Рішення

від 05.12.2023 по справі 918/1011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1011/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: керівника Здолбунівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Гощанської селищної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія"

про: розірвання договору та повернення земельної ділянки

секретар судового засідання: С.Коваль

представники

від позивача: не з`явився

від органу прокуратури: І.Гіліс

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради до Господарського суду Рівненської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2016 року.

Позивач вказує, що заборгованість орендаря за договором оренди за період з 2020-2022 року мала систематичний характер та є підставою для розірвання договору оренди землі.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки. Такі обставини надають право вимагати розірвання такого договору.

У своїх поясненнях відповідач вказав, що договір укладено на 7 років, тобто до 01 листопада 2023 року, та відповідно до пункту 35 договору він припинений, а отже відсутній предмет спору.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31 жовтня 2023 року.

30 жовтня 2023 року відповідач подав відзив на позов.

Згідно з правилами статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з положеннями частини 10 статті 165 ГПК України, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Оскільки відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

13 листопада 2023 року відповідачем подано додаткові пояснення, в яких відповідач вказує, що договір укладено до 01 листопада 2023 року, та відповідно до пункту 35 договору він припинений, а отже відсутній предмет спору.

Щодо вказаних обставин суд відзначає наступне.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 та постановах Касаційного господарського суду від 25 липня 2019 року у справі № 916/144/18, від 15 січня 2020 року у справі № 911/3197/17, від 14 травня 2020 року у справі № 907/737/18.

Водночас закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору можливе лише у випадку, коли між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У своїй постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 911/3416/17 Верховний Суд вказує, що враховуючи, що сторона у справі заперечила відсутність предмета спору, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмет спору не припинив свого існування, оскільки між позивачем та відповідачем залишилися неврегульовані питання щодо предмета спору. За таких умов підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України - відсутні.

Водночас у цій справі прокурор наполягає, що предмет спору не припинив свого існування. У судовому засіданні представник органу прокуратури навів усні пояснення, стосовно того, що строк дії договору пов`язаний із реєстрацією права оренди в Державному реєстрі речових прав, і на час розгляду спору цей строк не сплив.

А отже, у цій справі наявний спір щодо строку дії договору та можливості його розірвання на час вирішення спору. Прокурор продовжує підтримувати такі вимоги та вважає, що між позивачем та відповідачами залишилися неврегульовані питання щодо предмету спору. А тому суд не знаходить підстав для закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 05 грудня 2023 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомив належним чином.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 листопада 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,00 га (кадастровий номер 5621284400:03:002:0971) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області (далі - договір).

Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20043086 від 14 квітня 2017 року.

Згідно з умовами пункту 1 договору, орендодавець на підставі протоколу земельних торгів (аукціону) від 01 листопада 2016 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області за межами населених пунктів.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,00 га (пункт 2 договору).

Пунктами 3, 4 договору визначено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна.

У пункті 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, становить 400 047,60 грн.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору (пункт 8 договору).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.

Відповідно до пункту 9 договору, річна орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на відповідний рахунок організатора земельних торгів, у розмірі 88 170,50 грн., що становить 22,04% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не пізніше 3-х банківських днів з дня укладення відповідного договору.

Згідно з положеннями пункту 10 договору, у подальшому, орендна плата вноситься орендарем у строки визначені податковим законодавством України на розрахунковий рахунок Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

Згідно з умовами пункту 14 договору, орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі тимчасового невикористання земельної ділянки, а також у випадках, зазначених цим договором.

Відповідно до пункту 28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.

Пунктом 35 договору встановлено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 36 договору визначено, що його дія припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

У листі Головного управління ДПС України у Рівненській області №5140/6/17-00-13-03-03 від 30 березня 2023 року, зазначено, що ТОВ "Гефсіманія" не сплатило до бюджету Липківської сільської ради (на даний час Гощанської територіальної громади) орендної плати за землю в загальній сумі 231 704,12 грн (за 2020 рік - 47 359,88 грн, за 2021 рік - 92 460,73 грн, за 2022 рік - 91 883,51 грн).

Також, Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі №460/10870/21 задоволено позов ГУ ДПС у Рівненській області про стягнення з ТОВ "Гефсіманія" заборгованості у сумі 172 491,04 грн, у тому числі податок на прибуток приватних підприємств в сумі 17 404,00 грн та орендна плата з юридичних осіб в сумі 99 304,38 грн.

Окрім того, земельна ділянка з кадастровим номером 5621284400:03:002:0971 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №17-25-ОТГ від 09 грудня 2020 перейшла у комунальну власність Гощанської селищної ради.

02 листопада 2021 року Гощанською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 09.12.2020 року (номер запису про право власності 44847475).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є договірними та стосуються оренди земельної ділянки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає, що прострочення орендарем сплати орендних платежів є порушенням договірних правовідносин. У зв`язку з чим позивач заявив позов про розірвання договору оренди.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписами статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 96, 206 Земельного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, плата за користування земельною ділянкою є одним з головних обов`язків орендаря.

Згідно з пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, може бути підставою для розірвання такого договору.

Як встановлено судом, ТОВ "Гефсіманія" допустило прострочення сплати до бюджету Липківської сільської ради (на даний час Гощанської територіальної громади) орендної плати за землю в загальній сумі 231 704,12 грн (за 2020 рік - 47 359,88 грн, за 2021 рік - 92 460,73 грн, за 2022 рік - 91 883,51 грн).

Окрім цього суд ураховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі №460/10870/21 задоволено позов ГУ ДПС у Рівненській області про стягнення з ТОВ "Гефсіманія" заборгованості у сумі 172 491,04 грн, у тому числі податок на прибуток приватних підприємств в сумі 17 404,00 грн та орендна плата з юридичних осіб в сумі 99 304,38 грн.

Верховний Суд у своїх постановах від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19 зазначав, що систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 також зазначено, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

Встановлені судом обставини свідчать про неодноразове порушення договірних зобов`язань. Вказане дає підстави для висновку, що заборгованість відповідача за договором оренди мала систематичний характер та може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Приписами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як видно з умов спірного договору (пункт 36), сторони узгодили три випадки припинення договору шляхом його розірвання, а саме: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором; з інших підстав, визначених законом.

Підстави розірвання договору також унормовані положеннями статті 651 ЦК України. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Нормами частин 2, 3 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з нормами статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином суд констатує, що станом на час звернення з даним позовом до суду, позовні вимоги про розірвання договору були законними та обґрунтованими.

Водночас умовами договору встановлено строк його дії: 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору.

Матеріали справи не містять письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору. Разом з тим орендар допустив неодноразове неналежне виконання своїх договірних обов`язків.

Щодо строку дії цього договору суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 01 листопада 2016 року), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з положеннями статті 639 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з нормами статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору), договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на момент укладення договору) було визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX),частину першу статті 14 Закону № 161-XIV викладено в дещо іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Стаття 17 Закону № 161-XIV (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону № 161-XIV доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Окрім цього, вказану норму доповнено положеннями про те, що дата закінчення договору оренди обчислюється від дати його укладення.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 зазначила, що відсутні підстави для відступу від такого висновку, оскільки спірний договір оренди землі укладено після 01 січня 2013 року, коли законодавче врегулювання спірних правовідносин змінилось, тоді як у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 договір оренди землі було укладено до 01 січня 2013 року.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплене у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац другий частини другої статті 25 Закону № 161-XIV доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто, використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зробив такі висновки.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

За частиною п`ятою статті 6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі.

Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Таким чином дата укладення договору оренди землі не є тотожною даті реєстрації права оренди земельної ділянки.

Суд зауважує, що договір укладено 01 листопада 2016 року. Вказану дату, як дату укладення договору, наводять усі учасники цього спору. Така ж дата відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у листуванні сторін.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено. А нормами статті 19 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок обчислення строку дії договору: дата закінчення договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Тобто 01 листопада 2023 року договір припинив свою дію у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено (7 років від 01 листопада 2016 року).

Натомість право оренди за цим договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20043086 лише 14 квітня 2017 року. А проте строк дії договору не пов`язується з реєстрацією права оренди земельної ділянки.

Суд констатує, що станом на час розгляду справи строк дії договору сплив. Таким чином спірний договір оренди землі припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

За змістом зазначених вище норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що в задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2016 року, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" та зареєстрований 01 листопада 2016 року за №15/57-16-ДО необхідно відмовити, оскільки на на час вирішення спору такий договір вже припинився.

Щодо позовних вимог про зобов`язання орендаря повернути орендовану земельну ділянку суд відзначає наступне.

Згідно з умовами пункту 20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно з положеннями статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно з умовами пункту 21 договору, після припинення дії договору орендар протягом 5 робочих днів повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Суд ураховує, що у цій справі були встановлені обставини порушення відповідачем договору оренди землі, що мали систематичний характер та можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі. Суд також констатував, що вимоги про розірвання цього договору на час звернення прокурора до суду були законними та обґрунтованими. Такі вимоги суд залишає без задоволення лише з мотивів припинення договору у зв`язку закінченням строку, на який його було укладено.

А отже відсутні правові підстави для утримання земельної ділянки у користуванні відповідача. На час вирішення цього спору в матеріалах справи відсутні докази повернення орендодавцеві земельної ділянки. Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання орендаря повернути орендовану земельну ділянку мають бути задоволені.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягала у тому, що використання земель територіальної громади становлять суспільний інтерес, а їх безоплатне використання такому інтересу не відповідає. Орендар, не вносячи орендної плати, створює перешкоди суб`єкту владних повноважень для реалізації програм соціально - економічного розвитку громади, оскільки плата за оренду землі є одним з джерел доходу місцевого бюджету.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах є Гощанська селищна рада.

З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що прокурор звернувся до селищної ради з листом в якому зазначив наявність підстав для розірвання договору з огляду на систематичну несплату орендарем орендних платежів.

У відповідь на вказаний лист селищна рада повідомила прокуратуру про те, що заходи з розірвання договору оренди земельної ділянки не вживались з огляду на відсутність коштів, які необхідні для сплати судового збору за подання відповідного позову.

Листом від 19 вересня 2023 року прокуратура повідомила Гощанську селищну раду про прийняте рішення щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Розглядаючи цей спір суд керувався процесуальними стандартами та вимогами щодо обов`язку доказування і подання доказів; належності, допустимості та достовірності доказів; змагальності сторін та іншими правилами процесуального закону.

Висновки суду

Суд встановив обґрунтованість позовних вимог, оскільки за наслідками розгляду справи встановлено порушення орендарем умов договору в частині своєчасної сплати орендних платежів, що мало систематичний характер.

Разом з тим, з огляду на закінчення дії договору оренди земельної ділянки у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, суд зробив висновок про відмову в задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів повернення орендованої земельної ділянки її власнику, суд вважає за необхідне задоволити позов в частині вимог про зобов`язання орендаря повернути орендодавцю орендоване майно.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судом встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, прокурор правомірно звернувся з позовом, а позовні вимоги станом на час такого звернення були обґрунтовані, суд покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору повністю.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" (35412, Рівненська область, Рівненський район, с.Вовкошів, вул. Січових Стрільців 2, код ЄДРПОУ 40180665) повернути Гощанській селищній раді ( 35400, Рівненська область, Рівненський район, смт.Гоща, вул. Незалежності 72, код ЄДРПОУ 04385416) земельну ділянку кадастровий номер 5621284400:03:002:0971, площею 10,00 га.

3. В задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2016 року, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" та зареєстрований 01 листопада 2016 року за №15/57-16-ДО відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" (35412, Рівненська область, Рівненський район, с.Вовкошів, вул. Січових Стрільців 2, код ЄДРПОУ 40180665) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, код ЄДРПОУ 02910077) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Гощанська селищна рада ( 35400, Рівненська область, Рівненський район, смт.Гоща, вул. Незалежності 72, код ЄДРПОУ 04385416).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефсіманія" (35412, Рівненська область, Рівненський район, с.Вовкошів, вул. Січових Стрільців 2, код ЄДРПОУ 40180665).

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, код ЄДРПОУ 02910077)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 11 грудня 2023 року.

Суддя Андрій КАЧУР