Постанова

від 05.12.2023 по справі 550/763/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/763/22 Номер провадження 22-ц/814/3684/23Головуючий у 1-й інстанції Оболєнська С.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - адвоката Дігтярь Л.А.,

представника відповідача - адвоката Бибика В.А.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Л.А. на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа - Чутівська державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми), про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем та визнання права на спадкування за законом у порядку четвертої черги

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Чутівського районного суду Полтавської області із позовом до Скороходівської селищної ради Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання позивачки спадкоємицею четвертої черги.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

Позивач звернулася до Чутівської державної нотаріальної контори із заявою про вступ в спадщину.

Згідно із заповітом від 10.07.2015 позивач отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,7601 га.

На інше спадкове майно, державним нотаріусом 19.10.2021 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки неможливо підтвердити факт родинних відносин та чергу спадкування між спадкоємцем та спадкодавцем.

Позивач зазначала, що за життя спадкодавці з травня 2015 року ОСОБА_2 переїхала проживати до неї в село Скибівка Полтавського району Полтавської області, де і мешкала до дня смерті. Оскільки вони були далекими родичами, то позивач вважала її членом своєї сім`ї. Під час спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, підтримували будинок, у якому спільно проживали, проводили поточні ремонти, разом сплачували комунальні послуги. Крім цього, позивач зазначила, що протягом усього часу спільного проживання, вони спільно з родичами, сусідами проводили родинні та державні свята, на яких ставились один до одного як члени однієї сім`ї.

У зв`язку із вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила встановити факт проживання однією сім`єю із померлою ОСОБА_2 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з січня 26.05.2015 поІНФОРМАЦІЯ_1, також просила суд визнати за нею право на спадкування за законом у порядку четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року у задоволенні позову - відмовлено.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилась позивач та оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника (адвоката).

В апеляційній скарзі прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказували, що в порушення вимог матеріального та процесуального права місцевий суд належним чином не дав оцінки показам свідків про те, що з 2015 року вона з померлою проживала однією сім`єю за однією адресою, вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, проводили разом вільний час, приймали гостей, відмічали свята в родинному колі, порались по господарству, мали спільний бюджет та разом вирішували як ним розпорядитися, піклувалися один про одну, купували ліки та відносини між померлою та донькою позивачки були як між онукою та бабусею.

Безпідставно місцевий суд дійшов висновку про те, що померла потребувала стороннього догляду.

узагальнені доводив та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу Скороходівська селищна рада прохала рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказували на дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована в будинку разом із ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на: земельну ділянку площею 3,7601 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Скибівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та, як вбачається із архівного витягу від 10.11.2021 № 01-12/С-97, наданого Архівним відділом Полтавської РДА Полтавської області, померлій ОСОБА_2 на підставі рішення № 4 від 28.03.1993 Скибівської сільської ради народних депутатів Чутівського району Полтавської області виділено земельну ділянку для розширення особистого підсобного господарства до 1 га (а.с. 13-14).

ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. від 19.10.2021, ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку площею 3,7601 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Скибівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка належала померлій ОСОБА_2 .

Згідно з постановою державного нотаріуса Махринської О.В. від 10.10.2021 № 481/02-31 встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно, що не охоплене заповітом, оскільки у неї відсутні документи, що підтверджують факт родинних відносин та чергу спадкування між спадкоємцем та спадкодавцем (а.с. 12).

На підтвердження здійснення поховання ОСОБА_2 позивачем було надано до суду копію накладної № 14 від ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо сплати ритуальних послуг на суму 3 089,00 грн (а.с. 18).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що позивач і нині покійна ОСОБА_2 дійсно проживали за однією адресою, позивач надавала спадкодавцю допомогу в догляді, придбавала їй продукти харчування. Проте, позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні саме сім`ї, не доведено наявності усіх наведених вище фактів у їх сукупності, а отже відсутні передбачені ст. 1264 ЦК України підстави для визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 . Власне ставлення позивача до нині померлої ОСОБА_2 , як до бабусі, не є підтвердженням факту спільного проживання зі нею однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками.

При цьому, місцевий суд зазначив, що надана позивачем накладна від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 14 на суму 3 089,00 грн, отримувач ПП ОСОБА_3 «Ритуальні послуги», не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування.

Стосовно показів свідків, допитаних у судовому засіданні, місцевий суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц та від 27.05.2021 у справі № 552/196/20, зазначив, що їх пояснення не можуть бути єдиною підставою для встановлення юридичного факту спільного проживання із спадкодавцем, без іншого документального підтвердження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц (провадження № 61-9952св18) вказано, що «при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем, і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_8, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж з 03 січня 2009 року по день смерті спадкодавця».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 (провадження № 61-47044 св 18) зазначено, що «для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні такі докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін побуту, проведення спільних витрат, взаємність прав і обов`язків, а тому покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17 (провадження № 61-12091св18) вказано, що «обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), від 20 липня 2020 року у справі № 146/1825/18 (провадження № 61-20715св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 334/9088/15-ц (провадження № 61-3411св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 438/1456/18 (провадження № 61-2740св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 310/7480/19 (провадження № 61-7764св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 523/17895/16-ц (провадження № 61-6355св20) та інших.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 751/3254/22 (провадження № 61-3359св23), 10 листопада 2023 року , справа № 335/3165/21 (провадження № 61-6793св23).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Врахувавши зазначені обставини , апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно врахував вимоги матеріального права, з`ясував , які обставини необхідно встановити при розгляді справи, однак відмовляючи в задоволенні позову оцінив надані докази з порушенням вимог процесуального права та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, позивач та померла ОСОБА_2 з 26.05.2015 були зареєстровані та фактично проживали за однією адресою по АДРЕСА_1 , в будинку, який на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 (а.с. 95), що також підтвердили допитані свідки.

Через два місяці, 10.07.2015, ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,76 га.

Після смерті ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 здійснила її поховання, що підтверджено понесеними останньою витратами на поховання.

Допитані в ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дали свідчення про те, що дійсно позивачка та померла ОСОБА_2 проживали з 2015 року разом, відмічали свята, мали спільне господарство, оплачували комунальні послуги, проводили ремонтні роботи.

Сукупність зазначених обставин та тривалість спільного проживання свідчить про те, що відносини, які виникли між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідають критеріям сім`ї, визначених статтею 3 СК України.

У даному випадку, проживання позивача із спадкодавцем, як одна сім`я, підтверджується не тільки показами свідків, а й фактом спільного тривалого проживання осіб, написанням померлою заповіту на ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 здійснювала виключно догляд за ОСОБА_2 , та що сторони не вважали себе однією сім`єю, не спростовує того факту, що сторони мали усі ознаки, притаманні сім`ї. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували це та навпаки свідчили про роздільність бюджету сторін, їх окреме харчування чи ведення господарства окремо один від одного.

Зазначені висновки не суперечать правовим позиціям Верховного суду, на які послався суд та посилався відповідач у справі, однак в цих справах судами були встановлені інші фактичні обставини.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням наведених вище висновків апеляційного суду, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Л.А. - задовольнити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року - скасувати.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 26.03.2001; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) однією сім`єю із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з січня 26.05.2015по ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом у порядку четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко