Рішення

від 11.12.2023 по справі 927/1385/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1385/23

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300;

e-mail: korykivka.prok@chrg.gp.gov.ua;

в особі позивача: Менської міської ради,

вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600;

e-mail: miskradamena@cg.gov.ua;

до відповідача: Дочірнього підприємства Спецмонтаж-Мена,

вул. Леніна (Сіверський шлях), 134А, м. Мена, Чернігівська область, 15600;

предмет спору: про стягнення 65965,39 грн

без виклику (повідомлення) сторін

06.10.2023, керівником Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Менської міської ради поданий позов до Дочірнього підприємства Спецмонтаж-Мена (далі ДП Спецмонтаж-Мена, Підприємство) про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 65965,39 грн за фактичне використання в період з 11.04.2020 по 10.04.2023, без належних правових підстав, земельної ділянки площею 1690,9 кв.м., за адресою: вул. Сіверський шлях (раніше Леніна), 134А, м. Мена, Корюківський район (раніше Менський), Чернігівська область, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, належний Підприємству.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті спору в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), про що постановив ухвалу від 09.10.2023.

Ухвала про відкриття провадження в справі від 09.10.2023 направлена за адресою державної реєстрації відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Сіверський шлях (вул. Леніна), 134А, м. Мена, Чернігівська область, 15600, повернута відділенням поштового зв`язку до суду, без її вручення адресату.

За п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлене судом за належною адресою і повернуте поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.

З урахуванням наведеного відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження в справі № 927/1385/23, натомість, в установлений судом строк правом на подачу відзиву на позов не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Натомість, відповідач письмово клопотав відкласти провадження в справі з огляду на введення на всій території країни воєнного стану. Повідомив, що наразі Підприємство не має фінансової можливості виконати свої зобов`язання, оскільки фактично не здійснює господарської діяльності.

Суд відхилив клопотання відповідача як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Введення в країні воєнного стану не зупиняє роботу судової системи та провадження судочинства.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 18.07.2023 за № 339569493) у власності Дочірнього підприємства «Спецмонтаж - Мена» (код ЄДРПОУ 31587502) згідно з свідоцтвом про право власності (номер: 33823911, видане 18.02.2015) за адресою: вул. Леніна (найменування змінене на вул. Сіверський шлях), 134 А, м. Мена, Чернігівська область, перебуває об`єкт нерухомого майна: приміщення майстерні (літ. А-1), площею 1678,3 кв.м. та вбиральня (літ. Б), площею 12,6 кв.м. (загальною 1690,9 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 577846074230.

Підприємство до теперішнього часу не оформило право користування земельною ділянкою загальною площею 1690,9 кв.м., під об`єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Леніна (змінена на вул. Сіверський шлях), 134 А, м. Мена, Чернігівська область, отже, в період часу з 11.04.2020 по 10.04.2023, використовувало дану земельну ділянку без достатніх правових підстав та без сплати коштів за її використання власнику Менській міській раді. Наведені обставини відповідачем не спростовані.

03.05.2023, Менська міська рада звернулась до ДП «Спецмонтаж Мена» з повідомленням № 04-14/852 про відшкодування на підставі акту від 26.04.2023 № 104 коштів у сумі 65965,39 грн за використання Підприємством у період з 11.04.2020 по 10.04.2023 земельної ділянки площею 1690,9 кв.м. під належним йому об`єктом нерухомості, без оформлення документів, що посвідчують речове право на цю земельну ділянку. Дане звернення Менської міської ради залишене Підприємством без виконання.

Щодо наявності в прокурора підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Менської міської ради.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів, у формі орендної плати, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Мена, на якій розміщений цей об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, в випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 3, 4 цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

В силу положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити (…) скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27). При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Для представництва в суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком; повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, зокрема порядку надання земель комунальної форми власності в оренду, є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, в тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Інтереси держави в сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.

Керівником Корюківської окружної прокуратури пред`являється позовна вимога в інтересах органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах Менської міської ради, оскільки земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Мена, а відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, а тому відповідач своїми діями несплатою коштів за використання земельної ділянки, за відсутності правовстановлюючих документів, порушує інтереси Ради.

Користування відповідачем упродовж тривалого часу земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, не лише спричинило втрати місцевого бюджету, а й є дискримінацією інших землекористувачів, що опинились у гіршому економічному становищі порівняно із суб`єктами, що ухиляються від належного оформлення відносин у земельній сфері та відповідно сплати орендної плати.

Ненадходження вчасно та / або в повному обсязі платежів за використання землі, що перебуває в комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.

Менська міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на земельну ділянку (статті 80, 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України)) та зобов`язана здійснювати захист майнових прав громади.

За змістом п. 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, прокурор зазначає, що Менська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади міста Мена, а саме факту несплати ДП «Спецмонтаж Мена» плати за користування земельною ділянкою протягом тривалого часу, зокрема в період з 11.04.2020 по 10.04.2023, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених економічних (матеріальних) інтересів територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому, в зв`язку з чим місцевим бюджетом недоотримані кошти в сумі 65965,39 грн, що повинні бути сплачені Підприємством за користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщений належний останньому об`єкт нерухомості.

Натомість, міська рада обмежилась лише листуванням з відповідачем (листи від 29.03.2023 № 04-13/638, від 02.05.2023 № 04-14/852), що свідчить про неефективний захист інтересів держави впродовж тривалого часу та про наявність достатніх підстав для представництва її інтересів прокурором у суді.

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, листом від 28.09.2023 №51-75-3968вих-23, повідомив Менську міську раду про звернення з даним позовом та представлення інтересів останньої в суді.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

З огляду на невчинення Менською міською радою впродовж тривалого часу належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що заступник керівника Корюківської окружної прокуратури, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 65965,39 грн, внаслідок використання суб`єктом господарювання земельної ділянки, належної територіальній громаді міста, без правовстановлюючих документів, реалізуючи покладені державою повноваження по захисту державних інтересів в особі повноважного суб`єкта - Менської міської ради.

Щодо обов`язку відповідача сплатити кошти за користування земельною ділянкою позивача без належної правової підстави.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 18.07.2023 за № 339569493) у власності ДП «Спецмонтаж - Мена» (код ЄДРПОУ 31587502) згідно з свідоцтвом про право власності (номер: 33823911, видане 18.02.2015), за адресою: вул. Леніна (найменування змінене на вул. Сіверський шлях), 134 А, м. Мена, Чернігівська область, перебуває об`єкт нерухомого майна: приміщення майстерні (літ. А-1), площею 1678,3 кв.м. та вбиральня (літ. Б), площею 12,6 кв.м. (загальною 1690,9 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 577846074230.

За частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості) в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були в попереднього землекористувача.

Зважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону врегульований правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких це майно розташоване, а тому користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Попередній користувач цієї земельної ділянки ДП "Спецмонтаж" ВАТ "Агроспецмонтаж", код ЄДРПОУ 31587502, згідно з свідоцтвом про право власності від 28.10.2003, за відомостями внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Площа земельної ділянки є ідентичною до площі об`єкту нерухомого майна, зареєстрованого за ДП «Спецмонтаж Мена» (код ЄДРПОУ 31587502), згідно з свідоцтвом про право власності від 18.02.2015, номер: 33823911, та є безспірною.

Закон України «Про Державний земельний кадастр», у пунктах 2, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» передбачав, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) тощо. Водночас документи, якими було посвідчене право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 звернув увагу на те, що до правовідносин, які виникли між сторонами в цій справі, а саме: відповідач придбав об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі виробничого призначення; для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель відповідачем використовується земельна ділянка, яка не сформована як об`єкт цивільного права, не присвоєний кадастровий номер, не здійснена державна реєстрація права власності; за відсутності укладеного договору оренди не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, відтак, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.

За висновком Верховного Суду в указаній постанові, необхідність установлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, з урахуванням конкретних обставин справи, для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим установлення сформованості земельної ділянки.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Під судовими рішеннями в справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально - правове регулювання спірних відносин.

Визначення подібності правовідносин викладені в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (п. 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц.

З огляду на те, що в справі № 646/4738/19 предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини є аналогічними із даною справою, а також має місце однакове матеріально - правове регулювання спірних відносин, то суд вважає за необхідне, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», частини 4 статті 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, врахувати при розгляді даної справи.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Судом установлено, що ДП «Спецмонтаж Мена» використовує земельну ділянку площею 1690,9 кв.м. під об`єктом нерухомого майна: приміщення майстерні (літ. А-1), площею 1678,3 кв.м. та вбиральні (літ. Б), площею 12,6 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 577846074230, розміщене за адресою: Чернігівська область, м. Мена, вул. Сіверський шлях, 134 А., належних йому на праві приватної власності згідно свідоцтва від 18.02.2015 за номером: 33823911.

Користування земельною ділянкою з моменту реєстрації відповідачем права власності на вказаний об`єкт нерухомості (18.02.2015) здійснювалося за відсутності правовстановлюючих документів, відтак, орендна плата за фактичне володіння і користування Підприємством цією земельною ділянкою до місцевого бюджету не сплачувалася, отже, кошти, що в разі укладення договору оренди, були б сплачені позивачу в якості орендної плати, відповідач утримав (зберігає) у себе без належної правової підстави.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Виходячи з приписів наведених норм, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянку без укладення договору оренди землі за період з 11.04.2020 по 10.04.2023 як безпідставно збережених коштів, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Щодо правових підстав здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зроблений правовий висновок, що для задоволення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за земельну ділянку, зокрема для визначення суми відповідної заборгованості - не є обов`язковим та виключним наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Належним та самодостатнім доказом розрахунку розміру заборгованості безпідставно збережених коштів за земельну ділянку (в розумінні земельного та податкового законодавства України) є й вихідні дані про оцінку земельної ділянки, оформлені довідкою повноважного на те державного органу (Держгеокадастром), розраховані з одного квадратного метра та із застосуванням усіх наявних коефіцієнтів (функціональних, зональних, локальних, кумулятивних тощо).

Велика Палата Верховного Суду в указаній постанові відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо обов`язковості витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки при розрахунку безпідставно збережених коштів, зокрема зазначивши (п. 7.16.):

"Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (п. 3 розділу ІІ Порядку № 489).

Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9,10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Таким чином, довідка Держгеокадастру, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки".

Суд установив, що розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений виходячи з вартості одного метра квадратного земельної ділянки, розташованої в: м. Мена, вул. Сіверський шлях (раніше вул. Леніна), 134А, Корюківського району Чернігівської області, за цільовим призначенням « 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», що за даними ГУ Держгеокадарсту у Чернігівській області складає 162,55 грн (лист від 07.04.2023 № 18-25-0.5-1725/2-23).

Суд врахував, що за рішеннями від 27.06.2013 (27 сесії 6 скликання), від 10.07.2020 (40 сесії 7 скликання), від 30.06.2021 (7 сесії 8 скликання) Менської міської ради (оприлюднених на офіційному сайті Ради), ставка орендної плати за землі промисловості (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) складає 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, розмір збереженого відповідачем доходу за використання в період з 11.04.2020 по 10.04.2023 спірної земельної ділянки площею 1690,9 кв.м., під об`єктом нерухомого майна, складає 65965,39 грн (162,55 грн / кв.м. х 1690,9 кв.м. х 8% х 3).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Відповідач на підставі належних та допустимих доказів не спростував правомірність заявлених прокурором вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, оскільки заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, сплачений прокурором при подачі позову в сумі 2684,00грн.

Керуючись статтями 42, 46, 53, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Менської міської ради (вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 04061777) до Дочірнього підприємства «Спецмонтаж Мена» (вул. Сівеський шлях, 134 А, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 31587502) про стягнення 65965,39 грн, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Спецмонтаж Мена» (вул. Сівеський шлях, 134 А, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 31587502) на користь Менської міської ради (вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 04061777) безпідставно збережені кошти, внаслідок використання земельної ділянки площею 1690,9 кв.м., за адресою: вул. Сівеський шлях, 134 А, м. Мена, Чернігівська область, 15600, без правовстановлюючих документів, у сумі 65965,39 грн.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Спецмонтаж Мена» (вул. Сівеський шлях, 134 А, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 31587502) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частина рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А. В. Романенко