01.08.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03 жовтня 2023 року об 11:00.

28.09.2023 до суду від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області надійшла заява б/н від 28.09.2023 (вх. № 12774/23) про проведення підготовчого засідання без участі представника третьої особи.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 03 жовтня 2023 року об 11:00, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:31 до 14:02 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 31 жовтня 2023 року о 09:40.

30.10.2023 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло в електронному вигляді клопотання № 10-07-03/384 від 30.10.2023 про проведення судового засідання без участі представника.

Ухвалою суду від 31.10.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/858/23, з призначенням ї до судового розгляду по суті на 28 листопада 2023 року о 09:50.

Станом на момент початку підготовчого засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 06.06.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 21.06.2023 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501493070).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 у справі № 915/858/23 є 21.06.2023.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 06.07.2023 включно.

Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

28.11.2023 в судове засідання з`явилися прокурор та представник третьої особи, яких суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до змісту статей 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, 28.11.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. При цьому, держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Крім того, беручи до уваги, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У спірному випадку прокурор зазначає, що наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави у сфері використання державного майна. Так, не повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» отриманого в орендне користування майна порушує інтереси держави щодо його ефективного, вільного та раціонального розпорядження та унеможливлює його використання для цілей та потреб держави. Крім того, через перебування майна у користуванні товариства у орендодавця відсутня можливість передати приміщення в оренду добросовісному орендарю, що свідчить про неефективність управління об`єктом державної власності.

Забезпечення економічної безпеки України, згідно ст. 17 Конституції України, є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу,

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що неповернення державного майна, і як наслідок ненадходження коштів за його використання до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. Зокрема, ненадходження коштів унеможливлює здійснення з Державного бюджету видатків, пов`язаних з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України: на забезпечення конституційного ладу держави, територіальної цілісності, недоторканності України та суверенітету, забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади, на економічну діяльність держави, на утримання установ та закладів соціально-культурної сфери, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Так, згідно зі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за виконанням умов договорів оренди майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст. 4 Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого головою Фонду державного майна України 25.05.2019, регіональне відділення реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного майна.

Водночас, зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів. Так, Регіональне відділення Фонду, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері та усвідомлюючи факт неповернення орендованого державного майна, будучи обізнаним про наявність порушень інтересів держави, обмежилось лише скеруванням претензій, що залишені без реагування зі сторони відповідача. Вказане свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме невжиття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заходів щодо повернення державного майна та ефективного захисту інтересів держави у цих правовідносинах.

Як наслідок, невжиття уповноваженим органом заходів до усунення порушень законодавства перешкоджає ефективному використанню державного майна за призначенням та надходженню коштів за його користування до Державного бюджету.

Таким чином, незважаючи порушення інтересів держави, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області неналежним чином здійснює захист інтересів держави, відповідний позов про повернення від відповідача спірного майна до суду не заявлено. Такі дії позивача, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, свідчать про його усвідомлену пасивну поведінку, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

04 серпня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.», як орендарем, було укладено Договір № РОФ-1592 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Галини Петрової буд. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

Додатками до договору, які є невід`ємною і складовою частиною, є: план розміщення орендованого майна, акт приймання-передавання орендованого майна, розрахунок орендної плати, висновок про вартість оцінки майна, що передається в оренду.

Відповідно до зазначеного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Галини Петрової буд. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Вказане майно передано в оренду за актом приймання-передавання від 04.08.2017.

Суд зауважує, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 445 від 11.05.2019 року № 445 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області. Пунктом 2 наказу передбачено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Відтак, наразі права та обов`язки орендодавця за договором належать Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яке є позивачем у справі.

Крім того, відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № Н-128 від 31.03.2023 «Деякі питання діяльності Служби автомобільних доріг у Миколаївській області» було перейменовано Службу автомобільних доріг у Миколаївській області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

Відтак, наразі найменуванням балансоутримувача спірного майна є саме Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

Умовами вищенаведеного договору сторони передбачили, зокрема, таке.

- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2);

- у разі його припинення або розірвання майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж отримувалось, з урахуванням нормального фізичного зносу (п. 5.10);

- цей договір укладено строком на 5 років та діє з 04.08.2017 року до 04.08.2022 року включно (п. 10.1);

- у разі припинення або його розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.8);

- майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря (п. 10.9).

У подальшому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2021 у справі № 915/468/21 за позовом Виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» було стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 102 180,78 грн орендної плати, 11 365,37 грн пені, 3 065,42 грн штрафу; розірвано договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі (реєстровий № 25878206.1.ААААЛГ090), розташованих по вул. Галини Петрової, 2-А, в м. Миколаєві, укладений 04.08.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ «В.Т.Б.» за № РОФ-1592.

За даними прокурора, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» незважаючи на наявність рішення суду щодо розірвання договору оренди, орендоване державне нерухоме майно не повернуто.

Предметом даного позову виступає вимога прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області щодо повернення відповідачем, як орендарем, нерухомого державного майна позивачу, як орендодавцю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності у відповідача зобов`язання щодо поверненню позивачу спірного майна.

Прокурор підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-1592 від 04.08.2017, з додатками до нього;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2021 у справі № 915/468/21;

- листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області № 03/388 від 03.11.2022, № 03/261 від 21.04.2023 щодо повернення державного майна, листи № 03/243 від 14.04.2023, № 03/313 від 10.05.2023;

- листи Миколаївської обласної прокуратури № 15/2-9509-23 від 06.04.2023, № 15/2-242вих-23 від 28.04.2023.

Інші учасники справи доказів по суті спірних правовідносин суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою досудового врегулювання спору позивач двічі звертався до відповідача з листами № 03/388 від 03.11.2022, № 03/261 від 21.04.2023 щодо повернення державного майна.

Відповідач на вказані листи відповіді не надав, нежитлові приміщення площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Галини Петрової, буд. 2-А, м. Миколаїв орендодавцю не повернув, що і стало для прокурора підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасного повернення орендованого майна після припинення договору оренди закон покладає на орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не представив, доводів позивача не спростував та не заперечив, не надав суду належні докази, які свідчать про повернення нежитлових приміщень площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Галини Петрової, буд. 2-А, м. Миколаїв орендодавцю.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідач, в порушення вимог законодавства та умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.», незважаючи на наявність рішення суду щодо розірвання договору оренди, орендоване державне нерухоме майно не повернуло.

За такого, позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави щодо повернення відповідачем, як орендарем, нерухомого державного майна позивачу, як орендодавцю, є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722) нежитлові приміщення площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Галини Петрової, буд. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 2684,00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28);

Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2-А; ідентифікаційний код 25878206).

Повне рішення складено та підписано судом 08.12.2023.

Суддя О.Г. Смородінова