Рішення

від 07.12.2023 по справі 527/1751/23

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1751/23

провадження 2/527/579/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання -Папенко Л.І.,

представника позивача - Рак А.С.,

представника відповідача - Сінаюка Я.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/1751/23 за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача адвокатом Рак Артемом Сергійовичем до Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2023 року представник позивача звернувся з позовом про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що 02.08.2022 заступнику медичного директора ОСОБА_1 повідомлено про те, що адміністрацією КНП «Глобинська міська лікарня» було прийнято рішення про скорочення штатної посади заступника медичного директора адміністративного підрозділу з 09.08.2022 року відповідно до Наказу № 183 від 0.08.2022 року та попереджено про наступне звільнення з посади заступника медичного директора адміністративного підрозділу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 08.08.2022. В попередженні повідомлено про наявність вакантних посад завідуючої паліативним відділенням або завідуючої прийомним відділенням, які відповідають її кваліфікації. 09.08.2022 директором КНП «Глобинська міська лікарня» видано наказ № 187 від 09.08.2022 «Про тимчасове переведення ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 переведено з посади заступника медичного директора, яка підлягає скороченню, на посаду завідуючого паліативним відділенням, з 11.08.2022 до закінчення режиму воєнного стану, із збереженням середньомісячної заробітної плати за попереднім місцем роботи; зобов`язано завідуючого паліативним відділенням ОСОБА_1 в термін до 30.09.2022 подати відповідну заявку на проходження стажування по спеціальності «Терапія». 06.10.2022 директор КНП «Глобинська міська лікарня» виніс наказ № 225 від 06.10.2022 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 », яким завідуючу паліативним відділенням ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутності сертифікату лікаря спеціаліста (недостатньої кваліфікації) та відсутності можливості від переведення на іншу роботу за фахом лікаря. Звільнення здійснити у дату, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року (справа № 527/2947/22) визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 09.08.2022 за № 187 «Про тимчасове переведення ОСОБА_1 », яким переведено ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора на посаду завідуючого паліативним відділенням; визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 06.10.2022 за № 225 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 », яким звільнено ОСОБА_1 , завідуючу паліативним відділенням за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутності сертифікату лікаря спеціаліста (недостатньої кваліфікації) та відсутності можливості від переведення на іншу роботу за фахом лікаря. З вказаного рішення суду, позивач дізналася про існування наказу директора КНП «Глобинська міська лікарня» від 21.11.2022 за № 132 Кп 1 «Про звільнення ОСОБА_2 », яким завідуючу відділенням, лікаря терапевта (1 ст.) паліативного відділення КНП «Глобинська міська лікарня» ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 21.11.2022 за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді. Бухгалтерії виплатити компенсацію за невикористану щорічну, основну відпустку за відпрацьований період з 01.08.2020 по 31.07.2021- 21 день, за відпрацьований період з 01.08.2021 по 31.07.2022- 31 день та за відпрацьований період з 01.08.2022 по 21.11.2022- 7 днів, всього 59 днів. Також позивачу з рішення суду стало відомо про наказ директора КНП «Глобинська міська лікарня» від 21.11.2022 за № 257 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 », за змістом якого її звільнено за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутності сертифікату лікаря спеціаліста (недостатньої кваліфікації) та відсутності можливості від переведення на іншу роботу за фахом лікаря з 21.11.2022. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не оспорювала вищевказаних наказів про її звільнення та вони не скасовані у порядку, передбаченому діючим законодавством. Тож, за наявності не скасованих вищезазначених наказів про звільнення позивачки, вирішення позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника медичного директора КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради та стягнення з КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважав передчасним, у зв`язку з чим залишив вказані позовні вимоги без задоволення. Накази № 257 та Наказ № 132 Кп1 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав. Відповідач не ознайомлював позивача з оскаржуваними наказами, штучно створив обставини для подальшого незаконного звільнення ОСОБА_1 . Відповідачем не доведено відсутність у КНП «Глобинська міська лікарня» можливості переведення позивача за її згодою на іншу роботу, яка б відповідала її кваліфікації, з огляду на те, що посада, з якої було переведено позивача залишилася не скороченою. Тобто, станом на дату створення оскаржуваних наказів, посада заступника медичного директора залишалася вакантною, тому ОСОБА_1 можливо було запропонувати дану посаду. Більш того, відповідач не запропонував позивачу іншу посаду та не перевів її на іншу роботу.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 257 від 21.11.2022 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 »; - визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 132 Кп1 від 21.11.2022 «Про звільнення ОСОБА_2 »; - поновити на роботі ОСОБА_1 з 09.08.2022 року на посаді заступника медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.08.2022 по дату ухвалення судового рішення включно, за виключенням суми виплаченої заробітної плати, отриманої за час перебування на посаді завідуючої паліативним відділенням Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради; - стягнути з відповідача судові витрати.

16.08.2023 представником відповідача направлено відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник зазначив, що у мотивувальній частині представник позивача просить визнати наказ № 257 від 21.11.2022 та № 132 кп1 від 21.11.2022 щодо звільнення ОСОБА_1 незаконним. Проте ним не враховано, що підставою для винесення даного наказу є норми ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які прямо регулюють дане питання. Це вбачається із самого наказу. Наполягання представника позивача на тому, що ОСОБА_1 переведено на посаду завідуючого паліативним відділенням лікувального закладу без її згоди не відповідає дійсності. ОСОБА_1 більше 3-х місяців табелювалася по паліативному відділенню, отримувала заробітну плату по паліативному відділенню, включаючи час знаходження на лікарняному до 21.11.2022 року. Представник позивача приховує той факт, що переводячи ОСОБА_1 до паліативного відділення, їй надавалося 1,5 місяці для подачі документів на курси по спеціалізації «Терапевт» за рахунок лікарні (а.с.65).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Представник позивача Рак А.С. в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на підстави та обставини, вказані в ньому, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив наступне.

Відповідно до копії Наказу КНП «Глобинська міська лікарня» № 187 від 09.08.2022 «Про тимчасове переведення ОСОБА_1 », переведено ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора, яка підлягає скороченню, на посаду завідуючого паліативним відділенням, з 11.08.2022 до закінчення режиму воєнного стану, зі збереженням середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи. Взято до уваги, що у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються (ч.2 ст.3, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин умовах воєнного стану»). Зобов`язано завідуючого паліативним відділенням ОСОБА_1 в термін до 30.09.2022 подати відповідну заявку на проходження стажування по спеціальності «Терапія». Зобов`язано завідуючого паліативним відділенням ОСОБА_1 в подальшому головувати в Лікарсько-консультативній комісії (далі по тексту Наказ № 187 від 09.08.2022)(а.с.21-22).

Згідно копії Наказу КНП «Глобинська міська лікарня» від № 225 від 06.10.2022 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 », звільнено ОСОБА_5 , завідуючу паліативним відділенням за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутності сертифікату лікаря спеціаліста (недостатньої кваліфікації) та відсутності можливості від переведення на іншу роботу за фахом лікаря. Звільнення здійснити у дату, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність (ч.1 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Виконавчому директору ОСОБА_4 направити матеріали неправомірного отримання коштів за чергування у якості лікаря ОСОБА_6 в період із 2017 по 2022 рік включно до Департаменту стратегічних розслідувань в Полтавській області і Глобинському окружному прокурору. (далі по тексту Наказ № 225 від 06.10.2022) (а.с.30-32).

Відповідно до копії Акту про вихід на робоче місце від 21.11.2022, складеного комісією КНП «Глобинська міська лікарня» в складі виконавчого директора ОСОБА_4 , медичного директора ОСОБА_9, начальника відділу кадрів ОСОБА_7 , станом на 08.00 21.11.2022 завідуючій паліативним відділенням ОСОБА_1 було закрито лист непрацездатностіп і вона була присутня на робочому місці (а.с.153).

Згідно копії наказу КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 132 Кп 1 від 21.11.2022 «Про звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_1 - завідувача відділенням, лікаря терапевта (1ст) паліативного відділення КНП «Глобинська міська лікарня», звільнено із займаної посади з 21.11.2022, за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді. Бухгалтерії виплатити компенсацію за невикористану щорічну, основну відпустку за відпрацьований період з 01.08.2020 по 31.07.2021- 21 день, за відпрацьований період з 01.08.2021 по 31.07.2022- 31 день та за відпрацьований період з 01.08.2022 по 21.11.2022- 7 днів, всього 59 днів (далі по тексту Наказ № 132 Кп1 від 21.11.2022) (а.с. 99).

Відповідно до копії наказу КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 257 від 21.11.2022 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 », звільнено ОСОБА_5 , завідуючу паліативним відділенням, за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутності сертифікату лікаря спеціаліста (недостатньої кваліфікації) та відсутності можливості від переведення на іншу роботу за фахом лікаря з 21.11.2022 (далі по тексту Наказ № 257 від 21.11.2022) (а.с.100-101).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Як зазначено в статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудові відносини регулюються КЗпП України та іншими актами законодавства, прийнятими згідно до нього. Власник, або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватися законодавства про працю.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України зокрема правовий захист від незаконного звільнення.

Як встановлено судом, рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року (справа № 527/2947/22 ) визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 09.08.2022 за № 187 «Про тимчасове переведення ОСОБА_1 », яким переведено ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора на посаду завідуючого паліативним відділенням; визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 06.10.2022 за № 225 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 », яким звільнено ОСОБА_1 , завідуючу паліативним відділенням, за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутності сертифікату лікаря спеціаліста (недостатньої кваліфікації) та відсутності можливості від переведення на іншу роботу за фахом лікаря (а.с.33-44).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням суду встановлено незаконність тимчасового переведення ОСОБА_1 на підставі Наказу № 187 від 09.08.2022 та незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі Наказу № 225 від 06.10.2022.

Разом з тим, не дивлячись на те, що КНП «Глобинська міська лікарня» вже було винесено Наказ № 225 від 06.10.2022 про звільнення ОСОБА_1 , КНП «Глобинська міська лікарня» 21.11.2022 року виносить ще 2 накази про звільнення ОСОБА_1 , а саме: Наказ № 132 Кп1 від 21.11.2022 та Наказ № 257 від 21.11.2022.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем загалом було винесено три різних накази про звільнення позивача з однієї і тієї ж посади, а саме завідуючої паліативним відділенням.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд зауважує на те, що відповідачем було порушено порядок звільнення позивача з посади, оскільки на момент винесення ним Наказу № 132 Кп1 від 21.11.2022 та Наказу № 257 Кп1 від 21.11.2022 про звільнення позивача, остання вже юридично на посаді завідуючої паліативним відділенням не перебувала, так як була звільнена попередніми наказами.

Разом з тим, судом встановлено, що у Наказі № 225 від 06.10.2022 про звільнення ОСОБА_1 не було чітко визначено дату її звільнення.

Крім того, судом встановлено, що згідно Табелів обліку використання робочого часу за серпень 2022 по 21 листопада 2022 року, затверджених Директором КНП «Глобинська міська лікарня», ОСОБА_1 на посаді заст.мед.директора поліклінічного відділення обліковувалася до 10.09.2022 року, з 11.09.2022 по 21.11.2022 наявні відмітки про вихід на роботу до паліативного відділення на посаді завідуючої відділенням, у період з 06.10.2022 року по 18.10.2022 перебувала на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (оплачуваною) (а.с.163-166).

Згідно копії титульної сторінки трудової книжки, ОСОБА_1 належить трудова книжка НОМЕР_1 (а.с.138).

Як вбачається з копії з книги обліку трудових книжок, у ній міститься запис № 4 стосовно обліку трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , у графі № 12 «Дата і підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні» міститься запис про підставу звільнення: Н№ 132Кп1 від 21.11.2022, у графі 13 міститься підпис про отримання трудової книжки (а.с.67,102).

За таких обставин, судом встановлено, що хоча КНП «Глобинська міська лікарня» і було винесено Наказ № 225 від 06.10.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої паліативного відділення, проте фактично ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді КНП «Глобинська міська лікарня» до 21.11.2022 року та її фактично було звільнено з вказаної посади на підставі Наказу № 132 Кп1 від 21.11.2022 та Наказу № 257 від 21.11.2022, з 21.11.2022, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд зауважує на тому, що хоча відповідачем і було допущено порушення в частині винесення саме трьох наказів про звільнення ОСОБА_1 замість одного, проте суд надає оцінку як Наказу № 132 Кп1 від 21.11.2022, так і Наказу № 257 від 21.11.2022 враховуючи фактичні обставини справи.

Отже, в Наказі № 257 від 21.11.2022 зокрема зазначено, що ОСОБА_8 не мала права надавати медичну допомогу пацієнтам, так як не мала обов`язкового сертифіката лікаря-спеціаліста, неправомірно працюючи лікарем в період з 14.05.2016 року по серпень 2022 року, 02.11.2022 року Глобинською окружною прокуратурою розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення ст. 138 КК України за фактом зайняття ОСОБА_1 незаконною лікувальною діяльністю. Також зазначено, що вакантної лікарської посади, яка б відповідала кваліфікації ОСОБА_2 без сертифікату і яку б вона могла обійняти без шкоди її здоров`ю, в КНП «Глобинська міська лікарня» немає.

Крім того, з Наказу № 132 Кп1 від 21.11.2022 та Наказу № 257 Кп1 від 21.11.2022, судом встановлено, що ОСОБА_1 - завідуючу паліативним відділенням звільнено на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді.

Статтею 40 КЗпП України визначено правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 1 статті 40 Кодексу визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (далі-зміни в організації виробництва і праці).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17, провадження № 61-576сво18, виклала правовий висновок, відповідно до якого підставою для розірвання трудового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.

Натомість, рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року (справа № 527/2947/22) встановлено, що директор КНП «Глобинська міська лікарня» видав Наказ № 187 від 09.08.2022 «Про тимчасове переведення ОСОБА_1 », яким переведено ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора, яка підлягає скороченню, на посаду завідуючого паліативним відділенням, будучи обізнаним про те, що у позивачки закінчився термін дії сертифіката за профілем структурного підрозділу, та всупереч положень п.7 розділу І Порядку, яким передбачено, що атестація лікарів на присвоєння або підтвердження кваліфікаційних категорій проводиться за бажанням лікаря, видав наказ про переведення ОСОБА_1 на вищевказану посаду та зобов`язання завідуючого паліативним відділенням ОСОБА_1 в термін до 30.09.2022 подати відповідну заявку на проходження стажування по спеціальності «терапія».

Отже, враховуючи постанову об`єднаної палати Верхового суду, а також обізнаність директора під час переведення ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора на посаду завідуючого паліативним відділенням, про те, що у позивача закінчився термін дії сертифіката, суд дійшов висновку про неможливість звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

З урахуванням статті 40 КЗпП України саме роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.

Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанови Верховного Суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18, провадження № 61-4959св20, від 03 травня 2023 року у справі № 201/6805/21, провадження № 61-12935св22).

Суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд констатує факт того, що представником відповідача не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 через недостатню кваліфікацію не могла належним чином виконувати покладені на неї трудові обов`язки. Крім того, суду не надано також доказів того, що роботодавцем було запропоновано ОСОБА_1 можливість переведення на будь-яку іншу роботу та доказів на підтвердження того, що остання відмовилася від такого переведення.

Також, не заслуговують на увагу твердження роботодавця в наказі про звільнення, стосовно того, що ОСОБА_1 займалася незаконною лікувальною діяльністю з огляду на таке.

З листів Глобинської окружної прокуратури вбачається, що останньою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 42022172010000045 за фактом незаконного зайняття лікувальною діяльністю лікарем Глобинської КНМП ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 138 КК України (а.с.69-70.)

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи те, що на момент винесення наказів про звільнення ОСОБА_1 з посади, обвинувальний вирок, яким доведено в законному порядку і встановлено вину ОСОБА_1 відсутній, то твердження в наказі про незаконне зайняття останньою незаконною лікувальною діяльністю є такими, що не відповідають дійсності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що КНП «Глобинська міська лікарня» під час звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої паліативним відділенням на підставі Наказу № 132 Кп1 від 21.11.2022 та Наказу № 257 від 21.11.2022 порушило вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а отже не мало законної підстави для припинення трудового договору на підставі пункту п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тому Наказ № 132 Кп1 від 21.11.2022 та Наказ № 257 від 21.11.2022 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, а також на те, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року скасовано Наказ № 187 від 09.08.2022, яким переведено ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора на посаду завідуючого паліативним відділенням, остання підлягає поновленню на роботі на посаді заступника медичного директора з дати переведення, а саме з 11.08.2022 року.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Представником позивача заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 09.08.2022 року.

Проте, судом встановлено, що вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався саме з дати її звільнення, а не з дати її переведення на іншу посаду, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.11.2022 року по 07.12.2023 року.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було звільнено 22.11.2022 року, отже при обчисленні середньомісячної заробітної плати необхідно виходити з розміру виплат за вересень - жовтень 2022 року.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду довідку про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати позивачу за вересень - жовтень 2022 року, суд вважає за можливе встановити розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що від КНП Глобинська міська лікарня Глобинської міської ради (код ЄДРПОУ 01999224) ОСОБА_1 отримала заробітну плату за вересень 2022 року в сумі 24301,90 грн, за жовтень 2022 року в сумі 24802,38 грн., а всього 49104,28 грн.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У вересні 2022 року - 22 робочі дні, у жовтні 2022 року - 21 робочий день, а всього 43 дні.

Отже, за підрахунками суду, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2022 року становить 1141,96 грн. (49104,28 /43 дні).

Судом встановлено, що вимушений прогул ОСОБА_1 тривав з 22.11.2022 року по 07.12.2023 року, що становить 288 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 складає 328884,48 грн.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції на час звільнення ОСОБА_1 ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є така юридично значима обставина, як вручення копії наказу про звільнення.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України (в редакції на час звільнення) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», пункт 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали значні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Згідно пункту 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України (в редакції на час звільнення) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказала, що дізналася про існування оскаржуваних наказів лише 13.07.2023 року з рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12.07.2023 року по справі № 527/2947/22. На дату звернення з позовом Позивач не ознайомлена з оскаржуваними наказами

Суд критично оцінює наданий представником відповідача акт про відмову підписати наказ про звільнення від 21.11.2022 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 було надано для ознайомлення накази № 257 від 21.11.2022 року та № 132 Кп1 від 21.11.2022 року, з якими вона ознайомившись від підпису відмовилась, оскільки вказаний акт є одностороннім актом, який складено працівниками КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради.

Долучений представником відповідача витяг з Книги обліку трудових книжок, що містить відомості щодо отримання ОСОБА_1 трудової книжки ІНФОРМАЦІЯ_1 та її підпис про це, також не підтверджує факт вручення їй копій оскаржуваних наказів.

Суд також зауважує, що відповідно до витягу з Книги обліку трудових книжок, в ній зазначено відомості лише щодо одного з оскаржуваних наказів - Наказу № 132 Кп1 від 21.11.2022 року.

Жодних доказів направлення оскаржуваних наказів за місцем проживання чи перебування ОСОБА_1 , чи намагання іншим чином вручити їй оскаржувані накази представником відповідача не надано.

Встановши вказані обставини, суд вважає, що наявні підстави для поновлення строку звернення до суду , встановленого ст. 233 КЗпП.

Відповідно до п.п. 1,4 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» було звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3220,80 грн (1073,60 грн х 3) за три вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача адвокатом Рак Артемом Сергійовичем - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 257 від 21.11.2022 «Про звільнення завідуючої паліативним відділенням ОСОБА_2 ».

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 132 Кп1 від 21.11.2022 «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради з 11.08.2022 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022 року по 07.12.2023 року включно в сумі 328884,48 грн (триста двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 3220,80 грн (три тисячі двісті двадцять гривень 80 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць відповідно допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради (39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н., м. Глобине, вул. Лікарняний тупік, 1-в, код ЄДРПОУ: 01999224).

Повний текст рішення складено 11.12.2023 року.

Суддя Т. В. Левицька