Рішення

від 08.12.2023 по справі 140/21669/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21669/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙС ОФІС» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙС ОФІС» (далі ТОВ «ВАЙС ОФІС», позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0079120709.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20.02.2023 по 24.02.2023 у ТОВ «ВАЙС ОФІС» проводилась документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами даної перевірки податковим органом складено акт № 2937/07-09/37425069 від 07.03.2023. На підставі даного акту були винесені податкові повідомлення-рішення №0039930709 від 05.04.2023, згідно якого збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 36473 гри 80 коп. ( в т.ч. 33158 грн - основний платіж та 3315,80 грн - штрафна санкція), податкове повідомлення-рішення №0039950709 від 05.04.2023, згідно якого збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 561249,70 (в т.ч. 510227 грн - основний платіж та 51022,70 грн- штрафна санкція), податкове-повідомлення рішення №0039940709 від 05.04.2023, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 113954 грн.

Зазначає, що податковий орган не зміг фізично потрапити на територію зберігання товаро-матеріальних цінностей, а саме портландцемент в кількості 140 тон, секцій огорожі в кількості 9 шт, щебню базальтового в кількості 3425 тон, всього на суму 1068607,37 грн. Крім того, виявлені порушення у взаємовідносинах із ФГ «Агро плюс» з придбання піддонів. На думку податкового органу ФГ «Агро Плюс» не мало місця для зберігання товарів, відсутність трудових ресурсів, придбання товарів, що реалізовані на ТОВ «ВАЙС Офіс» у підприємців не платників ПДВ. Встановлено господарські операції із суб`єктом господарювання, який є ризиковим, а також встановлення віконних систем, які не відповідають тим віконним системам, які зазначені в документах. Такі дії, на думку податкової, є порушенням податкового законодавства. На таких підставах податковий орган дійшов висновку, що платником порушено п. 44.1, п.44.6, п.189.1, п. 198.1, п. 198.2,198.3, та п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Не погоджуючись із такими висновками позивач звернувся зі скаргою до ДПС України. Рішенням за результати розгляду скарги від 12.06.2023 №14888/6/99-00-06-01-0506 скаргу задоволено частково. На підставі чого ГУ ДПС у Волинській області було сформовано податкове повідомлення-рішення №0079120709 від 16.06.2023, яким встановлено завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинах із ризиковим контрагентом ФГ «АГРО ПЛЮС» на суму 124767 грн. за застосовано штрафні санкції в сумі 12476,70 грн.

ТОВ «ВАЙС ОФІС» не погоджується із такими повідомленням-рішенням, вважає його незаконним та необгрунтованим з огляду на наступне.

Податковий орган не заперечує фактів придбання ТМЦ позивачем, а ставить під сумнів їх наявність. Однак в період воєнного стану посадові особи товариства не мають впливу на керівництво військових формувань, відтак однозначних доказів про відсутність таких ТМЦ, явно не надано. Умовиводи інспекторів про те, що певна кількість щебню не може зберігатись на ділянці певного розміру не можуть бути об`єктивними доказами відсутності чи наявності ТМЦ.

Також, не грунтуються на фактичних обставинах та нормах права висновки податкового органу про незаконність господарських операцій із ФГ «АГРО ПЛЮС». Чинне законодавство не надає повноважень податковому органу робити висновки про порушення норм ПК України виходячи лише із наступних міркувань, а саме: ФГ «Агро Плюс» не мало місця для зберігання товарів; ФГ «Агро плюс» відсутні трудові ресурси; ФГ «Агро плюс» придбало товари, що реалізовані на ТОВ «ВАЙС Офіс» у підприємців не платників ПДВ.

Зазначає, що податковий орган не ставить під сумнів існування піддонів, оскільки останні експортовані ТОВ «ВАЙС ОФІС» за кордон із усіма перевірками митниці. Тому беззаперечним являється той факт, що піддони придбавались товариством, піддони були належної якості, оплата за експортні піддони поступила в України.

Податковий кодекс не забороняє будь-кому проводити господарські операції Із контрагентами, які не є платниками ПДВ. Законодавством не надано повноважень податковому органу аналізувати можливість чи неможливість певних трудових ресурсів виконати ту чи іншу роботу, відтак таке твердження податкової являється надуманим та поверхневим. Водночас, в акті перевірки констатовано, що піддони, що придбавались товариством були спочатку передані для здійснення обробки та дезінфекції на ТОВ «ВВ-Верба», яке має достатні виробничі, рубові та фінансові можливості для виконання будь-яких завдань із піддонами. Саме із складського майданчика ТОВ «ВВ-Верба» відбувалась реалізація піддонів та завантаження силами даного товариства піддонів на транспорт. Однак податковий орган такі обставини не враховує, що призводить до неправильних висновків та незаконних нарахувань.

Виходячи із наведеного очевидними та безпідставними є посилання податкового органу на ніби то порушення товариством п. 44.1,44.2 ст. 44 ПКУ.

Крім того, позивач посилається на ряд постанов Верховного суду у яких сформульовані правові висновки щодо подібних правовідносин.

З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 поновлено пропущений з поважних причин строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.66).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 18.09.2023 вх. №77013/23 представник відповідача позов не визнав з підстав правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0079120709 (а.с.70-78). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ТОВ «ВАЙС ОФІС» придбано від ФГ «АГРО-ПЛЮС» систему SCS L згідно видаткової накладної №166 від 16.12.2022 в кількості 25,7 м.кв на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ 25000 грн. яке відображено в складі податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2022 року. Згідно акту приймання-передачі від 16.12.2022 дані товари вважаються переданими покупцю, які знаходяться за адресою с. Доротище, вул. Лесі Українки, 49. В ході перевірки ТОВ «ВАЙС ОФІС» надано акт списання товарів №30 від 16.12.2022 на підставі: у офісному приміщенні за адресою: м. Ковель, вул. Залізнична, 5 було пошкоджено систему SCS L. Тому було укладено договір №07/12/22 від 07.12.2022 на закупівлю нової системи SCS L та відповідно до п.6.3 договору монтаж увійшов в ціну товару. За даними бухгалтерського обліку вчинено запис списання даних тмц з К трах.201 «Сировина і матеріали» в Д трах.92 «Адміністративні витрати» на суму 125000 грн. При цьому, до перевірки не надано документів, підтверджуючих виконання ФГ «АГРО-ПЛЮС» демонтажних та, відповідно, монтажних робіт даної системи. З візуального огляду в двохповерховому офісному приміщенні за адресою м. Ковель, вул. Залізнична, 5 вмонтовано металопластикові вікна 3 шт, які розділені рамою на окремі віконні секції загальною кількістю 21 шт. Даними вікнами засклено сходові марші суцільно з 1 по 2 поверх будівлі. При цьому зазначається, що за конструкцією система SCS L включає в себе скляні полотна товщиною 8-10 мм, максимальна висота яких до 2,3 м ширина до 1,0 м. Вся конструкція спирається на нижню рейку та їздить по направляючих. У складеному вигляді скляні створки ховаються одна за одною та можуть складатись у будь-який бік. Ця система встановлюється на терасах, верандах, літніх майданчиках кафе та ресторанів. Вищенаведене свідчить про неможливість встановлення за своєю конструкцією даної системи в стіну будівлі, якою засклено сходові марші.

Таким чином, ТОВ «ВАЙС ОФІС» документально не підтверджено відповідність списання даного товару та, відповідно, не підтверджено факт використання їх в господарській діяльності підприємства/в операціях що пов`язані з виникненням об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, перевіркою дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні ТОВ «ВАЙС ОФІС» фінансово-господарських операцій з придбання піддонів дерев`яних від ФГ «АГРО-ПЛЮС» встановлено відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/орендодавця); відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсам. Надані ФГ «АГРО-ПЛЮС» в ході перевірки ТТН: не містять інформації щодо часу прибуття автомобіля для завантаження та розвантаження та не містять інформації щодо повної адреси пункту навантаження товару.

Також зазначає, що ТОВ «ВАЙС ОФІС» здійснено фінансово-господарські операції з придбання піддонів від ФОП - не платників ПДВ ОСОБА_1 , Лещук Ю.А. та Мар`юсік О.Ф., які згідно ТТН доставлено та розгружено в пункті за адресою с.Любитів вул. Вокзальна,9. За даною адресою знаходяться виробничі/ складські приміщення ТОВ «ВЕРБА-ВВ». ТОВ «ВАЙС ОФІС» як замовником укладено із ТОВ «ВЕРБА-ВВ» як Виконавцем Договір №901/01/22 про надання послуг від 01.01.2022 року предметом якого визначено: Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги по термообробці маркуванні, ремонту, очистці та обробці хімією піддонів дерев`яних. Вартість послуг складає 11 грн. без ПДВ за 1 піддон дерев`яний. Що свідчить про обізнаність ТОВ «ВАЙС ОФІС» ринкової ціни на виконання ТОВ «ВЕРБА-ВВ» послуг по термообробці, маркуванні, ремонту, очистці та обробці хімією піддонів дерев`яних та свідоме здійснення дій з метою мінімізації податку на додану вартість, тобто одержання необґрунтованої податкової вигоди від ФГ «АГРО-ПЛЮС».

Вказані вище факти можуть свідчити про нереальність здійснення операцій з реалізації піддонів від ФГ «АГРО-ПЛЮС» для ТОВ «ВАЙС ОФІС», відповідно, про недостовірність даних первинних документів ТОВ «ВАЙС ОФІС» щодо отримання товару, штучне формування показників податкових накладних ФГ «АГРО-ПЛЮС» виключно з метою формування витрат й податкового кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене, а саме відсутність реального походження продукції, відсутність реєстрації складських документів контрагентами постачальниками, недостатність трудових ресурсів у відповідних контаргентів, не здійснення в повній мірі розрахунків за поставлені товари, а також інші факти, викладені вище, свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «ВАЙС ОФІС» піддонів від ФГ «АГРО-ПЛЮС».

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (даліКАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало судом вирішенню по суті.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що представниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі направлень та наказу від 15.02.2023 року №272-П, у період з 20.02.2023 по 24.02.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВАЙС ОФІС» на підставі п.п. 19-1. 1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 п.п 78.1.8, п.78.1 ст 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року декларації в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість та з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2023 №2937/07-09/37425069 (а.с.7-32).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків: п.44.1, 44.6 ст.44, п. 189.1 ст. 189, п.п. г) п. 198.5 ст.198, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 510227 грн., в т.ч. за березень 2022 року на суму 126176,0 грн., травень 2022 року на суму 2633,0 грн, липень 2022 року на суму 52707 грн, вересень 2022 року на суму 41928 грн., жовтень 2022 року на суму 61384 грн., листопад 2022 року на суму 100632 грн. та грудень 2022 року на суму 124767 грн.

На підставі вищевказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0039930709 від 05.04.2023, згідно якого збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 36473 гри 80 коп. ( в т.ч. 33158 грн - основний платіж та 3315,80 грн - штрафна санкція);

- №0039950709 від 05.04.2023, згідно якого збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 561249 грн 70 коп. (в т.ч. 510227 грн - основний платіж та 51022,70 грн - штрафна санкція);

- № 0039940709 від 05.04.2023, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 113954грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 28.04.2023 (а.с.48-50).

За результатами розгляду скарги рішенням ДПС України від 12.06.2023 №14888/6/99-00-06-01-0506 скаргу задоволено частково.

В подальшому на підставі рішення ДПС України від 12.06.2023 №14888/6/99-00-06-01-0506 було сформовано податкове повідомлення рішення №0079120709 від 16.06.2023, яким позивачу встановлено завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинах із ризиковим контрагентом ФГ «АГРО ПЛЮС» на суму 124767 грн. за застосовано штрафні санкції в сумі 12476,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням №0079120709 від 16.06.2023, ТОВ «ВАЙС ОФІС» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

За змістом підпункту14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 ПК Українивстановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт44.1 статті 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей39та39-2цьогоКодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт44.3 статті 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті86.7 статті 86цьогоКодексуплатник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт44.6 статті 44 ПК України).

За змістом підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1 статті 189цьогоКодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу(крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом197.1.28 пункту 197.1 статті 197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197цьогоКодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом189.9 статті 189цього Кодексу).

Відповідно до пункту198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

За змістом пункту200.4 статі 200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту201.1 статті 201 ПК Українина дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Водночас, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою, яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (постанова Верховного Суду України від 16.06.2020 у справі №400/987/19).

Для підтвердження фактичного здійснення господарської операції, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу, перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з такими контрагентами (постанова Верховного Суду України від 26.06.2018 у справі№816/1422/17).

Складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; введення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської діяльності не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відтак правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені даною статтею.

Підпунктом134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК Українивстановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а).

Документи, видані від імені суб`єктів господарювання - контрагентів позивача не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт придбання товарів, оскільки вказані обставини є доказом неналежного виконання договірних відносин та штучності укладених правочинів (постанова Верховного Суду від 30.08.2019 справа №2а-12436/11/2670).

Для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов`язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже обов`язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит) (постанова Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №826/4567/15).

З акту перевірки акт №2937/07-09/37425069 від 07.03.2023 вбачається, ТОВ «ВАЙС ОФІС» не забезпечено проведення інвентаризації, чим не підтверджено фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей за адресою: с. Доротище, вул. Лесі Українки, 49 та, відповідно, не підтверджено факт використання їх в господарській діяльності підприємства/в операціях що пов`язані з виникненням об`єкту оподаткування податком на додану вартість, а саме: Портландцемент ПЦ ІІ/А- Ш500Р-Н в кількості 140,35т на суму 400 000 грн., Секція огорожі 3D2000*2500*4 ф5,0*5,0*200 ОЦ+КФД в кількості 9 шт на суму 23400,0 грн., щебінь базальтовий в кількості 3425,45 т на суму 645207,37 грн., - всього на загальну суму 1068607,37 грн. Враховуючи вищевикладене, в порушення «г» п.198.5 ст.198 п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями ТОВ «ВАЙС ОФІС» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2022 року на суму 213721,47 грн.

При цьому, контролюючим органом встановлено нереальність здійснення операцій з реалізації піддонів від ФГ «АГРО-ПЛЮС» для ТОВ «ВАЙС ОФІС», відповідно, про недостовірність даних первинних документів ТОВ «ВАЙС ОФІС» щодо отримання товару, штучне формування показників податкових накладних ФГ «АГРО-ПЛЮС» виключно з метою формування витрат й податкового кредиту, що в результаті призвело до порушення позивачем вимог п.44.1, 44.6 ст.44, п.189.1 ст.189, п.п. г) п.198.5 ст.198, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст.198, ст..201 ПК України, та як наслідок підприємством завищено показників рядка 19 декларації на суму 147112,00 грн, відповідно встановлено заниження ПДВ на суму 408896 грн., завищення заявленого бюджетного відшкодування на суму 101331,00грн.

Проте, суд не погоджується із вказаними висновками перевірки, з огляду на те, що в акті перевірки зазначено, що податковим органом не заперечується факт придбання ТМЦ товариством «ВАЙС ОФІС», а ставить під сумнів їх наявність.

Суд зазначає, що якщо відбулось фактичне здійснення господарської операції, а саме придбання послуг, то помилки, допущені при складанні документів або їх відсутність не може бути підставою вважати її недійсною.

Також суд зауважує, що податковий кодекс не забороняє будь-кому проводити господарські операції із контрагентами, які не є платниками ПДВ. Законодавством не надано повноважень податковому органу аналізувати можливість чи неможливість певних трудових ресурсів виконати ту чи іншу роботу, відтак таке твердження податкової являється надуманим та поверхневим. Водночас, в акті перевірки констатовано, що піддони, що придбавались товариством були спочатку передані для здійснення обробки та дезінфекції на ТОВ «ВВ-Верба», яке має достатні виробничі, рубові та фінансові можливості для виконання будь-яких завдань із піддонами. Саме із складського майданчика ТОВ «ВВ-Верба» відбувалась реалізація піддонів та завантаження силами даного товариства піддонів на транспорт.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Суд також звертає увагу, що позивач не наділений правами контролюючих органів та не має можливості перевірити можливість та правильність оформлення працівників, наявність у фізичних осіб-підприємців матеріальних ресурсів чи дозволів на здійснення певних видів діяльності, таким чином можливі порушення, які могли мати місце у їх господарській діяльності не можуть бути підставою для того, щоб ставити під сумнів реальність здійснення операцій.

Таким чином, аналізуючи приписиЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»про те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, слід дійти висновків, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що у матеріалах справи наявна інформація щодо дослідження контролюючим органом первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки, та звертає увагу, що відносно цих первинних документів у контролюючого органу відсутні зауваження щодо наявності недоліків чи дефектів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не підтверджено висновки, встановлені під час перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0079120709 підлягає скасуванню, оскільки його правомірність не знайшла підтвердження при розгляді справи судом.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1404 від 04.05.2023 (а.с.64)..

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.

Частинами першою, третьоюстатті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: рахунок-фактура від 31.07.2023 №31/07/23-1, акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №01/05/23-2 від 01.05.2023 (а.с.56-57).

Суд зазначає, що за загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом із тим, частина дев`ятастатті 139 КАС Українивизначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі були вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки). Крім того, суд зауважує, що надання правничої інформації, консультацій з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень, підготовка адвокатських запитів, складання та формуванням різноманітних заяв в межах справи є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи прохання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙС ОФІС» (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Залізнична, будинок 5, код ЄДРПОУ 37425069) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.06.2023 №0079120709.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙС ОФІС» судові витрати у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський