Рішення

від 11.12.2023 по справі 620/2857/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 року Чернігів Справа № 620/2857/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в якому просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до положень ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 9670,00 грн;

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум, а саме в сумі 8179,00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача як учасник бойових дій та у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Також, позивач зазначив, що у червні2022 року йому була виплачена вказана допомога у розмірі 1491,00 грн. Водночас, у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від27.02.2020 №3-р/2020 набув право на допомогу до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст.12 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але адміністративний орган вчинив протиправну відмову у проведенні цієї виплати. З виплатою щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж встановлено Законом, позивач не погоджується. Вважає такі дії відповідача протиправними і просить позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав.

При цьому подав заяву про заміну первісного відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Чернігівської міської ради від25.06.2020 №54/VII-13 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради припинило свою діяльність. Правонаступником Управління визначено Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, код ЄДРПОУ 43649464.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, відповідачем у справі є Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, оскільки відповідно до рішення Чернігівської міської ради від24.12.2020 №3/VIII-18 «Про затвердження Положення про департамент соціальної політики Чернігівської міської ради» Управління соціального захисту населення Деснянського району, Управління соціального захисту населення Новозаводського району входять до структури Департаменту, а отже не мають статусу юридичної особи.

Суд ухвалою від20.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановивши відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

При цьому, суд ухвалою від27.03.2023 зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №560/8046/22.

Суд ухвалою від28.11.2023 поновив провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили постанови Верховного Суду від13.06.2023 у справі №560/8046/22.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.6).

У червні 2022 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік в розмірі 1491,00 грн.

Отримавши зазначену допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, у січні 2023 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради із заявою про нарахування і виплату допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради листом від13.01.2023 №14-05/212 відмовило у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі, мотивуючи тим, що разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік виплачена позивачу в червні 2022 року у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України в від07.05.2022 №540, у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (а.с.7).

Позивач, не погодившись із такими діями, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 24 Конституції Українивизначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. При цьому згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином у даних правовідносинах суд враховує, що відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписамиЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги ветеранам війни - учасникам бойових дій встановлені ст.12 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від25.12.1998 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Пунктом 20Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»згадану вище норму права викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті67розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділуII«Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділуIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату його звернення із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26розділу VI Бюджетного кодексу Українибуло визначено, зокрема, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

Згідно рішення Конституційного Суду України від27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України від22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також в рішенні Конституційного Суду України від27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3). Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Згідно Основного Закону України - Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від27.11.2008 у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення від18.12.2018 №12-р/2018) та «не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини рішення від18.12.2018 №12-р/2018).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від22.05.2008 №10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Варто зазначити, що Уряд України, обмежуючи розмір грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, в постанові Кабінету Міністрів України від07.05.2022 №540 (Постанова №540) всупереч правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від27.02.2020 №3-р/2020, зумовив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги Постанови №540, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону №3551-XII. Однак, необхідність виконання компетентним органом, як розпорядником бюджетних коштів, вимог Постанови №540 не звільняє його від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.

Щодо того, що постанова Кабінету Міністрів України від07.05.2022 №540 прийнята з урахуванням пункту 22 Розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, суд зазначає таке.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 22, зокрема, відповідно до якого в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування (абзац 3 підпункт 2 пункт 22).

Разом з цим, суд наголошує, що питання щодо можливості встановлення Бюджетним кодексом України іншого (додаткового) законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, вже досліджувалось Конституційним Судом України.

Як вже зазначалась, у рішенні від27.02.2020 №3-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому, Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Водночас, положення пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в редакції цього ж Закону від28.12.2014 №79-VIII, змін не зазнали.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону від28.12.2014 №79-VIII) встановлюють інше (додаткове) законодавче регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни, відмінне від Закону України від22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», хоча Конституційний Суд України вже наголошував, що це суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Суд зазначає, що згідно із частинами 1-3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від27.02.2020 №3-р/2020, судову практику Європейського суду з прав людини та керуючись статтями 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що в цій справі застосуванню підлягають норми статті 13 Закону №3551-XII, а не абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та прийнятої на підстави цих положень Бюджетного кодексу Постанови №540.

При цьому, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що Указом Президента України від24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У свою чергу, згідно із статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Однак, суд наголошує, що саме Закон №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Водночас, після введення в Україні воєнного стану будь-яких змін до Закону №3551-XII щодо скасування, обмеження чи звуження прав на отримання разової грошової допомоги до 5 травня не вносилось.

Суд повторно наголошує, що за установленою практикою Європейського Суду з прав людини насамперед Суд повинен розглянути, чи втручання було здійснене «відповідно до закону». Цей вираз найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе. До того ж це законодавство має відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) №38812/97, ЄСПЛ 2003-V, рішення від10.12.2009 у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява №11932/02), рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France) та «Ювіґ проти Франції» (Huvig v. France) від24.04.1990).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій, інвалідам війни є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від22.09.2005 №5-рп/2005, від29.06.2010 №17-рп/2010, від22.12.2010 №23-рп/2010, від11.10.2011 №10-рп/2011).

Так, в порядку ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при застосуванні висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від07.05.2022 №540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від17.06.2015 №423, якою затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Отже органом, уповноваженим здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня до 25.06.2020 було Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові, яке безпосередньо виплатило щорічну разову грошову допомогу позивачу, як учаснику бойових дій, у червні 2022 року у розмірі 1491,00 грн, що підтверджується листом Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради.

Водночас, як встановлено судом, з 27.02.2020 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що становить 9670,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що саме Управлінням соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради допущені протиправні дії щодо відмови у виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд доводи про недоведеність факту порушення прав та інтересів позивача визнає необґрунтованими. Посилання ж відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогахзаконута є безпідставним.

Крім того, Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява №63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява №70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За таких обставин, беручи до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у зразковій справі №440/2722/20, а також останню позицію Верховного Суду, викладену у постанові від13.06.2023 у справі №560/8046/22 (який відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від01.12.2022 у справі №580/2869/22), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік як учаснику бойових дій, відповідно до положень ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до положень ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи,19 м. Чернігів, 14017 код 43649464).

Повне рішення суду складено 11 грудня 2023 року.

Суддя Л.О. Житняк