Ухвала

від 04.12.2023 по справі 757/42156/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42020000000002029 від 26.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 298, ч. 2 ст. 364-1 КК України про арешт майна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання сторони обвинувачення про арешт майна та накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на земельну ділянку із розташованими на ній об`єктами будівництва (кадастровий номер 8000000000:85:369:0002, загальна площа 0,5224 га), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 21 та на праві приватної власності належить ТОВ «Альянс Новобуд» (ЄДРПОУ 35326295) і Дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією «СоюзКонтракт Інвестмент» (ЄДРПОУ 32160392) та заборонити будь-яким особам користуватись, розпоряджатись вказаною земельною ділянкою і проводити на ній та наявних об`єктах будівництва будь-які земляні, проектні, підготовчі, будівельні роботи.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Підставою для відмови в арешті майна слідчим суддею вказано наявність ухвали від 14.09.2023 (справа № 757/40389/23-к), згідно якої іншим слідчим суддею скасовано раніше накладений арешт на це майно, при цьому оскаржуване рішення ґрунтується на обставинах, встановлених лише цією ухвалою.

Однак, як зокрема і вказано в ухвалі від 14.09.2023, при розгляді клопотання про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише встановлює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

При цьому ухвала слідчого судді про скасування арешту майна не підлягає оскарженню, а тому не може бути скасована.

Відтак висновки слідчого судді про врахування як підстави для відмови в арешті майна нескасованої ухвали від 14.09.2023 не відповідають вимогам закону.

Водночас слідчий суддя, відмовляючи в арешті майна, посилається на встановлені згідно цієї ухвали обставини, зокрема на те, що в рамках кримінального провадження посадовим особам власника майна на цей час не повідомлено про підозру, а також, що відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає ознакам речового доказу.

Так, слідчим суддею під час прийняття оскаржуваного рішення самостійно не перевірено відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим невмотивовано висновок про невідповідність майна ознакам речового доказу, а лише здійснено посилання на раніше ухвалене рішення іншим слідчим суддею про скасування арешту майна.

Але, на думку прокурора, наданими матеріалами провадження в повній мірі доведено відповідність майна критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України, а в наданих матеріалах міститься постанова прокурора від 02.08.2023 про визнання вказаної земельної ділянки із розташованими на ній об`єктами будівництва речовими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, з метою підтвердження обставин проведення археологічних досліджень на вказаній земельній ділянці, їх обсягу, вчинення при цьому пошкодження, руйнування або знищення археологічної пам`ятки, а також розміру завданих збитків у справі призначено комплексну комісійну судову історико-археологічну експертизу та оціночно-земельну експертизу.

Тому з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на майно, що є необхідним для запобігання можливості його подальшого псування, перетворення та відчуження відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а відтак такою, яку необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42020000000002029, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 298, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Постановою прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 02.08.2023 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 42020000000002029 від 26.10.2020 речовими доказами.

21.09.2023 прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме на земельну ділянку із розташованими на ній об`єктами будівництва (кадастровий номер 8000000000:85:369:0002, загальна площа 0,5224 га), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 21 та на праві приватної власності належить ТОВ «Альянс Новобуд» (ЄДРПОУ 35326295) і Дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією «СоюзКонтракт Інвестмент» (ЄДРПОУ 32160392), із забороною будь-яким особам користуватись, розпоряджатись вказаною земельною ділянкою і проводити на ній та наявних об`єктах будівництва будь-які земляні, проектні, підготовчі, будівельні роботи,посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з підстав недоведення стороною обвинувачення необхідності арешту майна.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Так, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, вказане у клопотанні прокурора майно - земельна ділянка із розташованими на ній об`єктами будівництва (кадастровий номер 8000000000:85:369:0002, загальна площа 0,5224 га) зберегла на собі слідчи кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, при цьому земельна ділянка є об`єктом кримінально-протиправних дій, а об`єкти нерухомості на ній збудовані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто в повній мірі відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України і у встановленому законом порядку постановою прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 02.08.2023 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправомірності посилань слідчого судді на ухвалу від 14.09.2023, як на підставу для відмови у задоволенні даного клопотання про арешт майна, оскільки зазначене в клопотанні майно в повній мірі відповідає критеріям ст. 98 КПК України, у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також враховуючи вимоги ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні; арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, колегія суддів дійшла об`єктивного висновку про наявність правової підстави для задоволення вказаного вище клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Крім того, відповідно до постанови сторони обвинувачення від 02.08.2023 у кримінальному провадженні № 42020000000002029 від 26.10.2020 призначено комплексну комісійну судову історико-археологічну та оціночно-земельну експертизу.

У кожному конкретному кримінальному провадженні суд застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно суд має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб суд був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати суду впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна колегією суддів не встановлено.

При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, апеляційна скаргапрокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення, накладення арешту на зазначене в ньому майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні № 42020000000002029 від 26.10.2020, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42020000000002029 від 26.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 298, ч. 2 ст. 364-1 КК України про арешт майна, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42020000000002029 від 26.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 298, ч. 2 ст. 364-1 КК України про арешт майна, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку із розташованими на ній об`єктами будівництва (кадастровий номер 8000000000:85:369:0002, загальна площа 0,5224 га), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 21 та на праві приватної власності належить ТОВ «Альянс Новобуд» (ЄДРПОУ 35326295) і Дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією «СоюзКонтракт Інвестмент» (ЄДРПОУ 32160392), із забороною будь-яким особам користуватись, розпоряджатись вказаною земельною ділянкою і проводити на ній та наявних об`єктах будівництва будь-які земляні, проектні, підготовчі, будівельні роботи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/6428/2023 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Унікальний № 757/42156/23-к

Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_7

Категорія справи: ст. 170 КПК