Постанова

від 07.12.2023 по справі 755/1085/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 755/1085/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Гулевець О.В.

від 08.02.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Кропивної Л.В., Руденко М.А.,

від 12.06.2023

у справі за позовом:

1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б"

про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів від 01 жовтня 2017 року, оформлених протоколом загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б",

за участю представників:

від позивача-1: Лоб І.В.,

від позивача-2: Лоб І.В.,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних судових рішень

У січні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Микільсько-Слобідська 2б» про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів від 01 жовтня 2017 року, оформлене протоколом загальних зборів ОСББ «Микільсько-Слобідська 2б».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2021 апеляційну скаргу позивачів задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачам, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та, що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови, вони можуть звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.09.2021 справу №755/1085/20 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 29.11.2022 у справі № 755/1085/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у задоволенні позову відмовив повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 755/1085/20 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у справі № 755/1085/20 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 26" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 26" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19 450,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 755/1085/20, у якій просили їх скасувати, в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько- Слобідська 26" про стягнення з позивачів витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 19450,00 грн відмовити.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржниками зазначено, що судом першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме неправильно застосовано норми статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про відшкодування відповідачеві понесених витрат на правничу допомогу. Зокрема, зазначили, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили надані відповідачем документи на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що заявлені до відшкодування витрати є підтвердженими. Також судами не враховано правові висновки, що відшкодовуються лише витрати, які є підтверджені, мають розумний розмір, є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову тощо, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 21.10.2021 у справі №910/15071/20, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 05.062019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 15.07.2021 у справі № 910/1492/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, згідно з якими Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько- Слобідська 26" відшкодовано судові витрати, а саме: стягнуто солідарно з позивачів витрати відповідача на оплату правничої допомоги в розмірі 19450,00 грн у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У цій справі, суд першої інстанції, задовільнив заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько- Слобідська 26" та стягнув солідарно з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19 450,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі № 755/1085/20.

Відповідачем надано суду докази на підтвердження обставин понесення ним витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи в суді першої інстанції та розміру цих витрат, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019, укладеного ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" з Адвокатським бюро «Наталії Гнатуш», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4477 від 26.04.2011, копію ордеру на надання правової допомоги Серія КВ № 379363, копію рахунку на оплату № 2 від 04.11.2022 на суму 19 450,00 грн, копію платіжного доручення № 976 від 07.11.2022 про оплату послуг у сумі 19 450,00 грн, копію акту №2 від 05.12.2022 про приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019.

Дослідивши надані відповідачем докази, місцевим господарським судом встановлено, що 22.06.2019 між ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" та Адвокатським бюро «Наталії Гнатуш» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №2.

Відповідно до п. 1.1. договору Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та домовленістю сторін щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клінту, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактичні понесені Адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.5. договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі Додатку №1, яким є невід`ємною частиною цього договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 2-х робочих днів з моменту надіслання та отримання Клієнтом рахунку Бюро. Розмір гонорару Бюро не залежить від досягнення чи недосягнення Бюро максимально позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Судом встановлено, що Адвокатським бюро «Наталії Гнатуш» надано ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" послуги з правової допомоги в період з 12.09.2021 по 29.11.2022, а саме ознайомлення із матеріалами судової справи № 755/1085/20, підготовка документів для подання до Господарського суду міста Києва по справі № 755/1085/20 (в т.ч. письмові пояснення, клопотання, заяви, супровідні листи з додатками) в період з 12 вересня 2021 року по листопада 2022 року, участь в судових засіданнях по справі № 755/1085/20 в Господарському суді міста Києва, надання заяви про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 755/1085/20 участь в судовому засіданні, про що між сторонами складено акт №2 від 05.12.2022 про приймання-передачу наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019.

В акті №2 від 05.12.2022 про приймання-передачу наданих послуг зазначено, що вартість наданих послуг з надання правової допомоги становить 19 450,00 грн.

Окрім того, оплата судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 19 450,00 грн підтверджена платіжним дорученням №976 від 07.11.2022.

Заперечення позивачів про відсутність в акті про приймання-передачу наданих послуг інформації про вартість та кількість послуг за кожним окремим видом послуг судом першої інстанції відхилено, з тих підстав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторонами договору погоджено гонорар у фіксованій сумі. А також місцевий господарський суд зазначив, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 19 450,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що згідно п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019 розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Додаток № 1 до вказаного договору містить перелік послуг із зазначенням ціни щодо кожної, тобто адвокатський гонорар визначено у фіксованому розмірі, а не у формі погодинної оплати, а тому у даному випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється.

З цих підстав відхилив доводи позивачів, що відповідачем не подано детального опису та розрахунку здійсненої правової допомоги з зазначенням часу затраченого на її надання, та що обсяг послуг є недоведеним.

Також зазначив, що з огляду на визначення Додатком вартості послуг посилання апелянтів на те, що договір не містить ціни або встановленого гонорару, не можуть бути підставою для відмові у відшкодуванні відповідачу, понесених витрат правничої допомоги.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019 розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Додаток № 1 до вказаного договору містить перелік послуг із зазначенням ціни щодо кожної послуги, яка не є фіксованою. Ціна послуги у цьому переліку визначена починаючи від її мінімальної вартості, та не містить обмеження верхньої межі.

Згідно з пунктом 3.3. договору при розрахунку і визначенні розміру гонорару, вказаного у пункті 3.1 цього договору, враховується час запланований представником Бюро.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про погодження між відповідачем та його адвокатом фіксованого розміру гонорару, оскільки додаток № 1 до вказаного договору містить перелік послуг із зазначенням ціни щодо кожної, тобто адвокатський гонорар визначено у фіксованому розмірі, а не у формі погодинної оплати, а тому у даному випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється, є помилковими.

Вартість кожної послуги, передбаченої у додатку №1 до договору, не є фіксованою, встановлена у розмірі від мінімальної вартості, дійсний розмір вартості послуги залежить від часу витраченого адвокатом на її надання.

Місцевий господарський суд також зробив висновок, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 19 450,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому попередньо зазначив, що сторонами договору погоджено гонорар у фіксованій сумі, тобто допустив суперечливі висновки.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані відповідачем документи підтверджують надання йому вказаних послуг з правової допомоги у суді першої інстанції, надання таких послуг відбулося на підставі договору про надання правової допомоги, витрати відповідача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 19 450,00 грн.

Однак поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини того, що згідно з актом №2 від 05.12.2022 про приймання-передачу наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019 бюро надало відповідачу наступні послуги з правової допомоги в період з 12.09.2021 по 29.11.2022: ознайомлення із матеріалами судової справи № 755/1085/20, підготовка документів для подання до Господарського суду міста Києва по справі №755/1085/20 (в т.ч. письмові пояснення, клопотання, заяви, супровідні листи з додатками) в період з 12 вересня 2021 року по листопада 2022 року, участь в судових засіданнях по справі № 755/1085/20 в Господарському суді міста Києва, складання заяви про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 755/1085/20 та участь в судовому засіданні, поточне консультування.

У той же час розмір гонорару визначається сторонами на підставі додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору.

У додатку № 1 до договору сторони погодили перелік послуг, які надаються адвокатом відповідачу за плату.

Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 05.12.2022, підписаний між відповідачем та адвокатом, містить перелік наданих адвокатом у справі № 755/1085/20 послуг. При цьому у переліку наданих адвокатом послуг, зазначених у акті приймання передачі послуг № 2 від 05.12.2022, вказані послуги, які відсутні в переліку визначеному у додатку № 1 до договору та за які передбачено плату. Окремо вартість кожної з наданих адвокатом послуг та доказів погодження між сторонами необхідності її надання та розміру її вартості акт приймання-передачі не містить.

Відповідно судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити кожну позицію, зазначену у акті приймання-передачі № 2 від 05.12.2022, та встановити чи було погоджено сторонами надання такої послуги, чи відповідає її вартість, розміру вартості послуги, яка встановлена в додатку № 1 до договору для такої послуги, чи відповідає у підсумку вартість наданих адвокатом послуг, за які додатком № 1 до договору передбачена плата у встановленому в ньому розмірі, загальній вартості послуг вказаній в акті №2 від 05.12.2022.

За відсутності належного встановлення обставин того які послуги адвоката, з зазначених в акті приймання передачі послуг № 2 від 05.12.2022, підлягали оплаті згідно з додатком № 1 до договору; їх вартості, виходячи з вартості послуги, встановленої у додатку № 1 до договору; загальної вартості наданих послуг за які передбачено оплату згідно з додатком № 1 до договору, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заяви відповідача про відшкодування позивачами його витрат на правничу допомогу в повному обсязі, а доводи позивачів в цій частині є обгрунтованими.

Крім того, місцевий господарський суд, дійшов помилкового висновку про можливість стягнення солідарно з позивачів на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" 19 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, і ця помилка не була виправлена судом апеляційної інстанції.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - Господарським процесуальним кодексом України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 Господарського процесуального кодексу України.

З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (ст. ст. 541-544 Цивільного кодексу України).

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20.

З наведеного слідує, що у даній справі неможливо солідарно стягнути витрати на професійну правничу допомогу з позивачів.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, та в залежності від встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства прийняти рішення з належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 755/1085/20 скасувати.

3. Справу № 755/1085/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Кролевець