Ухвала

від 05.12.2023 по справі 927/1489/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

05 грудня 2023 року м. Чернігів справа № 927/1489/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури (17000, смт. Козелець Чернігівської області, вул. Євгена Лоскота, 1 (kozelec.prok@gmail.com); код 02910114) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) (код 00022674) 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7 (post@regadm.gov.ua)до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412544) 15575, смт. Олишівка Чернігівського району Чернігівської області, вул. Чернігівська, 3 (olishivka.s.rada@ukr.net)Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код 39764881) 14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 11-а (chernihiv@land.gov.ua)про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участі представників учасників справи:

від позивача: Лозицька Я.А. (в порядку самопредставництва)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Шелест С.Ю. (в порядку самопредставництва)

В підготовчому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Шиленко М.В. (посв. від 01.02.2023 № 073871)

В підготовчому засіданні 05.12.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якою прокурор просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 14,8337 га кадастровий номер 7422787000:02:002:1507 шляхом:

зобов`язання Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412544) повернути земельну ділянку площею 14,8337 га кадастровий номер 7422787000:02:002:1507 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації,

скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га за Олишівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412544) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915039774227),

скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; залучити Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 05 грудня 2023 року; викликати для участі в судовому засіданні представника Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи і як було вказано вище, предметом даного спору є вимога про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 14,8337 га кадастровий номер 7422787000:02:002:1507.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка є землею історико-культурного призначення на якій розташовані пам`ятки культурної спадщини, а тому не може вибувати з державної власності та передаватись у комунальну або іншу форму власності.

На думку прокурора, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області з розробленої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області було достовірно відомо, що серед проінвентаризованих земельних ділянок наявна земельна Ділянка № 6 площею 14,8337 га на території Смолянської сільської ради (якій присвоєно кадастровий номер 7422787000:02:002:1507), на якій знаходиться об`єкт археологічної спадщини - «Група курганів».

Незважаючи на вищезазначене, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 29.05.2018 № 25-3815/14- 18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області загальною площею 327,9418 га, в т.ч. земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 № 25-4091/14-18-сг передано Олишівській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області у комунальну власність Олишівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1374,5720 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Олишівської селищної об`єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

На виконання вказаного наказу Олишівською селищною радою 05.06.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку під № 44 земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га, яка розташована на території Смолянської сільської Чернігівського району, передано Олишівській селищній раді, яка згідно з рішенням першої сесії 7 скликання Олишівської селищної ради від 21.11.2017 є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Смолянської сільської ради.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об єкта нерухомого майна державним реєстратором Олишівської селищної ради Чернігівської області Комовою Ю.М. 10.09.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га за Олишівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1915039774227, номер відомостей про речове право - 33237088).

Прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 № 25-4091/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» у частині передачі у власність Олишівської селищної ради земельної ділянки площею 14,8337 га з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельну ділянку відповідної категорії та виду користування, а тому є незаконним.

За твердженням прокурора, діюче законодавство України безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу. Відтак земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності.

З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень ст. 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га не може вибувати з державної власності, спірна земельна ділянка не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного або негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Згідно правових висновків викладених у пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п.70), у постанові від 12 06 2019 у справі Х 487/10128/14-ц (п. 80), у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 96), у постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 45), у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Таким чином, в даному випадку, прокурор вважає звернення до суду з негаторним позовом належним способом захисту порушених прав держави.

Заперечуючи проти даного позову, відповідач 09.11.2023 через систему «Електронний суд», у встановлений процесуальний строк подав до суду відзив від 09.11.2023 на позовну заяву.

В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що, на його думку, прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів розташування саме на спірній земельній ділянці пам`ятки культурної спадщини «Група курганів», ІІ-І тис. до н.е.

Докази, на які прокурор посилається у позовній заяві і копії яких до неї додані, відповідач вважає такими, що не містять жодних даних про координати поворотних точок як самої пам`ятки археології місцевого значення «Група курганів» так і меж земельних ділянок, на якій вона розмішена та охоронної зони навколо неї.

Таким чином, прокурор лише зіставленням графічної частини (плану) проекту роздержавлення земель КСП « 40-річчя Жовтня», на якому зазначена; земельна ділянка з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507, та схематичного позначення місця розташування пам`ятки «Група курганів» на паспорті, обліковій картці археологічної пам`ятки, встановив що спірна земельна ділянка площею 14,8337 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення «Група курганів», тобто твердження прокурора ґрунтується не на допустимих та належних доказах, а лише виключно на його суб`єктивній думці; при цьому, питання призначення у справі судової експертизи прокурором та позивачем не ставиться.

Щодо юридичного статусу спірної земельної ділянки, як охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини, відповідач зазначає, що, на його переконання, остання не відноситься до земель, на яких розташовано пам`ятки археології, а відноситься до земель зони охорони пам`ятки культурної спадщини, а тому вона може перебувати у комунальній власності. Адже, як визначено у ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» лише землі, на яких розташовані пам`ятки археології, можуть перебувати виключно у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку.

Вимогу прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га за Олишівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412544) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915039774227) відповідач вважає необгрунтованою та такою, що не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки земельні ділянки без державної реєстрації права власності на них не є об`єктами цивільних прав.

Також відповідач вважає необгрунтованою вимогу прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1507 площею 14,8337 га.

16.11.2023, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійши пояснення від 09.11.2023 № 9-25-0.6-5679/2-23 третьої особи, зі змісту яких вбачається, що остання вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

В обгрунтування своєї позиції управління зазначає, що земельна ділянка, на якій розміщена пам`ятка археології «Група курганів», ІІ-І тис. до н.е., яка знаходиться у Чернігівській області, Чернігівський (Куликівський) район, с. Смолянка, за 2 км. на південний схід від східної околиці села, - межі не встановлені, а отже відомості не внесені до Державного земельного кадастру. Також, матеріали позовної заяви не містять доказів того, що межі земельної ділянки площею 14,8337 га накладаються на межі пам`ятки «Група Курганів» (є тільки лист Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації).

Крім того, третя особа зауважує, що прокурором до позовної заяви додану графічну частину проекту роздержавлення земель КСП, на якій зображено умовними позначеннями земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій, імовірно, може знаходитись пам`ятка «Група Курганів» (в якій саме частині накладається та в якому місці - невідомо). Натомість проект та його графічна частина в жодній мірі не встановлює, не змінює цільове призначення земель; документ лише визначає список земель, які підлягають паюванню (сільськогосподарських); проект розпаювання не є правовстановлюючим документом, не встановлює/змінює/припиняє правовий режим земель історико-культурного призначення, а тому будь-які відомості, які внесені до нього про землі історико-культурного призначення, мають не офіційний, а рекомендаційний характер.

Управління вказує, що наказ про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність видано в межах повноважень, в т.ч. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018; після набрання чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України підлягала передачі у комунальну власність в силу закону, тобто навіть за відсутності відповідного наказу відповідач міг самостійно зареєструвати право комунальної власності на землю.

Також третя особа вважає, що технічна документація з інвентаризації, на яку посилається прокурор, в силу приписів діючого законодавства України, не є тією технічною документацією, якою можна обгрунтовувати дані позовні вимоги.

Додатково управління посилається на судову практику (справа № 748/1335/20) у подібних правовідносинах, яка свідчить про те, що порівняти місце розташування земельної ділянки, на яку розроблено систему просторових координат з занесенням до Державного земельного кадастру з місцем розташування ділянки, у якої немає системи просторових координат і яку не занесено до Державного земельного кадастру - технічно не можливо.

16.11.2023 прокурором до Господарського суду Чернігівської області подані заперечення від 13.11.2023 № 50-75-4490ВИХ-23 на пояснення третьої особи, зі змісту яких вбачається, що прокурор вважає доводи управління необгрунтованими та такими, що не спростовують факти (обставини), викладені в позовній заяві.

20.11.2023 прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 15.11.2023 № 50-75-4539ВИХ-23 на відзив, змісту якої вбачається, що прокурор вважає аргументи та висновки відповідача безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства України та не відповідають дійсним обставинам справи.

29.11.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області позивачем подано відповідь від 29.11.2023 на відзив, якою останній не погоджується з доводами відповідача, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-166цс20)

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у cправі № 918/302/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у cправі № 917/53/21.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вислухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про існування підстав для зупинення провадження у справі № 927/1489/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року у справі № 927/1206/21, виходячи з наступного:

ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 постановлено справу № 927/1206/21 разом із касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановлення ухвали від 06.06.2023 мотивоване необхідністю відступу від раніше зроблених Верховним Судом висновків (постанови від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 та від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20), згідно з якими землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесені до категорії особливо цінних земель; повернення земельної ділянки історико-культурного призначення державі слід розглядати не як віндикаційний, а як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду мотивував необхідність відступу тим, що негаторний позов можна заявити тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, а саме, коли порушені права останнього користуватися та розпоряджатися відповідним майном. У разі, якщо публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне володіння (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухоме майно, як у справі № 927/1206/21, так і у справі № 748/1335/20), для захисту права власності треба застосовувати віндикаційний позов. Тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Таким чином, для розмежування віндикаційного та негаторного позовів безумовно одним з таких критеріїв є наявність або відсутність володіння майном у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника наявне володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння (фізичного, юридичного), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 927/1206/21 постановлено прийняти до розгляду справу за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Івангородське» про визнання незаконним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності та визнання недійсними договорів оренди за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року.

Постановляючи ухвалу від 16.08.2023 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для визначення подібності правовідносин не будь-які обставини справ є важливими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати регламентовані нормами права чи умовами договорів права й обов`язки сторін саме цих відносин (змістовий критерій), а за необхідності, зумовленої специфікою такої регламентації, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, із неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є; позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить). Тому порівняння сторін справи теж не обов`язково дозволить оцінити подібність спірних правовідносин за суб`єктами (див. постанови від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24-27, 30-32, 96-98; № у ЄДРСР 101829987), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (пункти 41-46; № у ЄДРСР 104827809), від 5 жовтня 2022 року у справі № 906/513/18 (пункт 8.35; № у ЄДРСР 107140908), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (пункт 55; № у ЄДРСР 112406156)).

За обставинами справи № 927/1206/21 спірні правовідносини стосуються земельних ділянок, які, як встановив суд першої інстанції, є землями історико-культурного призначення. На них розташовані пам`ятки археології місцевого значення (поселення ІІІ-V ст. з охоронним № 3629-Чр і курган ІІ-І тис. до н. е. з охоронним № 3652-Чр), які за Законом України «Про охорону культурної спадщини» можуть перебувати виключно у державній власності. Отже, змістом абсолютних правовідносин власності у цьому спорі є право власності держави на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, та обов`язки інших суб`єктів (зокрема, територіальної громади, юридичної особи-орендаря) не перешкоджати власникові користуватися та розпоряджатися цими ділянками. Об`єктами спірних правовідносин є земельні ділянки, у межах яких розміщені пам`ятки археології, а суб`єктами цих відносин - держава, територіальна громада-набувач і юридична особа-орендар.

Як вже неодноразово було вказано вище, спірні правовідносини у справі № 927/1489/23 стосуються земельної ділянки, яка є землею історико-культурного призначення, на якій розташований об`єкт археологічної спадщини - «Група курганів» 2-1 тис. до н.е. (охоронний номер 3622-Чр) і яка в силу приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини» не може вибувати з державної власності та передаватись у комунальну або іншу форму власності.

Отже, змістом абсолютних правовідносин власності у цьому спорі також є право власності держави на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології, та обов`язки інших суб`єктів (зокрема, територіальної громади) не перешкоджати власникові користуватися та розпоряджатися цією ділянкою. Об`єктом спірних правовідносин є земельна ділянка, у межах якої розміщена пам`ятка археології, а суб`єктами цих відносин - держава і територіальна громада-набувач.

Таким чином, за змістом (правами й обов`язками учасників спору) й об`єктами спірних правовідносин (земельними ділянками, у межах яких розташовані пам`ятки археології) відносини у справах № 927/1206/21 і № 927/1489/23 є подібними. Певні відмінності у суб`єктному складі спірних правовідносин у справах № 927/1206/21 і № 927/1489/23, а також у формулюванні позовних вимог на вказаний висновок не впливають, бо правове регулювання поводження із земельними ділянками історико-культурного призначення та пам`ятками археології за Земельним кодексом України і Законом України «Про охорону культурної спадщини» не залежить від виду суб`єктів, які вступають у відповідні відносини стосовно цих об`єктів.

З огляду на вищенаведене, для надання правової оцінки правовідносинам у справі № 927/1489/23 має значення правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що буде зроблений за результатами перегляду в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року у справі № 927/1206/21 як такий, що сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики.

Присутні в підготовчому засіданні 05.12.2023 прокурор та повноважний представник позивача у вирішенні питання зупинення провадження у справі поклались на розсуд суду; повноважний представник третьої особи підтримав ініціативу суду зупинити провадження у справі.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 228, 229, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 927/1489/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року у справі № 927/1206/21.

Копії цієї ухвали надіслати сторонам та третій особі.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 11.12.2023.

Дата набрання ухвалою законної сили - 05.12.2023.

Суддя А.С.Сидоренко