Рішення

від 11.12.2023 по справі 922/3499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3499/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/3499/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, буд. 7/9, код ЄДРПОУ 43225802)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Верна" (61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 24284031)

про стягнення 16632,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Трассір ЄС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 3499/23 від 07.08.2023) до відповідача - ТОВ "Верна", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар на підставі видаткової накладної ТОВ "Трассір ЄС" № 237 від 11.02.2022 на загальну суму 16632,70 грн з урахуванням ПДВ, а також просить судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 грн покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за продукцію (Відеокамери TRASSIR у кількості 9 шт.), поставлену позивачем на замовлення відповідача по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/3499/23 (суддя Ольшанченко В.І.) вказану позовну заяву залишено без руху, з наданням позивачу 10-тиденного строку з дня вручення йому цієї ухвали для усунення встановлених судом недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.08.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3499/23, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами. Також зазначеною ухвалою суду встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали для подання до суду: копію довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей; копію свідоцтва та товарних накладних; прайс-лист з цінами; докази укладання договору; оригінал видаткової накладної та рахунку; замовлень відповідача товару; та встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду: відзиву на позов з доказами його направлення іншій стороні у справі; заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; витягу державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи. Крім того, вказаною ухвалою встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив.

Позивач - ТОВ "Трассір ЄС" 04.09.2023 за вх. № 23645 на виконання зазначеної ухвали суду надав: копію довіреності ТОВ Верна на отримання товарно-матеріальних цінностей у відповідача від 11.01.2022; рахунок на оплату № 0000-000340 від 11.02.2022; видаткову накладну № 237 від 11.02.2022; копію Сертифіката відповідності № UA.P.000930-20 зі строком дії з 15.10.2020 до 14.10.2021 на камери відеоспостереження ТМ «TRASSIR» з додатками; копію Декларації про відповідність камер відеоспостереження ТМ «TRASSIR» з додатками; копії Прайс-листів на продукцію з цінами ТОВ Трассір ЄС.

Відповідач - ТОВ "Верна" своїм правом на захист не скористався, в установлені судом строки не подав відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 23.08.2023 про відкриття провадження у справі у справі № 922/3499/23, що була направлена листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 20-А), відповідачу не вручена та повернулася за зворотною адресою до суду 31.08.2023 з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи. В підсистемі «Електронний Суд» відповідач станом на момент прийняття судом даного рішення не зареєстрований.

Відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 13 ст. 32 ГПК України).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 на підставі Розпорядження керівника апарату суду від 23.10.2023 № 342/2023 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ольшанченка В.І., яка триває більше чотирнадцяти днів, що перешкоджає розгляду справи у строки, встановлені ч. 9 ст. 32 ГПК України, для розгляду справи № 922/3499/23 призначено суддю Новікову Н.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 (суддя Новікова Н.А.) прийнято справу № 922/3499/23 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також, зазначеною ухвалою суду, у зв`язку з неотриманням відповідачем - ТОВ "Верна" попередніх ухвал суду у даній справі (від 08.08.2023 про залишення позову без руху та від 23.08.2023 про відкриття провадження у справі), вирішено повідомити засновнику ТОВ "Верна" - ОСОБА_1 про зміну складу суду, шляхом направлення йому копії даної ухвали.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 3, 4 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу, відповідачу та засновнику відповідача в паперовому вигляді листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.

Позивачем - ТОВ "Трассір ЄС" копію ухвали суду від 30.10.2023 про прийняття справи № 922/3499/23 до розгляду отримано 09.11.2023, що підтверджується відповідним зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Відповідачем - ТОВ "Верна" та його засновником - ОСОБА_1 копії ухвали суду від 30.10.2023 про прийняття справи № 922/3499/23 до розгляду іншим складом суду, що були направлені на їх адреси листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, адресатам не вручені та повернулися за зворотною адресою до суду 04.12.2023 з довідками працівників оператора поштового зв`язку про причину повернення поштових відправлень: «за закінченням терміну зберігання», що у відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача та його засновника про розгляд даної справи, в підсистемі «Електронний Суд» вони станом на момент прийняття судом даного рішення не зареєстровані.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасниками справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання цими учасниками справи зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самих учасників справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на їх адреси.

Крім того, як вбачається з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, всі ухвали суду у даній справі, а саме: від 08.08.2023 про залишення позову без руху; від 23.08.2023 про відкриття провадження у справі та від 30.10.2023 про прийняття справи до розгляду іншим складом суду; - були вчасно офіційно оприлюднені в зазначеному Реєстрі у відповідності до ст. 122 ГПК України.

У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, судом вчинено можливих та необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених до нього позовних вимог, подати до суду заяви по суті справи та інші заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Проте, станом на день винесення судом даного рішення від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань, на адресу суду не надходило.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, зважаючи приписи ст. 248 ГПК України щодо строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідно до приписів ч. 7 ст. 120 та ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верна" (Дистриб`ютором) укладено договір на поставку на дистриб`юторських умовах № ДТ-010 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, дистриб`ютор на умовах цього договору здійснює продаж продукції постачальника, що розміщена у чинному прайс-листі на сайті Постачальника: trassir.ua у розділах Відеореєстратори TRASSIR DVR, Відеореєстратори TRASSIR NVR, Відеокамери TRASSIR. Постачальник поставляє, а Дистриб`ютор приймає та оплачує продукцію Постачальника під зареєстрованою торговою маркою TRASSIR.

У п. 4.1, 4.3. та 4.4 Договору сторони передбачили, що передача продукції постачальником у власність Дистриб`ютора здійснюється на умовах даного договору по довіреності на отримання ТМЦ. Поставка продукції здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2010), місце поставки - склад постачальника. Строк поставки становить 14 календарних днів з моменту замовлення виставленого постачальником рахунку, в разі, якщо продукція знаходиться на складі Постачальника, та до трьох місяців - з моменту замовлення виставленого Постачальником рахунку, в разі якщо продукції немає на складі та є необхідність замовлення продукції з заводу.

Згідно з умовами п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, Дистриб`ютор повинен сплатити за поставлену йому продукцію не пізніше 30 календарних днів з дати поставки продукції Постачальником. Зобов`язання Дистриб`ютора по оплаті поставленої продукції вважається виконаним після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника чи надходження наявних коштів у касі підприємства.

У відповідності до п. 5.2, 5.4 Договору, встановлений цим Договором порядок розрахунків поширюється на будь-які партії продукції. Вартість продукції вказується у накладній на товар, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 9.1, 9.2 Договору, цей Договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє протягом календарного року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін після повного взаєморозрахунку між сторонами.

Додатковою угодою від 24.12.2020 № б/н до Договору сторони внесли зміни, зокрема у п. 5.1.2 Договору, згідно з якими Дистриб`ютор повинен сплатити за поставлену йому продукцію не пізніше 60 календарних днів з дати поставки продукції Постачальником (п. 1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 зазначеної Додаткової угоди сторони продовжили дію Договору до 31.12.2021.

Додатковою угодою від 21.01.2021 № б/н до Договору сторони доповнили Договір пунктом 10.3.2, згідно з умовами якого сторони погодили, що додаткові угоди до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору, а також первинні документи на виконання цього Договору будуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг, а також законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису.

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії Договору після закінчення строку його дії 31.12.2021.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в грудні 2021 року між сторонами відбулися усні перемовини щодо продовження дії Договору, втім сторони не дійшли згоди.

Таким чином, Договір припинено у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, з урахуванням продовження строку дії Договору Додатковою угодою від 24.12.2020 № б/н.

Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, 11.02.2022, тобто після закінчення строку дії Договору, позивач - ТОВ "Трассір ЄС" по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022 поставив відповідачу - ТОВ "Верна" продукцію (Відеокамери TRASSIR у кількості 9 шт.) на загальну суму 16632,70 грн.

Вказана видаткова накладна була складена та направлена відповідачу в електронному вигляді відповідно до умов п. 10.3.2 Договору, що підтверджується відповідними відмітками про накладення кваліфікованих електронних підписів керівників позивача та відповідача на наданій позивачем до матеріалів справи копії видаткової накладної № 237 від 11.02.2022 (арк. спр. 17).

З боку Покупця продукцію по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022 отримано уповноваженою особою ТОВ "Верна" (відповідача) оператором складу Куценко Анатолієм Васильовичем на підставі довіреності від 11.01.2022 № 5 на отримання товарно-матеріалиних цінностей від ТОВ "Трассір ЄС", виданої директором ТОВ "Верна" Сторожевим В.І. (арк. спр. 57).

Також позивач у позові посилається на те, що він виставив відповідачу рахунок на оплату № 0000-000340 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн шляхом направлення цього рахунку відповідачу в електронному вигляді, втім не надав до матеріалів позову доказів на підтвердження направлення відповідачу зазначеного рахунку.

06.06.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати коштів за отриману продукцію по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної та опису вкладення до цінного листа № 0219209062099 від 06.06.2023 (арк. спр. 21).

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість за отриману продукцію на суму 16632,70 грн не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов`язкове укладення договору в письмовій формі), для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.

Чинним законодавством не передбачено обов`язкового укладення у письмовій формі договору поставки товару.

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалося вище, між сторонами у період з 10.11.2020 по 31.12.2021 існували правовідносини у формі договору на поставку на дистриб`юторських умовах № ДТ-010 від 10.11.2020, строк дії якого сплинув 31.12.2021 та продовжений сторонами не був, у зв`язку з чим позивачем звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію на бездоговірній основі.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до позовної заяви копію видаткової накладної № 237 від 11.02.2022 та довіреності від 11.01.2022 № 5 на отримання товарно-матеріалиних цінностей від ТОВ "Трассір ЄС", виданої директором ТОВ "Верна" Сторожевим В.І., які свідчить про те, що позивачем -ТОВ "Трассір ЄС" було поставлено відповідачу - ТОВ "Верна" продукцію (Відеокамери TRASSIR у кількості 9 шт.) на загальну суму 16632,70 грн, з боку відповідача (покупця) продукцію на підставі вищезазначеної довіреності отримано уповноваженою особою ТОВ "Верна" (відповідача) оператором складу Куценко Анатолієм Васильовичем.

Вказана видаткова накладна підписана відповідачем без зауважень та заперечень в електронному вигляді, шляхом накладення керівником відповідача Сторожевим В.І. свого особистого кваліфікованого електронного підпису у відповідності до умов п. 10.3.2 Договору, що підтверджується відповідною відміткою про накладення кваліфікованого електронного підпису на наданій позивачем до матеріалів справи копії видаткової накладної № 237 від 11.02.2022 (арк. спр. 17).

Таким чином, керівник відповідача - Сторожев В.І. (Покупець), підписавши видаткову накладну № 237 від 11.02.2022, тим самим схвалив прийняття відповідачем - ТОВ "Верна" продукції, поставленої позивачем по вищезазначений видатковій накладній, та, відповідно, підтвердив наявність у відповідача зобов`язань з оплати поставленої продукції по цій видатковій накладній на суму 16632,70 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що він виставив відповідачу рахунок на оплату № 0000-000340 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн шляхом направлення цього рахунку відповідачу в електронному вигляді.

Втім, перевіркю матеріалів справи встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження направлення відповідачу зазначеного рахунку. Надана позивачем до позовної заяви (арк. спр. 16) та пізніше надана на вимогу суду (арк. спр. 58) копії рахунку на оплату № 0000-000340 від 11.02.2022 не містять жодної відмітки на підтвердження підписання у будь-якому вигляді зазначеного рахунку з боку Постачальника та про надсилання (надання) цього рахунку відповідачу й отримання його відповідачем.

Отже, враховуючи вищенаведене та зважаючи на правову природу спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а саме: шляхом складання та підписання видаткової накладної № 237 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності відповідних рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання наслідків, передбачених ст. 241 ЦК України, ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

При цьому, схвалення правочину може бути виражене в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи чи фізичною особи-підприємця до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) - конклюдентних дій.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово (зокрема в постановах від 22.02.2022 у справі № 924/658/20, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18) зауважував на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання однією зі сторін факту надання послуг (виконання робіт) за цими первинними документами, інша сторона не позбавлена можливості доводити надання послуг (виконання робіт) іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини їх надання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним Банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Видаткова накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, перевіривши надану позивачем копію видаткової накладної № 237 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн, та дослідивши інші наявні в матеріалах справи докази в усій їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи положення ч. 2 ст. 241 ЦК України, відповідно до яких наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину, та з огляду на схвалення керівником відповідача Сторожевим В.І. (шляхом підписання видаткової накладної № 237 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн) прийняття продукції, поставленої позивачем по вказаній видатковій накладній на загальну суму 16632,70 грн, що відповідно до положень зазначеної норми унеможливлює визнання вказаної видаткової накладної недійсною та створює для відповідача обов`язок з оплати поставленого товару по вищезазначеній видатковій накладній, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт поставки продукції (Відеокамер TRASSIR у кількості 9 шт.) по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022 на загальну суму 16632,70 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з наявної у справі копії видаткової накладної № 237 від 11.02.2022, у вказаній видатковій накладній не визначено строк оплати за поставлену по ній продукцію.

06.06.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати коштів за отриману продукцію по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної та опису вкладення до цінного листа № 0219209062099 від 06.06.2023 (арк. спр. 21). У вказаній претензії позивач не встановив строк (термін) виконання боржником обов`язку щодо сплати заборгованості за поставлену продукцію на суму 16632,70 грн.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав. Доказів сплати відповідачем заборгованості за отриману продукцію на суму 16632,70 грн станом на момент подання позивачем позовної заяви до суду та станом на момент прийняття судом даного рішення в матеріалах справи не має.

На підставі зазначеного, зважаючи на встановлені судом факти та вимоги вищезазначених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідач не надав докази погашення заборгованості перед позивачем за отриману продукцію в розмірі 16632,70 грн та не спростував в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за продукцію, отриману по видатковій накладній № 237 від 11.02.2022 на суму 16632,70 грн, є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем при поданні до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру на суму 16632,70 грн було сплачено судовий збір у розмірі, передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме: 2684,0 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верна" (61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 24284031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, буд. 7/9, код ЄДРПОУ 43225802) заборгованість за поставлений товар на підставі видаткової накладної ТОВ "Трассір ЄС" № 237 від 11.02.2022 на загальну суму 16632,70 грн з урахуванням ПДВ, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 11.12.2023.

СуддяН.А. Новікова