Постанова

від 06.12.2023 по справі 144/1842/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 144/1842/21

провадження № 61-8262св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2023 року у складі судді Германа О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_6 , яка була зареєстрована та проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

3. На час смерті ОСОБА_6 з нею ніхто не проживав. Після її смерті до кола спадкоємців увійшла його мати - ОСОБА_7 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. До спадкового майна померлої ОСОБА_6 належить житловий будинок в АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) розміром 2,79 умовних га із земель Мишарівського КСП, належне спадкодавиці у відповідності до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН

№ 0170735, виданого 08 липня 1997 року.

5. В шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_6 спадщину фактично прийняла її дочка - ОСОБА_7 , яка після смерті матері користувалась речами домашнього вжитку, доглядала за житловим будинком, обробляла присадибну земельну ділянку, отримала свідоцтво про смерть спадкодавиці.

6. Після смерті ОСОБА_7 позивач прийняв спадщину за заповітом.

7. Крім того, під час підготовки документів для звернення із цим позовом до суду були виявленні розбіжності в написанні імені його матері, а саме у відповідності до актового запису про народження № 8 від 13 квітня 1953 року, ім`я матері зазначено як « ОСОБА_8 », в графі батько значиться « ОСОБА_9 », в графі мати - « ОСОБА_6 ».

8. Згідно витягу з погосподарських книг за період з 1953 року по 1969 рік, до членів домогосподарства ОСОБА_9 належать: дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_10 .

9. Відповідно до витягу з погосподарської книги за період з 1970 року по

1973 рік дочкою ОСОБА_9 вже значиться ОСОБА_7 .

10. Указані розбіжності виникли у зв`язку з допущеною помилкою при внесенні імені його матері в паспорт та в подальшому в актовий запис про смерть.

11. Зазначає, що влітку 2021 року зі слів односельчанки ОСОБА_11 йому стало відомо про те, що спадщину після смерті його баби - ОСОБА_1 у 2016 році оформила відповідач ОСОБА_2 .

12. З метою отримання указаної інформації він звернувся до поліції, де йому повідомили, що у відповідності до заповіту, складеного 01 березня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації нотаріальних дій № 15 та посвідченого секретарем Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області Левадською Т. В., спадщина на земельну частку (пай) право на яку належало ОСОБА_6 , переоформлено на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 2269, спадкова справа № 362/2016.

13. По факту заволодіння чужим майном до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за частиною третьою статті 190 КК України № 120200202800000105 від 08 квітня

2020 року.

14. Під час досудового розслідування Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено судову технічну експертизу документів від 29 травня 2020 року № 162 та встановлено, що зображення відбитку печатки «Маломочульської сільської ради народних депутатів» у заповіті ОСОБА_6 від 01 березня 1996 року, на 3 аркуші у спадковій справі № 362/2016 на майно померлої ОСОБА_6 , нанесений безконтактним способом за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

15. Відповідно до довідки Виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 753 від 07 грудня 2021 року

ОСОБА_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт від 01 березня 1996 року за № 15 на ім`я ОСОБА_2 не складала.

16. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив:

- встановити факт, що ОСОБА_7 в шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла спадщину;

- встановити факт родинних відносин, а саме, що спадкодавець

ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2 від імені ОСОБА_6 від 01 березня 1996 року, зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій № 15 та посвідчений секретарем Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області Левадською Т. В., недійсним;

- визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня

2016 року (зареєстровано в реєстрі № 2269) на право власності на земельну частку (пай) площею 2,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, по колишньому КСП «Мишарівське», згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0170735, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області 08 липня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часку (пай) 10 липня 1997 року за № 231, видане на ім`я ОСОБА_2 , недійсним;

- скасувати запис про право власності № 18298040 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,6603 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0176, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- стягнути з ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

17. Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 15 лютого

2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 20 квітня 2023 року, позов задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_7 в шестимісячний строк з дня смерті

ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла спадщину.

Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що спадкодавець ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір`ю ОСОБА_7 , померлої

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2 від імені ОСОБА_6

від 01 березня 1996 року, зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій № 15 та посвідчений секретарем Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області Левадською Т. В., недійсним.

Визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 2016 року (зареєстроване в реєстрі за № 2269) на право власності на земельну частку (пай) площею 2,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташовану на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, в колишньому КСП «Мишарівське», відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0170735, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області 08 липня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10 липня 1997 за № 231, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано запис про право власності № 18298040 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,6603 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0176, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

18. Додатковим рішенням Теплицького районного суду Вінницької області

від 14 березня 2023 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 9000,00 грн.

19. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване державним нотаріусом в реєстрі за № 2269, видане на підставі підробленого заповіту, тобто видане особі, яка не має права на спадкування, а тому має бути визнане недійсним, а запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 є похідним і має бути скасований.

20. Також судами встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , а також факт прийняття останньою спадщини після смерті матері.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.

22. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

23. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 216/4295/20, від 04 вересня 2022 року у справі № 383/321/20, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 04 липня 2018 року у справі

№ 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга мотивована тим, що цивільна правоздатність осіб, щодо яких позивач просить встановити факт родинних зв`язків та факт прийняття спадщини, припинена, тому у суду були відсутні підстави для встановлення зазначених юридичних фактів. За життя ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_7 не скористались своїм правом на прийняття та оформлення спадщини та не вжили жодних дій по встановленню таких фактів.

27. Також зазначає, що перед зверненням до суду позивач зобов`язаний був звернутися до відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування із запитом на отримання інформації, яка стала предметом даного позову, і лише у випадку відмови в наданні йому такої інформації, у нього виникало би право для звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту. При цьому вказує про недопустимість як доказів пояснень свідків щодо встановлення юридичного факту. Також позивач не звертався й до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 за спадковою трансмісією.

28. Вважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду і з заявою про поновлення цього строку до суду не звертався.

29. Крім того, суди не врахували, що наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Тиховський М. О. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Мочулка Теплицького району Вінницької області померла баба позивача - ОСОБА_6 .

32. Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН

№ 0170735 ОСОБА_6 на підставі рішення Теплицької РДА від 08 квітня

1992 року № 92, надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності «Мишарівське КСП», розміром 2,79 га.

33. Розпорядженням Теплицької РДА від 23 грудня 2004 року затверджено акт про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по СТОВ «Мишарвське» на території Маломочульської сільської ради від 23 грудня

2003 року, передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державні акти на право власності на земельні ділянки власникам земельних ділянок по СТОВ «Мишарівське» на території Маломочульської сільської ради. Також, в розпорядженні зазначено, що на земельні частки (паї) померлих громадян власників сертифікатів державні акти виготовляти спадкоємцям, після оформлення спадщини.

34. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, зокрема, право на указану вище земельну частку (пай).

35. Із копії спадкової справи № 362/2016, заведеної після смерті ОСОБА_6 , слідує, що ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , при цьому надала заповіт від 01 березня 1996 року, в якому зазначено, що він зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій за № 15, відповідно до якого ОСОБА_6 заповіла усе своє майно ОСОБА_2 .

36. 23 листопада 2016 року державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2269 від 23 листопада 2016 року. Згідно зі свідоцтвом спадщина складається з права на земельну частку (пай) площею 2,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташовану на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області колишнє КСП «Мишарівське».

37. На земельну ділянку ДП «Вінницький науково-дослідний та інститут землеустрою» в 2016 році виготовлено технічну документацію; присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 053783900:01:000:0176, обчислено площу земельної ділянки - 2,6603 га та визначено її координати на місцевості в натурі.

38. Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у кримінальному провадженні № 12020020280000091 від 20 березня

2020 року проведено судову технічну експертизу документів та встановлено, що:

- зображення відбитку печатки «Маломочульської сільської ради народних депутатів» у заповіті ОСОБА_6 від 01 березня 1996 року на 3 аркуші у спадковій справі № 362/2016 на майно померлої ОСОБА_6 , яка розпочата та закрита 23 листопада 2016 року, нанесений безконтактним способом за допомогою друкуючого пристрою струменевим способом формування зображення;

- зображення відбитку штампу «Маломочульської сільської ради» та зображення відбитку печатки «Маломочульської сільської ради» у довідці від 15 липня

2015 року № 151 на 4 аркуші у спадковій справі № 362/2016 на майно померлої ОСОБА_6 , яка розпочата та закрита 23 листопада 2016 року, нанесені безконтактним способом за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

39. З довідки № 753 від 07 грудня 2021 року, виданої старостою с. Мала ОСОБА_12 слідує, що ОСОБА_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт № 15 від 01 березня 1996 року на ім`я ОСОБА_2 в Маломочульській сільській раді не складала.

40. З журналу для реєстрації нотаріальних дій Маломочульської сільської ради народних депутатів Теплицького району Вінницької області заведеного за період з 21 січня 1993 року по 06 грудня 1996 року слідує, що заповіт ОСОБА_6

від 01 березня 1996 року у ньому не зареєстрований, натомість у даному реєстрі за № 15 зареєстровано заповіт на іншу особу, а саме ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

41. Згідно довідки виконкому Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 646 від 09 жовтня 2013 року ОСОБА_7 , 1953 року народження, є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_6 .

42. Відповідно до довідки № 754 від 07 грудня 2021 року, виданої старостою

с. Мала ОСОБА_12 , ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 в шестимісячний строк з дня її смерті, доглядала за житловим будинком, обробляла земельну ділянку.

43. Згідно запису акта про народження № 8 від 13 квітня 1953 року у графі відомості про дитину зазначено - ОСОБА_10 , у графі відомості про батьків зазначено: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_6 .

44. З витягу з погосподарської книги № 1 за 1953-1955, 1955-1957, 1958-1960, 1961-1963, 1964-1966, 1967-1969 роки слідує, що до членів домогосподарства за особовим рахунком № НОМЕР_2 головою двору якого є ОСОБА_9 , входять: дружина - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_10 та син - ОСОБА_7 .

45. Відповідно до витягу з погосподарської книги за 1970-1973 роки дочка значиться як - ОСОБА_7 .

46. З актового запису про смерть № 11 від 23 травня 2014 року слідує, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

47. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є її син - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 01 липня 1992 року.

48. 13 серпня 2015 року державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контри Лужанською Т. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1171 відповідно до якого спадкоємцем після смерті спадкодавця ОСОБА_7 є її син ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

49. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

50. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

51. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

52. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

54. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

55. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

56. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним

58. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

59. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

60. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

61. У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України підставою визнання свідоцтва недійсним передбачено відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

62. У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 463/1540/14 (провадження № 61-5735св19) зроблено висновок, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

63. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом слугувала заява ОСОБА_2 , подана до нотаріальної контори, відповідно до якої вона спадщину прийняла шляхом постійного проживання разом із померлою

ОСОБА_6 , на підтвердження цього надано довідку.

64. Разом з тим, відповідно до довідок, виданих Маломочульською сільською радою від 03 вересня 2020 року №121 та старостою с. Мала Мочулка-Мишарівка від 07 грудня 2021 року №753, ОСОБА_6 , яка проживала за адресою:

АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт в Маломочульській сільській раді заповіт на ім`я ОСОБА_2 не складала.

65. Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у кримінальному провадженні № 12020020280000091 від 20 березня

2020 року проведено судову технічну експертизу документів та встановлено, що зображення відбитку печатки «Маломочульської сільської ради народних депутатів» у заповіті ОСОБА_6 від 01 березня 1996 року на 3 аркуші у спадковій справі № 362/2016 на майно померлої ОСОБА_6 , а також зображення відбитку штампу «Маломочульської сільської ради» та зображення відбитку печатки «Маломочульської сільської ради» у довідці від 15 липня

2015 року № 151 на 4 аркуші у спадковій справі № 362/2016 на майно померлої ОСОБА_6 нанесені безконтактним способом за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

66. Отже, встановивши, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за № 2269 (спадкова справа 362/2016), відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) площею 2,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, по колишньому КСП «Мишарівське», належного спадкодавцю ОСОБА_6 , видане 23 листопада 2016 року державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори на підставі підробленого заповіту, тобто видане особі, яка у розумінні статті 1301 ЦК України не мала права на спадкування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

67. Таким чином, судами установлено, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 у спосіб, не передбачений законом, зокрема з порушенням встановленого законодавством порядку, а відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

68. З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане державним нотаріусом на підставі недійсного заповіту та зареєстроване в реєстрі, тому державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку підлягає скасуванню.

69. При цьому суд враховує доводи касаційної скарги щодо обрання позивачем способу захисту, пов`язаного із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності, проте, в оцінці спірних правовідносин, які виникли в цій справі, Верховний Суд вважає, що за обставин обґрунтованості заявленої позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню внаслідок неврахуванням судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, так як за правилами частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

70. Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №753/9334/18 (провадження № 61-12828св22).

71. При цьому, апеляційний суд вмотивовано відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позивач влітку 2021 року дізнався про існування заповіту складеного його бабою ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2 та звернувся із заявою до правоохоронних органів і постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області від 07 грудня 2021 року його визнано потерпілим в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020280000105 від 08 квітня 2020 року.

72. Позивач звернувся з цим позовом до суду 28 грудня 2021 року, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини та факту родинних відносин

73. Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

74. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

75. Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

76. У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 747/467/18 (провадження № 61-6910св19) зазначено, що: «… під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

77. У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем».

78. У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі

№ 559/4056/13-ц (провадження № 61-3745св23), з посиланням на постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц (провадження

№ 61-9592св19) зазначено, що: «згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;

3) показаннями свідків. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього».

79. З урахуванням наведеного, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

80. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що його мати

ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_6 та єдиним спадкоємцем після смерті останньої, яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, оскільки безпосередньо перед її смертю доглядала за нею, а в подальшому - доглядала за городом та будинком. Указав, що його мати ОСОБА_14 помилково була записана в актовому записі про народження під іменем « ОСОБА_8 ».

81. Судами установлено, що згідно запису акта про народження № 8

від 13 квітня 1953 року у графі відомості про дитину зазначено - ОСОБА_10 , у графі відомості про батьків зазначено: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_6 .

82. З витягу з погосподарської книги № 1 за 1953-1955, 1955-1957, 1958-1960, 1961-1963, 1964-1966, 1967-1969 роки слідує, що до членів домогосподарства за особовим рахунком № НОМЕР_2 головою двору якого є ОСОБА_9 , входять: дружина - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_10 та син - ОСОБА_7 .

83. Відповідно до витягу з погосподарської книги за 1970-1973 роки дочка значиться як - ОСОБА_7 .

84. З актового запису про смерть № 11 від 23 травня 2014 року слідує, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

85. Згідно довідки виконкому Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 646 від 09 жовтня 2013 року ОСОБА_7 , 1953 року народження, є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_6 .

86. Відповідно до довідки № 754 від 07 грудня 2021 року, виданої старостою

с. Мала ОСОБА_12 , ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 в шестимісячний строк з дня її смерті, доглядала за житловим будинком, обробляла земельну ділянку.

87. Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції треті особи та свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які особисто знали як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_7 , підтвердили, що дочку ОСОБА_6 звали « ОСОБА_19 », однак називали її « ОСОБА_8 », оскільки так вона була записана при народженні. Крім того, указали, що після смерті ОСОБА_6 за її будинком та земельною ділянкою доглядала дочка.

88. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, дослідивши зібрані по справі докази, дійшли правильного висновку, що позивачем доведено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір`ю ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також факт прийняття спадщини ОСОБА_7 в шестимісячний строк після смерті

ОСОБА_6 .

89. При цьому суд касційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

90. У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

91. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

92. Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

93. Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

94. Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що цивільна правоздатність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припинилась після їх смерті, тому вимога позивача про встановлення між останніми, як матір`ю та дочкою, родинних відносин суперечить нормам цивільного права, є безпідставним, оскільки позивач просив встановити факт родинних відносин між його матір`ю ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_6 , так як він безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право ОСОБА_1 на спадщину, спірну земельну частку (пай) у порядку спадкування.

95. Встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням народження у ОСОБА_6 дочки - ОСОБА_7 , тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.

96. Доводи касаційної скарги про те, що відносно померлих позовні вимоги не можуть заявлятися, так як померлі особи не мають цивільної процесуальної правосуб`єктності, є безпідставними, оскільки такий висновок стосується виключно позовного провадження, де заявлені вимоги щодо спору про право. Разом з тим, у цій справі ОСОБА_1 заявив вимогу про встановлення факту родинних відносин у порядку окремого (безспірного) провадження (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України), у ЦПК України передбачено встановлення юридичного факту (в окремому провадженні і вимога про визнання права на спадщину).

97. Позов, а не заява, ОСОБА_1 подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право, а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

98. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 03 листопада 2021 року у справі №691/1237/20 (провадження №61-14225св21).

99. Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих

доказів, зокрема на показаннях свідків, враховуючи наступне.

100. Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

101. Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

102. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

103. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (частина перша статті 69 ЦПК України).

104. Свідок - це учасник процесу, основна функція якого - дати правдиві показання щодо відомих йому обставин. Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Показання свідків - це свідчення, повідомлені особами, яким можуть бути відомі які-небудь обставини, що мають значення для розгляду і вирішення справи. Свідком є особа, якій ці обставини відомі. Свідок є носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або одержавши відомості про них від інших осіб.

105. У цивільному процесі потреба у показаннях свідка виникає, зокрема у таких випадках: для встановлення фактів, які не можна документально закріпити; для з`ясування обставин, які були у свій час документально оформлені, але документи втрачені і відновити їх неможливо; для дослідження вірогідності засобів доказування.

106. Свідок є унікальним носієм інформації про події, що є результатом її сприйняття свідком особисто. Свідок є незамінним джерелом доказової інформації в цивільному процесі.

107. Частина перша статті 69 ЦПК України вказує, що свідком може бути кожна особа. Використання слова «кожна» означає, що закон не встановлює жодних обмежень для особи свідка. При цьому слід враховувати норму статті 70 ЦПК України, яка передбачає перелік осіб, які не можуть бути допитані в якості свідка. Закон не встановлює мінімальний вік особи, яка може бути свідком. Однак слід враховувати психологічну зрілість особи для правильного сприйняття обставин та їх переказу. Не має обмежень також щодо участі у справі як свідків близьких родичів сторін. Такі особи можуть бути свідками, не зважаючи на те, що вони часто зацікавлені у результаті справи. Це обов`язково враховується судом під час оцінки доказів.

108. Свідок зобов`язаний давати правдиві показання. Цей обов`язок забезпечується встановленням кримінальної відповідальності за відмову давати показання або завідомо неправдиві показання.

109. У зв`язку з тим, що свідки в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймають події, що є обставинами справи, або отримують ці відомості від інших осіб - їх показання є важливим засобом доказування.

110. Показання свідків, допитаних у судовому засіданні, оцінені судом у сукупності з іншими письмовими доказами, поданими сторонами, згідно з вимог статті 89 ЦПК України. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції надано належну правову оцінку показанням допитаних свідків, а також наведено дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи та визначені відповідно до них правовідносини. Перевіряючи рішення місцевого суду, апеляційний суд також надав правову оцінку всіх доказів, з яких виходив при вирішення спору.

111. Таким чином, безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

112. Аналогічний виснвок викладений у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №543/271/20 (провалдження №61-14744св20).

113. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 216/4295/20, від 04 вересня 2022 року у справі

№ 383/321/20, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 04 липня

2018 року у справі № 653/1096/16-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

114. Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

115. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

116. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

117. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

118. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

119. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15 лютого

2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович