Рішення

від 13.11.2023 по справі 752/14072/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/14072/23

Провадження №2/752/5970/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Прилепа Руслан Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 до окупації Автономної Республіки Крим проживав та працював в Автономній Республіці Крим.

До анексії Автономної Республіки Крим був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Після окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією позивач був вимушений продати все своє майно, покинути свій працюючий бізнес та вимушено переїхати на постійне проживання до міста Києва.

Вимушене переселення позивача з свого постійного місця проживання відбулось через наявність ефективного контролю Російської Федерації по відношенню до територій Автономної Республіки Крим.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію території Автономної Республіки Крим позивачу було завдано майнової шкоди, тому позивач просить стягнути з держави Російська Федерація на його користь на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1201881 грн., що є еквівалентом 30000 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову.

ОСОБА_1 є громадянином України, проживає у місті Києві на території Голосіївського району.

Починаючи з 2014 року, позивач став свідком пересування по території Автономної Республіки Крим російської важкої військової техніки і через деякий час вона була застосована для окупації Автономної Республіки Крим. Вказане призвело до появи жертв серед цивільного населення по Україні. Разом з бойовими діями в Автономній Республіці Крим суттєво погіршилась гуманітарна ситуація, транспортне сполучення страждало, соціальні виплати не здійснювались, зменшилась кількість робочих місць. Все вищевказане безпосередньо вплинуло на життя позивача.

Як наслідок, задля уникнення масових порушень прав людини, позивач покинув окуповану Російською Федерацією територію Автономної Республіки Крим та переселився до м. Києва. Після переїзду йому довелося пристосовуватися до нових життєвих умов, шукати роботу, житло та відновлювати прийнятний для себе рівень життя.

Починаючи з 2015 року, позивач проживає в місті Києві. Після окупації Автономної Республіки Крим він був позбавлений звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями а також можливості на повернення додому, налагодженого побуту. Ці обставини відобразились на його матеріальному і моральному стані. Внаслідок саме збройної агресії території Автономної Республіки Крим було порушено низку прав позивача, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, IV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту.

При вирішенні вимоги позивача про компенсацію моральної шкоди суд має застосовати практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов`язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.

Враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також почуття безпорадності та розчарування, які позивач відчуває роками через неможливість проживати на рідній землі та користуватись належним йому житлом, спілкуватись з близькими.

Вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у сумі 30000 євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.

Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України та, відповідно, окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Просив стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1201881 грн., що є еквівалентом 30000 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову, звільнити його від сплати судового збору.

07.08.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 просив розглянути справу без його участі, також повідомив про скасування довіреності, виданої адвокату Прилепі Р.А. на представництво його інтересів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ковров Володимирської області Російської Федерації, з 04.03.2015 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

29.12.2014 ОСОБА_1 продав земельну ділянку з розташованим на ньому житловим будинком з господарськими і побутовими спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які належали йому на праві власності, за 3578078 рублів.

ОСОБА_1 є засновником Приватного підприємства «Регіональний інформаційний центр мережі розповсюдження правової інформації» (код ЄДРПОУ 24875542).

25.12.2007 ОСОБА_1 отримав виключні майнові права на використання комп`ютерної програми «Юридична інформаційна-пошукова система «Консультант».

ОСОБА_1 на обліку в ГУПФУ в м. Києві не перебуває, з 4 кварталу 2019 року доходів не отримує, в теперішній час не працює.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.9 ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено поняття судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй), оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17).

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена, як так, що порушує статтю 2 (4) Статут ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Судом встановлено, що позивач був власником нерухомого майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим, яке продав в грудні 2014 року.

З 04.03.2015 позивач зареєстрований та проживає в м. Києві.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.

Також встановлено, що позивач є засновником Приватного підприємства «Регіональний інформаційний центр мережі розповсюдження правової інформації» (код ЄДРПОУ 24875542) та 25.12.2007 отримав виключні майнові права на використання комп`ютерної програми «Юридична інформаційна-пошукова система «Консультант».

Позивач в теперішній час не працює, пенсію не отримує.

Враховуючи підстави та предмет позову про відшкодування моральної шкоди суд, відзначає, що дійсно позивач перемістився на постійне місце проживання з Автономної Республіки Крим до м. Києва.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що після зміни місця проживання він був позбавлений звичного ритму життя, можливості повернутись до Автономної Республіки Крим, де він мав налагоджений побут, що призвело до матеріальних та моральних збитків.

Суд зауважує, що позивач продав належне йому майно та отримав гроші від продажу, крім того, він не позбавлений виключних майнових прав на використання комп`ютерної програми «Юридична інформаційна-пошукова система «Консультант». Також позивач, як засновник Приватного підприємства «Регіональний інформаційний центр мережі розповсюдження правової інформації» (код ЄДРПОУ 24875542) мав можливість змінити податкову адресу підприємства на іншу територію України та продовжувати комерційну діяльність.

Крім того, щодо посилання позивача в обґрунтування вимог про компенсацію моральної шкоди на необхідність застосування судом практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов`язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами, суд відзначає, що дійсно ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Проте обставини справи у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), є відмінними від обставин справи позивача. Так, суд не знайшов жодної причини, яка б виправдовувала цілковите заперечення майнових прав п. Лоізіду в формі повної та тривалої відмови в доступі до майна, а також свідомої його експропріації без компенсації. Тобто мало місце порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Майнові права позивача ОСОБА_1 не заперечувались, повної та тривалої відмови в доступі до майна, а також свідомої його експропріації без компенсації також не було, оскільки від продажу належного йому майна він отримав грошові кошти, мав можливість змінити податкову адресу підприємства, не позбавлений виключних майнових прав на використання спеціальної комп`ютерної програми.

За таких обставин суд вважає, що позивачу була заподіяна моральна шкода через необхідність вимушеної зміни місця проживання та необхідності знову налагоджувати побут він був позбавлений звичного ритму життя та можливості повернутись до Автономної Республіки Крим, а тому вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 400000 грн.

Зазначений розмір моральної шкоди в такому розмірі, відповідає характеру і тривалості моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, наслідки, що настали, та їх невідворотність, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 400000 грн. є достатнім та справедливим розміром компенсації за заподіяну позивачу шкоду.

Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки відповідно до приписів п.22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4000 грн., оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Російської Федерації на користь держави судові витрати в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 27.

Суддя Ж. І. Кордюкова