Рішення

від 15.11.2023 по справі 160/22989/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 рокуСправа №160/22989/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/22989/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року щодо нарахування ОСОБА_1 , єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумі 18276,72 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 27.02.2019 року перебував на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ, як платник податків і зборів в статусі фізичної особи-підприємця, але підприємницьку діяльність не здійснював. З 01.06.2013 по 30.11.2018 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Малбі Фудс», а з 01.12.2018 року працює в ТОВ «Шоколадна компанія Мир». За вказані періоди, єдиний внесок був нарахований та сплачений його роботодавцями. 10 серпня 2023 року отримав повідомлення в мобільному додатку про накладення арешту на його рахунок в рамках виконавчого провадження. В подальшому стало відомо, що зазначене виконавче провадження відкрито по заяві відповідача про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року в сумі 18276,72 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22989/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити певні дії. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.10.2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 з 05.10.2005 по 27.02.2019 перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра), як фізична особа-підприємець, обліковувався на загальній системі оподаткування та відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-УІ був платником єдиного внеску. Стан платника припинено, але не знято з обліку. За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на суму 18276,72 грн, а саме: по строку 09.02.2018 нараховано 8448,00 грн за 2017 рік; нарахування не сплачені; по строку 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн. за перший квартал 2018 р, нарахування не сплачені; по строку 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн. за другий квартал 2018 р, нарахування не сплачені; по строку 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн. за третій квартал 2018 р, нарахування не сплачені; по строку 21.01.2019 нараховано 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 р., нарахування не сплачені. Згідно даних ІС «Податковий блок» Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок №435) ФОП ОСОБА_1 не надавав. Податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідно інструкції щодо заповнення декларації про майновий стан та доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року № 859 (із змінами та доповненнями) ФОП позивач не надавав. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.10.2023 року від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких вказано, що відповідач не надав доказів отримання позивачем доходу від ведення підприємницької діяльності, а також не заперечив факт перебування позивача у трудових відносинах за період, за який нараховано внесок.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.10.2005 року по 27.02.2019 року перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський район м. Дніпра), як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року, якою встановлено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року на суму 18276,72 грн було направлено відповідачем до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання рішення.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №58420/6/04-36-24-07-08 від 01.09.2023 року позивача повідомлено, що згідно даних інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на суму 18276,72 грн.:

-по строку 09.02.2018 нараховано 8448,00 грн за 2017 рік, нарахування не сплачені;

-по строку 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн за перший квартал 2018 року, нарахування не сплачені;

-по строку 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн за другий квартал 2018 року, нарахування не сплачені;

-по строку 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн за третій квартал 2018 року, нарахування не сплачені;

-по строку 21.01.2019 нараховано 2457,18 грн за четвертий квартал 2018 року, нарахування не сплачені.

Відповідно довідки №30-к від 05.09.2023 року, ОСОБА_1 в період з 01.06.2013 року по 30.11.2018 року працював в ТОВ «Малбі Фудс» на посаді охоронця відділу охорони департаменту з безпеки.

Відповідно довідки №04-к від 05.09.2023 року, ОСОБА_1 з 04.12.2018 працює в ТОВ «Шоколадна компанія Мир» на посаді старшого охоронця відділу охорони департаменту з безпеки.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за ОСОБА_1 як за найманого працівника єдиний соціальний внесок сплачувався роботодавцями у періоди: з 01.01.2017 року по 30.11.2018 року - ТОВ «Малбі Фудс» (код ЄДРПОУ 32998661); з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року - ТОВ «Шоколадна компанія Мир» (код ЄДРПОУ 32140004).

Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», (в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни, у тому числі до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (набули чинності з 01.01.2018 року).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», (тут і в подальшому в редакції з 01.01.2018 року) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як зазначено у частині 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX (набрав чинності з 01.01.2021 року) пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», викладено в такій редакції: «Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Відповідно до вищенаведених норм права, починаючи з 01.01.2017 року встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому, в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Абзацом першим пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 Інструкції № 449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.

Разом з тим, позивач вказав, що з 2017 року по 2018 рік, не отримував жодних доходів як фізична особа-підприємець за вказаний період та не здійснював господарської діяльності взагалі, звітності за вказаний період жодної не подавав, а працював виключно як найманий працівник в цей період і відповідний роботодавець нараховував, утримував та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати позивача.

Позивачем на підтвердження сплати єдиного внеску надано витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5, відповідно до якого позивач у період з 01.01.2017 року по 30.11.2018 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Малбі Фудс», з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шоколадна компанія Мир» та якими було сплачено єдиний внесок за найманого працівника ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку позивач є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем господарської діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останнього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою платником податків.

Суд звертає увагу на те, що у період, за який відповідачем нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, він не здійснював господарської діяльності, та не отримував доходу від такої діяльності. Разом із тим позивач працював у зазначений період як найманий працівник, отримував заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував відповідні внески. Доказів зворотного відповідачем до суду не надано, а матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття спірної вимоги, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства УкраїниУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства УкраїниУкраїни у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Під час розгляду даної справи судом встановлено безпідставне нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області єдиного внеску в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 у період 2017-2018 роки, що мало наслідком протиправне формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року.

При цьому суд зазначає, що у разі скасування вимоги про сплату боргу контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність привести облікові дані позивача у відповідність із дійсним станом розрахунків з бюджетом, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом виключення суми недоїмки, визначеної вимогою № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 2147,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача.

Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-5209-51/62 У від 10 березня 2023 року щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумі 18276,72 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська