Рішення

від 17.02.2023 по справі 752/18847/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/18847/22

Провадження № 2/752/3365/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.02.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області про відшкодування матеріальної шкоди, у якому просить стягнути з відповідача 69 360,43 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.12.2019 року близько 08:02 він, керуючи автомобілем Mercedes, д.н.з НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Одеса, в межах м.Києва по проспекту Академіка Глушкова, поблизу КПП в напрямку м. Києва, після чого на його автомобіль впала частина стовбура з гілками сухого дерева, внаслідок чого був пошкоджений належний йому транспортний засіб.

Факт настання ДТП підтверджується матеріалами УПП у м. Києві. Розмір шкоди підтверджується висновком експертного дослідження №189 від 25.12.2019 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає 66860,43 грн. Вартість проведеного дослідження становить 2 500,00 грн.

Позивач вважає, що падіння дерева відбулось внаслідок неналежного виконання відповідачем заходів з утримання зелених насаджень, а саме сухого дерева, яке зростало у смузі відведення автомобільних доріг.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду надійшов відзив Служби автомобільних доріг у Київській області, відповідно до якого відповідач вказує, що дерево зростало на території Національного природного парку «Голосіївський». Служба є балансоутримувачем автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса в межах міста Києва виключно в межах її проїзної частини, узбіч та тротуарів. Зазначає, що враховуючи місце настання ДТП, згідно даних кадастрової карти, земельна ділянка, на якій зростало дерево, внаслідок падіння якого сталась ДТП, присвоєно кадастровий номер. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, вона належить до земель лісогосподарського призначення, а тому ця земельна ділянка не є частиною смуги відведення і не є землею транспорту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.05.2018 року НОМЕР_2 .

В матеріалах справи наявні фотознімки з місця пригоди від 15.12.2019 року, на яких міститься зображення пошкодженого транспортного засобу, уламків дерева, що впало на автомобільну дорогу.

Як вбачається з матеріалів справи 15.12.2019 року сталась ДТП в м. Києві на проспекті Академіка Глушкова за участю автомобіля Мерседес н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . В матеріалах справи наявні зокрема рапорт інспектора УПП у м. Києві ДПП від 15.12.2019 року, пояснення ОСОБА_1 , схема місця ДТП.

Відповідно до висновку щодо проведення перевірки по факту ДТП, яка сталась 15.12.2019 року в м. Києві, Голосіївський район, проспект Глушкова, від 25.09.2020 року, при опрацюванні матеріалів було встановлено, що підстави для притягнення посадових осіб, громадян та водія до адміністративної відповідальності відсутні.

Відповідно до листа КП по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва від 28.07.2020 року №077/227-863, територія на якій зростало відповідне дерево, що впало, як і наявні на ній зелені насадження, за КП УЗН Голосіївського району міста Києва не закріплювались, на балансі не обліковуються та не утримуються силами підприємства.

Відповідно до відповіді КО «Київзеленбуд» від 28.07.2020 року територія, на якій зростало дерево, що впало, за останнім не закріплювалось, на балансі не обліковується.

Відповідно до довідки Інституту зоології ім. І .І. Шмальгаузена НАН України від 29.04.2021 року, зелені насадження захисної смуги вздовж траси Київ-Одеса, на балансі Інституту не обліковуються та на утриманні не перебувають.

Відповідно до відповіді ЦГО ім. Бориса Срезневського від 20.08.2020 року №02-06, 15.12.2019 року швидкість вітру була 3-4 м/с.

Відповідно до висновку експертного дослідження №189 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу MB Sprinter 413CDi, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 25.12.2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає 66 840,43 грн.

Вартість проведеного експертного дослідження становить 2 500 гривень, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера №70 від 29.12.2019 року.

Відповідно до зображення з кадастрової карти України земельна ділянка №8000000000:79:713:0014, де мала місце дорожньо-транспортна пригода, відноситься до земель лісогосподарського призначення (власника не визначено).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9907972252023 від 08.02.2023 року земельна ділянка №8000000000:79:713:0014 відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст.24 ЗУ «Про дорожній рух», власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або органи, уповноважені ними здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають право вимагати від користувачів дотримання чинних законодавчих і нормативно-правових актів стосовно дорожнього руху, правил ремонту і утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування дорогами і дорожніми спорудами та їх охорони.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про автомобільні дороги», складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів. Об`єкти дорожнього сервісу не є складовими частинами автомобільної дороги загального користування, крім випадків, якщо замовником їх будівництва чи розміщення у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування є власник чи орган управління цих автомобільних доріг загального користування. Розміщення інших об`єктів у межах смуги відведення без дозволу власників доріг, органів, що здійснюють управління автомобільними дорогами, забороняється. Складовими автомобільної дороги загального користування за межами смуги відведення є: архітектурне облаштування; споруди, призначені для збереження автомобільних доріг і контролю дорожнього руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; поромні переправи, снігозахисні споруди, протилавинні і протиселеві споруди; уловлювальні з`їзди; нагірні канави; випарні басейни; відкриті та закриті дренажні системи.

Статтею 13 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено відповідальність органу управління автомобільними дорогами загального користування, згідно якої зазначений орган відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення; забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше.

Статтею 13 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.

Відповідно до статті 48 цього Закону захист зелених насаджень повинен здійснюватися згідно з природоохоронним законодавством. Не допускається проводити рубки дерев у снігозахисних лісосмугах та у межах смуги відведення автомобільної дороги, які не пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху відповідно до вимог нормативно-правових актів та виконанням робіт з розширення доріг.

Крім того, згідно положень ст. 31 Закону України «Про транспорт» до земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об`єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв`язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

паралельні об`їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу;

будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

У пункті 25 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198 (далі - Правила) визначено, що власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов`язані утримувати в належному стані зелені насадження.

Дія цих правил поширюється на автомобільні (позаміські) дороги загального користування, а контроль за їх дотриманням здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції (пункти 1,10 Правил).

Відповідно до ч.1 ст.57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст.84 Лісового кодексу України, з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов`язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).

Земельна ділянка №8000000000:79:713:0014 відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 N 105, зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Зелені насадження спеціального призначення - насадження

транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних

зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і

крематоріїв, ліній електропередач високої напруги;

лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні,

насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові

насадження в межах населених пунктів.

Комплексна зелена зона - сукупність міських і приміських

насаджень, межі якої наносяться на картографічні матеріали

органами архітектури (на генеральні плани, схеми та проекти

районного планування), лісогосподарськими органами (на плани

лісонасаджень), місцевих органів самоврядування.

Міський ліс - лісовий масив або ділянка лісу, розташовані в

межах населеного пункту.

Відповідно до п.3 Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації;зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.

Згідно з п.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих

територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи

самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Матеріали справи, з огляду на досліджені судом докази, включаючи фото світлини з місця події, схему пригоди, відомості з земельного кадастру, не містять беззаперечних доказів, що місце, де росло дерево, що в подальшому впало на дорожнє полотно та пошкодило транспортний засіб позивача, знаходилось в зоні відповідальності відповідача, внаслідок чого наступає його відповідальність за завдану шкоду.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст.4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя