Рішення

від 11.12.2023 по справі 922/4300/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4300/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (63308, Харківська обл., Красноградський р-н., селище Дослідне, вул. Наукова) про стягнення 187749,57 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України про стягнення кошти у розмірі 187749,57 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 в частині здійснення на користь позивача повної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.

При цьому суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 11.10.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було вручено відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 11.10.2023 по справі №922/4300/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 13.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №ПО-108-130522-ДА (надалі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору постачальник поставляє та передає на умовах розстрочення платежу у власність покупцеві продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар у власність та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальна кількість та найменування товару, ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок поставки та оплати, визначаються в договорі та додатках та/або додаткових угодах та/або специфікаціях до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Умовами пункту 2.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від обов`язку виконати свої договірні зобов`язання, які виникли та мали місце під час дії договору.

Згідно з пунктом 2.3. договору поставка товару з урахуванням умов договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додатків до договору. Строки поставки кожної партії товару або її частини визначаються в додатках до договору з урахуванням умов договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що поставка товару після зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати якщо вона передбачена додатками та/або інших умов передбачених додатками до договору, шляхом відвантаження товару автотранспортом постачальника або самовивозом зі складу постачальника відповідно до умов поставки, погоджених сторонами.

Відповідно до пункту 2.6. договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника або дата товаротранспортної накладної за умови поставки автомобільним транспортом постачальника, у випадку самовивозу товару покупцем зі складу постачальника власним транспортом - дата видаткової накладної постачальника.

Умовами пункту 3.3. договору погоджено, що датою поставки, переходу права власності на товар і всіх звичайних ризиків щодо товару, включаючи ризик випадкової загибелі, псування, пошкодження, втрати товару вважається дата фактичної передачі покупцю вивантаженого в місці поставки товару - дата підписання покупцем відповідної видаткової накладної.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальну суму договору складають суми, відображені в усіх накладних та додатках до договору, відповідно до яких було поставлено товар протягом строку дії договору.

Відповідно до пункту 4.3. договору ціна (вартість) товару визначається за взаємною згодою сторонами та вказується у додатках до договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що ціна (вартість) товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в договорі та додатках до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що розрахунок за договором здійснюється у безготівковій формі, шляхом здійснення покупцем оплати на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі та/або в рахунку-фактурі на оплату товару.

Умовами пункту 4.10. договору передбачено, що датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальник.

Додатком №1 до договору №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 є Специфікація №1 з відображенням у ній наступних відомостей: найменування (асортимент) товару - камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 50 міш. Строк оплати: 30% до 13.05.2022 та 70% до 15.10.2022. Строк поставки (за умови оплати): 18.05.2022. Всього: 164473,50 грн. без ПДВ. Сума ПДВ - 23026,29 грн. Всього: 187499,79 грн. з ПДВ.

Додатком №2 до договору №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 є Специфікація №2 з відображенням у ній наступних відомостей: найменування (асортимент) товару - камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 52 міш. Строк оплати: 30% до 20.05.2022 та 70% до 15.10.2022. Строк поставки (за умови оплати): 20.05.2022. Всього: 171052,44 грн. без ПДВ. Сума ПДВ - 23947,34 грн. Всього: 194999,78 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №4013 від 17.05.2022 позивач передав, а відповідач прийняв за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 товар: камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 50 міш. Всього: 187499,79 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №4015 від 17.05.2022 позивач передав, а відповідач прийняв за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 товар: камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 52 міш. Всього: 194999,78 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи також слідує, що позивачем було оформлено товарно-транспортні накладні: №Р4013 від 17.05.2022 на товар: камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 50 міш.; №Р4015 від 17.05.2022 на товар: камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 52 міш.

Також, позивачем було оформлено та зареєстровано податкові накладні: №512 від 13.05.2022 на суму 56250,00 грн., №662 від 17.05.2022 на суму 131249,85 грн., №663 від 17.05.2022 на суму 194999,78 грн.

Окрім того, позивачем оформлено рахунки на оплату по замовленню: №3015 від 13.05.2022 на суму 187499,79 грн., №3115 від 17.05.2022 на суму 194999,78 грн.

Обставини справи свідчать, що відповідач сплатив на користь позивача кошти відповідно до платіжних інструкції: №185 від 13.05.2022 на суму 56250,00 грн., №190 від 19.05.2022 на суму 36000,00 грн., №198 від 23.06.2022 на суму 2500,00 грн., №320 від 02.12.2022 на суму 1000000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 та поставку відповідачу товар на суму 382499,57 грн. Водночас позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 в частині здійснення повної оплати вартості поставленого товару та частково сплачено на користь позивача кошти у розмірі 194750,00 грн., що мало наслідком виникнення заборгованості у розмірі 187749,57 грн., яка залишається не сплаченою.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою вих. №08/08 від 08.08.2023, в якій з викладенням фактичних та правових підстав звернення просив, зокрема, погасити існуючу заборгованість у розмірі 187749,57 грн., яка виникла за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022. Однак зазначена вимога залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з п.п. 5.1.1. п. 5.1. договору постачальник зобов`язаний передати товар покупцю у строки та у місці призначення, визначені у додатках до договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до видаткової накладної №4013 від 17.05.2022 позивач передав, а відповідач прийняв за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 товар: камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 50 міш. Всього: 187499,79 грн. з ПДВ.

Разом з тим, відповідно до видаткової накладної №4015 від 17.05.2022 позивач передав, а відповідач прийняв за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 товар: камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 52 міш. Всього: 194999,78 грн. з ПДВ.

Вище вказані видаткові накладні №4013 від 17.05.2022 та №4015 від 17.05.2022 містять підписи сторін, які скріплено відтисками печаток. При цьому зазначені видаткові накладні не містять будь-яких заперечень або зауважень відповідача щодо якості, кількості, вартості товару тощо.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 13.1. Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем було оформлено товарно-транспортні накладні: №Р4013 від 17.05.2022 на товар - камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 50 міш.; №Р4015 від 17.05.2022 на товар - камаро 2 насіння гібриду соняшнику у кількості 52 міш, які так само містять підписи та печатки вантажовідправника у графі "здав" та вантажоодержувача у графі "прийняв". При цьому жодних відміток/зауважень відповідача як вантажоодержувача щодо кількості, якості або своєчасності отриманого товару зазначені товарно-транспортні накладні не містять.

Частинами 3, 8статті 19 ГК Українипередбачено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Пунктом201.1 статті 201 ПК Українипередбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом201.7 статті 201 ПК Україниподаткова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом пункту201.10 статті 201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було оформлено та зареєстровано податкові накладні: №512 від 13.05.2022 на суму 56250,00 грн., №662 від 17.05.2022 на суму 131249,85 грн., №663 від 17.05.2022 на суму 194999,78 грн. у зв`язку із здійсненою поставкою товару.

Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за укладеним з відповідачем договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 та поставку відповідачу товар на суму 382499,57 грн.

Частиною 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Тобто, двосторонній характер господарських відносин між сторонами зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар, і водночас, набуває законного права вимагати його оплати, а покупець, зі свого боку, набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Також, із змісту наведеної норми права слідує, що обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Наведені норми права дають підстави дійти висновку, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання ,за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п.п. 5.2.1. п. 5.2. договору погоджено, що покупець зобов`язаний прийняти товар в строки та на умовах договору та додатків до нього. Своєчасно здійснити оплату за товар в порядку, що визначений у договорі та/або додатках до договору.

З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що позивачем за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 оформлено рахунки на оплату по замовленню: №3015 від 13.05.2022 на суму 187499,79 грн. та №3115 від 17.05.2022 на суму 194999,78 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплатив на користь позивача кошти відповідно до платіжних інструкції: №185 від 13.05.2022 на суму 56250,00 грн. із призначенням платежу: "часткова оплата за насіння гібр. соняш. камаро2 згідно рах. №3015 від 13.05.2022 у сумі 46875,00 грн., ПДВ - 20% 9375,00 грн. Проведення тендеру не передбачено"; №190 від 19.05.2022 на суму 36000,00 грн. із призначенням платежу: "часткова оплата за насіння соняшн. камаро2 рах. №3115 від 17.05.2022 р. ПДВ 4421,05 грн. Проведення тендеру не передбачено."; №198 від 23.06.2022 на суму 2500,00 грн. із призначенням платежу: "часткова оплата за насіння гібриду соняшника камаро 2 зг. рах. 3115 від 17.05.2022 р. ПДВ 307.02 грн. Проведення тендеру не передбачено"; №320 від 02.12.2022 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу: "погашення заборгованості згідно договору поставки №ПО-108-130522-ДА у сумі 83333.33 грн., ПДВ-20% 16666.67 грн. Проведення тендеру не передбачено".

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, здійснивши вказану часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору поставки №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 та правомірності вимог позивача за вказаним договором.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, в якій зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Разом з тим, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.09.2022 за договором №ПО-108-130522-ДА від 13.05.2022 в якому зазначено, що станом на 01.09.2022 заборгованість відповідача на користь позивача становить 287749,57 грн. Вказаний акт звірки взаєморозрахунків також містить підписи сторін, які скріплено відтисками печаток.

В контексті зазначеного, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, відповідно до якої, підписання боржником акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості та підтвердження наявності такого боргу матеріалами справи свідчить про визнання боржником відповідного боргу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

В силу наведених вище приписів законодавства у відповідача перед позивачем виник обов`язок з оплати вартості отриманого товару, а у позивача - правомірні сподівання на здійснення відповідачем такої оплати.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача коштів у розмірі 187749,57 грн. є цілком обґрунтованою, доведеною позивачем та підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість всупереч наведених вище положень процесуального закону, жодних доказів на спростування встановлених судом обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (63308, Харківська обл., Красноградський р-н., селище Дослідне, вул. Наукова, код ЄДРПОУ 04717924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б, код ЄДРПОУ 41622215) кошти у розмірі 187749,57 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2816,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" грудня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова