Ухвала

від 11.12.2023 по справі 560/7089/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 560/7089/22

адміністративне провадження № К/990/40110/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі №560/7089/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року №122/33-00-07-01 (форма «Р»);

- податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року №123/33-00-07-01 (форма «Р») в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 7 883 711,00 грн та штрафу (25%) в сумі 1 970 927,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року №124/33-00-07-01 (форма «В4»);

- податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року №125/33-00-07-05 (форма «Р») в частині донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1 066 633,00 грн та штрафу (25%) в сумі 266 658,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року №126/33-00-07-02 (форма «Д») в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 378 419,30 грн, штрафу (25%) в сумі 94 604,83 грн та пені в сумі 4 198,90 грн;

- податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року №128/33-00-07-02 (форма «Д») в частині донарахування військового збору в сумі 25 858,70 грн, штрафу (25%) в сумі 6 464,68 грн, та пені в сумі 286,93 грн;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року № Ю 129/33-00-07-02 в частині донарахування єдиного внеску в сумі 275 911,90 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 червня 2022 року № 130/33-00-07-02 в частині донарахування 137 955,95 грн штрафу (50 %) за донарахований єдиний внесок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року, залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі №460/11281/21.

Скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Відповідач вважає, що обставини справи досліджені в неповному обсязі, без надання оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновки, викладені в зазначеній постанові Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

На обґрунтування зазначеної підстави скаржник виклав обставини справи, цитати нормативних актів з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду стосується оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначеної постанови зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідач реалізовує своє право на касаційне оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції вже втретє. Ухвалами від 31 серпня 2023 року та від 02 жовтня 2023 року Верховний Суд вже повертав касаційні скарги Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків. У цих ухвалах Верховний Суд наголошував на чітких передбачених КАС України вимогах, за дотримання яких суд касаційної інстанції наділений повноваженнями відкрити касаційне провадження у справі.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі №560/7089/22 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов