Рішення
від 11.12.2023 по справі 922/4301/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4301/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А); до Приватного підприємства "ІнтерІнформЦентр" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 67). про стягнення коштів у розмірі 125 168, 60 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "ІнтерІнформЦентр", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 21021/5-07 від 03.05.2019 у розмірі 125 168, 60 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов даного договору в частині вчасної оплати за надані позивачем послуги. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду від 11.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4301/23. Розгляд справи № 922/4301/23 призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

31.10.2023 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 29730), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив про застосування строку позовної давності до вимог до ПрАТ «АК «Київводоканал» щодо стягнення з ПП «ІнтерІнформЦентр» грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод та відмовити у задоволенні позовних вимог за період з 03 травня 2019 року по 25 вересня 2021 року. Також відповідач зазначив про те, що позивачем не було проінформовано відповідача про застосування оперативно-господарських санкцій, які у відповідача не було можливості оскаржити.

17.11.2023 позивачем надано до суду письмові пояснення на відзив позивача (вх. № 31600), в яких надав додаткові обгрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням наданого відповідачем відзиву на позов.

Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

03 травня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач, ПрАТ «АК «Київводоканал», постачальник або Водоканал) та Приватним підприємством «ІнтерІнформЦентр» (далі - ПП «ІнтерІнформЦентр», споживач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 21021/5-07 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною договору) та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва (надалі - вимоги до скиду стічних вод), а споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання стічних вод), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 за №1879 (далі - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879 ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації.

Правила № 1879 встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення (п. 1.5 Правил № 1879).

Згідно з п. 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, абонентом одержані умови на скид та укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до п. 3.3.1 Правил № 1879 абоненти зобов`язані отримати у Водоканалі умови на скид згідно з додатком 2.

У п. 3.3.2 Правил № 1879 зазначено, що для отримання умов на скид абонент повинен звернутись до Водоканалу для їх оформлення та надати наступні документи:

- письмовий запит (у разі подовження Умов на скид - за один місяць до закінчення строку дії попередніх);

- генплан абонента у Масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником абонента та завірений печаткою з у двох примірниках;

- паспорт водного господарства, до якого входять: а) загальні відомості про абонента; б) пояснювальна записка; в) нормативні розрахунки водоспоживання та водовідведення; г) баланс водоспоживання та водовідведення; д) розшифровка стічних вод; е) акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж; є) дані про ЛОС та/або КОС; ж) перелік субабонентів; з) дані про утилізацію осадів КОС, їх зберігання згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) та їх вивезення; й) інші документи, що пов`язані зі скиданням стічних вод абонента.

Згідно з п. 3.3.3 Правил № 1879 Водоканал в місячний строк з моменту отримання необхідних документів розглядає їх і видає умови на скид.

Відповідно до п. 3.3.4 Правил № 1879 умови на скид видаються на один рік.

У п. 3.3.5 Правил № 1879 зазначено, якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до Водоканалу із письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 8.1 Правил №1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання умов на скид. За скидання стічних вод без умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі: а) відсутності у абонента умов на скид чи закінчення строку їх дії; б) відмови або затримання з боку абонента укладання з Водоканалом договору на послуги водопостачання та водовідведення (при відсутності технічної можливості відключення від міської мережі та після письмового попередження абонента); в) затримки з оформленням перепустки представнику контролюючих служб на територію абонента або неможливості відібрати пробу стічних вод у визначеному КК абонента протягом 30 і більше хвилин з моменту прибуття для виконання службових обов`язків); г) відмови абонента виділити представника для відбору проби; д) відмови абонента від виконання п. 8.9 цих Правил.

ПП «ІнтерІнформЦентр» в проміжок часу з 03.05.2019 по 23.02.2022 здійснювало скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 36, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879.

У зв`язку зі скидом стічних вод відповідачем без умов на скид стічних вод, департаментом екологічного нагляду позивача нараховано відповідачу плату за скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 36 у період з 03.05.2019 по 23.02.2022 у розмірі 125 168, 60 грн.

На виконання вищезазначених норм та у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог Правил № 1879, позивачем направлено на адресу ПП «ІнтерІнформЦентр» лист-попередження від 05.08.2022 з розрахунком від 05.08.2022 № 15/ВУ-Ф-03/041-02-2022р на суму 125 168, 60 грн.

Натомість, відповідачем не сплачені грошові кошти у розмірі 125 168, 60 грн за скид стічних вод з об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 36 без умов на скид стічних вод, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦЦ України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 К України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, 03 травня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач, ПрАТ «АК «Київводоканал», постачальник або Водоканал) та Приватним підприємством «ІнтерІнформЦентр» (далі - ПП «ІнтерІнформЦентр», споживач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 21021/5-07, відповідно до п. 1.1. якого, споживач зобов`язується дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені, зокрема, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 за №1879.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачена відповідальність абонента за скидання стічних вод без умов на скид або після закінчення строку їх дії у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Судом встановлено, що ПП «ІнтерІнформЦентр» в проміжок часу з 03.05.2019 по 23.02.2022 здійснювало скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 36, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879.

У зв`язку зі скидом стічних вод відповідачем без умов на скид стічних вод, департаментом екологічного нагляду позивача нараховано відповідачу плату за скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 36 у період з 03.05.2019 по 23.02.2022 у розмірі 125 168, 60 грн.

На виконання вищезазначених норм та у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог Правил № 1879, позивачем направлено на адресу ПП «ІнтерІнформЦентр» лист-попередження від 05.08.2022 про необхідність сплатити у 10-денний термін з дня отримання листа грошових коштів у сумі 125 168, 60 грн, з розрахунком від 05.08.2022 № 15/ВУ-Ф-03/041-02-2022р, який залишився без відповідного реагування з боку відповідача.

Зазначене не спростовано відповідачем, доказів на підтвердження сплати даної суми заборгованості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять таких доказів.

Розрахунок 5-ти кратного розміру тарифу з послуги з водовідведення, виконаний позивачем, визнається судом арифметично обґрунтованим.

При цьому, відповідачем під час розгляду справи не було висловлено заперечень щодо способу та порядку визначення позивачем 5-ти кратного розміру тарифу за послуги з водовідведення та не надано власного її контррозрахунку.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав про безпідставність включення суми ПДВ при розрахунку суми боргу.

Приписами ст. 217 ГК України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ст. 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачена відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Суд зазначає, що вказана відповідальність не є штрафною санкцією, а є оперативно-господарською санкцією.

При цьому, спосіб та методика її нарахування передбачає визначення тарифу на послуги з водовідведення, який містить суму ПДВ, а, отже, визначення 5-ти кратного розміру тарифу з послуги водовідведення також є правомірним з сумою ПДВ.

Щодо твердження відповідача, що позивачем не було проінформовано відповідача про застосування оперативно-господарських санкцій, які у відповідача не було можливості оскаржити, суд зазначає про таке.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до п. 1.5 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків, коли споживачу не потрібно отримувати вимоги до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

П. 4.12 договору визначено, що у разі порушення споживачем п. 1.1., 1.5., цього договору останній сплачує постачальнику плату за скид стічних вод без чинних вимог до скиду стічних вод, яка нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, відповідно до вимог чинного законодавства.

Тобто, відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язаний отримувати та своєчасно подовжувати дозвіл (умови) до скиду стічних вод.

Отже, при укладенні договору відповідач був обізнаний про необхідність отримання умов на скид стічних вод.

Так, наявність та розмір заборгованості ПП «ІнтерІнформЦентр» у сумі 125 168, 60 грн за скид стічних вод з об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 36, без умов на скид стічних вод, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення з ПП «ІнтерІнформЦентр» грошових коштів у розмірі 125 168, 60 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної даності, суд зазначає наступне.

Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦК України).

Водночас відповідачем не враховано, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Дія карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 неодноразово продовжувалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки та яка мала спливти з 30.03.2020 по 30.06.2023 була продовжена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 РФ здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»).

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 15.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану.

Тобто, щодо заборгованості, що утворилася у період з травня 2019 року строк позовної давності не може бути пропущеним, оскільки такий перебіг продовжений в силу Закону № 540-IX.

Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності, задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача, у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі, на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ІнтерІнформЦентр" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 67; ідентифікаційний код 31152595) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) грошові кошти за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 125 168, 50 грн, судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664);

Відповідач - Приватне підприємство "ІнтерІнформЦентр" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 67; ідентифікаційний код 31152595).

Повне рішення складено 11.12.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/4301/23

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення11.12.2023
Оприлюднено13.12.2023
Номер документу115542336
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/4301/23

Рішення від 11.12.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аюпова Р.М.

Ухвала від 11.10.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аюпова Р.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні