Рішення

від 04.12.2023 по справі 752/19063/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19063/21

Провадження № 2/752/1446/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 грудня 2023 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Крекотень О.В.

у присутності:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги б/н 2023 від 26.01.2023р.)

представника відповідача - Федосенко А.В. (довіреність строком до 31.12.2023р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 із позовом, за результатом якого просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №46-к від 29.06.2021 р. «Про звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. з урахуванням усної заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач працювала прибиральницею в Інституті з 20.07.2009 року до 30.06.2021 року і виконувала свої обов`язки належним чином. Конфлікт виник між нею та керівником господарського відділу, що не мав прямого відношення до її робочих обов`язків, але спричинив неправомірні спроби звільнення позивача з посади. ОСОБА_1 стверджує, що ці спроби були зумовлені штучними перешкодами та неправдивими звинуваченнями, які створили негативне уявлення про її професійну діяльність. Тому, наприкінці червня 2021 року був виданий наказ про її звільнення, який містив невідповідності та безпідставні посилання на обставини, яких не існувало. Цей наказ не відповідає нормам КЗпП України та містить суперечливий характер, оскільки в описовій частині цього наказу вказано, що позивач була звільнена через систематичне порушення трудової дисципліни, що відповідає пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, тоді як в резолютивній частині зазначено звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, який стосується прогулів без поважних причин. Позивач наголошує на тому, що вона не допускала прогулів без поважних причин та належним чином виконувала свою роботу, і тому її звільнення є неправомірним, оскільки немає чітких підстав для такого рішення відповідно до КЗпП України. У зв`язку із зазначеними обставинами позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу через її незаконне звільнення та на відшкодування з відповідача моральної шкоди, яка оцінена ОСОБА_1 у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою судді від 09.08.2021 року за поданим позовом відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

До суду надійшов відзив на позов, яким представник відповідача заперечує проти задоволення вимог, вказуючи на те, що протягом попередніх місяців до винесення оспорюваного наказу про звільнення позивач порушувала трудову дисципліну. Відповідач вказує, що відсутність на роботі без поважних причин може бути підставою для застосування дисциплінарних заходів, як це відбулося за наказами №22-к та №34-к, де до позивача застосовано догани. Позивач повторно порушувала робочий графік та була відсутня на роботі без поважних причин у визначені робочі години, про що є документальні докази, зокрема: доповідні записки, колективний договір, які підтверджують відомості про графік роботи. Отже, позивач була відсутня на роботі протягом певного часу 24.05.2020 року без поважних причин. Ця відсутність тривала понад 3 години з 09:00 до 14:11 і була визнана підставою для звільнення позивача згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, однак, враховуючи те, що позивач була у відпустці з 05.05.2021 року по 21.06.2021 року, Інститутом було видано наказ від 29.06.2021 року № 46-к про звільнення позивача з посади прибиральниці виробничих приміщень за фактом прогулу без поважних причин, посилаючись на пункт 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивач була ознайомлена з цим наказом та отримала його копію, що підтверджено написом на звороті наказу

Протокольною ухвалою суду від 15.02.2023р. задоволено клопотання представника позивача щодо допиту свідка - ОСОБА_4 . Судом вирішено забезпечити присутність цієї особи на судовому засіданні для дачі пояснень та покладено відповідальність за її явку на позивача.

У судове засідання, яке призначено на 17.05.2023р., свідок не з`явилась, через що судовий розгляд справи був відкладений на іншу дату.

У наступні судові засідання свідок ОСОБА_4 не з`явилась, з пояснень позивача в судовому засіданні від 04.12.2023 р. стало відомо, що свідок не зможе прибути в судове засідання. При цьому, представником позивача було заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідка, ідентифікуючу інформацію про якого стороною позивача надано не було. Разом із тим, не вдалось встановити, які обставини, що лежать в обґрунтування позовних вимог, даний свідок може посвідчити. Тому, протокольною ухвалою суду від 04.12.2023р. у задоволенні клопотання про виклик свідка було відмовлено.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 наказом, виданим директором Інституту проблем математичних машин і систем НАН України від 20.07.2009 року № 84-к, прийнята на посаду прибиральника виробничих приміщень господарського відділу з 20 липня 2009 року з посадовим окладом 693,00 грн. на місяць.

29.06.2021р. позивач була звільнена з посади прибиральниці виробничих приміщень господарського відділу з 30.06.2021 за пунктом 4 статті 40 КЗПП України за прогули без поважних причин (чергова відпустка не використана 2 к.д.). Підстава: витяг з протоколу Первинної профспілкової організації ІПММС НАН України № 35 від 24.06.2021р.

В обґрунтування належного виконання свої посадових обов`язків позивач надала до суду лист за підписами співробітників колективу відповідача, які виразили підтримку на адресу позивача, яка, за їх переконанням, належним чином забезпечує прибирання робочих приміщень, достатньо якісно, а тому підстав для її звільнення немає.

Суд позбавлений можливості врахувати наданий лист, як доказ, що спростовує підставу для звільнення позивача, оскільки з листа вбачається, що він зареєстрований ІПММС НАН України в 2016 році, тобто засвідчує обставини 5-річної давнини перед звільненням позивача, а тому інформація з листа не має прямого відношення до конкретного спору, який виник між сторонами в 2021 році.

У заперечення проти позовних вимог представник відповідача зазначає, що позивач систематично порушувала трудову дисципліну, через що до неї застосовувалась дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Встановлено, що директором ІПММС НАН України 24.03.2021 видано наказ №22-к про порушення трудової дисципліни прибиральником виробничих приміщень ОСОБА_1 . В обґрунтування наказу зазначено, що позивач без поважних причин не прийшла на роботу: 01.03.2021 о 11-24 год., 02.03.2021 о 13-28 год., 03.03.2021 о 13-05 год. 04.03.2021 о 12-35 год., 15.03.2021 о 12-30 год., 16.03.2021 о 13-40 год., 17.03.2021 о 14-11 год., 18.03.2021 о 11-45 год. 19.03.2021 о 14-50, 22.03.2021 о 13-45 год., 23.03.2021 о 13-05 год. Тому, за систематичне порушення трудової дисципліни, відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня позивачу оголошено догану на підставі доповідної записки начальника господарського відділу, акту про відмову надання пояснень про запізнення на роботу ОСОБА_1 .

Із наказом № 22-к позивач ознайомлена, заперечень до його змісту чи до притягнення її до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не надано. Так само і не містять матеріали справи відомостей про ініційоване позивачем оскарження наказу до комісії по трудових спорах або до суду.

07.05.2021 р. до позивача знову застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, що вбачається з наказу директора ІПММС НАН України від 07.05.2021 р. № 34-к, у зв`язку систематичним порушення трудової дисципліни, відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня. Підставою для винесення наказу зазначено: доповідна записка начальника господарського відділу, акту про відмову надання пояснень про запізнення на роботу ОСОБА_1 .

Позивач відмовилась ознайомлюватись із винесеним наказом № 34-к, про що складений акт за підписом Начальника ВК ОСОБА_5 , провідного інженера ВК ОСОБА_4 , наукового співробітника ОСОБА_6 , про відмову ставити підпис про ознайомлення від 07.05.2021.

Колективним договором ІПММС НАН України, який затверджений конференцією трудового колективу інституту від 13.06.2019, встановлено тривалість робочого дня 8 годин, початком роботи з 9-00 год. та її закінченням 18-00 год.

Із визначеним графіком роботи позивач була ознайомлена, що вбачається з доповідної записки начальника ГВ Зарицької Л.С. від 19.08.2020, про що свідчить підпис позивача на доповідній.

Також, позивач ознайомлена із посадовою інструкцією прибиральника виробничих приміщень господарського відділу, у якій, зокрема, зазначено, що прибиральник виробничих приміщень несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту (п. 4.2. Інструкції, затвердженої заступником директора з загальних питань ІПММС НАН України від 3.10.2016р.).

Повертаючись до оскаржуваного наказу, підставою для його винесення став витяг з протоколу Первинної профспілкової організації ІПММС НАН України №35 від 24.06.2021 р., відповідно до якого розглядалось подання адміністрації ІПММС НАН України до профкому з проханням надати згоду на звільнень прибиральниці виробничих приміщень інституту ОСОБА_1 , за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за результатом розгляду якого було ухвалено надати згоду адміністрації ІПММС НАН України на звільнення прибиральниці виробничих приміщень інституту ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, в поданні, яке було предметом розгляду Первинної профспілкової організації ІПММС НАН України, зазначено, що позивач була відсутня на роботі без поважних причин: 11.05.2021 з 09:00 до 13:15; 12.05.2021 з 09:00 до14:45; 13.05.2021 з 09:00 до 13:20; 14.05.2021 з 09:00 до 13:43; 17.05.2021 з 09:00 до 11:55; 18.05.2021 з 09:00 до 13:10; 19.05.2021 з 09:00 до 15:45; 20.05.2021 з 09:00 до 15:05; 21.05.2021 з 09:00 до 15:20; 24.05.2021 з 09:00 до 14:11.

Під час засідання Первинної профспілкової організації ІПММС НАН України 24.06.2021р. в позивача були відсутні буд-які ґрунтовні пояснення з проводу її відсутності на роботі у визначені поданням години. Доказів, які могли б указувати на причини відсутності, або ж довести, що обставини, згадані в поданні, не відображають дійсної ситуації, на розгляд профкому не надано, що вбачається судом з витягу з протоколу №35 від 24.06.2021р. Первинної профспілкової організації ІПММС НАН України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно частини ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України проведено наказом відповідача у зв`язку з прогулами, які встановлені в поданні директора ІПММС НАН України та були предметом розгляду Первинної профспілкової організації ІПММС НАН України під час засідання 24.06.2021р., що проведено із повним з`ясуванням обставин, повно і об`єктивно.

Позивач зі свого боку відсутність на роботі не спростувала ні під час засідання профкому, ні під час судового розгляду.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Пунктом 22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами З, 4. 7, 8 ст.40 п.І ст.41 КЗпП. чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому має проводитись із дотриманням вимог трудового законодавства України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, утому числі статей 147, 148. 149 КЗпП України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 11 березня 2020 року по справі № 459/2618/17 дійшов наступного висновку:

«Прогул - це відсутність працівника па роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності».

Зі змісту наказу про звільнення та додатків до нього не встановлено, що прогули позивача були з поважних причин.

Так, позивачем не надано доказів, які виключають вину ОСОБА_1 у допущених прогулах, а звернення позивача на те, що описова частина наказу містить посилання, що позивач систематично порушувала трудову дисципліну, за що наказами директора були оголошені догани, що, по суті, є підставою для звільнення, зазначеною в п. 3 ст. 40 КЗпП України, а резолютивна частина наказу як на підставу для звільнення посилається на п. 4 ст. 40 КЗпП України, не є підставою для скасування, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач була звільнена саме на п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки докази, наявні в матеріалах справи, вказаний факт підтверджують. При цьому, описова частина оспорюваного наказу про звільнення виключно вказує на системність допущених позивачем прогулів, оскільки допущений працівником прогул без поважних причин, як такий, вже є порушенням трудової дисципліни.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведене без порушенням норм законодавства України, тому наказ № 46-к від 29.06.2021 р. скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд вважає, що не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення з роботи. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Інститут проблем математичних машин і систем Національної академії наук України, код ЄДРПОУ: 05417503, адреса: 03187, пр. Академіка Глушкова, 42, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено та підписано 11.12.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська