Номер провадження 2/243/1780/2023
Номер справи 243/6391/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат АЛБОТ Ольга Михайлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання вчинити певні дії, яку обґрунтовано тим, що з 01 лютого 1988 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
З вересня 2014 року ОСОБА_3 перебував у розшуку. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім з 09 вересня 2014 року, та в подальшому, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року ОСОБА_3 оголошено померлим з дня набрання рішенням суду законної сили, 03 травня 2019 року.
17 травня 2019 року позивач зареєструвала факт смерті чоловіка у встановленому порядку та отримала свідоцтво про його смерть.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої за життя пенсії.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом було заведено спадкову справу та направлено запит до відповідача про надання інформації про недоотриману суму пенсії ОСОБА_3 , однак, відповідач повідомив, що недоотримана пенсія відсутня.
У зв`язку з тим, що відповідач не надав нотаріусу інформацію про суму нарахованої пенсії ОСОБА_3 , нотаріусом не було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом.
В зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, на одержання якої мав право ОСОБА_3 , та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, належну спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору в сумі 1 073,60 грн.
Позивач, ОСОБА_1 , та представник позивача, адвокат Албот О.М., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1292301 від 12 листопада 2023 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Чупріна І.Б., яка діє на підставі довіреності від 30 листопада 2022 року, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
29 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач заперечує проти позовних вимог. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні ПФУ в м. Харцизьку Донецької області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії проведена по 30 червня 2014 року. Пенсія за період з 01.07.2014 по 31.05.2019 ОСОБА_4 . Головним управлінням не нараховувалась, оскільки пенсіонер до територіальних органів ПФУ на територію, підконтрольну українській владі, за поновленням виплати пенсії особисто не звертався. Паперова пенсійна справа відсутня. Крім того, управління ПФУ в м. Харцизьку Донецької області не перебуває у процесі припинення, а ГУ ПФУ в Донецькій області не є правонаступником його прав та обов`язків. В задоволенні позову просить суд відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи спадкодавець ОСОБА_3 перебував на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, громадських формувань Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області (код ЄДРПОУ 23413070) зареєстровано за адресою: 84406, Донецька обл., місто Красний Лиман (Лиман), вулиця Фрунзе, будинок 15. Як вбачається з матеріалів справи відповідач по справі є зареєстрованим в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та має керівника.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, код ЄДРПОУ 23413070, зареєстроване 12.07.1994 та станом на теперішній час не припинено та в процесі припинення не перебуває.
Отже, станом на дату подання позову процесуальна дієздатність Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області фактично не втрачена.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
У пункті 1 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 зазначено, що у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України).
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Частинами 1, 2 статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним достатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.
Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.
Постановою Правління Пенсійного фонду України №9-1 від 12.05.2015 року «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», передбачено обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, строку дії воєнного стану в Україні, зокрема здійснення обліку сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 7, 10-12, 18, 22 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2), здійснювати головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях згідно з додатком до цієї постанови.
Додатком до цієї постанови визначено Перелік управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійсняють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, зокрема, повноваження Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (п. 26 по Донецькій області).
Слід звернути особливу увагу на те, що Постановою № 9-1 від 12.05.2015 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» передано тільки частину повноважень, а саме передбачено обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції.
Постановою №9-1 від 12.05.2015 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» не передбачено здійснення повноважень, передбачених пунктом 8 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, а саме забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Наведене вище не дає підстави вважати, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх прав та обов`язків управління ПФУ в м. Харцизьк Донецької області.
У постанові від 17.03.2020 року у справі №227/2158/17 Верховний Суд сформував висновок про неможливість застосування до спірних відносин Постанови правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015р. №9-1, якою затверджено Перелік управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, оскільки цей Перелік стосується лише повноважень управлінь Пенсійного фонду України щодо страхувальників, а не застрахованих осіб.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 23.06.2020 року у справі № 227/4106/17.
Підсумовуючи вищевикладене, суд враховує, що припинення виплати ОСОБА_3 пенсії було обумовлено проведенням антитерористичної операції на тимчасово окупованих територіях Луганської і Донецької областей, до яких належить і місто Харцизьк Донецької області, яке і до сьогоднішнього дня залишається на непідконтрольній Україні території. З огляду на це управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьк Донецької області, яке мало проводити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_3 , було передислоковано до міста Красний Лиман (Лиман) Донецької області, на сьогодні ця установа не припинена та в процесі припинення не перебуває, її процесуальна дієздатність фактично не втрачена.
Матеріалами справи підтверджено, і цей факт визнається сторонами, що ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні ПФУ в м. Харцизьку Донецької області, тому саме це управління мало бути належним відповідачем в справі за позовними вимогами позивача. Проте, позивач звернулась з позовом в суд до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Позивач не звернулася у встановлені законом строки до суду з клопотанням про залучення співвідповідача або про заміну неналежного відповідача належним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача.
При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, обґрунтованість підстав для визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання вчинити певні дії, судом не перевіряється. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №761/7719/18.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат АЛБОТ Ольга Михайлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.
Головуючий:
Суддя Слов`янського
міськрайонного суду
Донецької області Т.А. Хаустова
Суд | Слов'янський міськрайонний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2023 |
Оприлюднено | 14.12.2023 |
Номер документу | 115561724 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
Хаустова Т. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні