Ухвала

від 29.11.2023 по справі 367/891/20

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/891/20

Провадження №2/367/835/2023

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

секретаря судових засідань - Яцуна А.О.,

прокурора - Годлевської-Коновалової А.В.,

представників відповідача - Кулика Я.М., ОСОБА_1

представника третьої особи Севастьянової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області під час підготовчого засідання цивільну справу за позовноюзаявою Бучанської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Житомир), Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Головного управлінняДержгеокадаструуКиївській області, ОСОБА_2 ,третіособина сторонівідповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

04 лютого 2020 рокупозивач звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Головного управлінняДержгеокадаструуКиївській області, ОСОБА_2 ,третіособина сторонівідповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

У підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кулик Я.М. заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство, прокурор порушив приписи абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній, а Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не має повноважень заявляти позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, так як не є постійним лісокористувачем та/або власником.

В судовому засіданні прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської областіГодлевська-Коновалова А.В. проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечувала.

Представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а також представник третьої особи Севастьянова О.В. підтримали заявлене клопотання про залишення позову без розгляду.

Інші учасники судового розгляду в підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та подане клопотання, заслухавши позицію учасників справи, приходить до наступного висновку.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «Київське лісове господарство», яке не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зробила висновок про те, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Разом з тим, в порушення прямої заборони наведеної в абз.3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» даний позов заявлений прокурором в інтересах Державного підприємства «Київське лісове господарство», яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач - Державне підприємство «Київське лісове господарство» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.

Відтак, суд вважає за необхідне позов Бучанської окружної прокуратури Київської області, поданий в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» (правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України») - залишити без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Крім того, у цій справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Житомир)).

В постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України… зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Судами в цій справі встановлено, що відсутні докази на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення цієї земельної ділянки з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зробила висновок про те, що» прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. …Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави».

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб`єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб`єктами спірних матеріальних правовідносин.

Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред`явленому в суді позову, а неналежним відповідачем та особа, що не повинна відповідати по пред`явленому до неї в суді позову.

Зазначені представником відповідача підстави для залишення без розгляду поданого прокурором в інтересах Київського обласного управління лісового та мисливського господарства позову, а саме щодо відсутності повноважень заявляти позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, так як не є постійним лісокористувачем та/або власником, - не є підставою для залишення позову без розгляду, а є самостійною підставою для відмови в позовних вимогах, у разі встановлення таких обставин за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 200, п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України,ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»суд, -

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кулика Я.М. про залишення позову без розгляду задовольнити частково.

Позов Бучанської окружної прокуратури Київської області, поданий в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», до Головного управлінняДержгеокадаструуКиївській області, ОСОБА_2 ,третіособина сторонівідповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,- залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Відкласти підготовче засідання у справі за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Житомир) до Головного управлінняДержгеокадастру уКиївській області, ОСОБА_2 ,треті особина сторонівідповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, на 17 квітня 2024 року на 09 годину 30 хвилин, який відбудеться в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області (адреса: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мінеральна, буд. 7), про що повідомити учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук